Рішення № 138112493, 02.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3303/24

Провадження № 2/752/390/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.07.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді - Мазур Ю.Ю.

при секретарі судового засідання - Бєляєвої К.Д.,

за участю:

прокурора - Греськів І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року позивач Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Київською міською прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 чиняться перешкоди територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом реєстрації права власності на об`єкт нерухормого майна - садовий будинок. На земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка є власністю територіальної громади міста Києва, перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідгоного фонду, 20.05.2016 зареєстровано право власності ОСОБА_2 на садово-дачний будинок загальною площею 13,9 кв.м. із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 930592180000. Для державної реєстрації права вланості на вказаний об`єкт державному реєстратору відповідачем надано довідку ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» № 8/3 від 10.03.2016. Київською міською прокуратурою встановлено, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 . Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_1 нерухоме майно на праві власності не зареєстровано. Позивач зауважує, що на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці територіальної громади наявна чинна реєстрація права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, а також побудовано садовий будинок та вбиральню, внаслідок чого інтереси держави щодо безперешкодного користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду порушені та мають бути поновлені.

Враховуючи викладене, позивач просить усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садово-дачним будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 930592180000, номер запису про право власності 14661971); усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:007 шляхом зобов?язання ОСОБА_1 знести об?єкт самочинного будівництва - садово-дачний будинок та дерев?яну вбиральню, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.376269, 30.521551), а також демонтувати паркан та ворота з хвірткою, якими огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою; судові витрати стягнути з відповідача на користь Київської міської прокуратури.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2024 відкрито провадження у справі за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський».

У квітні 2024 представник Київської міської ради подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що просить задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у поясненях.

У серпні 2024 Національний природний пакр «Голосіївський» подав до суду письмові пояснення, в яких просили задовольнити позовні вимоги, з підстав викладених у поясненнях.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, до судового розгляду по суті.

Прокотольною ухвалою від 31.10.2024 здійснено перехід в підготовчий судовий розгляд.

У травні 2025 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначено, що в матеріалах справи міститься довідка Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Гайок-МІ» вих. №8/3 від 10.03.2016 «Про членства у кооперативі та присвоєння поштової адреси». До 01.12.2019 законами Українине було врегульовано питання присвоєння адрес об`єктам нерухомості та не визначалось конкретної форми документу на підтвердження присвоєння адреси. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2009 у справі № 2-303/09, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 01.06.2009, у задоволенні позову прокурора відмовлено повністю та встановлено, що відповідачі користуються земельними ділянками з моменту їх розподілу під індивідуальні городи рішенням виконавчого комітету Кагановичської ради депутатів трудящих № 552 від 07.05.1948. Вказаний факт також встановлений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.07.2007 у справі за позовом громадської організації «Спілки порятунку Голосіїва» до ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_1 звернулась до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1127 за адресою: АДРЕСА_1 для ведення садівництва. Проте, Київською міською радою не надано ні дозволу на розроблення проекту, ні вмотивованої відмови, ОСОБА_1 17.10.2016 укладено Договір на розроблення проекту землеустрою № 78 від 17.10.2016 та подано до Київської міської ради повідомлення про початок розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів здійснення нею самочинного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007. З підстав, викладених у відзиві просить відмовити у задоволенні позову.

У червні 2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що довідка ОК «СТ «ГАЙОК-МІ» від 10.03.2016, як і інші подані державному реєстратору документи, не є підставою виникнення права власності. Крім того, адреса: АДРЕСА_1 обєктам нерухомого майна у м. Києві не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес в м. Києві відсутні. При цьому, Київська міська рада, як власник землі, повідомила, що рішення про надання ОСОБА_3 або будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймала. Зауважує, що згідно з рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих в м. Києві від 07.05.1948 № 552 землю розподілено лише підь городництво, що виключає можливість її використання під вирощування багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд. Також, рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 з комунальної у державну власність Київською міською радою не приймалось. З підстав, викладених у відповіді на відзив просили задовольнити позовну заяву.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, до судового розгляду по суті.

У січні 2026 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.03.2026 питання про відвід головуючого судді Мазура Юрія Юрійовича у справі за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Кирильчук І.А. від 11.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Гаврилової І.А., представника ОСОБА_1 , про відвід судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю. у справі за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

У червні 2026 позивач подав до суду клопотання про доручення доказів в порядку ст. 83 ЦПК України.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання відповідач та її представник не з?явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Представник третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог-1: Національний природний парк «Голосіївський» в судове засідання не з?явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши прокурора, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 (зі змінами внесеними згідно з Указом президента України від 30.10.2008 № 976/2008) на території міста Київ створено національний природний парк «Голосіївський».

Площу земель зазначеного парку встановлено у розмірі 4525,52 га, в тому числі 1879,43 га земель, що надаються НПП «Голосіївський» у постійне користування.

Території, що увійшли до складу НПП «Голосіївський» на підставі Указу Президента України від 27.08.2007 згідно зі ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» набули статусу об`єкта природно-заповідного фонду національного значення, що передбачає встановлення особливого режиму охорони таких територій.

У подальшому, рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 № 69/7406 надано НПП «Голосіївський» у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування НПП «Голосіївський» у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі ділянку загальною площею 723,69 га - за рахунок земель запасу природно-заповідного фонду (площею 709,90 га) та міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 13,79 га).

Отже, земельна ділянка площею 723,69 га входить до території Національного природного парку «Голосіївський», відноситься до земель природно-заповідного фонду та надана в постійне користування Парку.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою площею 723,69 га (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007) за НПП «Голосіївський» зареєстровано 13.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим установлено, що на земельній ділянці комунальної власності площею 723,69 та (кадастровий номер 8000000000:79:304:0007), яка є власністю територіальної громади міста Києва, перебуває в постійному користуванні НПП «Голосіївський» та належить до земель природно-заповідного фонду, 20.05.2016 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 13,9 кв.м із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 930592180000.

Підставою внесення вказаного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено довідку № 8/3 від 10.03.2016, видану ОК «СТ «Гайок-МІ».

Так, в матеріалах реєстраційної справи в ДРРП наявна довідка ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» від 10.03.2016 № 8/3 про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та користується земельною ділянкою площею 0,1127 га, де з 1982 року побудовано садовий будинок АДРЕСА_1 .

Крім того, державному реєстратору надано лист Голосіївської РДА від 02.11.2009 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений 22.09.2015 ТОВ «Техінвентаризація» на замовлення ОСОБА_1 (24.09.2015 ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 ).

За інформацією НПП «Голосіївський», адміністрацією Парку було виявлено, що на земельній ділянці загальною площею 723,6941 га кадастровий номер 8000000000:79:304:0007, що розташована в урочищі «Гайок» у Голосіївському районі м. Києва, поведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за рядом фізичних осіб (заява ПП «Голосіївський» від 06.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення).

З акту про порушення природоохоронного законодавства та законодавства про природно-заповідний фонд України від 24.05.2023, складеного працівниками Парку, вбачається, що на території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 виявлено ряд споруд та об`єктів: садові будинки, металеві контейнери без фундамента, туалети, теплиця, сарай, альтанка.

Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою у Міському земельному кадастрі не зареєстровано (інформація Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.12.2023 та від 20.12.2023).

Також встановлено, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, а також ліквідованою у 2010 році (30.09.2010) Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 ,розпорядження з указаного питання не приймалось, що підтверджується інформацією Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.12.2023, 19.12.2023.

В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 06.12.2023.

Згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське БТІ» за адресою: АДРЕСА_2 нерухоме майно на праві власності не зареєстровано. Однак, за вказаною адресою проводилась технічна інвентаризація садового будинку, що підтверджується інформацією КП КМР «КМ БТІ» від 11.12.2023.

