Рішення № 138110778, 01.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01 липня 2026 року Справа № 926/1182/26

За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина"

про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 12440,19 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Марущак Л.В.

Представники:

від прокуратури Балицька Р.С.

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 12440,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки площею 0,1935 га (кадастровий номер 7324510100:02:001:0601) за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н, м. Сторожинець, вул. Гвардійська, буд. 17. Не оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання у період з 1 січня 2019 року по 28 лютого 2026 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" у період, який охоплюється позовними вимогами було власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, що належить територіальній громаді Сторожинецької міської ради. У зв`язку із не реалізацією Сторожинецькою міською радою функції захисту інтересів держави та оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в розмірі 12440,19 грн, керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся з відповідним позовом до суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 березня 2026 року, справу №926/1182/26 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 квітня 2026 року. Постановлено: Товариству з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" надати суду відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - до початку призначеного судового засідання, а у разі відсутності зареєстрованого електронного кабінет у відповідності до норм статті 6 Господарського процесуального кодексу України - зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та надати до суду докази цього шляхом направлення відповідної заяви через підсистему Електронний суд.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року відкладено підготовче засідання на 13 травня 2026 року. Постановлено: повідомити відповідача про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України та на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області; Товариству з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" надати суду відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - до початку призначеного судового засідання, а у разі відсутності зареєстрованого електронного кабінет у відповідності до норм статті 6 Господарського процесуального кодексу України - зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та надати до суду докази цього шляхом направлення відповідної заяви через підсистему Електронний суд.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01 червня 2026 року. Постановлено повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України та на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відкладено розгляд справи по суті на 22 червня 2026 року. Постановлено повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України та на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області; попередити відповідача, що неявка уповноваженого представника у судове засідання не буде перешкоджати розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

01 червня 2026 року представник Чернівецької обласної прокуратури подала заяву (вх.2576) про ознайомлення з матеріалами електронної справи, яку суд задовольнив 03 червня 2026 року та надав прокурору доступ до матеріалів електронної справи.

03 червня 2026 року представник позивача через підсистему Електронний суд подала заяву (вх. №2618) про розгляд справи без її участі, в якій також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач явку належного представника у судове засідання 22 червня 2026 року не забезпечив, причини неявки суду не відомі.

Представник прокуратури у судовому засіданні 22 червня 2026 року просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 22 червня 2026 року суд, закінчивши з`ясування обставин справи та дослідження їх доказами, заслухавши заключне слово представника прокуратури, перейшов до стадії ухвалення та проголошення рішення, яке відклав на 01 липня 2026 року.

Відповідач явку належного представника у всі проведені судові засідання не забезпечив.

Крім того, відповідач як юридична особа не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС.

При цьому направлена господарським судом поштова кореспонденція на юридичну адресу відповідача поверталась назад до суду.

Так, про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалами суду, які направлялися судом на юридичну адресу відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 58010, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, вул. Рівненська, будинок 5-А, офіс 411, та які повернулись до суду з довідками Акціонерного товариства "Укрпошта" з вказаною причиною повернення кореспонденції "Адресат відсутній за вказаною адресою" (ухвала від 26 березня 2026 року, ухвала від 01 червня 2026 року), та з поверненням у зв`язку із неврученням (ухвала від 13 травня 2026 року, ухвала від 22 червня 2026 року).

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Факт не отримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (пункт 102 вказаних вище Правил).

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 07 вересня 2022 року № 910/10569/21, від 19 грудня 2022 року № 910/1730/22, від 01 березня 2023 року № 910/18543/21, від 30 березня 2023 року № 910/2654/22, від 06 червня 2023 року № 922/3604/21, від 09 листопада 2023 року у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), від 21 жовтня 2024 року у справі №914/3445/23).

