Рішення № 138112623, 05.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16374/25

провадження № 2/753/1354/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Дарницький районний суду м. Києва у складі:

головуючої судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача Глущенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 разом із металевим парканом та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачаєтеся, що 13.12.2018 державним реєстратором комунального підприємства «Результат» Синявським В.В. прийнято рішення № 44596612 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, зазначений об`єкт нерухомого майна розташований у межах земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:90:310:0013 за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництва ОСОБА_1 у власність чи користування не приймала. Крім того, державному реєстратору Синявському В.В. не було надано документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. В той же час, довідка, видана ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна, в якій міститься твердження про те, що нерухоме майно побудовано у 1991 році не має доказового значення, оскільки ТОВ не наділено повноваженнями для здійснення перевірки законності будівництва, року забудови.

Зазначає, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 проведена з порушенням вимог закону, оскільки підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт стала довідка ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» від 26.05.2016 № 26/05/16-01 та технічний паспорт, виданий ТОВ Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» від 26.05.2016 № 35/2016, проте вони не є такими документами, на підставі яких згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» має бути проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Враховуючи наведене прокурор просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (кадастровий номер: 8000000000:90:310:0013), площею 0,4990 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на розподільчій смузі, навпроти будинків АДРЕСА_3 разом із металевим парканом та звільнити самовільно зайняту вказану земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

10 жовтня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив, в якому він, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Пояснив, що з технічного паспорту № 35/2016 від 26.05.2016 вбачається, що об`єкт був побудований в 1991 році, а довідка № 26/05/16-01 від 26.05.2016 підтверджує, що об`єкт має 85% зносу. Результати технічної інвентаризації нерухомого майна свідчать, що воно було побудовано у 1991 році, а тому державна реєстрація права власності була проведена законно та на підставі належних документів.

У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що для здійснення державної реєстрації права власності відповідач надав державному реєстратору документи, які не являються правовстановлюючими та не могли бути підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив суду клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості його явки в судове засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Заслухавши думку представника позивача, який заперечував щодо відкладення розгляду справи, враховуючи тривалість розгляду справи, а також те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про день час та місце розгляду справи, проте двічі не з`являвся в судові засідання, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, керуючись законом, дійшов до наступного висновку.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачаєтеся, що 13.12.2018 державним реєстратором комунального підприємства «Результат» Синявським В.В. прийнято рішення № 44596612 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Документи, подані до державної реєстрації: довідка № 26/05/16-01 від 26.05.2026, видана ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна»; технічний паспорт № 35/2016 від 26.05.2016, виданий ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна».

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 є сформованою та зареєстрована 20.12.2018, має кадастровий номер: 8000000000:90:310:0013, цільове призначення - 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Актом обстеження земельних ділянок № ДК/32-АО/2025 від 10.02.2025, складеним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Сокаревим О.О. Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_3 (кадастровий номер: 80000000006:90:310:0013) у Дарницькому районі м. Києва.

За результатами обстеження встановлено, за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:90:310:0013) в користування (власність) будь-яким особам.

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 ) нерухоме майно не зареєстровано.

За результатами обстеження встановлено, що на частині вищевказаної земельної ділянки, на площі орієнтовно 0,32 га розміщена відкрита автомобільна стоянка. Відкрита стоянка огороджена металевим парканом та на стоянці розміщено близько двох десятків легкових автомобілів та металевий пункт охорони орієнтовною площею 2,5 кв.м. Інша частина земельної ділянки, орієнтовною площею 0,18 га не огороджена та вкрита газоном, на якому встановлено дорожні знаки.

Разом з тим, Київська міська рада не приймала будь-яких рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки ні ОСОБА_1 , ні будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам у власність чи користування.

Отже, в діях відповідача наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 5 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 25.12.2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 ) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Частиною другою статті 18 Закону встановлено, що перелік документів необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 10 Закону під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Пунктом 3 частини першої статті 24 Закону встановлено, що державний реєстратор відмовляє в державній реєстрації прав, якщо документи подані до заяви про державну реєстрацію прав не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком № 1127.

