Рішення № 138116657, 01.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/2765/26

Провадження № 2/577/1605/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі : головуючого судді Галяна С.В.,

за участю секретаря судового засідання Іваненко Н.В.,

представника відповідача Набоки А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 90980,40 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 2024 роки в сумі 49158 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання позову становить 35550,90 грн., але дану позовну вимогу задовольнити станом на день ухвалення рішення у справі у відповідності до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він працював на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування апаратури та пристроїв зв`язку 5 розряду виробничого підрозділу Конотопська дистанція сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця», який є одним з підрозділів Акціонерного товариства «Українська залізниця» 17 років, звідки його звільнили 18.03.2026 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком (на підставі статті 38 КЗпП України), що підтверджується наказом від 13.03.2026 р. № 61 /ос. Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, так як з ним не проведено остаточного розрахунку в день його звільнення (18.03.2026 року), як того вимагає чинне в Україні трудове законодавство, зокрема йому не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у підрозділі Конотопська дистанція сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» колективного договору, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі п`яти середньомісячних заробітків; матеріальна допомога на оздоровлення за 2023-2024 роки. 14.03.2022 року АТ «Українська залізниця» незаконно ухвалило рішення про припинення права працівників-залізничників на отримання виплат, гарантованих колективними договорами підрозділів. Підтверджуючим фактом є те, що на дату прийняття цього рішення Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ст.11 якого передбачено, що «на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця», ще не набрав чинності, Закон набрав чинності 24.03.2022 року. Оскільки з ним не було проведено остаточного розрахунку в день його звільнення, як того вимагає стаття 116 КЗпП України, невиплачені кошти підлягають стягненню на його користь у судовому порядку. Між адміністрацією виробничого підрозділу Конотопська дистанція сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та профспілковим комітетом укладено Колективний договір, який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільнений у зв`язку зі скороченням штату, що передбачено статтею 18 КЗпП України. Далі наводиться перелік пунктів колективного договору, які передбачають виплати коштів тим працівникам, що звільняються з роботи та підстави для стягнення цих коштів з роботодавця на його користь у судовому порядку.

