Рішення № 138112624, 25.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2731/26

Справа №754/6691/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Юхименко А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закревського 45» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закревського 45» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, мотивуючі свої вимоги тим, що за рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 945 від 26.09.1988 року йому разом з матір`ю, ОСОБА_3 , був виданий 05.10.1988 р. ордер № 7626 серія А на житлове приміщення жилою площею 29, 76 кв.м., вони вселились в квартиру та були зареєстровані в ній. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача померла. Позивач зазначив, що з 2010 року він перебував у цивільному шлюбі з відповідачкою, вони почали спільно проживати, в тому числі і в в спірній квартирі, як подружжя, офіційно шлюб був зареєстрований 14.05.2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_4 . 08 вересня 2011 року Відповідач та ОСОБА_4 були зареєстровані у Квартирі. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2018 року у цивільній справі №754/11898/17 за позовом ОСОБА_2 було розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Копія зазначеного судового рішення додається.Перебуваючи у шлюбі, позивач змінював місце власної реєстрації, проте фактично залишався проживати у Квартирі. Повторно позивач зареєстрований у спірній квартирі з 12 жовтня 2017 року і по даний час. Ще до офіційного розірвання шлюбу відповідачка разом із сином добровільно припинила використовувати квартиру як місце власного проживання, але і досі залишається зареєстрованою у ній.Фактично відповідачка з дитиною проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач не володіє достовірною інформацією про те, кому належить зазначена квартира. Крім того, у матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_3 про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітнього сина, відповідачка зазначала, що вона також проживає і за адресою: АДРЕСА_2 . на підтвердження наведеного надаємо роздрукування відповідної інформації з АСВП.Таким чином на даний час у спірній квартирі зареєстровані позивач, відповідачка та їх неповнолітній син ОСОБА_4 , проте фактично проживає лише позивач. Всі витрати на утримання квартири несе позивач одноосібно. Факт реєстрації у квартирі відповідачки позбавляє позивача можливості приватизувати Квартиру, в тому числі і в інтересах сина. Також позивач, уклавши новий шлюб, не має можливості зареєструвати у квартирі свою дружину, оскільки відповідачка відмовляється надати згоду на такі дії. У 2019-2020 роках Деснянським районним судом м. Києва було розглянуто цивільну справу №754/18533/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. Рішенням від 04 вересня 2020 року, в задоволенні позові відмовлено. Суд прийшов до висновку, що у разі задоволення позову будуть порушені права дитини. Однак, попри ухвалення вказаного судового рішення ані відповідачка, ані неповнолітній ОСОБА_4 у спірну квартиру не вселились. За таких обставин позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді від 05.05.2025 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Від відповідачки ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позов, згідно з яким зазначено, що вони з позивачем дійсно перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільного сина ОСОБА_5 . Спірна квартира була надана для проживання позивачу та його матері, в подальшому там були зареєстровані і вона сама з сином. ІНФОРМАЦІЯ_1 в помешканні за вказаною адресою була велика пожежа, в якій загинула мати позивача - ОСОБА_3 .. Дане помешкання вигоріло повністю, і квартира стала непридатна для проживання. Тоді саме нею були прийняті, в рамках існуючого законодавства дії, для відновлення даного помешкання. Позивач у відновленні помешкання за адресою АДРЕСА_3 участі не приймав. Фактичне закінчення ремонту, і облаштування помешкання меблями і побутовою технікою, було наприкінці 2016 року. Загалом будівельні роботі були виконані за рахунок бюджету міста, а подальші улаштування - за власні кошти. Позивач не бачив сенсу нести на собі моральний і матеріальний тягар по відновленню помешкання, тому він виписався з помешкання, прописав там її, поклавши всі дії по відновленню даного житла на відповідачку. Після відновлення житла, за адресою АДРЕСА_4 , позивач, дав дозвіл на проживання у цьому помешканні орендарів, щоб зменшити матеріальний тягар по комунальним платежам, мотивуючи тим що сам він там проживати не може, по морально-етичним причинам, т.я. в цьому помешканні на момент пожежі загинули його матір і вітчим ОСОБА_6 , який теж там був, прописаний і проживав до своєї загибелі. На той час, житло позивач планував залишити своєму синові. У 2017 року у зв`язку з постійними розбіжностями щодо шлюбних відносин та непорозуміннями у ведені сімейного господарства відповідачка та позивач припинили спільне проживання. У 2017 році відповідачка звернулася до суду з вимогою про розірвання шлюбу, який був припинений Деснянським районним судом м. Києва 07 серпня 2018 року. У березні 2017 року відповідачка подала заяву до Відділу з питань захисту прав дітей служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації з питання визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір`ю. ОСОБА_2 .. Службою заява відповідачки була розглянута та прийнято рішення про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. У 2018 року відповідачка планувала переїхати до помешкання на АДРЕСА_4 , т.я. там була школа, в яку вона хотіла відвести спільну дитину ОСОБА_4 , але позивач скориставшись відсутність відповідачки у помешканні, змінив вхідні замки, тим самим не давши більше можливості відповідачці потрапити до квартири АДРЕСА_5 . За всі ці роки позивач, ігноруючи свої обов`язки по сплаті аліментів на свого сина ОСОБА_4 створив великий борг по сплаті аліментів, на неодноразові прохання відповідачки приватизувати житло за адресою АДРЕСА_4 , на позивача і його сина ОСОБА_4 , той відмовляв мотивуючи тим, що в нього борг по аліментам. На даний час у помешканні за адресою АДРЕСА_4 , зі слів сина, проживає позивач та його дружина, з приводу реєстрації якої, звертався позивач до Деснянської РДА, чуму свідчить лист доданий до заяви позивача. Крім того, відповідачка просила взяти до уваги той факт, що помешкання находиться на 13 поверсі - шістнадцяти поверхового будинку, в якому не має укриття, а тому її не проживання у спірній квартирі є вимушеним і з поважних причин.

