Ухвала суду № 138111518, 10.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1649/26

Провадження № 2/148/1397/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.,

за участі секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" про закриття провадження та повернення сплаченого судового збору в справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

10 червня 2026 ухвалою суду по справі було відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 червня 2026 від представника позивача, Тертиці Т.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст.255 ЦПК України, також просить повернути сплачений судовий збір.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до ст. 223 ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглядає справу за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, з огляду на таке.

В судовому засіданні встановлено, що предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором № 1465-2070 від 01.11.2024 року в розмірі 6953,70 грн.

Як вбачається із заяви представника позивача про закриття провадження у справі та доданих до заяви матеріалів, сторона позивача не підтримує своїх вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Також просить суму сплаченого судового збору повернути позивачу.

Згідно ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Такого висновку дійшов ВС у постановах від 15.11.2023 у справі №522/3680/22, від 31.07.2023 у справі №335/8285/22.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 та частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається із заяви про закриття провадження у справі, виконання договірних зобов`язань відповідачем відбулося після відкриття провадження, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. При цьому, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження в справі фактично є заявою про відмову позивача від позову в зв`язку з погашенням боргу відповідачем.

З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 по справі №662/397/15-ц.

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена після відкриття провадження у справі, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, а заяву представника позивача про закриття провадження у справі суд розцінює як заяву про відмову від позову в зв`язку з погашенням боргу відповідачем, тому, з урахуванням класичного принципу jura novit curia, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про закриття провадження в справі, проте із застосуванням положень п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову й відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Враховуючи викладене, та те, що підстав для не прийняття заяви про відмову від позовних вимог судом не встановлено, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю і зв`язку з відмовою представниці позивача від позову, внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, а не з підстав відсутності спору.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним роз`яснити наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 256 ЦПК України, а саме: повторне звернення до суду позивача з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Водночас, наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Із змісту ч. 3 ст. 142 ЦПК України вбачається, що в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Беручи до уваги той факт, що відповідач сплатив позивачу заборгованість за кредитним договором № 1465-2070 від 01.11.2024 року після відкриття провадження у справі, тому наявні підстави передбачені ч. 3 ст. 142 ЦПК України для стягнення з нього документально підтверджених судових витрат позивача по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн (а.с.1).

Керуючись ч.3 ст.142, 206, п.4 ч.1 ст.255, 256 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, закрити.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПКУ, роз`яснити представнику позивача та відповідачу, що у зв`язку із закриттям провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407, код ЄДРПОУ 38548598 судові витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

У відповідності до частини 7 статті 14 ЦПК України копія ухвали направляється представниці позивача та позивачу засобами підсистеми «Електронний суд», що не позбавляє учасників справи отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали направити відповідачу до виконання поштовим зв`язком.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя О.О. Дамчук