В пункті 8.12 Колективного договору Конотопської дистанції сигналізації та зв`язку встановлено, що адміністрація підрозділу Конотопської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних. Станом на день його звільнення з роботи, його середньомісячний заробіток становив 18196,08 грн., відповідно в день звільнення роботодавець мав йому виплатити одноразову матеріальну допомогу в розмірі 90980,40 грн. (18196,08 грн. *5), проте роботодавець не виплатив належні йому кошти, виплата яких гарантована колективним договором, відповідно своїми діями роботодавець порушив вимоги статті 116 КЗпП України. Інформація про зобов`язання роботодавця виплатити йому одноразову матеріальну допомогу відповідно до пункту 8.12 Колективного договору відображена у наказі про його звільнення (з приміткою після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»), проте рішення керівництва підрозділу або ж АТ «Укрзалізниця» жодним чином не впливає на обов`язок роботодавця виконати вимоги статті 116 КЗпП України та провести з ним остаточний розрахунок в день його звільнення та виплатити при цьому всі належні йому кошти саме у день його звільнення. В пункті 3.10 Колективного договору передбачено обов`язок адміністрації з виплати працівникам підрозділу матеріальної допомогу на оздоровлення в розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Працюючи у Конотопській дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» у 2022 році у відповідності до пункту 3.10 Колективного договору, він писав заяву про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному колективним договором, яка була адресована керівництву підрозділу. Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2022 році становив 2481 грн., сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав йому виплатити становить 14886 грн. (2481 грн. *6). Однак Роботодавець в особі Конотопської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» по сьогоднішній день належну йому матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 14886 грн. не виплатив, й тим самим не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши належні йому кошти, чим грубо порушив трудові права з оплати праці, що гарантовані колективним договором та статтею 18 Кодексу законів про працю України, знехтував його трудовими правами протягом тривалого проміжку часу, чим порушив вимоги статті 116 КЗпП України. В подальшому, працюючи у Конотопській дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» у 2023 році у відповідності до пункту ЗЛО Колективного договору, він писав заяву про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному колективним договором, яка була адресована керівництву підрозділу. Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році становив 2684 грн., сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав йому виплатити становить 16104 грн. (2684 грн. *6). Однак Роботодавець в особі Конотопської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» по сьогоднішній день належну йому матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 16104 грн. не виплатив, й тим самим не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши належні йому кошти, чим грубо порушив його трудові права з оплати праці, що гарантовані колективним договором та статтею 18 Кодексу законів про працю України, знехтував його трудовими правами протягом тривалого проміжку часу, чим порушивши вимоги статті 116 КЗпП України. В подальшому, працюючи у Конотопській дистанції сигналізації за зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» у 2024 році у відповідності до пункту ЗЛО Колективного договору, він писав заяву про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному колективним договором, яка була адресована керівництву підрозділу. Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2024 році становив 3028 грн., сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав йому виплатити становить 18168 грн. (3028 грн. *6). Однак Роботодавець в особі Конотопської дистанції сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» по сьогоднішній день належну йому матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 18168 грн. не виплатив, й тим самим не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши належні йому кошти, чим грубо порушив його трудові права з оплати праці, що гарантовані колективним договором та статтею 18 Кодексу законів про працю України, знехтував його трудовими правами протягом тривалого проміжку часу, чим порушивши вимоги статті 116 КЗпП України. Відсутність розрахунку з ним в день його звільнення в частині виплати належної йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки відповідно до пункту 3.10 Колективного договору підтверджується копією наказу про звільнення 61/ос від 13.03.2026 року, в якому вказано, що кошти будуть виплачені після окремого рішення керівництва Акціонерного товариства «Українська залізниця». Таким чином, загальна сума матеріальної допомоги на оздоровлення, що йому не була виплачена в день його звільнення відповідно до пункту 3.10 Колективного договору за 2022 - 2024 роки становить 49158 грн., й така матеріальна допомога підлягає стягненню з АТ «Укрзалізниця» на його користь в судовому порядку. Згідно довідки про середню заробітну плату у наданої Конотопською дистанцією сигналізації та зв`язку регіональної філії «Південно-Західна залізниця», його середньоденна заробітна плата становила 846,45 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, підприємство зобов`язане виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. З огляду на те, що розрахунок з працівником не проведено з 19 березня 2026 року, період затримки, який підлягає врахуванню в межах шестимісячного обмеження, становить з 19.03.2026 року по 15.05.2026 року включно. За цей період нараховується 42 робочих дні (з урахуванням п`ятиденного робочого тижня). При середньоденному заробітку 846,45 грн. сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 35 550,90 грн. (846,45 грн. х 42 робочих дні). Отже, з відповідача на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який становить 35550,90 грн. (846,45 грн. х 42 робочих дні).

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі на підставі наявних доказів (а.с. 24).

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення вимог заперечував з обставин викладених в відзиві на позовну заяву, оскільки при звільненні позивачу були виплачені усі належній йому суми. Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану, дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Зупинення окремих видів виплат, передбачених колективним договором, є тимчасовим заходом, оскільки у працівників зберігається право на їх отримання, а його реалізація відкладається до закінчення дії правового режиму воєнного стану, або до прийняття окремих рішень правлінням АТ «Укрзалізниця». Це тимчасові дії для забезпечення сталої роботи товариства і при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені в першочерговому порядку.

Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» №Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком було визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Крім того, на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 року та до окремого рішення керівництва виплати призупинено. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. До того ж, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 27.06.2024 року (витяг з протоколу № Ц-82/39 від 27.06.2024 року) було ухвалено рішення зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Вказує, що пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, який визнано незаконним та скасовано судом у справі № 211/7338/23 не діє, оскільки втратив чинність на підставі пункту 9 рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року (протокол Ц-82/39 ком. Т) і з 01 липня 2024 року товариством не застосовувався.

