Рішення № 138110717, 23.06.2026, Господарський суд Черкаської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 925/502/26

за позовом Тальнівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЙС-АГРО"

про стягнення 435234,66 грн.

Представники учасників справи:

Позивач Заболотній В.М., адвокат;

Відповідач не з`явився.

Секретар судового засідання Сидоренко О.А.

Суддя Гладун А.І.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії учасників справи та суду.

1. 10.04.2026 Тальнівська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЙС-АГРО".

2. Змістом позову є майнова вимога стягнути з відповідача 435234,66 грн безпідставно утримуваних коштів за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2023 до 31.12.2025.

3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, що розташоване не земельних ділянках комунальної власності. Відповідач договорів оренди земельних ділянок з позивачем не уклав та не зареєстрував речове право оренди. У зв`язку з ухиленням відповідача від укладення договорів оренди земельної ділянки позивач не отримав плату за користування земельними ділянками у розмірі орендної плати.

4. 14.04.2026 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судовий розгляд справи призначив о 10:00 12.05.2026.

5. 22.04.2026 відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. (а.с. 99-102)

6. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що згідно з пунктом 5.4 Положення про комісію з визначення та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам на території Тальнівської міської ради від 25.02.2021 №7/8-60 (далі Положення комісії) розрахунок збитків проводиться відповідним відділом Тальнівської міської ради на підставі: даних про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається територіальним органом Держгеокадастру України за відповідні періоди фактичного використання земельної ділянки; інформації про площу земельної ділянки. Однак, позивач здійснив розрахунок розміру збитків лише на підставі нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за 2025 рік. Позивач не подав доказів щодо нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за 2023 та 2024 роки. Отже, нарахування розміру збитків за 2023 та 2024 роки суперечить пункту 5.4 Положення комісії. Відповідач також ствердив, що жодна норма чинного законодавства України не містить положень про те, що витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки мають зворотну дію в часі та відповідно можуть бути використанні за період до дати їх видачі. Вказане на думку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову. Також відповідач просив звернути увагу, що у доданому акті обстеження земельної ділянки №2 від 08.04.2024 зазначається, що здійснено обстеження земельної ділянки комунальної власності. Проте не зазначено на підставі якого документу посвідчено право власності або користування Тальнівської міської ради. Плани-схеми, що додаються до даного акту містять викопіювання з плану землекористування в адміністративних межах с. Вишнопіль за межами населеного пункту та містять зовсім інші кадастрові номери, ніж ті, що зазначені в акті №1 з розміру визначення збитків від 29.12.2025.

Крім того, відповідач ствердив, що з дати реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, уклавши відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно. Отже, земельні ділянки у період, за який позивач просить стягнути орендну плату, не були сформована як об`єкт права, оскільки не мали ні визначених меж, ні кадастрових номерів, а інформація про них не внесена до Державного земельного кадастру, а саме: земельна ділянка 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га до 29.11.2024; земельна ділянка 7124081200:01:001:0150 площею 0,3225 га до 11.12.2024; земельна ділянка 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га до 11.12.2024; земельна ділянка 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га до 12.12.2024.

Відповідач ствердив, що позивач не подав до суду доказів на підтвердження його звернення до відповідача з листами щодо необхідності розроблення землевпорядної документації та оформлення договору оренди землі під об`єктами нежитлової забудови, які розміщені на земельних ділянках комунальної форми власності в межах населеного пункту с. Вишнопіль Звенигородського району (Тальнівська МТГ) з переліком відповідного нерухомого майна. Крім того, позивач не подав до суду доказу надання відповідачу дозволу щодо розробки технічної документації на земельні ділянки. Проте 08.05.2025 відповідач відшкодував вартість витрат з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на підставі виставленого позивачем рахунком №24 від 06.05.2025. У підтвердження відповідач подав платіжну інструкцію від 08.05.2025 №1433 на суму 38612,00 грн.

Відповідач звернув увагу на те, що станом на дату подання позивачем позову, сторони уклали договори оренди земельних ділянок, у підтвердження чого подав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

7. 27.04.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві та ствердив, що право власності позивача на земельні ділянки підтверджуються на підставі Закону та не залежить від факту та часу державної реєстрації права власності. (а.с. 108-110)

Позивач зазначив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку, зокрема без укладення договору оренди, та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Отже, факт користування відповідачем земельними ділянками, які належать на праві комунальної власності позивачу, підтверджується з часу набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках.

Позивач вказав, що відповідно до протоколу №1 засідання Комісії від 12.12.2025 з порядком денним "Щодо факту володіння та використання без належних правовстановлюючих документів ТОВ "БАЙС-АГРО" земельних ділянок комунальної власності, які розташовані в адміністративних межах с. Вишнопіль Звенигородського району" запрошено директора товариства, який не з`явився. У зв`язку з чим засідання Комісії було відкладено на 29.12.2025 з повторним запрошенням представників товариства. На засідання Комісії 29.12.2025 запрошений директор товариства повторно не з`явився. У зв`язку з чим Комісією прийнято рішення про продовження її роботи та за результатами засідання вирішено перейти до перевірки та затвердження обрахунку збитків (неодержаного) доходу, завданих внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності без правовстановлюючих документів та оформити відповідний акт визначення збитків.

Відповідно до акту №1 з розміру визначення збитків від 29.12.2025, оформленого за результатами засідання Комісії, встановлено факт використання відповідачем земельних ділянок комунальної власності без правовстановлюючих документів та нараховано збитки внаслідок їх використання без правовстановлюючих документів у розмірі 453234,66 грн. Рішенням Виконавчого комітету Тальнівської міської ради від 20.01.2026 затверджено акт з визначення збитків від 29.12.2025 та зобов`язано відповідача протягом одного місяця з дня офіційного оприлюднення рішення сплатити на користь позивача нараховані збитки. Отже, позивач при здійсненні нарахування збитків надав відповідачу повну можливість приймати участь у засіданні комісії щодо нарахування збитків та викласти свої заперечення та міркування щодо порядку та способу їх нарахування. Позивач ствердив, що відомості щодо оскарження відповідачем чи визнання у будь-який інший спосіб неправомірними акту нарахування збитків та/чи рішення виконавчого комітету Тальнівської міської ради, яким вони були затверджені, відсутні.

8. Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому вказав, що не заперечує проти факту права власності позивача на земельні ділянки. Відповідач вважав, що в акті обстеження земельної ділянки №2 від 08.04.2024 плани-схеми, що додаються до даного акту містять викопіювання з плану землекористування в адміністративних межах с. Вишнопіль за межами населеного пункту, містять зовсім інші кадастрові номери, ніж ті, що зазначені в Акті №1 з розміру визначення збитків від 29.12.2025. Також не містять чітких меж площ спірних земельних ділянок. У акті комісія Тальнівської міської ради здійснила обстеження орієнтовної площі земель, що ймовірно використовує відповідач. Нерухомі об`єкти, що перебувають у власності відповідача не розташовані на всій площі земельних ділянок, що перебувають на сьогоднішній день в оренді відповідача.

Відповідач ствердив, що у справі відсутня визначена площа земельних ділянок в акті обстеження земельної ділянки №2 від 08.04.2024. Також відсутні звіти геодезичної зйомки земельної ділянки з координатами меж земельних ділянок та конфігурації земельних ділянок. Крім того, відсутні дозволи на розробку проєкту землеустрою на земельні ділянки.

Відповідач вказав, що Верховний Суд у постановах у справах №629/4628/16-ц та №905/1680/20 сформулював чітку триєдину умову для доведення кондикційних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів: 1. Встановити сам факт використання земельної ділянки - підтвердити, що відповідач реально користується землею під своїм об`єктом нерухомості без правових підстав. 2. Встановити і обґрунтувати площу земельної ділянки, яка фактично використовується. 3. Визначити розмір збитків (безпідставно збережених коштів) у вигляді орендної плати на основі нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідної ставки.

Відповідач ствердив, що посилання позивача на статтю 189 ЗУ України та на повноваження позивача щодо обстеження спірної земельної ділянки та складання відповідного акта, є помилковим. Оскільки положення цієї статті не надають права ні міській раді встановлювати площу земельної ділянки та її нормативну грошову оцінку в інший спосіб, ніж це передбачено земельним законодавством, зокрема статтею 79-1 ЗК України та статтею 20 Закону України "Про оцінку земель", у тому числі посилаючись на обмеження дії цих норм закону лише "юридично значимими діями".

Відповідач вказав, що позивач не подав суду Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у яких відображено право власності відповідача на нерухоме майно, що розміщене на земельних ділянках. Отже, позивач не підтвердив, що відповідач користувався землею під своїми об`єктами нерухомості без правових підстав. (а.с. 113-116)

9. У судовому засіданні 12.05.2026 взяв участь представник позивача адвокат Заболотній В.М. Відповідач у судове засідання не з`явився.

10. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

11. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (пункт 1, 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

12. Застосовуючи згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

13. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

14. Відповідно до частини 1 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

15. Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

16. Судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.

17. Явку учасників судового провадження в судове засідання суд обов`язковою не визнавав.

18. Оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності представника відповідача.

19. 12.05.2026 суд розпочав розгляд справи по суті.

20. Представник позивача адвокат Заболотній В.М. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.

21. 12.05.2026 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 12:00 23.06.2026.

22. У судовому засіданні 23.06.2026 взяв участь представник позивача адвокат Заболотній В.М. Відповідач у судове засідання не з`явився.

23. 23.06.2026 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення суду та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

24. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 23.06.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/502/26.

Вислухавши пояснення учасника справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Обставин, які є предметом доказування у справі.

25. Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно утримуваних коштів за користування земельними ділянками.

26. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує користування відповідачем земельними ділянками комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно відповідача без укладення договору оренди землі.

27. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

28. Предметом доказування у справі є обставини користування відповідачем земельними ділянками комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно відповідача, без укладення договору оренди землі; строк користування земельними ділянкоами; розмір земельних ділянок; розмір плати за землю; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

29. Рішенням Тальнівської міської ради від 25.02.2021 №7/8-60 створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено її склад. Також затверджено Положення про комісію, форму акту, форму повідомлення про рішення комісії, форму договору про добровільне відшкодування збитків. (а.с. 7373-79)

30. 28.07.2021, 22.05.2023, 13.06.2023, 03.04.2024 позивач звернувся до відповідача із листами про необхідність розроблення землевпорядної документації та оформлення договорів оренди землі під об`єктами нежитлової забудови, які розміщені на земельних ділянках комунальної форми власності в межах населеного пункту с. Вишнопіль Звенигородського району (Тальнівська МТГ). (а.с. 15-19, 80-83)

31. 08.04.2024 комісія позивача обстежила земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах с. Вишнопіль Звенигородського району Черкаської області (Тальнівська міська територіальна громада) комунальної форми власності, категорії земель землі сільськогосподарського призначення, про що склала акт обстеження земельної ділянки №2. За результатами обстеження комісія позивача встановила, що відповідач використовує земельні ділянки під об`єктами нежитлової забудови, орієнтовною площею 17,3 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0418, 1,7 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0097, 3,6 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0143, 6,7 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0102 та 1,1 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0354 без оформлення права користування. (а.с. 14). У підтвердження позивач подав викопіювання з планів землекористування в адміністративних межах с. Вишнопіль, вул. Садова (а.с. 15-19)

32. 29.11.2024, 11.12.2024, 12.12.2024 зареєстровано право власності позивача на земельні ділянки кадастрові номери: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га, 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га, 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га, 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями та дворами, у підтвердження чого позивач подав Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.03.2026 №НВ-7100212682026, №НВ-7100212692026, №НВ-7100212712026, №НВ-1000212702026. (а.с. 20-25, 26-31, 32-37, 38-43)

33. Рішенням Тальнівської міської ради від 13.01.2025 №69/8-4 затверджено технічну документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності сільськогосподарського призначення під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами загальною площею 31,3809 га, розташованих в адміністративних межах с. Вишнопіль Звенигородського району Черкаської області (Тальнівська міська територіальна громада), зокрема кадастрові номери: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га; 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га; 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га; 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га. (а.с. 89)

34. 07.02.2025 державний реєстратор зареєстрував право власності позивача на земельні ділянки.

35. Рішеннями Тальнівської міської ради від 27.03.2025 №73/8-20, 30.05.2025 №75/8-16.3 передано у користування відповідачу на умовах оренди земельні ділянки під об`єктами нерухомості на строк 49 років. (а.с. 54 на звороті-55, 59 на звороті-60, 64 на звороті-65, 69 на звороті-70)

36. 28.07.2025 позивач надіслав відповідачу вимогу у 10-денний строк з моменту отримання цієї вимоги підписати договори оренди земельних ділянок. Позивач повідомив відповідача, що у разі непідписання договорів, змушений буде скласти акти про самовільне зайняття земельних ділянок та здійснити нарахування збитків за таке використання. (а.с. 10-13)

37. 12.12.2025 на засіданні комісії позивача з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Тальнівської міської територіальної громади, оформленого протоколом №1, вирішено перенести засідання до 12:00 29.12.2025 у зв`язку з нез`явленням директора товариства. (а.с. 84-85)

38. 29.12.2025 на засіданні комісії позивача з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Тальнівської міської територіальної громади, прийнято рішення без участі представника відповідача, оформлене протоколом №2, яким вирішено оформити акт визначення збитків та вжити заходи реагування відповідно до вимог чинного законодавства України. (а.с. 86-87)

39. 29.12.2025 комісія позивача склала акт №1 з визначення розміру збитків у розмірі 453234,66 грн відповідно до нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за 2025 рік та ставкою плати за землю 12% за період з 01.01.2023 до 31.12.2025, у якому встановила, що відповідач використовує земельні ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, а саме за земельні ділянки: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га у розмірі 356964,66 грн, 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га у розмірі 14211,66 грн, 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га у розмірі 5542,44 грн та 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га у розмірі 76515,90 грн. (а.с. 9)

40. 30.12.2025 та 09.02.2026 державний реєстратор зареєстрував право відповідача оренди земельних ділянок кадастрові номери 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га, 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га, 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га, 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га зі строком на 49 років за номерами речового права №63025477, №63026644, №63026163, №63468990 на підставі укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди земельних ділянок від 27.03.2025 та від 30.05.2025 У підтвердження позивач подав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.03.2026 №466527559, №466526462, №466527176, №466527910 (а.с. 44-47, 51-69).

41. Рішенням Виконавчого комітету Тальнівської міської ради №7 від 20.01.2026 затверджено акт з визначення розміру збитків за фактичне землекористування від 29.12.2025 та зобов`язано відповідача протягом одного місяця з дня офіційного оприлюднення рішення сплатити на користь позивача збитки у розмірі 453234,66 грн за період з 01.01.2023 до 31.12.2025. (а.с. 88) 26.01.2026 позивач надіслав відповідачу вказане рішення, яке 07.02.2026 отримав відповідач. (а.с.71-72)

42. Відповідач на спростування доводів позивача подав до суду докази, дослідивши які, суд встановив:

43. 08.05.2025 відповідач сплатив Виконавчому комітету Тальнівської міської ради 38612,00 грн з призначенням платежу: "Відшкодування вартості витрат з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з рахунком №24 від 06.05.2025". У підтвердження відповідач платіжну інструкцію №1433 від 08.05.2025. (а.с. 104)

44. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

45. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

46. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

47. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

48. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

49. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

50. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

51. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

52. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

53. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

54. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів у суду не виникло.

Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

55. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

56. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

57. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

58. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

59. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

60. Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, суд визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:

61. 28.07.2021, 22.05.2023, 13.06.2023, 03.04.2024 позивач звернувся до відповідача із листами про необхідність розроблення землевпорядної документації та оформлення договорів оренди землі під об`єктами нежитлової забудови;

62. 08.04.2024 комісія позивача обстежила земельні ділянки та встановила, що відповідач використовує земельні ділянки під об`єктами нежитлової забудови, орієнтовною площею 17,3 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0418, 1,7 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0097, 3,6 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0143, 6,7 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0102 та 1,1 га кадастровий номер 7124081200:02:001:0354 без оформлення права користування;

63. 29.11.2024, 11.12.2024, 12.12.2024 зареєстровано право власності позивача на земельні ділянки кадастрові номери: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га, 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га, 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га, 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га на підставі технічної документації із землеустрою;

