Ухвала суду № 138115648, 06.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12687/26

Провадження № 1-кс/344/4980/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №№62026140150000129 від 19.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що П`ятим слідчим відділом(з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №62026140150000129 від 19.02.2026, у якому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб зі своїм сином ОСОБА_7 , з корисливих мотивів та з метою особистого і сина незаконного збагачення, без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, 24.04.2026 о 15:04 год. збули у складському приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 9 (дев`ять) термобаричних гранат з запалами до них, ручний протитанковий гранатомет AT4CS-RS та ручний протитанковий гранатомет RPG-75M за грошові кошти в сумі 4200 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 24.04.2026 становило 184 553,04 грн.

Слідчим у клопотанні вказано, що він же, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб зі своїм сином ОСОБА_7 , з корисливих мотивів та з метою особистого і сина незаконного збагачення, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі, без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, придбали 120 (сто двадцять) гранат Ф-1 з запалами до них, 1 (одну) гранату М67 із запалом, одну гранату GHO1 із запалом, 6 (шість) мінно-осколкових мін направленої дії HFM1600, 33 (тридцять три) осколково-загороджувальних міни ОЗМ-72, 6 (шість) протитранспортних танкових мін ТМ 2025, 2 (дві) мінно-осколкові міни направленої дії МОН90, 2 (два) ручних протитанкових гранатомети шведського виробництва АТ 4, 2 (два) ручних протитанкових гранатомета чеського виробництва РПГ 75М, 6 (шість) мінно-осколкових мін направленої дії МОН 50, 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) патронів калібру 5,45 мм, 3 (три) автомати системи Калашникова, після чого перевезли 10.05.2026 вказані вогнепальну зброю та бойові припаси до заздалегідь підготовленого складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігали їх та 10.05.2026 о 10:50 год. збули у вищевказаному складському приміщенні ОСОБА_10 за грошові кошти у сумі 61400 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 10.05.2026 становило 2 689 522, 62 грн., чим вчинив придбання, носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинене за попередньою змовою групою осіб, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 263 КК України.

10.05.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

10.05.2026 ОСОБА_11 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

10.05.2026 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

10.05.2026 ОСОБА_12 затримано в порядку ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_13 від 23.02.2026, 10.04.2026 та від 10.05.2026, ОСОБА_10 від 06.03.2026 та 10.05.2026, ОСОБА_14 від 31.03.2026, протоколом огляду речей та документів від 20.04.2026, протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 30.03.2026 та 10.05.2026, протоколами добровільної видачі від 30.03.2026та 10.05.2026, висновками експертиз, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

11.05.2026 року підозрюваному ОСОБА_15 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 164 800,00 грн.

Органом досудового розслідування зазначено, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується,тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні двох епізодів тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Також слід враховувати те, що ОСОБА_16 проживає у безпосередній близькості до Державного кордону України та володіє зв`язками із особами, які мають можливості організації перетину Державного кордону я в законний так і в незаконний спосіб. Також останній володіє навичками конспірації та непомітного для правоохоронних органів пересування, що дало йому можливість перевезти зброю та бойові припаси через всю територію України, не будучи, при цьому викритим.

Враховуючи викладене, останній використовуючи свої зв`язки, навички, вміння та знання місцевості, у якій проживає має реальну можливість перетнути кордон України з метою подальшого переховування від органу досудового розслідування та суду.

Крім цього, додатковим мотивом переховуватись від органу досудового розслідування та суду за межами України є те, що іншим підозрюваним, серед інших, у вказаному кримінальному провадженні є син ОСОБА_11 ОСОБА_7 , а відтак, з метою уникнення кримінальної відповідальності та збереження соціальних зв`язків, вказані підозрювані можуть вдвох покинути територію України та переховуватись за її межами.

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що в ході розмов підозрювані обговорювали можливість доставки ще однієї партії зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв зі сходу України, а відтак, вказана інформація потребує додаткової перевірки з метою встановлення усіх співучасників злочинів, а також місць зберігання такої зброї та бойових припасів.

Разом з тим, без продовження ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме можливість попередити інших співучасників про те, що стосовно них ведеться досудове розслідування, а також приховати докази протиправної діяльності, які ще на даний час не здобуті органом досудового розслідування.

Крім цього, на даний час перевіряється приналежність збутої зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв до військового майна та причетність співучасників до його викрадення.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, яким відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також інших осіб які разом з ним здійснювали носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу для узгодження із ними свої показань.

Крім цього, існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадження шляхом вчинення стосовно них насильницьких дій. Даний ризик є реальним, оскільки підозрюваний, характер та тривалість вчинюваних злочинів, має безперешкодний доступ до зброї та бойових припасів, які може використати з метою впливу на учасників кримінального провадження з метою створення вигідної для себе позиції захисту.

- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб неодноразово з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, що у свою чергу свідчить про можливість повторного вчинення кримінального правопорушення.