Представницею позивача - адвокаткою Ковальовою О.О. було подано відповідь на відзив, згідно з яким зазначено, що 01 січня 2012 року у спірній квартирі дійсно сталася пожежа, внаслідок якої загинули мати позивача та її співмешканець, і після якої квартира тривалий час була непридатна для проживання. Як вбачається з наданої відповідачкою копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 січня 2012 року, вона разом з позивачем привезли його матір до Спірної квартири за кілька годин до пожежі. Тобто станом на 01 січня 2012 року позивач та відповідачка мали, право на користування квартирою, але фактично в ній не проживали, що лише підтверджує викладене позивачем у позові. Орієнтовно до 2016 року у Спірній квартирі тривали ремонтні роботи і можливість її використання була обмеженою. Протягом того часу позивач, відповідачка та їх малолітній син проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачка казала, що це її квартира, яку вона отримала у спадок після смерті матері, але правовстановлюючих документів позивач ніколи не бачив. Дійсно саме відповідачка зверталась до органів місцевої влади для отримання коштів на ремонт квартири, посилаючись на те, що вона перебуває у комунальній власності. Позивач знав про подання нею таких заяв, пропонував здійснювати ремонт власним коштом, але відповідачка наполягала на тому, що неприватизована квартира має бути відновлена за рахунок коштів місцевого бюджету, а особи, які мають право користування нею не зобов`язані проводити ремонтні роботи, оскільки їх вини у пожежі немає. В тому числі і з цих підстав відносини між сторонами погіршилися і вони припинили спільне проживання. Більше того, саме відповідачка без відома позивача звернулась до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про зміну договору найму квартири і навіть отримала відповідний дозвіл. Про такі свої дії відповідачка позивача навіть не повідомляла. Після того як спірну квартиру було відновлено, відповідачка без відома і згоди позивача передала її в оренду стороннім особам. Коли позивач дізнався про це і почав вимагати пояснень, відповідачка подала позов про розірвання шлюбу і стягнення аліментів та заявила позивачеві, що він не має жодного відношення до квартири. Лише в серпні 2018 року позивач в присутності поліції зміг потрапити до квартири. Долучена відповідачкою копія записки про заміну замків у спірній квартирі, була залишена саме орендарям, які згодом вивозили свої речі з квартири в присутності відповідачки. І саме позивач звертався до поліції з повідомленням про те, що у квартирі проживають сторонні особи, на підтвердження чого надано копію листа Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГК НП у м. Києві за №М-334/125/12/01/2018 від 27 вересня 2018 року. З 2018 року і по даний час саме позивач проживає у спірній квартирі, несе витрати на її утримання, погасив заборгованість за житлово-комунальні послуги, сплачує внески до цільових фондів, передбачені рішеннями загальних зборів ОСББ, яке здійснює управління будинком. Протягом зазначеного часу відповідачка жодного разу не зверталась до позивача із вимогою надати їй можливість користуватись квартирою, навіть не цікавилась розміром витрат на неї. Посилання на наявну заборгованість позивача зі сплати аліментів жодним чином не може свідчити про неможливість користування відповідачкою спірною квартирою. Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює; діяльність за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок, перша група). Згідно із частиною другою статті 195 Сімейного кодексу України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Реальний розмір доходу позивача є меншим за середній розмір заробітної плати по м. Києву, а тому державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) і проведено розрахунок суми заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням розміру середньої заробітної плати по м. Києву. Посилання відповідачки на те, що спірна квартира знаходиться на 13 поверсі будинку, в якому немає укриття, також не заслуговує на увагу. По-перше, актуальність питання наявності укриттів постала лише у 2022 році, а, по-друге, згідно мапи укриттів, розміщеної на порталі «Київ цифровий» в пішохідній доступності до будинку розташовані укриття в будинках АДРЕСА_6 . Більше того, навпроти будинку розташовані приміщення кіностудії Фільм-ЮА, укриття якої є загальнодоступними та можуть вмістити одночасно для довготривалого перебування до тисячі осіб. Відтак представниця просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 02.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивач, його представниця - адвокатка Ковальова О.О. у судовому засіданні позов підтримали, з підстав викладених в ньому. Надаючи пояснення посилались на обставини, викладені у позовній заяві та поданих по суті спору заявах.