Зауважує, що матеріальна допомога не є заробітною платою, не входить до структури обов`язкових виплат та має соціальний характер. Оскільки до заробітної плати не відноситься матеріальна допомога, а тому до позовних вимог позивача застосовується строк визначений ст. 233 КЗпП України. Заява про надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 подана позивачем до адміністрації 29.12.2022 року, за 2023 рік подана позивачем до адміністрації 02.01.2023 року, а за 2024 рік 08.01.2024 року. Таким чином тримісячний строк на право звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду для такої вимоги закінчився відповідно 29.03.2023 року, 02.04.2023 року та 08.04.2024 року. Позивач звернувся до суду з позовом 18.05.2026 року, отже тримісячний строк звернення до суду сплив, позивачем клопотання про поновлення строку не заявлялося.

Ухвалою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 24.06.2026 року (а.с. 22).

Протокольною ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.06.2026 року у зв`язку з відсутністю електричної енергії судове засідання відкладено на 01.07.2026 року (а.с. 53).

Суд, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Наказом № 61/ос від 13.03.2026 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 18.03.2026 року звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Крім того, вказаним наказом постановлено компенсувати йому за невикористані 24 дні відпустки: в тому числі 10 днів за період 11.08.2021 року -31.12.2023 року; 2 дні за період з 01.01.2024 року; 4 дні за період 11.08.2024 року-10.08.2025 року; 8 днів за період 11.08.2025 року-27.02.2026 року. З виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітків передбачених змінами та доповненнями до колективного договору р. 8 п. 12 та (стаж роботи в галузі 17 років 07 місяців 08 днів) 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2024 рік, передбачених п. 3.10 змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2026 р., після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» (а.с. 10).

Колективний договір Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, дія якого пролонгована на 2006-2025 роки, відповідно до умов якого:

-п. 3.10 працівникам філії, які безпосередньо попрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надається один раз у календарному році матеріальна допомога на оздоровлення, як правило, разом із настанням щорічної відпустки, у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

- п. 8.12 при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, за власним бажанням виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (17.05.2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті, зокрема більше 15 років п`ять середньомісячних заробітків.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі, зокрема для чоловіків з 35 до 40 4 середньомісячних заробітків (а.с.18-20).

Як вбачається з витягу із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (а.с. 35).

Згідно витягу із протоколу №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року, згідно з пп.13.1, пп.13.2 п.13 вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з лютого до грудня 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення (а.с.36).

Відповідно до витягу із протоколу Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 174 липня 2023 року вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті (а.с.37).

Відповідно до витягу із протоколу Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 жовтня 2024 року вирішено здійснити виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (а.с.40).

Згідно з витягом із протоколу Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року вирішено зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 01.07.2024 (а.с.42-43).

Станом на день звільнення ОСОБА_1 його середньомісячний заробіток становив 18196,08 грн., а середньоденна заробітна плата 846,45 грн. (а.с. 11,12).

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.2 ст. 233 КЗпП).

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

В обґрунтування правомірності своїх заперечень, відповідач посилається на Витяг із протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, а саме згідно з пп.1.1.4 п.1.1 протоколу - на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, призупинено виплату інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, грошової допомоги з нагоди ювілею.

Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-IX Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року. Проте, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не можуть застосовуватися судом при розгляді цієї справи.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).

Щодо посилання відповідача на рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року суд виходить з наступного.

Зміст указаного рішення № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року вказує на те, що цим рішенням правління товариства зупинено положення колективних договорів в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з 01 липня 2024 року, проте, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем заяви про виплату матеріальної допомоги за 2023 рік подана позивачем до адміністрації 02.01.2023 року, а за 2024 рік 08.01.2024 року.

Крім того, вказане рішення не регулює порядок проведення остаточного розрахунку з працівником при звільненні у розумінні статті 116 КЗпП України, а стосується організації поточних виплат у період дії трудових відносин. Зазначене рішення не може бути підставою для невиплати працівникові всіх належних йому сум у день звільнення.

Також відповідно до вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни чи доповнення до діючих колективних договорів у частині призупинення або зміни строків виплати матеріальної допомоги можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, а не в односторонньому порядку роботодавцем (постанова ВС у справі № 211/7338/23).

Отже, посилання відповідача на положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» як на підставу для правомірності призупинення виплат є безпідставними, оскільки надане роботодавцю право зупиняти дію окремих положень колективного договору не звільняє його від обов`язку дотримуватися встановленої законом процедури внесення змін до такого договору та не може тлумачитися як право на односторонню відмову від виконання вже набутих працівником прав.

За матеріалами справи, зміни до колективного договору у встановленому порядку, зокрема за погодженням із профспілковою стороною, внесені не були, що виключає можливість правомірного призупинення відповідних виплат.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не виплатив позивачу при звільненні, одноразову та додаткову матеріальні допомоги, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки, про що зазначено в наказі відповідача від 20.01.2026 року (а.с. 10).

Щодо доводів відповідача, що матеріальна допомога на оздоровлення не є заробітною платою та не входить до структури обов`язкових виплат.

У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що «виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо)».

Викладене дає підстави для висновку про те, що стаття 116 Кодексу законів про працю України зобов`язує роботодавця виплатити працівнику у день його звільнення усі види належних йому від роботодавця виплат, право на які передбачено як законодавством, так і колективним договором, іншими локальними актами. Жодних застережень з приводу того, що належні до виплати звільненому суми мають належати до фонду оплати праці указана норма не містить.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у тому числі відповідно до умов колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Викладений висновок відповідає правовому висновку, формованому Верховним Судом у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20.

Отже помилковими є доводи відповідача, що матеріальна допомога на оздоровлення не належить до обов`язкових виплат працівнику у день звільнення. Належність таких виплат до фонду заробітної плати правового значення не має. Визначальним є те чи має працівник станом на дату звільнення на отримання від роботодавця відповідних виплат.

Щодо посилання відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, з вимогою про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 роки суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Справа, яка розглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Тому доводи апеляційної скарги про обчислення строку звернення ОСОБА_3 до суду з вимогою про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки з моменту подання ним заяви на її виплату, є помилковими.

Як встановлено судом ОСОБА_1 18.03.2026 року при ознайомленні з наказом був повідомлений про нараховані до виплати суми при звільненні (а.с.10), а тому, звернувшись до суду із позовом 18.05.2026 року, позивач строк, визначений приписами частини другої статті 233 КЗпП України, не пропустив.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 90980,40 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022- 2024 роки в сумі 49 158 грн.

Що стосується стягнення заявленого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зауважує на наступне.

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як встановлено судом, наказом № 61/ос від 13.03.2026 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 18.03.2026 року звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП.

Отже останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи позивача є січень-лютий 2026 року.

Як вбачається з довідки про доходи заробітна плата ОСОБА_1 за січень-лютий 2026 року складає 19468,27 грн., середньомісячна заробітна плата становить 17775,38 грн., а середньоденна заробітна плата 846,45 грн. (а.с.11).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 19.03.2026 року по 15.05.2026 року включно становить 35550,90 грн. (846,45 грн. * 42 робочих днів), що не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, тобто є пропорційним.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

З відповідача на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволеного розміру позовних вимог слід стягнути 1756,90 грн. судового збору.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 141 , 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньо¬місячних заробітків в сумі 90980,40 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки в сумі 49158 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звіль¬ненні в сумі 35550,90 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1756,90 грн., а всього 177446,20 грн. (сто сімдесят сім тисяч чотириста сорок шість грн. 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження: 03150, код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ: 40075815).

Суддя Галян С. В.