Рішення № 138117030, 11.06.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/1662/26

Провадження 2/636/2484/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Гриценко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

До Чугуївського міського суду Харківської області 20.02.2026 надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чічерова Ірина Володимирівна, до Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , терміном на 3 місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі міського типу Ківшарівка Харківської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельних ділянок, які розташовані на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325456700:02:000:1899 та кадастровий номер 6325456700:02:000:1901, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ІІІ-ХР № 033112.

27.07.2020 ОСОБА_2 заповіла належні їй на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ІІІ-ХР № 033112 земельні ділянки площею 2,36 га та площею 0,63 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наданою копією заповіту, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 21.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територія Чкаловської територіальної громади Чугуївського району Харківської області з 11.09.2022 віднесена до територій, на яких можливі бойові дії. Відповідно до цього ж наказу Чкаловська територіальна громада Чугуївського району Харківської області в період з 24.02.2022 по 10.09.2022 перебували під тимчасовою окупацією та в зоні ведення постійних бойових дій.

ОСОБА_1 стало відомо, що був знайдений заповіт від 27.07.2020, зареєстрований в реєстрі під номером № 1056, складений ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем земельної ділянки площею 2,3598 га, кадастровий номер 6325456700:02:000:1899 та земельної ділянки площею 0,6345 га, кадастровий номер 6325456700:02:000:1901, яка належала ОСОБА_2 .

Коли позивачу стало відомо про заповіт він звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке заповіла після своєї смерті ОСОБА_2 .

Приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Юрченко Олена Миколаївна 29.01.2026 відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки заява не подана у встановлений строк для прийняття спадщини та роз`яснено про право звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Спадкова справа після померлої ОСОБА_2 не заводилась.

Даний факт є свідченням того, що ніхто до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про спадщину не звертався, а відтак нотаріусом не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом.

Причинами пропуску строку є збройна агресія РФ проти України (ведено воєнний стан), що завадило своєчасно дізнатись про смерть ОСОБА_2 , що про заповіт позивач дізнався від нотаріуса вже після спливу строку.

Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чічерова І.В. в судове засідання не з`явилася, звернулась до суду із заявою, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просить задовольнити позов, доповнень не має.

Представник відповідача Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області в судове засідання не з`явився, від начальника Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області С.Котенка до суду найшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, просив ухвалити рішення за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку Серія ІІІ-ХР № 033112 ОСОБА_2 , на праві приватної власності належать земельні ділянки, які розташовані на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, кадастровий номер 6325456700:02:000:1899 та кадастровий номер 6325456700:02:000:1901.

За життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склала заповіт (бланк НОН 894582), посвідчений 07.07.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу зареєстрований в реєстрі за № 1056, згідно з яким, на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належній їй земельну ділянку кадастровий номер 6325456700:02:000:1899, площею 2,3598 га та земельну ділянку 6325456700:02:000:1901, площею 0,6345 га, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61080549 від 27.07.2020 вбачається, що вказаний заповіт зареєстровано 27.07.2020 у спадковому реєстрі.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.01.2026, виданого Куп`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Куп`янському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 73 років, про що 18.08.2023 складено актовий запис № 278.

Приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Юрченко О.М. у відповіді за вих. № 4191-16 від 29.01.2026 на звернення ОСОБА_1 щодо подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , з посиланням на норми ст.ст. 1270, 1272 ЦК України зазначила про неможливість видачі свідоцтва, оскільки заява подана з пропуском встановленого строку для прийняття спадщини та роз`яснено про право звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Нормами частини 1 статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини 1 та 3 статті 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 № 487/2375/18, від 17.02.2020 № 357/732/19, від 27.02.2020 у справі № 419/3788/17, від 21.05.2020 у справі № 404/251/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Наведений перелік не є вичерпним та дозволяє застосування до спірних правовідносин аксіоми цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Норми Європейського законодавства щодо прав людини встановлюють, що згідно зі стандартом, розробленим у практиці Європейського суду з прав людини на підставі висновків у його рішеннях, для встановлення відповідності певного заходу принципу правомірності позбавлення володіння слід проаналізувати три критерії: 1) чи є такий захід правомірним (передбачається національним законодавством); 2) чи має позбавлення власності суспільний (громадський) інтерес; 3) чи є такий захід пропорційним поставленій меті (забезпечує справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини). Якщо хоча б одного із зазначених критеріїв не буде дотримано, то ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до третього критерію, уніфікований підхід ЄСПЛ до оцінки вимог, закріплених у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ґрунтується також на критерії «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право власності, та інтересами особи, яка так чи інше страждає від такого втручання (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Трегубенко проти України»).

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення позивача права на спадщину буде занадто надмірним тягарем, що не є пропорційним меті законодавчого обмеження строку подання заяви про прийняття спадщини, відтак, буде порушено «баланс» між інтересами держави та фізичної особи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/42165/17-ц від 28 жовтня 2019 року.

У постанові ВСУ від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, у постанові КЦС ВС від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) було зроблено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказаний висновок було деталізовано наступним чином:

«З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування)».

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо пропуску строку для прийняття спадщини позивач посилався на те, що після смерті ОСОБА_2 до нотаріусу із заявою про відкриття спадщини не звертався, оскільки був необізнаний про наявність заповіту, після того як він дізнався про наявний заповіт він звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Крім того, вказав, що причинами пропуску строку є збройна агресія РФ проти України та дія воєнного стану на території України, що завадило своєчасно дізнатись про смерть ОСОБА_2 , яка проживала на території населено пункту в Харківській області, що був окупований у 2022 році та в подальшому є бойових дій.

Так, обставини, на які посилається позивач, як на підстави пропуску встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , заслуговують на увагу та на думку суду, з урахування позиції, яка викладена у постанові ВП ВС від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23, є поважними. Доказів, які спростовують твердження позивача щодо поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини суду не надано.

Позивачем надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження тих обставин, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців, які вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини, не має; строк на подання заяви про прийняття спадщини був ним пропущений з поважних причин.

З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263- 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Чкаловської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Чічерова Ірина Володимирівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

Відповідач: Чкаловська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 44746419, ел. пошта: chkalovska.rada@ukr.net.

Повний текст рішення складено 22.06.2026.

Головуючий: суддя Н.М. Грошова