Також суд неодноразово повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області і визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Тобто, судом було вжито усіх необхідних заходів із повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №918/1478/14 та від 03 серпня 2022 року у справі №909/595/21).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Як нагадує Суд у справі Осіпов проти України, стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №469234601 від 20 березня 2026 року нежитлова будівля загальною площею (кв.м): 2090,8 опис клуб літ. "А-ІІ", прибудова літ. "а-ІІ", веранда літ."а1", тамбур літ."а2а3", підвал літ."Пд", ганки літ. "а5,а6", вхід в підвал літ."а7", ганок літ."а8", вентиляційний канал літ."а4" розміщене за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р., м. Сторожинець, вул. Гвардійська, буд. 17 знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" з 30 серпня 2014 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 330568273245.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7300442962023 від 24 жовтня 2023 року земельна ділянка за адресою: Чернівецька область, Сторожинецький район, м. Сторожинець, вулиця Гвардійська, 17 з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601, площею 0,1935 га і цільовим призначенням: 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку зареєстрована в реєстрі 13 березня 2014 року.

Доказів оскарження державної реєстрації земельної ділянки відповідачем суду не подано.

Відповідно до витягу від 07 серпня 2023 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9925597322023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601 становить 658361,63 грн.

Згідно з витягом від 05 лютого 2025 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9926386892025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601 становить 774941,09 грн.

Відповідно до витягу від 27 лютого 2026 року із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9954715252026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601 становить 836873,92 грн.

Судом встановлено, що 04 березня 2026 року уповноваженими особами Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області складено та підписано акт обстеження земельної ділянки за адресою: м. Сторожинець, вул. Гвардійська, 17, кадастровий номер 7324510100:02:001:0601. З акту вбачається, що на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, власником якого з серпня 2014 року по даний час являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина", вказана земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів.

З огляду на не укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" договору оренди землі та несплату у повному обсязі коштів за використання земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй нерухоме майно, органами прокуратури впродовж 2024-2026 років неодноразово направлялися листи на адресу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про вжиття заходів для захисту інтересів держави та територіальної громади.

Так, 19 липня 2024 року Чернівецькою окружною прокуратурою на адресу Сторожинецької міської ради скеровано листа за №52/6-1162 вих-24 з приводу використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" земельної ділянки з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601 по вул. Гвардійській, 17 в м.Сторожинець без правовстановлюючих документів та сплати коштів до бюджету, та необхідності вжиття заходів до усунення вказаного порушення.

Аналогічні листи з приводу вказаних порушень та необхідності вжиття заходів в судовому порядку направлялись прокуратурою на адресу Сторожинецької міської ради 14 листопада 2024 року,16 січня 2025 року, 22 травня 2025 року, 19 серпня 2025 року, 10 лютого 2026 року.

До матеріалів позовної заяви прокуратурою долучено копії листів-відповідей Сторожинецької міської ради (№ 1585 від 21 серпня 2024 року, №2187 від 03 грудня 2024 року, №359 від 06 лютого 2025 року, № 2415 від 10 червня 2025 року, № 3030 від 26 серпня 2025 року, №544 від 06 березня 2026 року) із зазначенням розрахунків суми збитків землекористувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" та з проханням вжити заходів представницького характеру щодо захисту законних прав та інтересів територіальної громади.

09 серпня 2023 року Сторожинецька міська рада направила на адресу відповідача претензію №1865 разом з розрахунком суми збитків, в якій повідомлялося про необхідність сплати суму заборгованості за використання вищевказаної земельної ділянки, яка станом на 01 вересня 2023 року складає 4060,52 грн.

24 січня 2024 року Сторожинецька міська рада направила на адресу відповідача претензію №187 разом з розрахунком суми збитків, в якій повідомлялося про необхідність сплати суму заборгованості за використання вищевказаної земельної ділянки, яка станом на 01 лютого 2024 року складає 4614,81 грн.

02 грудня 2024 року Сторожинецька міська рада повторно направила на адресу відповідача претензію №2165, в якій повідомлялося про необхідність сплати суму заборгованості за використання вищезазначеної земельної ділянки відповідно до розрахунку суми збитків.

До матеріалів справи не долучено доказів направлення вказаних претензій на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" та доказів отримання вказаних претензій відповідачем.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які належні, достовірні та достатні докази реагування відповідачем на вказані претензії Сторожинецької міської ради від 09 серпня 2023 року, від 24 січня 2024 року та від 02 грудня 2024 року.

9 березня 2026 року Чернівецькою окружною прокуратурою повідомлено Сторожинецьку міську раду про намір пред`явити позовну заяву в інтересах держави в особі Сторожинецької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю.

На підставі сформованих витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-9925597322023 від 07 серпня 2023 року, №НВ-9926386892025 від 05 лютого 2025 року, №НВ-9954715252026 від 27 лютого 2026 року Сторожинецькою міською радою розраховано суму збитків (відповідно до вимог статті 277.1 Податкового кодексу України) у формі неодержаного доходу нарахованого за використання земельної ділянки в м. Сторожинець по вул. Гвардійська, 17, кадастровий номер 7324510100:02:001:0601 за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки та січень-лютий 2026 року землекористовачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" (код ЄДРПОУ 39047554) у розмірі 12440,19 грн.

Доказів розташування належного відповідачу нерухомого майна на іншій земельній ділянці суду не подано. Також не подано суду будь-яких заперечень/спростувань заявленої позивачем до стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Станом на момент вирішення даного спору у матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достатні докази сплати відповідачем коштів в сумі 12440,19 грн.

Отже, предметом позовних вимог є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Положеннями статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20 та від 04 березня 2021 року у справі № 922/3463/19.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка за адресою : Чернівецька обл., Сторожинецький р., м. Сторожинець, вул. Гвардійська, буд. 17 зареєстрована 13 березня 2014 року з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601, площею 0,1935 га.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №922/3208/19.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, як це передбачено статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Реалізація права власника комунального майна, у тому числі землі, передбачає право на отримання доходів від користування нею іншими особами, у розмірах та в порядку визначеними чинним законодавством та відповідними правовстановлюючими документами, до яких відноситься договір оренди землі. Не отримання доходів від використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, у зв`язку із не укладенням договору оренди землі, порушує інтереси відповідної територіальної громади та інтереси держави, а тому вимагає від органу місцевого самоврядування, який зобов`язаний їх захищати, вжиття заходів щодо стягнення вказаних коштів.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Імперативними приписами статті 1166 Цивільного кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом д частини 1 статті 156 Земельного кодексу України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з приписами статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Верховний Суд у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 922/1276/18, від 01 жовтня 2019 у справі № 922/2082/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме з цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Судом встановлено, що відповідач у період з 01січня 2019 року по 28 лютого2026 року використовував спірну земельну ділянку без належних правових підстав та без укладення договору оренди землі.

Факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою не заперечується сторонами та не спростований будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами, тому зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу положень частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, Сторожинецька міська рада мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливе виключно з моменту формування земельних ділянок як об`єктів цивільного права, а саме після проведення державної реєстрації права власності.

Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №922/1453/20, від 02 червня 2020 року у справі № 922/2417/19, від 29 січня 2019 року у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 922/981/18 та від 12 червня 2019 року у справі № 922/902/18, від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19 у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Закону України Про оцінку земель у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5-7 років (стаття 18 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З огляду на те, що чинним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України Про оренду землі).

Згідно із статтею 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Рішенням XIX сесії VII скликання Сторожинецької міської ради №140-19/2018 від 26 червня 2018 року «Про встановлення плати за землю на 2019 рік» з додатками, встановлена мінімальна відсоткова плата на 2019 рік 1% для земельних ділянок за кодом 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням XXVI сесії VII скликання Сторожинецької міської ради №357-26/2018 від 21 грудня 2018 року було внесено зміни до Рішення XIX сесії VII скликання Сторожинецької міської ради №140-19/2018 від 26 червня 2018 року «Про встановлення плати за землю на 2019 рік», виклавши додаток №1 в новій редакції.