Пунктом 41 Порядку визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Водночас, пунктом 42 вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент державної реєстрації прав), визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Отже, для державної реєстрації права власності на об`єкт, збудований до 05.08.1992 заявнику необхідно було надати: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси або відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт.

Для реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 надав довідку № 26/05/16-01 від 26.05.2026, видану ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна», відповідно до якої нежитлова будівля 1991 року будівництва має 85% зносу на момент технічної інвентаризації та технічний паспорт № 35/2016 від 26.05.2016, виданий ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна».

Департамент земельних ресурсів листом від 06.08.2024 №047-10645 звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо надання інформації про право на виконання підготовчих, будівельних робіт та документи, що підтверджують готовність до експлуатації спірного об`єкта будівництва ДАБІ України.

Листом-відповіддю від 08.08.2024 № 4156/03/18-24 Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлено про відсутність інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Разом з тим, в реєстраційній справі щодо прийнятого рішення № 44596612 від 13.12.2018 відсутні документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Наявна в матеріалах справи довідка № 26/05/16-01 від 26.05.2026, видана ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна», відповідно до якої нежитлова будівля 1991 року будівництва має 85% зносу на момент технічної інвентаризації судом оцінюється критично, оскільки таке право не підтверджено належним правовстановлюючими документами, зокрема, свідоцтвом про право власності чи іншими документами на спірне майно.

Водночас, згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 02.0.1996 № 1563 «Про затвердження тимчасового Порядку видачі свідоцтв про право власності на об`єкт нерухомого майна», особа, яка має право власності на об`єкт нерухомого майна повинна належним чином оформити таке право для подальшого розпорядження ним.

Пунктом 7 Розпорядження встановлено, що функцією структурних підрозділів місцевих органів державної виконавчої влади при видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме Управління земельних ресурсів є: оформлення свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, підтверджує наявність існуючих документів про надання земельних ділянок в користування або власність та їх чинність. У разі відсутності документів надає довідку про стан оформлення документів, які посвідчують право користування або власності земельними ділянками, на яких розміщені об`єкти нерухомого майна, або інформацію ро реєстрацію земельної ділянки по матеріалах інвентаризації меж землекористувань в м. Києві; присвоює ідентифікаційний код об`єкта нерухомого майна, виходячи з коду земельної ділянки згідно з земельно-кадастровою інформацією.

Згідно з пунктом 10.3 та 10.9 Розпорядження, серед документів, які необхідні для видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна є, зокрема, документи, які підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт; рішення органу державної виконавчої влади про надання дозволу на будівництво або реконструкцію об`єкту, акт про прийняття об`єкту в експлуатацію.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що фактично об`єкт збудований в 1991 році, мав 85 % зносу та являв собою фундамент будівлі, який в силу поганої якості архівних супутникових знімків та вкриття шаром ґрунту не був видний на супутникових знімках.

Такі твердження відповідача суд не бере до уваги, оскільки обґрунтування законності набуття права власності на будівлю відповідачем ОСОБА_1 не наведено, як і не додано належних доказів з даного приводу, зокрема висновку про знищення/знесення/знос майна з фотофікасацією.

Крім того, з вказаних документах вбачається відсутність рішення про присвоєння адреси та відомостей про земельну ділянку.

Згідно з частиною другою, третьою та п`ятою статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Відповідно до пункту 1.6 Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.06.2011 № 1094 «Про питання присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомості у місті Києві» присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпоряджень районних в місті Києві державних адміністрацій або наказів Головного управління містобудування та архітектури з подальшим їх внесенням до єдиного реєстру адрес.

Листом Департаменту містобудування та архітектури № 055-8391 від 04.09.2024 повідомлено, що у реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документ стосовно присвоєння або зміну об`єкту нерухомого майна, зокрема нежитловій будівлі, загальною площею 30 кв.м., адреси АДРЕСА_1 .