65. 27.03.2025 позивач передав у користування відповідачу на умовах оренди земельні ділянки під об`єктами нерухомості на строк 49 років;

68. 29.12.2025 позивач визначив розмір збитків у розмірі 453234,66 грн відповідно до нормативно-грошової оцінки земельних ділянок за 2025 рік та ставкою плати за землю 12% за період з 01.01.2023 до 31.12.2025 за користування відповідачем земельними ділянками комунальної власності без правовстановлюючих документів, а саме за земельні ділянки: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га у розмірі 356964,66 грн, 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га у розмірі 14211,66 грн, 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га у розмірі 5542,44 грн та 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га у розмірі 76515,90 грн;

69. 30.12.2025 та 09.02.2026 відповідач зареєстрував право оренди щодо користування земельними ділянками;

70. 20.01.2026 позивач прийняв рішення, яким затвердив акт з визначення розміру збитків за фактичне землекористування від 29.12.2025 та зобов`язав відповідача сплатити на користь позивача збитки у розмірі 453234,66 грн за період з 01.01.2023 до 31.12.2025;

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

71. Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

72. За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

73. Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

74. Відповідно до статті 287.1 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

75. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

76. Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

77. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

78. Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

79. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

80. Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

81. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. (частина 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

82. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

83. Розділу XII Податкового кодексу України передбачає, що орендна плата обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункт 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

84. Відповідно до пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

85. Відповідно до пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

86. Відповідно до пункту 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

87. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (пункт 285.2 статті 285 ПК України).

88. Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

89. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного Кодексу України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

90. Частиною 1 статті 93 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

91. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного Кодексу України).

92. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частина 1 стаття 96 Земельного Кодексу України).

93. Згідно із частиною 1 статті 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

94. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного Кодексу України).

95. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Такий висновок про застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

96. Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17, від 23 травня2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

97. Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що для її застосування необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

98. Стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі №756/3966/17.

99. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

100. Відповідно до частини статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

101. Передумовою виникнення спору є набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, що знаходиться на земельних ділянках комунальної власності.

102. Причиною виникнення спору є користування відповідачем земельними ділянками комунальної власності без укладення договорів оренди землі.

103. Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє право на отримання плати за користування земельними ділянками.

104. Позивач ствердив, що відповідач у період з 01.01.2023 до 31.12.2025 користувався земельними ділянками, на яких розміщено його нерухоме майно, без укладення договорів оренди з власником земельних ділянок.

105. Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

106. З моменту набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виникає обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою.

107. Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

108. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

109. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

110. З дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, а також постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20).

111. Отже, обов`язок щодо внесення плати за користування земельною ділянкою комунальної власності пов`язується саме з особою, власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, як з її фактичним користувачем.

112. Водночас, позивач в обґрунтування позовних вимог не надав суду доказів, які б підтверджували належність відповідачу на праві власності нерухомого майна та момент виникнення такого права.

113. Норми підпунктів 288.5.1 та 288.5.2 Податкового кодексу України встановлюють нижню та верхню межу розміру орендної плати.

114. Нижня межа розміру орендної плати не може бути меншою від розміру земельного податку, який для земельних ділянок нормативно грошову оцінку яких проведено становить не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки та 5% для земельних ділянок нормативно грошову оцінку, яких не проведено.

115. Верхня межа становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та може бути більшою, у випадку визначення орендаря на конкурентних засадах (підпункти 288.5.2 та 288.5.3 Податкового кодексу України).

116. За розрахунком позивача розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками за період з 01.01.2023 до 31.12.2025 становить 453234,00 грн.

117. Позивач при визначенні розміру плати за користування земельними ділянками застосував нормативно-грошову оцінку земельних ділянок за 2025 рік та ставку 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за період з 01.01.2023 до 31.12.2025, зокрема за використання відповідачем земельних ділянок, а саме: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га у розмірі 356964,66 грн, 7124081200:01:001:0150 площею 0,7805 га у розмірі 14211,66 грн, 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га у розмірі 5542,44 грн та 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га у розмірі 76515,90 грн.