Рішенням XXXI позачергової сесії VII скликання Сторожинецької міської ради №134-31/2019 від 30 травня 2019 року «Про порядок обчислення та сплати земельного податку і орендної плати на 2020 рік» з додатками, встановлена мінімальна відсоткова плата на 2020 рік 0,1% для земельних ділянок за кодом 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням XIII сесії VII скликання Сторожинецької міської ради №121- 43/2020 від 28 травня 2020 року «Про порядок обчислення та сплати земельного податку з орендної плати за землю на 2021 рік» з додатками встановлена мінімальна відсоткова плата на 2021 рік 0,2% для земельних ділянок нормативно-грошову оцінку яких проведено за кодом 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з рішенням IX сесії VIII скликання Сторожинецької міської ради №155-9/2021 від 24 червня 2021 року «Про порядок обчислення та сплату земельного податку» з додатками, з 1 січня 2022 року на території Сторожинецької міської територіальної громади встановлена мінімальна відсоткова плата 0,2% для земельних ділянок нормативно грошову оцінку яких проведено - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що згідно з повідомленням, яке розміщено на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 для сільськогосподарських угідь та 1,1 для земель несільськогосподарського призначення; 2022 рік -1,0 для сільськогосподарських угідь та 1,15 для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 для всіх категорій земель.

Виходячи з вищевикладеного, розрахунок недоотриманих Сторожинецькою міською радою коштів в розмірі орендної плати за 2019, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки здійснено з використанням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки землі.

З огляду на зазначене, наявні у матеріалах справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-9925597322023 від 11 грудня 2024 року, №НВ-9926386892025 від 02 лютого 2025 року, НВ-9954715252026 від 27 лютого 2026 року є належними, допустимими та достовірними.

Дослідивши наявний у матеріалах справи розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 12440,19 грн, суд вважає його обґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 12440,19 грн за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 7324510100:02:001:0601 за адресою: Чернівецька обл., Сторожинецький р-н., м. Сторожинець, вул. Гвардійська, буд. 17 у період з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2026 року підлягає задоволенню.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивача Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Частини 3 і 5 стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким органом відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до частини1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Відповідно до положень пунктів 38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26 травня 2020 року бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Органом державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області, як орган, який уповноважений контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області не дивлячись на наявність у неї повноважень, скеровані прокуратурою листи щодо необхідності вжиття заходів з стягнення заборгованості, реальних заходів не вживала та до суду з позовною заявою не зверталася.

Вищенаведені обставини та відповідні докази свідчать про не здійснення уповноваженим суб`єктом - Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області належного захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому з матеріалів справи вбачається, що органом прокуратури доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в суді та виконано приписи статті 23 Закону України Про прокуратуру шляхом повідомлення ради про встановлені порушення з наданням строку для вжиття радою заходів до поновлення порушених інтересів держави та пропозицією застосувати невідкладні заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.

Крім того, матеріалами справи підтверджено позицію Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо відсутності наміру звертатись із відповідним позовом самостійно через недостатність фінансування видаткової статті бюджету, з якої здійснюється оплата судового збору. Також Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області просила орган прокуратури звернутися від імені міської ради за захистом порушених прав та інтересів громади.

Так, орган прокуратури у цій справі цілком обґрунтовано визначив Сторожинецьку міську раду Чернівецького району Чернівецької області позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки остання є розпорядником бюджетних коштів у спірних правовідносинах, а відтак набуває статусу позивача у відповідності до вимог абзацу другого частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що прокурором належним чином доведено обставину позову, а відповідачем не спростовано належними, допустимим та достатніми доказами заявлені до стягнення безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування спірною земельною ділянкою за період у період з 01 січня 2019 року по 28 лютого 2026 року у сумі 12440,19 грн, а тому вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернівецькою обласною прокуратурою при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №426 від 23 березня 2026 року.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" (58013, Україна, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Рівненська, буд. 5А, офіс 411, код 39047554) на користь держави в особі Сторожинецької міської ради (код ЄДРПОУ 04062179, р/р UA028999980314090544000024327 в Чернівецьку ГУК/Сторожинецька ТГ, код класифікації доходів бюджету 24060300 інші надходження) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в розмірі 12440,19 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстех Логістік Буковина" (58013, Україна, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Рівненська, буд. 5А, офіс 411, код 39047554) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Україна, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, буд. 21, код 02910120) судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

У судовому засіданні 01 липня 2026 року було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 10 липня 2026 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК