Ухвала суду № 138110747, 07.07.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" липня 2026 р. м. Черкаси справа № 925/672/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М. при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., за участі представників сторін: позивача адвоката Шевченка О.В., відповідача адвоката Вронського О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси, справу №925/672/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» про стягнення 2703272 грн 70 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» звернувся, через систему «Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» (далі відповідач), в якому просив стягнути, на підставі договору поставки від 27.01.2022 № ТР49, 1812200 грн завданих збитків за непоставлений товар на підставі ст.ст 224-225 ГК України, ст.ст 22, 1212 ЦК України, а також 728123 грн 70 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по березень 2025 року, 162949 грн 3% річних за період з 30.03.2022 по 28.03.2025, що разом становить 2703272 грн 70 коп., а також відшкодувати судові витрати.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 18.05.2026, 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/672/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2026, відмовлено у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» та Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» (вх. №10091/26, 10104/26 від 15.06.2026) про участь представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції через відсутність вільних залів в суді.

13.05.2026 відповідач в особі свого представника подав суду клопотання (вх. №8209/26, а.с.44-45), в якому заперечив проти відкриття провадження у справі № 925/672/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» з причин того, що по даному спору вже є судове рішення, а саме постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2026 у справі № 925/316/25 яке набрало законної сили. Просив врахувати, що подана до суду позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» не містить жодних нових обставин, нової аргументації, які б не були розглянуті та досліджені судами першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 925/316/25, тому просив відмовити у відкритті провадження в порядку передбаченому п. 2 ст. 175 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.06.2026 підготовче засідання відкладено на 07.07.2026; забезпечено участь представників сторін у підготовчому засіданні адвоката Шевченка О.В. та адвоката Вронського О.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

В судовому засіданні 07.07.2026 представник відповідача підтримав подане ним клопотання, зауважив, що даний спір вже вирішено в межа справи № 925/316/25, просив закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 231 ГПК України, представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача з мотивів його необґрунтованості і безпідставності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подане відповідачем клопотання, матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд закриває провадження у справі з таких підстав.

Предметом позову у справі № 925/672/26, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення, на підставі ст.ст 224-225 ГК України, ст 1212 ЦК України, 1812200 грн. збитків за непоставлений товар. Спірні зобов`язання сторін виникли із укладеного сторонами договору поставки від 27.01.2022 № ТР49.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2025 року у справі № 925/316/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025, уточнений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" - 1812200,00 грн. основного боргу (аванс за непоставлений товар), 728123,70 грн. інфляційних втрат, 162 949,00 грн. 3 % річних на підставі договору поставки №ТР 49 від 27.01.2022 та 32439,27 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. Спір, що розглядався судом у справі № 925/316/25, виник між тими ж сторонами, із того ж договору, про той же предмет і з тих же підстав.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 02.02.2026 рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 у справі №925/316/25 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» відмовлено у повному обсязі; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" 48658, 90 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 64878,53 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Верховним Судом виснувано наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" на умовах договору поставки від 27.01.2022 № ТР49 набуло право власності на спірний товар з моменту передачі товару перевізнику, саме з цього моменту зобов`язання продавця (ПрАТ «Украгро НПК») вважаються виконаними, а покупець, відповідно, набув прав на спірний товар. І саме з цього моменту саме покупець несе ризики випадкового знищення чи пошкодження товару, його природної втрати при перевезенні;

постачальник (відповідач) вважається таким, що виконав умови договору поставки від 27.01.2022 № ТР49 у повному обсязі;

обставини переадресування спірного вагону на іншу залізничну станцію (Пологи), територія якої була окупована, не мають жодного юридичного значення для правовідносин, які припинились своїм виконанням у минулому;

позивач, який є власником спірного майна, не позбавлений права звернутись до осіб, дії / бездіяльність яких призвела до втрати майна, зокрема, із позовом про стягнення збитків. Саме у межах даного провадження судами має бути надана оцінка правомірності / неправомірності дій / бездіяльності залізниці / інших осіб щодо переадресування спірного вагону, розформування поїзду не у місці першочергового призначення, що у своїй сукупності призвело до залишення вагону із спірною продукцією на тимчасово окупованій території. Разом з тим, зазначені обставини не охоплюються предметом та підставами даного позову про стягнення частини попередньої оплати за Договором, зобов`язання у якому припинились своїм виконанням;

стягнення спірної суми, яка є фактичними збитками позивача, із відповідача не відповідатиме основним принципам господарського судочинства щодо добросовісності, розумності та справедливості судового рішення.

Провадження у справі № 925/672/26 судом відкрите за повторним зверненням позивача знову до відповідача, при цьому в позовній заяві позивачем змінено лише правову підставу позову: у справі № 925/316/25 ч.ч. 2,3 ст. 693 ЦК України про стягнення неповерненого авансу, а у справі № 925/672/26 ст.ст. 22, 1212 ЦК України та нормами ст.ст 224-225 недіючого з 28.08.2025 ГК України про стягнення збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів; підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19). Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (див. постанови Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).

Здійснюючи аналіз п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 у справі № 910/8912/25 дійшов висновку, що метою застосування цієї норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Верховний Суд також неодноразово зазначав таке:

- позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (див. постанову Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23);

- не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (див. п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постанови Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 916/3143/24, від 13.03.2018 у справі № 916/1764/17;

- неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип "юридичної визначеності", який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності та оперативності судового процесу. З огляду на зазначені вище мотиви на норми процесуального закону, за наявністю двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновків, що існують передумови для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України (див. постанови Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 913/266/20(826/15260/17,від 03.03.2026 у справі № 911/2613/25).

Суд також звертається до висновків ЄСПЛ, який у рішенні від 25.11.2021 у справі "Центр "Украса" проти України" зазначив, що наявність судового провадження не повинно нівелювати результати іншого судового провадження та/або позбавляти його остаточне рішення юридичної сили та призводити до порушення принципу юридичної визначеності (п. 44). У п.п. 37-39 вказаного рішення ЄСПЛ також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010 (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20).

Для закриття провадження у справі, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, зміна позивачем правової підстави позову, за наявності рішення суду, що набрало законної сили, яким уже вирішено цей же спір до відповідача, не надає позивачу права на повторне звернення, а відтак відкрите провадження у справі № 925/672/26, відповідно до норми п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, підлягає закриттю.

Частиною 3 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанції.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги попередній висновок суду про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне повернути позивачу судовий збір, сплачений за платіжною інструкцією №4759 від 08.05.2026 у розмірі 40549 грн. 09 коп.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 185, п. 3 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232 - 235 ГПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 925/672/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» про стягнення 2703272 грн 70 коп закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна», ідентифікаційний код 03749037, місцезнаходження: 42822, Сумська область, Великописарівський район, с. Попівка, вул. Вищепанової, буд. 79 з Державного бюджету України судовий збір у сумі 40549 (сорок тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн.09 коп, сплачений згідно платіжної інструкції №4759 від 08.05.2026.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України з 07.07.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 09.07.2026.

Суддя В.М. Грачов