Постанова № 138114809, 10.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 511/2193/26

Номер провадження 3/511/583/26

"10" липня 2026 р. Суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С . І ., розглянувши матеріали, які надійшли з Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи військовослужбовець, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

10.06.2026 року о 23:48 автодорога С-11901 сполученням с.Старосілля - м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область, водій ОСОБА_1 керував автомобілем MERCEDES-BENZ 200 днз НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, пчервоніння очей, порушення координації руху, згідно висновку №14 Роздільнянського БПЛ за допомогою приладу алковор 307, результат становить 1,29 проміле, велась відеофіксація на нагрудну бодікамеру 13, 14. Своїми діями, водій порушив п.2.9.а.ПДР повторне протягом року керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду адміністративних матеріалів повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази. Будь-яких пояснень, заперечень та жодних доказів на спростування вище викладеного та заяв про відкладення судового засідання суду не надав.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, ігнорування ОСОБА_1 виклику до суду, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 689666 від 11.06.2026 року;

- результатом тестування №218 на алкоголь, здійсненого приладом Алкофор, та медичним висновком №14 та актом медичного огляду №14 від 11.06.2026 року, згідно яких у ОСОБА_1 виявлено 1,29‰ алкоголю;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, згідно якого 11.06.2025 на огляд до ЦРЛ м.Роздільна;

- диском з відеозаписом з нагрудної боді камери відносно факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП;

- довідкою Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області від 12.06.2026 з відомостями про те, що громадянин ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 , які здані на збереження

- постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 09.10.2025 року, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ( справа №511/2692/25, провадження 3/511/1182/25)

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР, згідно якого водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так диспозиція статті 130 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При розгляді даних матеріалів, особою відносно якої складено протокол не було надано доказів на спростування обставин, викладених в протоколі, та на підтвердження доводів стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Вимогами ст.252КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При розгляді цих матеріалів справи про адміністративне правопорушення суд під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог КУпАП.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 протягом року притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується постановою Роздільнянського районного суду Одеської області (справа справа №511/2692/25, провадження 3/511/1182/25) від 09 жовтня 2025 року (відомостей щодо набрання постанови законної сили, не надано) .

Таким чином, проаналізувавши усі наявні в справі докази, суд дійшов глибокого переконання щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

За встановлених обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 2 статті 130 КУпАП, а саме: Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене ПОВТОРНО протягом року.

Санкцією частини 2 статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем MERCEDES-BENZ 200 днз НОМЕР_2 (належність ОСОБА_2 ).

В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз`яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути і є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобілем на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним і достатнім стягненням для ОСОБА_1 призначити штраф в межах санкції осудної статті з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665, 60 гривень, які слід стягнути з ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст.9-11,33,130,221,283-285 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Реквізити для сплати штрафу:

Протокол серії ЕПР1 № 689666 від 10.06.2026 року

Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Роздільна/21081300

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526

Номер рахунку (стандарт IBAN): UA848999980313080149000015001

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку МФО: 899998

Код класифікації доходів бюджету: 21081300

Роз`яснити, що згідно статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень (частина 2 статті 308 КУпАП).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи військовослужбовець, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень.

Реквізити для зарахування судового збору до державного бюджету:

отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001

код класифікації доходів бюджету: 22030106

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її постановлення.

Суддя: С. І. Гринчак

Постанова набрала законної сили "_" __20___р.

Срок пред`явлення до виконання постанови 3 місяці.