Отже, на момент здійснення реєстраційних дій за відповідачем довідка ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» не могла підтверджувати присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна адреси без попереднього присвоєння її компетентним органом.

Проте, в порушення вимог Порядку, при прийнятті спірного рішення про реєстрацію права власності, державним реєстратором не здійснено перевірку поданих відповідачем документів та не перевірено наявність зареєстрованої поштової адреси на спірний об`єкт нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, здійснюючи реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна подав довідку ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» від 26.05.2016 № 26/05/16-01 та технічний паспорт, виданий ТОВ «Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна» від 26.05.2016 №35/2016, що суперечить пунктам 41,42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Серед документів, які повинні подаватися для такої реєстрації, є зокрема, документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Отже, реєстрація права власності на об`єкт нежитлової будівлі, загальною площею 30 кв.м., адреси АДРЕСА_1 проведена з порушенням вимог Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1127 та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки довідка ТОВ та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності, а також такі документи не підтверджують сукупність юридичних фактів, за наявності яких у ОСОБА_1 могло виникнути право власності на спірну будівлю.

Крім того, надана відповідачем інформація про існування нежитлової будівлі спростовується матеріалами справи, а також супутниковими знімками із картографічного сервісу Google Earh Pro, зокрема, перші ознаки наявності будівлі (споруд) почали відображатися у 2012 році шляхом розміщення споруди невстановленого призначення.

З метою перевірки наявності будівлі, яка відповідно до довідки про технічну інвентаризацію об`єкта нерухомого майна була збудована у 1991 році вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 була увесь час вільна від будь-яких забудов та вкрита травою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 від 13.12.2018 з індексним номером 44596612 на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 проведено з порушенням ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 41, 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відтак, з огляду на те, що державна реєстрація спірного нерухомого майна площею 30 кв.м. на земельній ділянці (кадастровий номер: 8000000000:90:310:0013), власником якої є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, істотно обмежує права власника землі, при цьому, таке обмеження є безстроковим.

Київська міська рада у цьому разі не може вільно розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою в інтересах територіальної громади міста Києва та не може здати цю земельну ділянку в оренду будь-кому, окрім як власнику об`єкту, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому, державна реєстрація об`єкта нерухомого майна, площею 30 кв.м. на комунальній земельній ділянці - є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16 (п. 55), від 29.09.2021 у справі №910/15989/16, від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охоронною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У випадку, якщо міська рада не виділяла земельну ділянку для будівництва спірної будівлі і якщо таке будівництво зроблено за рахунок зайняття земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста, міська рада має право на позов, бо захищає право власності територіальної громади мста на земельну ділянку (стаття 12, пункт «б» статті 80, частина перша та пункт «А» частини другої статті 83 ЗК України). Самочинний характер будівництва є істотним порушенням будівельних норм і правил та суттєвим порушенням прав власника земельної ділянки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20.

У разі використання земельної ділянки без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання її в користування або у власність, повернення такої земельної ділянки відповідно до приписів статті 212 ЗК України її власнику з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд відповідає законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Статтею 152 ЗК України передбачено, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 2 статті 376 ЦК України визначено, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 право на самочинне збудоване майно є неіснуючим та не породжує прав щодо розпорядження майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває право власності на об`єкт самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на будівлю набуває лише той, хто має речове право на землю.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, суд погоджується з позивачем, що належним способом захисту буде вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Таким чином, буде віднослено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Оскільки побудований об`єкт нерухомого майна перешкоджає Київській міській раді належним чином володіти та користуватися зазначеною земельною ділянкою, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних та усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4990 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 разом із металевим парканом та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Згідно змісту статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти та обставини, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 259, 263-268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - задовольнити.

Усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,4990 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 разом із металевим парканом та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської міської ради судовий збір в сумі 3 028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Позивач: Київська міська рада , код ЄДРПОУ 22883141, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик,36.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 .

Повне рішення складено 10.07.2026

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА