Ухвала суду № 138110752, 08.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08 липня 2026 року Справа № 925/661/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Євтушенко Л.М. за довіреністю,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси в

особі відокремленого структурного підрозділу «Уманські

енергетичні мережі» акціонерного товариства

«Черкасиобленерго», м. Умань, Черкаської області

до Кноплера Аарона, м. Умань, Черкаської області

про стягнення 1 406 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось акціонерне товариство «Черкасиобленерго» в особі відокремленого структурного підрозділу «Уманські енергетичні мережі» акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до фізичної особи Кноплера Аарона про стягнення 1 406 грн. 90 коп. заборгованості за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1816 від 04 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 22 червня 2026 року.

В судовому засіданні, що відбулося 22 червня 2026 року, суд оголосив перерву до 09 год. 00 хв. 08 липня 2026 року.

Позивач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі та передачу справи за встановленою юрисдикцією.

В обґрунтування своєї заяви позивач вказує, що відповідач Кноплер Аарон, не має статусу фізичної особи - підприємця (ФОП) та не зареєстрований як суб`єкт господарювання у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник позивача заяву підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду, у своїй постанові зі справи № 910/8729/18 зазначила, що критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до п.2 ст.50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Спір виник з приводу виконання відповідачем умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Споживач - Кноплер Аарон ні на момент укладання договору, ні на момент звернення позивача до суду не був зареєстрований, як фізична особа - підприємець.

Доказів того, що між сторонами правочину виникли саме господарські правовідносини матеріали справи не містять.

Позивач також вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Тобто, законодавець прямо визначив, що повноваження щодо передачі справи до суду іншої юрисдикції, у разі закриття провадження у справі, надані виключно суди апеляційної або касаційної інстанції.

Господарський суд першої інстанції такими повноваженнями не наділений.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Тобто, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №925/661/26 закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович