Рішення № 138115797, 09.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1865/26

Провадження № 2/346/2135/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді Третьякової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гвіздецької селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

13.04.2026 ОСОБА_1 , через свого представника Карбівську Л.М., звернувся до суду з позовом до Гвіздецької селищної ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Гвіздецького селищного голови від 18.03.2026 № 50/02.1-03 «Про накладення дисциплінарного стягнення на директора КП «Гвіздецький ККП» Сірадчука М.П.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваним розпорядженням позивачу, директору КП «Гвіздецький ККП» оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, що виявилося у незабезпечені належного контролю за веденням бухгалтерського обліку та допущені порушень фінансової дисципліни. Вважає дане розпорядження незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Відповідно до п.6.3 Статуту КП «Гвіздецький ККП», затвердженого рішенням сесії Гвіздецької селищної ради від 28.06.2022 №540-7/2022, призначення на посаду директора підприємства здійснюється рішенням сесії Гвіздецької селищної ради. Таким чином Гвіздецький селищний голова не має повноважень застосовувати дисциплінарні стягнення до директора КП «Гвіздецький ККП» Сірадчука М.П., оскільки селищному голові не надано право прийняття на роботу директора даного підприємства. Крім того, вказує, що відсутня вина позивача у допущенні головним бухгалтером КП «Гвздецьке ККП» незначних помилок при ведені бухгалтерського обліку, відсутній причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) позивача та помилками, допущеними при ведені бухгалтерського обліку. Оскаржуване розпорядження не містить даних про те, коли відбулося порушення та як конкретно посадові обов`язки не виконав позивач. Крім того, позивач, з посиланням на вимоги.2 ст.81, ч.2 ст.169 ЦК України та п.п. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», вважає, що позивач є посадовою особою юридичної особи публічного права та прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування, а тому у разі невиконання або неналежного виконання службових обов`язків стосовно нього може бути проведене службове розслідування згідно Порядку проведення службового розслідування, затвердженого постановою КМУ від 13.06.2000 №950, однак такого службового розслідування проведено не було.

З даних підстав позивач просить визнати незаконним та скасувати оскаржуване розпорядження та стягнути з відповідача на користь позивача 16000 грн. витрат на правничу допомогу та 1331,20 грн. судового збору.

ІІ. Процесуальні дії по справі та позиції учасників

Ухвалою від 15.04.2026р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву.

28.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав, що заперечує проти позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства. Як підтверджується розпорядженням селищного голови від 18.08.2020 №105/02.1-04 саме селищним головою було прийнято ОСОБА_1 на посаду керівника комунального підприємства, тому селищний голова є належним суб`єктом застосування дисциплінарного стягнення, що відповідає вимогам ст.147-1 КзПП. Посилання позивача на положення статуту підприємства не можуть бути підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності , оскільки статут не регулює безпосередньо трудові правовідносини, що виникли на підставі індивідуального акту про призначення, вважає, що застосуванню підлягають норми трудового законодавства та фактичні дії сторін. Положення статуту не можуть бути підставою для обмеження повноважень, прямо передбачених законом. Позивач не оскаржував розпорядження про своє призначення на посаду, не заперечував проти такого призначення та протягом тривалого часу виконував обов`язки керівника підприємства, що свідчить про фактичне визнання ним відповідних трудових правовідносин. Вважає, що позивач вибірково застосовує положення статуту виключно з метою уникнення дисциплінарної відповідальності, що є зловживання правом. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» селищний голова здійснює керівництво виконавчими органами ради та забезпечує виконання рішень ради, а також реалізує повноваження щодо управління об`єктами комунальної власності, територіальна громада здійснює управління об`єктами комунальної власності через відповідні органи місцевого самоврядування, а отже, селищний голова як посадова особа є суб`єктом реалізації цих повноважень. Щодо суті дисциплінарного стягнення зазначив, що воно застосовано правомірно у зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх посадових обов`язків, що полягало у незабезпеченні належного контролю за веденням бухгалтерського обліку та дотриманням фінансової дисципліни. Відповідно до положень статуту підприємства, директор здійснює контроль за діяльністю працівників, несе відповідальність за результат роботи підприємства та зобов`язаний забезпечити належну організацію його діяльності, належне ведення бухгалтерського обліку та фінансової дисципліни. Таким чином, допущені порушення є наслідком неналежного виконання управлінських функцій керівника, що свідчить про наявність вини позивача у формі недбалості. Щодо службового розслідування, вважає, що його проведення як умови накладання дисциплінарного стягнення не є обов`язковим, а тому його не проведення не є підставою для визнання розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення незаконним. Зазначив також, що позивач до застосування дисциплінарного стягнення надав письмові пояснення 12.03.2026, в яких не заперечував факту наявності недоліків у діяльності підприємства.

29.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій повторно зазначено про відсутність у селищного голови повноважень застосування дисциплінарного стягнення до директора КП «Гвіздецький ККП». Крім того зазначено, що на даний час підприємством повністю усунено недоліки допущені при ведені бухгалтерського обліку за період з вересні 2024 року по січень 2025 року включно, внаслідок чого за вказаний період усім 7 працівникам підприємства фактично доплачено всього 3465,08 грн.. Про усунення недоліків повідомлено відповідача. Просить позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

05.05.2026 до суду надійшли заперечення представника відповідача, які зводяться до незгоди з позовом та повторюють тези, викладені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 03.06.2026 витребувано у Гвіздецької селищної ради належним чином засвідчену копію трудового договору (контракту) укладеного з ОСОБА_1 при призначені його на посаду директора КП «Гвіздецький ККП» та належним чином засвідчену копію посадової інструкції директора КП «Гвіздецький ККП».

12.06.2026 на виконання ухвали суду на адресу суду надійшов лист з додатками Гвіздецької селищної ради.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, на адресу суду 15.05.2026 надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, на адресу суду 14.05.2026 та 03.06.2026 надійшли клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача, який позовні вимоги не визнає і просить відмовити в задоволені позову.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, давши оцінку представленим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що розпорядженням селищного голови Гвіздецької селищної ради від 18.08.2020 року 105/02.1-04 ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника Гвіздецького комбінату комунальних підприємств згідно поданої заяви з 19.08.2020 з повним робочим днем з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.59)

Рішенням Гвіздецької селищної ради об`єднаної територіальної громади сьомого демократичного скликання п`ятої сесії від 15.09.2020 №144-5/2020 затверджено розпорядження селищного голови №105/02.1-04 від 18.08.2020 року про призначення ОСОБА_1 керівником Гвіздецького ККП (а.с.60)

З листа селищного голови Гвіздецької селищної ради від 16.06.2026, надісланого на виконання ухвали суду від 03.06.2026 про витребування доказів вбачається, що трудовий договір у формі єдиного письмового документа (контракту) із ОСОБА_1 не укладався. Окрема посадова інструкція для директора КП «Гвіздецький ККП» не розроблялася. Правовий статус, коло повноважень, обов`язків та трудові функції директора комунального підприємства визначаються безпосередньо Статутом Підприємства та нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні та Господарського кодексу України.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Гвіздецький комбінат комунальних підприємств» Гвіздецької селищної ради (нова редакція), затвердженого рішенням сьомої позачергової сесії Гвіздецької селищної ради від 28.06.2022 р. №540-7/2022 Комунальне підприємство «Гвіздецький комбінат комунальних підприємств» Гвіздецької селищної ради (далі Підприємство) є підприємством комунальної форми власності Гвіздецької селищної ради (п.1.1.)

Засновником підприємства є Гвіздецька селищна рада, яка в установленому чинним законодавством порядку представляє спільні інтереси територіальних громад і сіл Гвіздецької селищної ради та здійснює управління об`єктом комунальної власності. Підприємство підконтрольне та підзвітне Засновнику (п.п.1.2.1, 1.3)

Управління підприємством здійснюється Засновником, а безпосереднє керівництво роботою підприємства здійснює Директор, який несе відповідальність за результатами роботи перед трудовим колективом та Гвіздецькою селищною радою (п.6.2).

Призначення на посаду та звільнення з посади директора підприємства здійснюється відповідно до рішення сесії Гвіздецької селищної ради (п.6.3)

Директор Підприємства, зокрема, вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що за статутом є компетенцією Засновника, інших органів та трудового колективу; забезпечує перспективу розвитку Підприємства, здійснює контроль за якістю роботи працівників Підприємства, застосовує дисциплінарні стягнення та заохочення, несе відповідальність за роботу колективу з виконання завдань Підприємства, за збереження матеріально-технічної бази, раціональне використання його фінансових і інших ресурсів та звітує з цих питань Засновникам, тощо. (п.6.4) (а.с.7-16)

Розпорядженням селищного голови Гвіздецької селищної ради від 13.02.2026 №27/02.1-03 створено комісію для проведення перевірки правильності нарахування заробітної плати у КП «Гвіздецькому комбінаті комунальних підприємств» за період 2-ге півріччя 2025 року та січень 2026 року, затверджено склад комісії згідно додатку 1; комісії провести документальну перевірку правильності нарахування та виплати заробітної плати працівникам КП «Гвіздецького ККП»: керівнику КП «Гвіздецького ККП» ОСОБА_1 подати для перевірки зазначені в розпорядженні документи; забезпечити надання письмових пояснень відповідальними особами підприємства (головним бухгалтером з питань, що виникатимуть під час перевірки; за результатами перевірки скласти звіт перевірки і подати на розгляд до 28.02.2026 року (а.с.17-18)

Зі звіту про результати перевірки нарахувань заробітної плати у КП «Гвіздецький ККП» Гвіздецьої селищної ради вбачається, що комісією за результатами перевірки виявлено факти порушення законодавства, статуту підприємства та фінансової дисципліни, що мають системний характер щодо нарахування заробітної плати працівникам підприємства, нарахування та виплати матеріальної допомоги, оплати лікарняних по догляду за дитиною, недоліки в ведені головної книги та меморіальних ордерів тощо. (а.с.20-33)

Розпорядженням селищного голови Гвіздецької селищної ради від 18.03.2026 №50/02.1-03 згідно ст.147, 178, 149 КЗпП України оголошено догану ОСОБА_1 , директору КП «Гвіздецький ККП» за неналежне виконання посадових обов`язків, що виявилося у незабезпечені належного контролю за веденням бухгалтерського обліку та допущені грубих порушень фінансової дисципліни, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів, на підставі Звіту про результати перевірки нарахувань заробітної плати у КП «Гвіздецький ККП» (а.с.36)

ІV. Законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана;2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Вимогами ст. 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 664/2820/15-ц дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Даний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачений ст.149 КЗпП України.

Так, згідно вимог зазначеної статті до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок,і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу) (ст. 150 КЗпПУкраїни).

Судом встановлено, що між сторонами існують трудові правовідносини.

Зі змісту Статуту КП «Гвіздецький ККП», в чинній на час виникнення правовідносин редакції, вбачається, що його Засновником є Гвіздецька селищна рада, яка здійснює управління підприємством. Безпосереднє керівництво підприємством здійснює директор, призначення на посаду та звільнення з посади якого здійснюється відповідно до рішення сесії Гвіздецької селищної ради.

Судом встановлено, що відповідач був прийнятий на посаду начальника (в подальшому вказана посада стала іменуватися директор) підприємства розпорядженням селищного голови в подальшому затвердженого рішенням Гвіздецької селищної ради, що відповідає порядку прийняття на роботу визначеному Статутом підприємства. Трудовий договір (контракт) між засновником та директором підприємства не укладався. Посадова інструкція для директора не розроблялася.

Зі змісту статуту підприємства та наведених вище норм трудового законодавства вбачається, що дисциплінарні стягнення можуть бути застосовані тим органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, в даному випадку таким органом є Гвіздецька селищна рада шляхом прийняття відповідного рішення сесії.

Разом з цим дисциплінарне стягнення у виді догани до відповідача застосовано розпорядженням селищного голови, який не мав на це повноважень, оскільки не наділений повноваженнями прийняття на роботу директора КП «Гвіздецький ККП».

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Розпорядження селищного голови Гвіздецької селищної ради від 18.03.2026 №50/02.1-03 про оголошення догани директору КП «Гвіздецький ККП» ОСОБА_1 - винесено неуповноваженою особою, неналежним суб`єктом застосування дисциплінарного стягнення, в порушення вимог ст.147-1 КЗпП України та п.6.3 Статуту.

Заперечення представника відповідача щодо належності суб`єкта застосування дисциплінарного стягнення є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами та дослідженими доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра , до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Оскільки оскаржуване розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, видане неуповноваженою особою, тому суд не надає оцінку обставинам, на які посилаються сторони, зокрема щодо підстав накладеня дисциплінарного стягнення.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Гвіздецького селищного голови від 18.03.2026 № 50/02.1-03 «Про накладення дисциплінарного стягнення на директора КП «Гвіздецький ККП» Сірадчука М.П. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

V . Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, яка регулює порядок розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Згідно з положеннями ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що адвокатом Карбівською Л.М. надавалася позивачу професійна правнича допомога на підставі ордеру від 07.04.2026 №1134945 на підставі договору про надання такої допомоги від 02.04.2026 року (а.с.6).

В розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 11.04.2026 року зазначено, що адвокатом Карбівською Л.М. виконані такі роботи загальною вартістю 16 000 грн.:

-консультація клієнта, визначення правової позиції - тривалість цих робіт 1 год., вартістю 2000 грн.;

-збір та аналіз документів 2 год., вартість 4000 грн.,

-аналіз законодавства та судової практики 2 год, вартість 4000 грн.,

-складання позовної заяви - 3 год., вартістю 6000 грн. (а.с.40).

Отже, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката Карбівської Л.М. співмірний зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача, а також відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, розмір витрат за надання позивачу професійної правничої допомоги, які підлягають присудженню з відповідача на користь позивача суд визначає як 16000 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 139, 147- 149 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 2, 10, 48, 49, 76, 77-81, 89,137-141, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Гвіздецького селищного голови від 18.03.2026 № 50/02.1-03 «Про накладення дисциплінарного стягнення на директора КП «Гвіздецький ККП» Сірадчука Миколу Петровича».

Стягнути з Гвіздецької селищної ради (ЄДРПОУ 20539347, Івано-Франківська область Коломийський район смт Гвіздець, вул..Українська, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 16000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складено 09.07.2026 року

Суддя: Третьякова І. В.