118. При визначенні розміру плати за користування земельними ділянками Позивач не подав нормативно-грошової оцінки земельних ділянок для цілей визначення розміру орендної плати за період з 01.01.2021 до 31.12.2024. А подана позивачем нормативно-грошова оцінка земельних ділянок за 2025 рік не може бути підставою для здійснення розрахунку за період з 01.01.2021 до 31.12.2024.

119. Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №922/3463/19 дійшов висновку про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати (6.12.)

120. Верховний Суд у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, сформував висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

6.14. Водночас Суд звертає увагу на те, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 08.10.2019 у справі №904/4737/18 та від 28.09.2020 у справі №922/4073/19.

6.15. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

6.16. З наведених норм законодавства не вбачається можливості визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, тому необґрунтованими є будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, а також доводи про необов`язковість витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для розрахунку розміру орендної плати.

6.17. Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18).

121. Також позивач не подав доказів чітких меж площ спірних земельних ділянок, які використовує відповідач без правових підстав, а у акті обстеження від 08.04.2024 позивач зазначив орієнтовну площу земель, що використовує відповідач.

122. Відповідач ствердив, що при здійсненні позивачем обстежень земельних ділянок позивач вказав орієнтовну площу земель, що використовує відповідач. Нерухомі об`єкти, які належать відповідачу, не розташовані на всій площі земельних ділянок, які перебувають в оренді відповідача.

123. Подані позивачем до акту обстеження від 08.04.2024 викопіювання з плану землекористування в адміністративних межах с. Вишнопіль за межами населеного пункту, містять інші кадастрові номери земельних ділянок, ніж ті, які вказані у акті від 29.12.2025 з визначення розміру збитків за фактичне землекористування.

124. Суд враховує, що земельні ділянки сформовані та зареєстровані як об`єкти цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, зокрема: 7124081200:01:001:0140 площею 19,6033 га з 29.11.2024; 7124081200:01:001:0150 площею 0,3225 га з 11.12.2024; 7124081200:02:001:0437 площею 0,3225 га з 11.12.2024; 7124081200:01:001:0157 площею 4,2020 га з 12.12.2024.

125. З дати реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою, уклавши відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку, а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено майно.

126. Позивач не подав суду доказів на підтвердження його звернення до відповідача з листами щодо необхідності розроблення землевпорядної документації та оформлення договору оренди землі під об`єктами нежитлової забудови, які розміщені на земельних ділянках комунальної форми власності в межах населеного пункту с. Вишнопіль Звенигородського району (Тальнівська МТГ) з переліком відповідного нерухомого майна.

127. Позивач не подав до суду доказу надання відповідачу дозволу щодо розробки технічної документації на земельні ділянки.

128. Суд враховує доводи відповідача про те, що 08.05.2025 відповідач відшкодував вартість витрат з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на підставі виставленого позивачем рахунком №24 від 06.05.2025, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.05.2025 №1433 на суму 38612,00 грн.

129. Суд встановив, що 30.12.2025 та 09.02.2026 відповідач зареєстрував право оренди щодо користування земельними ділянками кадастрові номери 7124081200:01:001:0140, 7124081200:01:001:0150, 7124081200:02:001:0437 та 7124081200:01:001:0157.

130. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

131. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

132. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

133. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

134. У цій справі позивач не довів належності відповідачу нерухомого майна на земельних ділянках комунальної власності, моменту виникнення такого права, розміру земельної ділянки, якою користувався відповідач, періоду в який відповідач користувався земельними ділянками, розміру плати, яку повинен сплатити відповідач за користування земельними ділянками комунальної власності.

135. Вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 453234,66 грн безпідставно утриманих коштів у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками за період з 01.01.2023 до 31.12.2025 суд визнає необґрунтованою та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

136. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

137. Виконавчий комітет Тальнівської міської ради сплатив за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 5439,00 грн на підставі платіжної інструкції №470 від 02.04.2026. (а. с. 5)

138. Позивач просив стягнути з відповідача на користь Виконавчого комітету Тальнівської міської ради судовий збір у розмірі 5439,00 грн.

139. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

140. Оскільки у позові позивачу суд відмовив судовий збір у розмірі 5439,00 грн, сплачений за подання позовної заяви, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Тальнівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЙС-АГРО" відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення суду складене 09.07.2026.

Суддя А.І. Гладун