Ухвала суду № 138114346, 12.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22747/26

Провадження № 1-кс/947/8416/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000165 від 09.02.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гринява, Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з середньою овітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не маючого судимостей відповідно до ст.89 КК України,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026160000000165 від 09.02.2026 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 601 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 2 000 128 грн.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його вчинення;

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 обґрунтував клопотання , його вимоги підтримав та просив задовольнити. Повідомив, що ОСОБА_4 отримував кошти, передавав їх іншим підозрюваним для організації незаконного переправлення.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання , вважає ризики необґрунтовані. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у разі задоволення клопотання - визначити заставу в розмірі, передбаченому КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, повідомив, що з підозрою погоджується.

Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026160000000165 від 09.02.2026, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, але не пізніше 09.02.2026,

ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та невстановлені в ході проведення досудового розслідування особи, після введення Указом Президента України

№ 64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану, усвідомлюючи встановленому заборону виїзду з території України особам чоловічої статі у віці від 18 до 60 років, які є військовозобов`язаними, перебуваючи у невстановленому в ході проведення досудового розслідування місці, вступили в попередню змову на організацію незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, шляхом усунення перешкод за грошову винагороду, що полягало у виготовлені фіктивних документів, щодо стану здоров`я військовозобов`язаних, які в подальшому надавали можливість військовозобов`язаним отримати статус особи з інвалідністю, що є підставою для зняття з військового обліку, та безперешкодно виїхати за межі України.

Разом з цим, будучи обізнаними із вимогами законодавства України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом і прагненням до незаконної наживи, вирішили незаконно переправляти осіб через державний кордон України, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, достовірно знаючи, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_9 у зв`язку з військовою агресією збройних сил російської федерації проти України, на всій території України запроваджено військовий стан, ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановленими досудовим розслідуванням особами організували діяльність, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та розробили відповідний злочинний план, який полягав у підшукуванні осіб які мають намір скористатися їх незаконними послугами та які бажають залишити територію України через державний кордон України, яким тимчасового обмежено право на виїзд з України.

В подальшому особі яка мала намір скористатися їх незаконними послугами надавалось декілька пропозицій, з різними цінами та результатами.

В залежності від обраного варіанту перетину державного кордону України, ОСОБА_7 , організовував контакт особи, яка мала намір скористатися їх незаконними послугами з незаконного переправлення через державний кордон України з іншими учасниками злочинної схеми, які в подальшому вчиняли всі дії для досягнення злочинної мети.

Так, 02.02.2026, більш точного часу в ході проведення досудового слідства не встановлено, ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, познайомився із ОСОБА_7 .

Під час розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , останній повідомив, що має можливості посприяти з перетином державного кордону, та виїздом з України в країни Європи.

Також, ОСОБА_7 , зазначив, що вартість незаконних послуг складатиме від 6000 до 12000 доларів США, та буде залежати від складності обраного варіанту.

Усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_7 , та інших невстановлених осіб, пов`язаних із організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_10 , повідомив про дані обставини правоохоронні органи, та надалі діяв під їх контролем.

В подальшому, 02.03.2026, більш точного часу в ході проведення досудового слідства не встановлено, під час наступної зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_10 , та ОСОБА_7 , останній більш детально роз`яснив можливі варіанти незаконного переправлення через державний кордон України, та зазначав їх вартість, серед яких був варіант, пов`язаний зі створенням фіктивної медичної документації, яка буде підставою для отримання направлення на оцінювання повсякденного функціонування експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, та отримання в подальшому 3 групи інвалідності, що в свою чергу є правовою підставою для безперешкодного виїзду за межі України у встановлених пунктах пропуску.

Також, ОСОБА_7 , повідомив ОСОБА_10 , що за вищезазначену незаконну послугу, необхідно буде сплати 14000 доларів США, та 50000 гривень за його посередницькі послуги, та що він, ОСОБА_7 , гарантуватиме виконання наданих ОСОБА_10 обіцянок, щодо його незаконного переправлення через державний кордон.

04.03.2026 о 10 год. 58 хв., ОСОБА_10 , перебуваючи за адресою: м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 114, діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, замість раніше обумовлених 50000 гривень в якості оплати за його незаконні посередницькі послуги з організації незаконного переправлення через державний кордон України, а також гарантування взятих на себе зобов`язань з надання незаконної послуги.

В свою чергу, ОСОБА_7 , продовжуючи здійснювати кримінально-протиправний умисел направлений на незаконне збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб, за заздалегідь спланованою послідовністю дій, після отримання грошових коштів, зателефонував ОСОБА_4 , та почав із ним спілкуватись консультуючись із ним в присутності ОСОБА_10 .

Так, під час наступної зустрічі ОСОБА_10 із ОСОБА_7 , яка відбувалась 05.03.2026, ОСОБА_7 повідомив, що може організувати зустріч ОСОБА_10 із особою, яка може виготовити документи, а саме відповідно до яких ОСОБА_10 отримає статус інвалідності, для безперешкодного перетину кордону в подальшому, сума першого внеску грошових коштів за таку процедуру становить 10000 доларів США.

Надалі, ОСОБА_7 під час телефонної розмови із ОСОБА_4 , отримав від останнього номер мобільного телефону « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_8 , та надав його ОСОБА_10 , надавши вказівку останньому зв`язатись із ОСОБА_8 , для отримання порад, щодо подальших дій направлених на незаконне переправлення через державний кордон.

В той же день, о 18:05, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , зустрілись за адресою: м. Одеса, провулок Курортний, більш точної адреси в ході проведення досудового розслідування не встановлено, та ОСОБА_8 , повідомив, що для виконання запропонованих ОСОБА_7 , незаконних послуг необхідно буде одразу надати 10000 доларів США для того щоб розподілити їх між іншими невстановленими в ході досудового розслідування особам та розпочати процедуру створення необхідної документації для подальшого проходження медичної комісії, надавши при цьому ОСОБА_10 вказівки, стосовно необхідності передачі ним копій документів, таких як: паспорт, ідентифікаційних код та номер телефону.

Також, в ході розмови ОСОБА_8 , запевняв ОСОБА_10 , що останній зможе спостерігати за процесом створення для нього завідомо неправдивих документів за допомогою застосунку «HELSI.me», надаючи поради та вказівки ОСОБА_10 про механізм створення таких документів, їх силу в законній сфері, можливості які ОСОБА_10 , отримає, та зазначив, що для створення необхідної документації необхідно приблизно 3-3.5 місяці.

13.03.2026 більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зустрілись за адресою: м. Одеса, вул. Нештурхи, 57, та під час зустрічі між ними було досягнуто домовленості про те, що до початку процедури оформлення документів необхідно буде сплатити першу частину від раніше обумовленої суми в розмірі 7000 доларів США, а другу частину в сумі 7000 доларів США необхідно буде передати, після отримання необхідних медичних документів, та безпосередньо вже перед оглядом ОСОБА_10 , відповідною експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи.

16.03.2026 ОСОБА_10 о 14:05 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив останньому про готовність передачі грошових коштів, та запитав кому саме необхідно передати грошові кошти на що ОСОБА_8 повідомив, що перетелефонує.

В подальшому 16.03.2026 о 17:11 ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_10 та сказав, що грошові кошти необхідно буде передати ОСОБА_7 , який в подальшому через одну особу передасть їх ОСОБА_8 .

Надалі, в цей же день приблизно о 18:15 ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_7 та передав йому грошові кошти у розмірі 7000 доларів США за попередньою вказівкою ОСОБА_8 , в подальшому зробивши телефонний дзвінок та повідомивши про те, що грошові кошти як раніше й було обумовлено передані ОСОБА_7 , на що через 2 години о 20:30 ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_8 та надав вказівку надіслати йому копії паспорту та ідентифікаційного коду.

17.03.2026 у невстановлений в ході досудового розслідування час

ОСОБА_7 прибув до н.п. Кучурган, Роздільнянського району Одеської області, більш точної адреси в ході проведення досудового розслідування не встановлено, де зустрівся з ОСОБА_4 , та в подальшому у транспортному засобі Land Rover з номерним знаком « НОМЕР_2 », на якому пересувався ОСОБА_4 передав останньому грошові кошти у сумі 7000 доларів США, що в свою чергу розпочало процедуру реалізації злочинного плану заздалегідь спланованого ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами.

Надалі, 23.03.2026 ОСОБА_10 надійшов телефонний дзвінок від ОСОБА_11 , з мобільного номеру телефону НОМЕР_3 , в ході якої вона повідомила, що вона новий сімейний лікар ОСОБА_10 , а також зазначила, що будуть з`являтись повідомлення у додатку «Helsi», на які немає необхідності звертати увагу.

Так, 29.05.2026 ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що його документи готові до видачі, комісія відбудеться 02.06.2026 до цього строку необхідно зустрітись та закрити невирішені питання.

01.06.2026 близько 17 год. 00 хв., ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Віталія Нестеренка, 11, діючи в попередній змові із ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , та невстановленими в ході проведення досудового розслідування особами, з корисливих мотивів, завершуючи реалізацію єдиного спільного злочинного умислу направленого на організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 , шляхом усунення перешкод, передав останньому медичні документи, які необхідні ОСОБА_10 для оформлення 3 групи інвалідності, та надав йому вказівки про подальші дії, після чого одержав грошові кошти в сумі 7000 доларів США в якості другої частини суми грошової винагороди за незаконні послуги, які сказав ОСОБА_10 покласти у речовий ящик навпроти переднього пасажирського сидіння, транспортного засобу Hyundai Sonata з номерним знаком « НОМЕР_4 », на якому ОСОБА_8 пересувався, та в якому відбувалась зустріч.

Після чого безпосередньо після вчинення злочину, протиправну діяльність ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 , було припинено працівниками правоохоронних органів.

В подальшому 10.06.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 615 КПК України.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026160000000165 розпочато 09.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

10 червня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України,керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження: протокол затримання ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України, протокол обшук транспортного засобу Hyundai Sonata, протокол огляду місця події, протокол обшуку за адресою: м. Одеса, провулок Східчастий, 12, протокол добровільної видачі предметів, допитом підозрюваного ОСОБА_8 , протоколом впізнання особи за фотознімками, допитом свідка ОСОБА_12 , допитом свідка ОСОБА_10 , протоколами проведених негласних слідчих розшукових дій,іншими зібраними доказами в ході досудового розслідування.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; продовжити вчиняти, або вчинити нове кримінальне правопорушення.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

Зважаючи на специфіку інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, підозрюваний перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки фактично обізнаний про можливі шляхи залишення країни поза пунктами пропуску.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків зокрема ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , та інших підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже ОСОБА_4 наразі підозрюється в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а також на інших підозрюваних, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , в цілях уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані підозрюваним дії, останні можуть вживати взаємних заходів щодо впливу один на одного, задля вироблення однієї лінії поведінки, коригування власних показів, тощо.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Існування цього ризику на переконання слідчого судді не знайшло свого підтвердження, адже наведені слідчим на його обґрунтування доводи не є вагомими, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, та наразі органом досудового розслідування перевіряється його причетність до вчинення злочину.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м`яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у сумі - 601 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення, розмір неправомірної вигоди, та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, його роль який за версією слідства сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та ймовірне вчинення злочину систематично, в умовах воєнного стану, під час мобілізаційних заходів, коли країна кожного дня бореться за свою територіальну цілісність та недоторканість, що безпосередньо пливає на обороноздатність країни, а також з огляду на особу підозрюваного, його характеризуючи дані, його вік, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що у даному випадку доцільним є при визначенні застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів та визначити підозрюваному ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання застави у розмірі запропонованому органом досудового розслідування, а саме в сумі 2 000 128 гривень.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у зазначеному кримінальному провадженні, визначеними слідчим, прокурором; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 30 липня 2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити підозрюваному, в якості альтернативного запобіжного заходу заставу у розмірі 601 прожиткового мінімуму для працездатних за 2026 рік, що становить 2 000 128 (два мільйона сто двадцять вісім) гривень.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) нарозрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 30.07.2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов`язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у зазначеному кримінальному провадженні, визначеними слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застав, але в межах строку досудового розслідування.

Попередити підозрюваного ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК та звернуто заставу в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Слідчий суддя ОСОБА_1