З наданих КП КМР «КМ БТІ» матеріалів інвентаризаційної справи № 115234 за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленої у листопаді 2009 на замовлення ОСОБА_1 , встановлено наступне.

За наявними в матеріалах вказаної інвентаризаційної справи документами, садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 , побудовано у 2007 році, про що зазначено у довідці ОК «СТ «Гайок-МІ» № 32 від 11.10.2009 та в описах конструктивних елементів будинку. Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи зазначено про самочинність вказаного будівництва, оскільки ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.

Разом з тим, відповідно до відомостей, зазначених в технічному паспорті на садовий будинок АДРЕСА_1 , виготовленому станом на 22.09.2015 ТОВ «Техінвентаризація», садовий будинок побудовано у 1982 році.

Той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, зокрема частина земельної ділянки, що межує з вул. Квітки-Основ`яненка та вул. Закарпатською (урочище «Гайок») , до 2007 року була вільна від будь-якої забудови підтверджується супутниковими знімками, які є у вільному доступі в мережі інтернет (можна подивитись за допомогою програмного сервісу Google Earth Pro).

Так, за даними відкритого інформаційного порталу «Google Earth Pro» в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (координати прив`язки до центру об`єкту 50.376576, 30.521817) до 2007 року будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується.

З метою офіційного документального підтвердження цієї інформації прокурором скеровано запит до Державного космічного агентства України про надання космічних знімків за період з 1990 по 2020 роки спірної земельної ділянки за вказаними географічними координатами.

За інформацією Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до квітня 2009 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, ознак знаходження будь-яких споруд в її межах не виявлено. Вказане підтверджено наданими супутниковими знімками станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки (лист НЦУВКЗ від 21.07.2023 з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками).

Оглядом садового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що він знаходиться на земельній ділянці, фасадна частина якої огороджена парканом з металевої сітки, металевими воротами та металевою хвірткою з боку садового (дачного) будинку під порядковим номером «61». Садовий будинок прямокутної форми, розміром близько 3,5х6 м, розміщений на стовпчастому фундаменті. Стіни будинку обшиті дерев`яною вагонкою, односкатна покрівля будинку вкрита шифером. Будинок має одні вхідні двері та чотири вікна. З фасадної частини будинку перед вхідними дверима та з лівої сторони будинку прибудовані два ганки в вигляді відкритих веранд з дерев`яних підпірних колод під накриттям з шиферу. В глибині двору за садовим будинком розташована дерев`яна вбиральня, вкрита шифером. За вбиральнею знаходиться яр. Земельна ділянка, на якій розміщено садовий будинок має наступні географічні координати: 50.376269, 30.521551 (протокол огляду від 16.01.2024).

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» землі природно-заповідного фонду підлягають особливій охороні.

Згідно зі ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно- заповідного фонду України.

Таким чином, згідно з наведеними положеннями ЗК України, а також ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

Згідно із законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Так, за ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Таким чином, з моменту створення у 2007 році НПП «Голосіївський» ця територія має статус природно-заповідного фонду і її правовий режим та цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаного об`єкта.

Частиною 3 статтею 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду під будівництво.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави та заволодіння якими всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону, екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Законом України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкт нерухомості) передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва (ст. 5 Закону).

Визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою (ч. 1 ст. 21 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Таким чином, для реалізації права на забудову відповідної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому законом порядку набути право власності або користування на неї.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкти нерухомостійвважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Таким чином, в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.

Використання земель природно-заповідного фонду є обмеженим і цей факт є загальновідомим. Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та заволодіння ними всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

За змістом приписів ч. 3 ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» будівництво на землях природно-заповідного фонду заборонено.

Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Цивільний кодекс України (частини 3 та 5 статті 376) встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, йю споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст.ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Разом з цим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12- 234гс18), а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 № 925/1121/17, від 17.04.2019 № 916/675/15, від 22.12.2021 № 917/1970/20, від 10.11.2021 № 911/2216/19, від 10.11.2021 № 916/1988/20, від 04.11.2021 № 725/3303/16-ц, від 04.11.2021 № 927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.

Як зазначалось вище, первинна реєстрація за ОСОБА_1 права власності (з відкриттям розділу) на майно площею 13,9 кв.м (реєстраційний номер 930592810000) здійснена на підставі: 1)довідки ОК «Садове товариство «Гайок-МІ» № 8/3 від 10.03.2016 про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу та користується земельною ділянкою площею 0,1127 га, де з 1982 року побудовано садовий будинок АДРЕСА_1 ; лист Голосіївської РДА від 02.11.2009 про визначення рекомендованої адреси земельної ділянки, а також технічний паспорт на садовий будинок, виготовлений 22.09.2015 ТОВ «Техінвентаризація» на замовлення ОСОБА_1 (24.09.2015 ОСОБА_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 ).

Однак, зазначені документи ОК «СТ «Гайок-МІ» від 10.03.2016 не є підставою виникнення права власності (не породжують право власності). Отже, з огляду на приписи ст. 41 Коституції України, ст. 328 та ч. 2 ст. 331 ЦК України, відповідач не набув права власності та не являється законним власником майна по АДРЕСА_1 .

Крім того, така адреса як АДРЕСА_1 не присвоювалась, відомості про неї в реєстрі адрес у місті Києві відсутні.

Таким чином, право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголошує, що ОСОБА_1 та її батьки користуються спірною земельною ділянкою з 1980 року, а у 1982 році на ній побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 5 серпня 1992 року, встановлені статтею 31 Закону.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність (ч. 1 ст. 31 Закону).

Разом з тим, пунктом 42 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1)документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що по-перше, чинне на час відкриття розділу по об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 930592180000) законодавство для реєстрації права власності вимагало наявність документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна та виписки з погосподарської книги; по-друге, такі особливості державної реєстрації стосуються не всіх, а лише визначених законодавцем об`єктів, а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.

Отже, якщо садовий будинок побудовано на спірній земельній ділянці до 1992 року, то відповідач мав би подати державному реєстратору документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна, а також виписку з погосподарської книги, як це передбачено вищенаведеними нормами законодавства, чинного на час державної реєстрації права власності за відповідачем.

Однак, вказані документи в реєстраційній справі відсутні, відповідачем та його представником до суду також не надані, а Київська міська рада, як власник землі, повідомила, що рішення про надання ОСОБА_3 або будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не приймала.

Разом з тим, доводи відзиву про те, що садовий будинок відповідача побудовано на спірній земельній ділянці у 1982 році спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Так, згідно з Інформацією КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 11.12.2023, за адресою: АДРЕСА_1 у 2009 році проводилась технічна інвентаризація та існує інвентаризаційна справа. Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 115234, садовий будинок побудовано у 2007 році.

Більше того, в матеріалах вказаної інвентаризаційної справи міститься довідка ОК «СТ «Гайок-МІ» № 32 від 11.10.2009 про те, що садовий будинок АДРЕСА_1 побудований господарчим способом у 2007 році.

Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи зазначено про самочинність вказаного будівництва, оскільки ні розпорядження про присвоєння поштової адреси, ні документи про відведення земельної ділянки в БТІ не надано. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.

Відповідно до супутникових знімків, наданих Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України, до 2007 року земельна ділянка на території НПП «Голосіївський» у м. Києві за запитуваними географічними координатами прив`язки до «об`єкту інтересу» була вільна від забудови, будь-які тимчасові або капітальні будівлі відсутні. Лише з 2007 року вбачається наявність на вказаній ділянці декількох будівельних майданчиків, а в подальшому - споруд невстановленого призначення, кількість яких з кожним роком збільшується. Вказане підтверджено наданими супутниковими знімками станом на 2005, 2007, 2009, 2010, 2012, 2014, 2017, 2019 та 2020 роки (лист НЦУВКЗ від 21.07.2023 з інформаційно-аналітичною довідкою та супутниковими знімками).

Вказане спростовує інформацію, зазначену в технічному паспорті на садовий будинок, виготовленому 22.09.2015 ТОВ «Техінвентаризація», про те, що будинок відповідача побудовано у 1982 році.

Таким чином, доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується, що спірна земельна ділянка до 2007 року була вільна від забудови. Доказів протилежного відповідачем не надано.

відповідно до п. 41 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на час державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 ) встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

Документ про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта в матеріалах реєстраційної справи відсутній, ні відповідачем, ні його представником до суду не надано.

Помилковим є застосування до спірних правовідносин судової практики, на яку послався представник відповідача у відзиві на позов. Зокрема, зі змісту судового рішення у справі № К/800/24520/15 (постанова Вищого адміністративного суду України від 18.02.2016) встановлено, що окрім довідки кооперативу про присвоєння поштової адреси (яка стала підставою для відмови в проведенні державної реєстрації права власності позивача), державному реєстратору подано, окрім іншого, державний акт на право власності на земельну ділянку та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує речове право на землю, право власності у встановленому законом порядку у відповідача не виникло, а реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва не породжує виникнення права власності, тому доводи відзиву про законність набуття відповідачем права власності на садовий будинок є необґрунтованими.

Щодо доводів про відкрите та безперервне користування земельною ділянкою з 1948 року.

Доводи представника ОСОБА_1 про добросовісність користування відповідачем земельною ділянкою є суперечливими.

Так, у розділі 1 відзиву зазначено про використання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та її батьками з 1980 року, а у розділі 2 відзиву вже зазначено, що земельна ділянка знаходилась в користуванні членів сім`ї відповідачки ще з 1948 року.

Обґрунтовуючи добросовісність користування земельною ділянкою з 1948 року під розміщення садового будинку по АДРЕСА_1 , відповідач посилається на рішення виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 07.05.1948 № 552.

Однак, зі змісту рішення виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 07.05.1948 № 552 та додатку № 1 до нього вбачається, що ним затверджено розподіл земельних ділянок під індивідуальні городи на 1948 рік відділам виконкому, підприємствам, установам Кагановичського району м. Києва. Ні в тексті вказаного рішення, ні в додатку № 1 до нього не зазначено про розподіл землі під городи громадянам, список будь-яких прізвищ фізичних осіб відсутній.

Отже, вказане рішення від 07.05.1948 № 552 не має ніякого відношення до відповідача ОСОБА_1 .

Більш того, згідно з рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 07.05.1948 № 552 землю розподілено лише під городництво, що виключає можливість її використання під вирощування багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд.

Намагаючись довести законність та добросовісність використання землі на підставі рішення 1948 року під городництво, ОСОБА_1 стверджує про законність та добросовісність використання нею цієї ж землі під садівництво. Вказані види використання землі є взаємовиключними та мають різне цільове призначення.

В матеріалах справи № 752/3303/24 наявні докази, які спростовують доводи відповідача про законність та добросовісність користування нею комунальною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та підтверджують самочинність здійсненого за вказаною адресою будівництва об`єкту нерухомого майна.

Так, Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . (інформація Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07.12.2023 та від 20.12.2023).

Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією, а також ліквідованою у 2010 році (30.09.2010) Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, не опрацьовувалось питання щодо присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_1 , розпорядження з указаного питання не приймалось (листи Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.12.2023 та від 19.12.2023).

В реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 (інформація Департаменту містобудування та архітектури КМДА від 06.12.2023).

З наданих КП КМР «КМ БТІ» матеріалів інвентаризаційної справи № 115234 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що при проведенні інвентаризації (2009 рік) встановлено самочинність будівництва. Садовий будинок значиться як самовільно збудований.

Вказані докази свідчать, що будь-яких законних прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не набувала, законних підстав для використання вказаної землі ні під городництво, ні під садівництво не мала, а здійснене за вказаною адресою будівництво садового будинку є самочинним.

Посилання у відзиві на те, що ОСОБА_1 зверталась до Київської міської ради 13.09.2016 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для ведення садівництва та 10.11.2016 з повідомленням про початок розроблення проекту землеустрою не нівелює порушення відповідачем норм чинного законодавства та факту самочинного будівництва на комунальній земельній ділянці, оскільки такі звернення до власника землі мали місце після вчинення відповідачем самочинного будівництва та навіть після державної реєстрації права власності на нього (яка здійснена 20.05.2016).

Також слід зазначити про необґрунтованість посилання представника відповідача на судові рішення у справі № 2-303/09 за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки вони взагалі не стосуються відповідача ОСОБА_1 , так як вказана особа не була учасником цієї справи та, відповідно, щодо неї ніякі обставини судами не встановлювались. Крім того, спір у справі № 2-303/09 стосувався самовільного зайняття фізичними особами земельної ділянки під розміщення городів.

Щодо позовної вимоги про знесення самочинного будівництва, суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що сам по собі факт державної реєстрації без наявності відповідних правових підстав, передбачених законодавством, не тягне за собою легітимізацію самочинно збудованого майна.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника землі (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Як вже зазначено, нерухоме майно по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки збудовано на земельній ділянці комунальної власності яка під будівництво не відводилась, за відсутності документа, що посвідчує речове право на неї.

Використання земель природно-заповідного фонду є обмеженим і цей факт є загальновідомим. Вказані землі перебувають під особливою охороною держави та заволодіння ними всупереч вимогам Земельного кодексу України є недопустимим (наведеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).

За змістом приписів ч. 3 ст. 7 та ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» будівництво на землях природно-заповідного фонду заборонено.

Частиною 2 статті 376 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Установлено, що ні на час реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , ні у подальшому, Київська міська рада, як власник землі, рішення про передачу будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки за вказаною адресою не приймала.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 дотримується позиції, що право на самочинно збудоване майно є неіснуючим, не породжує прав щодо розпорядження майном.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація права власності не є підставою для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 зазначила, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної "ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Однак, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на садовий будинок на земельній ділянці комунальної власності, жодного речового права на спірну земельну ділянку не мала. Тому об`єкти нерухомого майна - садовий будинок, а також вбиральня, що розташовані по АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом. Про вказане відповідачу було достеменно відомо на момент подання документів для державної реєстрації самочинного будівництва.

Таким чином, здійснення державної реєстрації прав не нерухоме майно не змінює правовий статус нерухомості, яка самочинно збудована.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості, який на ній розміщений, чи про набуття такого об`єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону (пункт 61 постанови від 22.06.2021 № 200/606/108 та пункт 179 постанови від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц).

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Цивільний кодекс України (частини 3 та 5 статті 376) встановлює умови, за яких самочинно збудований об`єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно: 1) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та ірриписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режимі такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01.09.2021 у справі № 202/1254/19.

В розумінні чинного законодавства належне відповідачу майно є сукупністю будівельних матеріалів, а відтак демонтувавши (розібравши) на виконання рішення суду таке майно, будівельні матеріали залишаться у власності відповідача і він не позбавлений права ними розпоряджатись на власний розсуд.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка природно-заповідного фонду продовжує перебувати у користуванні ОСОБА_1 , а тому порушення прав її законного володільця - Київської міської ради - на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.

Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, - підлягать задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь платника Київської міської прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6056,00 грн.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний природний парк «Голосіївський» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити.

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом припинення володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) нерухомим майном - садово-дачним будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 930592180000, номер запису про право власності 14661971).

Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:007 шляхом зобов?язання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) знести об?єкт самочинного будівництва - садово-дачний будинок та дерев?яну вбиральню, що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.376269, 30.521551), а також демонтувати паркан та ворота з хвірткою, якими огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, ІВАN НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 6056 (шість тисяч п?ятдесят шість) грн 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Текст рішення виготовлений 10.07.2026.

Суддя: Ю.Ю. Мазур