Відповідачка позов не визнала у повному обсязі та заперечувала щодо викладених у ньому обставин, надаючи пояснення посилалась на обставини, викладені у відзиві та поданих по суті спору заявах.

Представник 3-особи: ОСББ «Закревського 45» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши пояснення наявних учасників судового процесу, показання допитанихї в судовому засіданні свідків, дослідивши та оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом установлено, що на підставі рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 26.09.1988 року №945 було видано гр. ОСОБА_3 на сім`ю з 2 осіб Ордер на житлове приміщення №7626 серія А від 05.10.1988 року, на право заняття житлового приміщення жилою площею 29,76 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 . Склад сім`ї: ОСОБА_3 , син - ОСОБА_7 (а.с.8).

Згідно з копією свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_7 змінив прізвище на « ОСОБА_7 » про що 08.07.2015 складено відповідний актовий запис №105 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначені сторони у справі (а.с.10).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади м.Києва в квартирі АДРЕСА_5 є зареєстрованими троє осіб - позивач, відповідачка та їх спільний син (а.с.14).

Статтею 47 Конституції України та ст. 9 ЖК УРСР гарантовано право громадянина на житло. Ніхто не може бути виселеним із займаного житла або обмежений у праві користування жилим приміщенням, не інакше як на підставі і у порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за виключенням випадків, коли вони здійснюються усупереч з призначенням цих прав або з порушенням прав інших громадян чи прав державних і громадських організацій.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Житлового кодексу України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Факт не проживання відповідачки у спірній квартирі підтверджується Актами від 02.03.2023, від 04.07.2023, від 06.11.2023 та від 10.04.2025 про не проживання особи за місцем реєстрації, підписаними мешканцями будинку за адресою: АДРЕСА_7 , що засвідчені Головою правління «Закревського 45» (а.с.23-26).

За змістом положень ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на підставі статті 71 ЖК УРСР та у визначеному статтею 72 ЖК УРСР порядку, передбачає обов`язкове з`ясування причин відсутності особи у жилому приміщенні, так як відсутність особи з поважних причин виключає визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз`яснив, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати 6 - ти місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення перериває строк тимчасової відсутності. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила 6 - ти місяців.

Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім`ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.

Конституційний суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 14 листопада 2001 року №1-31/2001 №15-рп/2001 (справа щодо прописки) констатував: «Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 року (частина перша статті 13), міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 12), протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року (сттатя2) та іншими міжнародно-правовими актами.

Вільне пересування і вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, умовою її професійного і духовного розвитку. Це право, як інші права і свободи людини, є невідчужуваними та непорушним (стаття 21 Конституції України).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2003 року, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року.

Крім того, втручання держави у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві», інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною метою (рішення у справі «Зехентнер проти Австрії», 2009 року, пункт 56).

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2018 року (справа 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18), згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом - саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені строки у жилому приміщенні без поважних причин на позивача, що позивач не довів.

В ході розгляду справи, судом були задоволені клопотання сторін у справі про допит в судовому засіданні в якості свідків наступних осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які показали наступне:

-допитана в якості свідка ОСОБА_13 , показала суду, що вона є головою ОСББ "Закревського 45", позивача та його матір знаю з моменту заселення у 1989 році. Я посвідчила акти про непроживання відповідачки у спірній квартирі, які були підписані свідками. Не знаю чи вона там прописана, але ніколи там не проживала, я ніколи її там не бачила. Відповідачка до мене ніколи не зверталась з жодними питаннями. Знаю, що у спірній квартирі був великий пожар. Там проживала весь час мати позивача. Боргів по квартирі немає, всі оплати здійснює позивач.

-допитана в якості свідка ОСОБА_9 , показала суду, що вона знайома з позивачем у справі з 1986 року, проживали на одній сходовій клітині. Я не бачила щоб вони проживали в квартирі. Знаю, що він має дитину, але жодного разу не бачила. Знаю від сусідів, щор квартира здавалась у найм, я випадково дізналась, що там живуть квартиранти. Відповідачку бачила пару разів, однак особисто не знайома. З проханням підписати Акти звертався позивач, більше ніхто не звертався.

- допитана в якості свідка ОСОБА_11 , показала суду, що з позивачем знайомі з підліткового віку, дружили. Свідок обізнана про те, що позивач проживає у квартирі один. Свідку відомо, що позивач був одружений, однак з його дружиною вона не дружила. Позивач почав проживати в квартирі після того, як виселились квартиранти, яких вселила його дружина - відповідачка у справі. Свідку невідомо, чи намагалась відповідачка вселитись чи отримати ключі від квартири.

-допитана в якості свідка ОСОБА_12 , показала суду, що вона орендувала квартиру у жінки. Прийшли до відповідачки знімати квартиру, платили кошти, які йшли на ремонт у квартирі, платили 5 000, 00 грн.. Хто був власником квартири їй невідомо, квартира була після пожару. З позивачем її познайомила жінка з другого під`їзду на ім`я ОСОБА_14 , вона сказала, що ОСОБА_15 здає квартиру. Чолоівік дивився документи, сказав, що ОСОБА_15 власник квартири, це було приблизно у 2018 році, знімали квартиру АДРЕСА_8 роки, з`їхали приблизно у 2020 році, ОСОБА_15 сказав, що вони розлучились і йому потрібна квартира. ОСОБА_15 на зауваження відповідачки, при свідку, сказав, що вона ніхто і нічого її в квартирі немає. Він сказав, що заїздить з новою дружиною до квартири.

Як вбачається з доданих відповідачкою до відзиву копій документів, всі вони свідчать про вчинення нею дій стосовно спірної квартири в період 2012 - 2015 років, тобто за той період, що був досліджений судом в межах розгляду цивільної справи №754/18533/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа - Деснянський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, за результатами якого рішенням від 04 вересня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено, відтак суд приходить до висновку, що вказані докази не стосуються періоду не проживання відповідачки у спірній квартирі в межах заявленого позову у даній справі.

При цьому, судом оцінюється критично твердження відповідачки, що позивач перешкоджає їй у користуванні спірною квартирою, оскільки змінив замки на вхідних дверях, з тих підстав, що в ході розгляду справи судом встановлено, що на момент заміни замків в квартирі проживали з безпосереднього дозволу самої відповідачки орендарі і саме позивач звертався до поліції з повідомленням про те, що у квартирі проживають сторонні особи, на підтвердження чого надано копію листа Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГК НП у м. Києві за №М-334/125/12/01/2018 від 27 вересня 2018 року. З 2018 року і по даний час саме позивач проживає у спірній квартирі, несе витрати на її утримання, погасив заборгованість за житлово-комунальні послуги, сплачує внески до цільових фондів, передбачені рішеннями загальних зборів ОСББ, яке здійснює управління будинком.

Разом з тим, відповідачкою дані обставини спростовані не були, доказів того, що з моменту ухвалення рішення суду від 04 вересня 2020 року та до моменту звернення позивача з вказаним позовом до суду, відповідачка зверталась до позивача із вимогою надати їй можливість користуватись квартирою, намагалась вселитись у спірне житло та несла витрати на його утримання, суду не надано.

Також судом не прийнято в якості доказу поважності причин не проживання відповідачки у спірній квартирі ту обставину, що спірна квартира знаходиться на 13 поверсі будинку, в якому немає укриття, з тих підстав, що актуальність питання наявності укриттів постала лише у 2022 році, а відповідачка не проживає у спірній квартирі починаючи з 01.08.2016 року, крім того відповідачкою не надано суду належних та достовірних доказів того, що в пішохідній доступності до будинку загалом відсутні укриття які є загальнодоступними та придатними для довготривалого перебування в них.

Крім того, судом враховано, що відповідачка при цьому продовжує проживати в м.Києві і доказів на підтвердження тієї обставини, що за місцем їх з сином фактичного проживання у будинку, або ж в пішохідній доступності до даного будинку наявні укриття, які є загальнодоступними та придатними для довготривалого перебування в них, які за своїми будівельними властивостями є безпечніші за розташовані в пішохідній доступності до спірного будинку АДРЕСА_7 .

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що факт не проживання відповідачки більше шести місяців, без поважних причин у квартирі АДРЕСА_5 знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а відтак, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закревського 45» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 61, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 128, 223, 259, 263-265, 280, 284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закревського 45» про визнання особи такою, що втратила право користування житлом- задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Дані відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Дані третьої особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Закревського 45», ЄДРПОУ 41286123, місцезнаходження: м. Київ, вул. Миколи Закревського, 45.

Повний текст рішення суду виготовлено 10.07.2026.

Суддя: Т.А.Зотько