Крім цього, враховуючи зафіксовану в ході досудового розслідування бесіду, співучасники зберігають ще одну партію зброї, вибухових пристроїв та бойових припасів, які надалі можуть протиправно збувати з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб.

Стороною обвинувачення в клопотанні зазначено, що санкція злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_16 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років (за відсутності альтернативного виду основного покарання), тобто є умисним тяжким злочином. Крім цього, як зазначалось вище, на даний час перевіряється можливість співучасників кримінального правопорушення до викрадення військового майна, у зв`язку із чим їхні дії в подальшому можуть бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 410 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що є особливо тяжким злочином.

На думку сторони обвинувачення, інші види запобіжного заходу застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи систематичність та багатоепізодність протиправної діяльності, зухвалий характер вчинених злочинів, для забезпечення належного виконання ОСОБА_17 своїх обов`язків як підозрюваного та обов`язків, які можуть бути на нього покладені ухвалою слідчого судді про продовження запобіжного заходу необхідно визначити розмір застави більший, аніж вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі не меншому 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 164 800гривень.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, у випадку задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили зменшити раніше визначений розмір застави.

Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В той же час згідно з ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

10.05.2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_13 від 23.02.2026, 10.04.2026 та від 10.05.2026, ОСОБА_10 від 06.03.2026 та 10.05.2026, ОСОБА_14 від 31.03.2026, протоколом огляду речей та документів від 20.04.2026, протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 30.03.2026 та 10.05.2026, протоколами добровільної видачі від 30.03.2026та 10.05.2026, висновками експертиз, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Згідно з нормами ст. ст. 219, 294 - 295 КПК України строк досудового розслідування кримінального провадження (кримінального правопорушення) обчислюється з дня повідомлення особі про підозру.

11.05.2026 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1 164 800,00 грн.

Постановою керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 10 серпня 2026 року.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 завершується 08 липня 2026, однак завершити досудове розслідування до закінчення зазначеного строку неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності здійснення процесуальних дій, проведення яких потребує додаткового часу, з метою отримання додаткових доказів задля повного, всебічного і неупередженого з`ясування обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри продовжують мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування відповідною сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованих йому злочинів.

Обставин безпідставного тривалого розслідування, невиправдано тривалого тримання під вартою слідчим суддею не встановлено.

В той же час 08.07.2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, оскільки злочини у вчиненні яких він підозрюється у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

У зв`язку з цим у органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою, з приводу чого і подано клопотання.

В той же час, як того вимагає ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з`ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, та усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, що загрожує у разі визнання його винною, останній матиме можливість змінити місце проживання без повідомлення слідчого чи прокурора, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі та до нього може бути застосовано такий вид покарання у разі доведення його вини. Даний ризик підтверджується тим, що тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі у разі доведення його вини вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик, передбачений у пункті 2 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки в ході розмов підозрювані обговорювали можливість доставки ще однієї партії зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв зі сходу України, а відтак, вказана інформація потребує додаткової перевірки з метою встановлення усіх співучасників злочинів, а також місць зберігання такої зброї та бойових припасів, у зв`язку із чим ОСОБА_4 матиме можливість попередити інших співучасників про те, що стосовно них ведеться досудове розслідування, а також приховати докази протиправної діяльності, які ще на даний час не здобуті органом досудового розслідування.

Ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 , відомі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також дані інших осіб які разом з ним здійснювали носіння, зберігання та збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу для узгодження із ними свої показань, у зв`язку із чим останній може вплинути на свідків для узгодження із ними свої показань.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків та інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Даний ризик, передбачений у пункту 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування

Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Даний ризик, передбачений у пункту 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у носінні, зберіганні та збуту вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб неодноразово з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, що у свою чергу свідчить про можливість повторного вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися, та які дають певні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування та те, що 08 липня 2026 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу, з огляду на те, що прокурором доведено наявність ризиків, які існують та не зменшилися, слідчий суддя, вирішуючи дане клопотання, також враховує вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров`я та майновий стан, у взаємозв`язку з іншими вищевказаними обставинами, вважає, що вони не дають достатніх підстав для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

В поданому клопотанні та в судовому засіданні органом досудового розслідування обґрунтовано неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу на даному етапі досудового розслідування, враховуючи конкретні його обставини.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255 - 3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114 - 2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 - 1 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо визначення чи не визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує всі вище перелічені обставини, а також відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров`я, наявність соціальних зв`язків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин (ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України), характер та обставини його вчинення.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, які інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 , вважаю за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави до 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998 400,00 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, є межею помірності для нього, і ризик втрати такого розміру застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України, та які було покладено на підозрюваного попередньою ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи все вищезазначене в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 09 серпня 2026 року включно з визначеним розміром застави у межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998 400,00 грн.

керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 09 серпня 2026 року включно.

Тримання під вартою ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Розмір застави визначити в межах 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 998 400,00 грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 на строк до 09 серпня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі м. Чернівці без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками сторони обвинувачення та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.07.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_18