Рішення № 138113245, 01.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21810/25

пр. № 2-о/759/66/26

01 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.,

за участю секретаря судових засідань Жиглій Є.В.,

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паденко Тетяна Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву мотивувала тим, що вона з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 січня 1979 року до 07 липня 1988 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 07 вересня 1988 року серії НОМЕР_1 , витягом із судового рішення від 23 червня 1988 року у справі № 2-583 та інформацією з її паспорта.

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 липня 1982 року ОСОБА_6 та члени його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі виданого ОСОБА_6 ордеру отримали право проживання у кв. АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат загальною житловою площею 42,23 кв. м, яка згодом змінилася на 41,9 кв. м у результаті проведення опоряджувальних робіт, поточного ремонту тощо.

19 січня 1998 року зазначена квартира передана в приватну часткову власність, що підтверджується розпорядженням органуприватизації від 19 січня 1998 року № 326 та свідоцтвом про право власності на житло.

Стверджує, що, незважаючи на розірвання шлюбу, вона продовжувала проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю, вела з ним спільне господарство, виховували дітей.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син - ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частки кв. АДРЕСА_1 , яка успадкована батьками - нею та ОСОБА_3 .

Разом із молодшим сином ОСОБА_7 вона із ОСОБА_3 продовжили проживати в зазначеній квартирі.

Про спільне проживання однією сім`єю, та те, що вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки свідчать наступні фактичні обставини.

Пояснює, що вона зверталася до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації задля отримання субсидії з 01 лютого 2017 року до 30 квітня 2023 року, про що свідчать відомості з відкритих джерел, а саме - з Єдиного державного реєстру отримувачів субсидій Міністерства соціальної політики, а за період з травня до вересня 2019 року підтверджується відповіддю, що долучена дозаяви.

Як споживачі житлово-комунальних послуг вона та ОСОБА_3 уклали відповідні договори, на підставі якихсплачували рахунки за надані послуги.

Звертаючись 30 липня 2024 року до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - Святошинське УП ГУНП в м. Києві) з приводу втрати документів, ОСОБА_3 зазначив адресу кв. АДРЕСА_1 .

У 1997, 1999 роках, заповнюючи заяву на придбання акцій на спеціалізованомусертифікатному аукціоні, ОСОБА_3 зазначав адресу проживання: кв. АДРЕСА_1 , а вона, яка мала акції в Публічному акціонерному товаристві «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»), саме на адресу за місцем реєстрації та проживання отримувала сповіщення, як володілець цінних паперів.

Їхній син ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (причина смерті двостороння пневмонія). Організацією похорон займався ОСОБА_3 , що підтверджується доданим до заяви договором - замовленням від 15 листопада 2021 року № 7.168204К. Вони дуже болісно переживали втрату сина, що відзначилось на їхньому стані здоров`я.

Напередодні різдвяних свят ОСОБА_3 поскаржився їй на незадовільний стан здоров`я, тому вона викликала карету швидкої допомоги, яка його доставила до КНП «Київська міська лікарня № 5», де ІНФОРМАЦІЯ_5 він помер.

Зазначає, що не змогла підтвердити родинний зв`язок з померлим чоловіком, з яким, незважаючи на рішення суду про розірвання шлюбу, прожила разом 35 років.

Поховання ОСОБА_3 проводилося ритуальною службою Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» (далі - СКП «Київський крематорій»).

Із наданої відповіді від 24 серпня 2025 року № 058/01-04/162 на адвокатський запит від 25 липня 2025 року № 213 урна з прахом померлого може бути передана заявнику лише в разі пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть чоловіка.

Отже, встановлення факту проживання з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, надасть їй можливість виконати її обов`язок, що пов`язаний з моральними засадами суспільства та обов`язком як дружини після смерті чоловіка - отримати урну з прахом, поховати та здійснювати догляд за місцем поховання.

Також встановлення цього факту допоможе реалізувати право на спадкування 1/2 частини кв. АДРЕСА_1 .

Постановою від 07 серпня 2025 року № 71/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паденко Т. М. відмовила у вчиненні нотаріальної дії та зазначила, що нею була заведена спадкова справа № 15/2025 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє місце проживання: АДРЕСА_2 , однак видати свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частини зазначеної квартири неможливо з огляду на встановлений факт розірвання шлюбу з спадкодавцем.

Спадкова справа після померлого не заводилась за заявами інших осіб, інші спадкоємці відсутні, спадкодавець за життязаповіту не склав.

Отже, як вказує заявниця, з метою оформлення прав на спадкове майно, виникла необхідність з встановлення факту проживання однією сім`єю разом з спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини

Тому просила суд встановити факт постійного її проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 08 липня 1988 року до 24 грудня 2024 року.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. та заяву передано судді (а. с. 80,81).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а. с. 82).

31 жовтня 2025 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшли пояснення представника Київської міської ради Малуєвої С. О., у яких вона просила суд заяву залишити без розгляду, оскільки справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, адже є спір про право, слухати справу без участі представника Київської міської ради.

20 листопада 2025 року представник заявника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» направила до суду відповідь на відзив, у якій вона заперечувала проти залишення без розгляду, оскільки представник Київської міської радине зазначила, яким чином встановлення юридичного факту може вплинути на права та обов`язки інших осіб, адже заявниця підтвердила, що вона є єдиною спадкоємицею.

Від приватного нотаріуса Паденко Т. М. на електронну пошту суду 05 травня 2025 року надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 травня 2026 року клопотання представника заявника ОСОБА_10., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволені, витребувана у приватного нотаріуса Паденко Т. М. належним чином завірені спадкові справи, заведені після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; викликані в судове засідання свідки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

28 травня 2026 року від приватного нотаріуса Паденко Т. М. надійшли спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Представник заявника ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 перебували у реєстрованому шлюбі з 16 січня 1979 року до 07 липня 1988 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 07 вересня 1988 року серії НОМЕР_1 , витягом з судового рішення від 23 червня 1988 року у справі № 2-583 (а. с. 28, 34).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 35).

Згідно з довідкою Київського міського бюро технічної інвентаризації від 21 травня 2025 року площа квартири АДРЕСА_1 змінилася на 41,9 кв. м в результаті проведення опоряджувальних робіт, поточного ремонту тощо (а. с. 9).

19 січня 1998 року квартира АДРЕСА_1 , передана в приватну часткову власність, що підтверджується розпорядженням органуприватизації від 19 січня 1998 року № 326 (а. с 29).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19 січня 1998 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/4 частина), ОСОБА_3 (1/4 частина), ОСОБА_4 (1/4 частина) та ОСОБА_5 (1/4 частина) (а. с. 30, 31).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва від 06 серпня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 з 26 серпня 1982 року (а. с. 9).

Замовником технічного паспорта, який виготовлений 21 травня 2025 року, на квартиру АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 (а. с. 63-66).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2002 року спадкоємцями майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , є в рівних долях кожний батьки померлого - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що мешкають в АДРЕСА_2 (а. с. 32, 33).

Відповідно до довідки Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва від 29 жовтня 2007 року ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться на обліку в Святошинському районному управлінні Пенсійного фонду України (а. с 37).

За адресою: АДРЕСА_2 , отримувалась субсидія, про що свідчать відомості з відкритих джерел, а саме - з Єдиного державного реєстру отримувачів субсидій Міністерства соціальної політики (а. с 37).

14 травня 2008 року Експлуатаційна організація (підприємство) ЖЕО-801 та ОСОБА_2 уклали типовий договір про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів обліку споживання холодної та гарячої води квартири АДРЕСА_1 (а. с. 25-27).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачували рахунки за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 38-54).

Звертаючись 30 липня 2024 року до Святошинського УП ГУНП в м. Києві з приводу з втрати документів ОСОБА_3 зазначив адресу проживання квартиру АДРЕСА_1 , на яку отримав відповідь 01 серпня 2024 року (а. с. 55).

У заяві на придбання акцій на спеціалізованомусертифікатному аукціоні у 1997 року та 1999 році ОСОБА_3 зазначав адресу проживання - АДРЕСА_2 (а. с. 11, 12).

ПАТ «Судоплавна компанія «Укррічфлот» направляла повідомлення ОСОБА_2 на адресу її місця реєстрації та проживання - АДРЕСА_2 (а. с. 10).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 35).

Організацією похорон займався ОСОБА_3 , що підтверджується договором - замовленням від 15 листопада 2021 року № 7.168204К ( а. с. 56).

У Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено запис про смерть від 31 грудня 2024 року № 5190, складений Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 15).

Відповідно до відповіді Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» від 24 серпня 2025 року № 058/01-04/162 на адвокатський запит від 25 липня 2025 року № 213 урна з прахом померлого може бути передана заявнику лише в разі пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а. с. 13, 57).

Постановою від 07 серпня 2025 року № 71/02-14 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паденко Т. М. відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку кв. АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживав у зазначеній квартирі (а. с. 23, 24).

Спадкова справа № 14-2025 року та спадкова справа № 15-2025 року, заведені після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 06 серпня 2025 року.

Відповідно до інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» квартири АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_2 (1/4 частина), ОСОБА_3 (1/4 частина), ОСОБА_5 (1/4 частина) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 19 січня 1998 року та зареєстрованого в Бюро 10 лютого 1998 року за реєстровим № 1427; 1/4 частини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою № 12 26 грудня 2002 року № 3с-3251 та зареєстрованого в Бюро 11 лютого 2003 року за реєстровим № 1427 (а. с. 130).

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що є племінником заявниці та йому відомо, що тітка проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 весь час, про розірвання шлюбу йому було невідомо. Стало відомо вже після смерті ОСОБА_2 , коли тітка повідомила, що не може забрати його з лікарні для поховання, оскільки забула, що вони розлучалися.

Свідок ОСОБА_9 показав, що з 2024 року працює з ОСОБА_8 і з того ж часу знав сім`ю ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , вони заїзджали до них у квартиру на вул. Григоровича Барського провідувати, привозили продукти, вони проживали як одна сім`я.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина перша статті 5 ЦПК України передбачає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

За пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Кожна особа має право на проживання в сім`ї (частина третя статті 4 СК України).

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки.

СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

У постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) Верховний Суд зазначив, що належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, чеки, квитанції, свідоцтва про право власності, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У постанові від 26 липня 2022 року у справі № 664/1206/19 (провадження № 61-6394св21), Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, зазначив, що для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного членів сім`ї та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.

Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третьої статті 12, частина першої статті 81 ЦПК України).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що як обов`язок із доказування потрібно розуміти закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, надані заявницею письмові докази підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, ведення спільного господарства, виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Крім цього, факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_3 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Враховуючи, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, про який просить заявниця, породжує юридичні наслідки, його підтвердження необхідне для можливості отримати урну з прахом чоловіка, поховати його, а також для оформлення прав на спадкове майно, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 .

Згідно з частиною сьомою статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 8, 13, 81, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паденко Тетяна Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 08 липня 1988 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заінтересовані особи:

1.Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

2.Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Паденко Тетяна Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений та підписаний 10.07.2026.

Суддя Ю.О. Твердохліб