Ухвала суду № 138117332, 10.07.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1205/21

Провадження № 6/727/286/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого-судді: Танасійчук Н.М.

за участю секретаря: Кремзелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КапіталРесурс» про заміну сторони стягувача на його правонаступника та видачу дубліката виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла заява ТОВ «КапіталРесурс», про заміну сторони стягувача на його правонаступника у справі де боржниками є ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача на його правонаступника та видачу дубліката виконавчого листа.

Заява обґрунтована тим, що 08.07.2021 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі № 727/1205/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором.

22.08.2025 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «КапіталРесурс», був укладений Договір факторингу №8-22-08/2025. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Заявник просить замінити вибулого стягувача ПАТ КБ «Приват Банк» на правонаступника ТОВ «КапіталРесурс» щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м Чернівці від 08.07.2021 року по справі №727/1205/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором та видати дублікат виконавчого листа, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Представник заявника та боржник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази заяви ТОВ «КапіталРесурс» про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача на його правонаступника та видачі дубліката виконавчого листа, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №727/1205/21, 27.04.2021 року Шевченківським районним судом м.Чернівці було прийнято рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості за кредитним договором від 08.09.2011 року, 35305,03 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29480,44 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5824,59 грн. та судові витрати по сплаті судового збору по справі в розмірі 2270 гривень.

22.08.2025 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «КапіталРесурс», був укладений Договір факторингу №8-22-08/2025. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справа №2-7763/10.

Отже, обов`язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі - суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративне правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

При розгляді даної заяви судом було встановлено, що заявником не додано доказів про те, що виконавчий лист по справі №727/1205/21 відносно ОСОБА_1 перебуває на виконанні у виконавчій службі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.04.2021 у справі №727/1205/21 , стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист, виданий на підставі судового рішення, підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Отже, ПАТ КБ «ПриватБанк» повинен був подати виконавчий лист відносно ОСОБА_1 на виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці. При цьому на час вирішення питання про заміну сторони стягувача виконавчий лист повинен перебувати на виконанні у виконавчій службі.

Із поданих доказів встановлено, що 08.07.2021 року державним виконавцем ВДВС зазначене виконавче провадження було закрито, а оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.

З наведеного вбачається, що після закриття виконавчого провадження 08.07.2021 року та отримання оригіналу виконавчого листа стягувачем (ПАТ КБ «ПриватБанк») лист повторно до виконання не пред`являвся, доказів протилежного заявником не подано. Оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, встановлений законом трирічний строк ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або його правонаступником ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» пропущено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявником не надано доказів звернення у встановлений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, поважних причин пропуску строку заявником не наведено, а тому відсутні підстави як для заміни стягувача його правонаступником, так і для видачі дубліката виконавчого листа.

Окремо суд звертає увагу на те, що заявник, замість звернення із заявою про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку, визначеному ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 433 ЦПК України, обрав спосіб захисту у вигляді одночасного вирішення питань про заміну сторони стягувача та видачу дубліката виконавчого листа.

Суд вважає такий спосіб неприйнятним, оскільки заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) та видача дубліката виконавчого листа за своєю правовою природою не є тотожними поновленню пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та не можуть підміняти собою відповідну процесуальну процедуру. Задоволення заяви про заміну сторони стягувача та видачу дубліката виконавчого листа за відсутності одночасного вирішення питання про поновлення пропущеного строку фактично надавало б заявнику можливість здійснити примусове стягнення заборгованості поза межами встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що є неприпустимим та суперечить меті інституту строків пред`явлення виконавчих документів, спрямованого на забезпечення правової визначеності та стабільності цивільного обороту.

Правова позиція щодо співвідношення зазначених процесуальних питань викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11, відповідно до якої питання про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа підлягають вирішенню судом одночасно, при цьому обов`язковою умовою є доведення стягувачем поважності причин пропуску строку.

Оскільки заявником в порядку ст. 433 ЦПК України не заявлено вимоги про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, не доведено (та й не наведено) поважності причин його пропуску, суд розцінює звернення заявника із заявою про заміну сторони стягувача та видачу дубліката виконавчого листа як спробу фактично обійти встановлену законом процедуру поновлення пропущеного строку та поновити можливість примусового стягнення заборгованості з боржника без дотримання визначених законом умов, що є недопустимим та не може бути підставою для задоволення заяви.

Керуючись ст.354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони стягувача на його правонаступника та видачу дубліката виконавчого листа - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя Танасійчук Н.М.