Рішення № 138113576, 06.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23725/25

Провадження № 2/761/2702/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань: Путря Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 р. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, в якому просило стягнути з відповідача в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення в розмірі 14772,40 грн, інфляційні - 3296,67грн, 3 % річних - 970,73 грн, за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 13202,60 грн, інфляційні - 2666,04 грн, 3 % річних - 745,46 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 53479,08 грн, інфляційні - 8128,84 грн, 3 % річних - 2000,00 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 48303,05 грн, інфляційні - 7342,08 грн, 3 % річних - 1806,35 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 51392,08 грн,інфляційні - 6422,21 грн, 3 % річних 1568,66 грн, пеня - 848,20 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 27709,69 грн, інфляційні - 3648,65 грн, 3 % річних - 874,62 грн, пеня - 471,13 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1397,46 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 736,45 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в сумі 231,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 р., а з 01.11.2021 р. є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачу.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключався).

Відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання, але не в повній мірі виконує зобов`язання з оплати вказаних послуг, внаслідок чого утворилась з 01.05.2018 р. по 30.04.2025 р. в розмірі 183249,37 грн.

Позивач зазначає, що у відповідача також до 31.10.2021 р. є заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в сумі 231,56 грн. та з 01.11.2021 р. є заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1397,46 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 736,45 грн.

Крім цього, 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 14772,40 грн та постачання гарячої води в розмірі 13202,60 грн за адресою: АДРЕСА_1 .

На зазначені суми позивач нарахував 3 % річних та інфляційні.

Вказане стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов представник відповідача заперечує щодо його задоволення, зазначає що відповідач є власником лише 1/6 частки квартири, а тому повинен відповідати в межах цієї частки. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Відповідач фактично не проживає у квартирі, позивач нараховує 3 % річних та інфляційні під час воєнного стану.

Ухвалою судді від 10.06.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, через канцелярію подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та розглядати справу без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 03.04.2001 р. та є власником 1/6 частки вказаної квартири.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до Додатку № 1,2 до Договору, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 38664,46 грн та постачання гарячої води в розмірі 27249,31 грн за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та буд-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії.

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 р., а з 01.11.2021 р. є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

28 березня 2018 року в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» (випуск № 34 (5085) на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Крім цього, згідно з п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Згідно з п. 32, 33, 35, 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

У пп. 11 п. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, визначено, що індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Згідно з пп. 6 п. 48 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за послугу в разі її ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором.

Хоча у ч.1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 викладено правовий висновок, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати надані їй послуги.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем перед позивачем обліковується заборгованість за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення в розмірі 14772,40 грн, інфляційні - 3296,67грн, 3 % річних - 970,73 грн, за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 13202,60 грн, інфляційні - 2666,04 грн, 3 % річних - 745,46 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 53479,08 грн, інфляційні - 8128,84 грн, 3 % річних - 2000,00 грн, заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 48303,05 грн, інфляційні - 7342,08 грн, 3 % річних - 1806,35 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 51392,08 грн,інфляційні - 6422,21 грн, 3 % річних 1568,66 грн, пеня - 848,20 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 27709,69 грн, інфляційні - 3648,65 грн, 3 % річних - 874,62 грн, пеня - 471,13 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1397,46 грн, заборгованість з плати на абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 736,45 грн., заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення в сумі 231,56 грн.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги до відповідачів щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 38664,46 грн та постачання гарячої води в розмірі 27249,31 грн за адресою: АДРЕСА_1 .

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Стороною позивача надано суду додатки № 1, 2 до даного договору, в яких зазначено перелік споживачів право вимоги щодо заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води яких відступлено позивачу.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Звертаючись до суду з позовом, Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у позовній заяві виклало обставини, якими обґрунтовувало свої вимоги, зазначило докази, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18 (провадження № 61-17205ск19).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Між тим, жодного доказу наявності заборгованості, яка нарахована до 01.05.2018 р., часу та підстав її виникнення, які повинні бути складені попереднім надавачем послуг - ПАТ «Київенерго» матеріали справи не містять, окрім розрахунку складеного позивачем який таких послуг на той час не надавав.

Вказані розрахунки заборгованості з постачання теплової енергії в період до 01 травня 2018 року, які зроблено та подано позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки такі розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Варто зазначити, що в період, за який вони зроблені, а саме до 01 травня 2018 року, Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» не було виконавцем цих послуг.

З огляду на викладене, розрахунки боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання за період до 01 травня 2018 року, не може бути зроблено особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є не належним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого опалення в розмірі 14772,40 грн, інфляційні - 3296,67грн, 3 % річних - 970,73 грн, та за спожиті до 01.05.2018 р. послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 13202,60 грн, інфляційні - 2666,04 грн, 3 % річних - 745,46 грн,є не доведеними та задоволенню не підлягають.

В даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

Крім цього, приписами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 322 ЦК України.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном (ст.360 ЦК України).

Відповідач визначив відповідачем ОСОБА_1 , якому належить 1/6 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а тому він є споживачем житлово-комунальних послуг відповідно до розміру своєї частки.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

З клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів власників інших часток квартири позивач не звертався, а тому відповідач відповідає за заборгованість відповідно до своєї частки.

Щодо стягнення заборгованості, яка виникла з 01.05.2018 р. відповідачем належними та допустимим доказами не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії). Вказаний розрахунок відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу, тому є належним та допустимим доказом та встановлює надання та споживання таких послуг.

Варто також зазначити, що до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідач звертався до позивача про перерахунок заборгованості у зв`язку з недотриманням вимог закону. Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем чи його представником не надано. Судом не встановлено наявність звернень до виконавця із претензіями з питання ненадання послуги (пункт 5 частини 1 статті 20, пункт 6 частини 2 статті 21 Закону №1875-IV, пункт 45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690).

Щодо заперечень відповідача про стягнення 3% річних, інфляційної складової боргу та пені, варто зазначити наступне.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року, на період воєнного стану заборонено нарахування та стягнення пені, штрафів, інфляційних нарахувань та процентів річних за несвоєчасну або неповну оплату за житлово-комунальні послуги. Це означає, що, незважаючи на заборгованість, комунальні служби не мають права нараховувати додаткові суми за прострочення платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг, внесено зміни в пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" , викладено в редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до п. 2.11. наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 № 309, вся територія міста Києва: дата можливості виникнення бойових дій 24.02.2022, дата припинення можливості бойових дій 30.04.2022.

Як встановлено судом з розрахунку заборгованості за 3% річних, інфляційних збитків, пенею, наданих позивачем, розрахунок проведений за період з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року. З огляду на те, що територія міста Києва з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2025 року не відноситься до територій, визначених у п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206, тому нарахування санкцій за несвоєчасну оплату за комунальні послуги є правомірним.

Щодо застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.260 ЦК України).

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2024 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», від 15.03.2022 №2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, (надалі за текстом - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, який набрав чинності 30.01.2024 (надалі за текстом - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Водночас, 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2024 № 4434-IX згідно якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений.

Таким чином, починаючи з 04.09.2025 був відновлений перебіг строків позовної давності, який фактично був зупинений/продовжений протягом строку з 02.04.2020 по 04.09.2025.

Водночас, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц).

З огляду на те, що позовні вимоги за період до 01.05.2018 р. залишено без задоволення по суті, відсутні підстави для застосування позовної давності в цій частині.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води з 01.05.2018 р. по 30.04.2025 р. в розмірі 36060,02 грн (216360,11/6)

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі - 540,57 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (задоволено 14,3%)

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Комунального Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води з 01.05.2018 р. по 30.04.2025 р. в розмірі 36060,02грн , судовий збір в сумі 540,57 грн. а всього в сумі 36600,59 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 40596815, адреса: м.Київ, пл..І.Франка, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Осаулов Андрій Анатолійович