Ухвала суду № 138110641, 07.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

07 липня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1150/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Харківської обласної прокуратури, м.Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м.Харків до 1. Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича, м.Харків; 2. Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування", м.Харків про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 3284074,86 грн за участю представників:

прокурор - Комісар О.О. (посвідчення №072864 від 01.03.2023);

позивача - Замніус М.В. (самопредставництво)

відповідача-1 - Пономаренко А.О. (адвокат, ордер АХ № 1351784 від 25.05.2026);

відповідача-2 - Чудовський Д.О. (адвокат, довіреність від 06.11.2025).

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 року Керівник Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Зайцева Євгена Костянтиновича та Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування", в якому просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 05.06.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 05.11.2024 до договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем;

- стягнути з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 3284074,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 року відкрито провадження у справі №922/1150/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28 квітня 2026 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 26 травня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 26.05.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 09.06.2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 09.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 16.06.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача - Харківської міської ради (вх.№9517 від 21.04.2026) про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено у задоволенні заяви позивача - Харківської міської ради (вх.№9518 від 21.04.2026) про відмову від позову та закриття провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.9610 від 21.04.2026), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про залишення позову без розгляду (вх.№12894 від 28.05.2026).

Протокольною ухвалою суду від 16.06.2026 року відкладено підготовче засідання на 01.07.2026 року.

17.06.2026 року прокурор надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14708), в якій просить суд пункт 4 прохальної частини позовної заяви вважати викладеним в наступній редакції:

"Стягнути з ФОП Зайцева Євгена Костянтиновича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243) грошові кошти в сумі 1669798,68 грн.".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 року прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14708 від 17.06.2026). Постановлено подальший розгляд справи проводити з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

30.06.2026 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№15900), в якому просить суд призначити у справі № 922/1150/26 судову - економічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1. Чи підтверджуються документально обсяги та вартість поставленого товару (картоплі та гороху сушеного) за умовами укладеного між ФОП Зайцевим Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування» договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, з урахуванням додаткових угод до нього № 2 від 05.06.2024, № 3 від 05.11.2024, первинними документами фінансово-господарської діяльності? Якщо ні, то на яку суму та в якому обсязі є розбіжності?

2. Чи підтверджується документально зміна ціни за одиницю товару та зменшення обсягів закупівлі згідно з додатковими угодами № 2 від 05.06.2024, № 3 від 05.11.2024 до укладеного між ФОП Зайцевим Є.К. та КП «Комбінат дитячого харчування» договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024 у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178, якою затверджені «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», в редакції, яка діяла до 04.09.2025, в частині наявності документального підтвердження коливання цін на ринку товарів, які були предметом закупівлі?»

Доручити проведення судово-економічної експертизи Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи, відповідач-2 зазначає, що однією з підстав для визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів у позовній заяві зазначено відсутність належних документів, які б підтверджували коливання цін на ринку товарів, які були предметом публічних закупівель.

Так, у позовній заяві прямо зазначено: «У той же час як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод №2 від 05.06.2024 та №3 від 05.11.2024 стали цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №631/24 від 30.05.2024 та №1459/24 від 05.11.2024, які не є належними доказами коливання ціни, оскільки лише констатують рівень роздрібних цін у порівнянні з умовами Договору».

Зі своєї сторони, КП «КДХ» надало разом із відзивом на позовну заяву цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які вказували на зміну (зростання) цін на ринку товарів, які були предметом закупівлі.

Таким чином, на переконання відповідача-2, для підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема існування об`єктивного збільшення ціни на ринку товарів, які були предметом закупівлі та належне їх документальне підтвердження, необхідно призначити судово-економічну експертизу у справі №922/1150/26.

Також, 30.06.2026 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№15896), в якому просить суд зупинити провадження № 922/1150/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Обґрунтовуючи необхідність зупинення провадження у справі, відповідач-2 зазначає, що ухвалою першої колегії суддів другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зі змінами.

На переконання КП «КДХ», враховуючи, що предметом позовних вимог у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів, у зв`язку з тим, що зазначені додаткові угоди суперечать вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», КП «КДХ» вважає, що у суду наявні підстави для обов`язкового зупинення провадження по справі № 922/1150/26 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26).

Окремо, зазначає, що 04.06.2026 року Касаційним господарським судом Верховного Суду у cправі № 927/1704/23 постановлено ухвалу про зупинення касаційного провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2026 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2026 року.

03.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх.№16235).

Також, 03.07.2026 року прокурор надав до суду заперечення на клопотання про зупинення провадження (вх.№16273).

07.07.2026 року позивач надав до суду заяву, в якій просить задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№16491).

В підготовчому засіданні 07.07.2026 року прокурор заперечував проти задоволення клопотань відповідача-2 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

В підготовчому засіданні 07.07.2026 року позивач підтримував клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

Представник відповідача-1 в підготовчому засіданні 07.07.2026 року підтримував клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі та призначення експертизи.

Представник відповідача-2 в підготовчому засіданні 07.07.2026 року підтримував клопотання про зупинення провадження у справі та призначення експертизи, просив суд їх задовольнити.

Розглянувши клопотання КП «Комбінат дитячого харчування» про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставою для зупинення провадження є не сам факт існування іншого провадження, у тому числі конституційного, а саме об`єктивна неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншої справи. Така неможливість має бути реальною, а не припущеною, і повинна полягати у тому, що без вирішення іншої справи суд не може встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, або не може застосувати норму права у зв`язку з прямою залежністю правової оцінки від результату іншого провадження.

Суд враховує, що предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для визнання недійсними конкретних додаткових угод до Договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Комбінат дитячого харчування» та ФОП Зайцевим Євгеном Костянтиновичем та стягнення надмірно сплачених коштів. Для вирішення цього спору суд має встановити фактичні обставини укладення договору, зміст спірних додаткових угод, розмір зміни ціни за одиницю товару, наявність або відсутність належного документального підтвердження коливання ціни на ринку, а також правові наслідки укладення правочинів з порушенням імперативних вимог закону.

Такі обставини можуть бути встановлені судом на підставі наявних у справі доказів без очікування рішення Конституційного Суду України у справі №3-78/2026 (178/26). При цьому відповідачем-2 не наведено переконливих доводів, які б свідчили про те, що без ухвалення рішення Конституційним Судом України у вказаній справі, такі обставини не можуть бути встановлені.

Суд зазначає, що пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною норма права, не визнана неконституційною у встановленому законом порядку. Відкриття Конституційним Судом України провадження за конституційною скаргою іншої юридичної особи саме по собі не зупиняє дію відповідної норми закону та не позбавляє суди обов`язку застосовувати чинне законодавство при вирішенні справ.

Також суд звертає увагу, що згідно зі статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Окрім цього, посилання відповідача-2 на те, що в інших справах господарськими судами (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) були постановлені ухвали про зупинення провадження до розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26), не є обов`язковим для суду першої інстанції в даній справі та не свідчить про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження саме у справі №922/1150/26.

Суд звертає увагу, що у справі № 922/1150/26 правовідносини виникли з моменту участі в тендері, укладення Договору та додаткових угод до нього, а саме у 2024 році, відтак навіть у разі теоретичного задоволення скарги товариства Конституційним Судом України, його рішення не матиме ретроспективної (зворотньої) дії в часі, тобто не буде поширюватися на відносини, що виникли до ухвалення такого рішення.

Під час розгляду справи № 924/560/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.05.2026 розглянув клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на відкриття конституційного провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та відмовив у його задоволенні.

Приймаючи таке рішення, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що встановлені у цій справі обставини та зібрані докази дозволяють Суду належним чином оцінити доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. А відтак, провадження у справі не може бути зупинене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Крім того, в задоволенні аналогічного клопотання Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 20.05.2026 відмовлено у подібній справі №910/4865/24 за позовом керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації до ТОВ «РТЕ Юкрейн» про визнання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу № 123 від 01.09.2023 недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів (з посиланням на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У даному випадку суд виходить з того, що зупинення провадження у справі є процесуальним інститутом, який має застосовуватися лише за наявності визначених законом підстав, а не з мотивів доцільності, очікування можливої зміни правового регулювання чи потенційної зміни правової оцінки у майбутньому.

Наразі законодавцем визначено механізм захисту прав у таких випадках, а саме за приписами статті 320 ГПК України встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем-2 не доведено наявності передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі, клопотання про зупинення провадження у справі №922/1150/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026(178/26) задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання КП «Комбінат дитячого харчування» про призначення судово-економічної експертизи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судовою експертизою є дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

За приписами ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2)жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

Сама лише наявність клопотання сторони про призначення експертизи у справі, за відсутності передбачених статтею 99 ГПК України умов, необхідних для її призначення, не є безумовною підставою для призначення судом відповідної експертизи.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Проте, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Але призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Такий висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/11002/21, від 06.02.2024 у справі №910/12661/22.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи у справі №922/1150/26 та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем-2 не доведено, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, і що матеріали справи не містять достатньо доказів, за якими суд зобов`язаний розглянути вказану справу, а наявні докази є взаємно суперечливими.

Як вже зазначалось судом, предметом розгляду даної справи є наявність або відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод до Договору про закупівлю товару № 15-К від 27.03.2024.

Отже для вирішення цього спору суд має встановити фактичні обставини укладення договору, зміст спірних додаткових угод, розмір зміни ціни за одиницю товару, наявність або відсутність належного документального підтвердження коливання ціни на ринку, а також правові наслідки укладення правочинів з порушенням імперативних вимог закону.

Водночас, матеріали справи не містять великої кількості доказів, що ускладнювали б вирішення спору і були взаємосуперечливими.

На переконання суду матеріали справи містять достатньо доказів, які необхідні для встановлення фактичних даних у справі без призначення судової експертизи, що, у свою чергу, сприятиме виконанню як судом, так і учасниками справи передбаченого частиною 1 статті 2 ГПК України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.

Судом досліджено питання, які відповідач ставить на вирішення експерта, та встановлено, що суд може встановити обставини справи без залучення спеціалістів.

За змістом статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Статтею 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (ст.104 ГПК України).

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).

З наведених норм вбачається, що господарським процесуальним кодексом України на учасників процесу покладається обов`язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.

В пп. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 роз`яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

З огляду на приписи статей 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи, на думку суду, відповідачем-2 не доведено необхідності призначення експертизи та неможливість встановлення всіх обставин справи та вирішення спору на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Аналіз норм Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом за його ініціативою у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Виходячи з повноважень, наданих суду Господарським процесуальним кодексом України та принципу диспозитивності дослідження обставин справи, оцінка доказів повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін.

Слід зазначити, що потреба у призначенні судової експертизи може бути обумовлена наявністю у справі суперечливих доказів, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість надати їм належну оцінку.

При цьому важливим моментом також є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №910/882/21.

Суд зауважує, що необхідність у призначенні експертизи у справі відсутня, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Підсумовуючи викладене, суд виходить з того, що відповідачем-2 не доведено наявності сукупності умов, передбачених статтею 99 ГПК України, які можуть слугувати підставою для призначення експертизи.

Відтак, з огляду на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування та не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про призначення експертизи у справі.

Безпідставне призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Обов`язок суду мотивувати судове рішення також спрямований на втілення принципу верховенства права, а саме підтримання довіри громадян до суду. Вмотивованість судового рішення демонструє сторонам те, що вони були почуті, забезпечує публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ "Серявін та інші проти України"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Зрештою, вимога щодо вмотивованості судового рішення є важливим елементом "належної" (справедливої) судової процедури, як вона трактується ЄСПЛ.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

ЄСПЛ у справі "Ноймайстер проти Австрії" (1968 рік) вказав, що кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Отже ключовим у принципі рівних можливостей є те, що суди мають довести готовність забезпечувати ефективне здійснення прав, гарантованих у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши подані сторонами докази, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для встановлення фактичних даних у справі, з`ясування обставин справи не потребує спеціальних знань і цілком може бути здійснено самостійно судом в межах його компетенції шляхом надання оцінки наявними в матеріалах справи доказам, а отже, суд не вбачає необхідності у призначенні експертизи, тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання.

З огляду на пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Крім того, суд приймає до уваги, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справа повинна бути розглянута в розумні строки, критеріями чого є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Антоненков та інші проти України", заява №14183/02, §41).

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про призначення експертизи, оскільки судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для встановлення усіх обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання відповідача-2 про призначення у справі судово-економічної експертизи, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.

Керуючись статтями 13, 42, 46, 74, 76, 86, 99, 227, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про призначення судово-економічної експертизи (вх.№15900 від 30.06.2026) - відмовити.

2. У задоволенні клопотання відповідача-2 - Комунального підприємства "Комбінат дитячого харчування" про зупинення провадження у справі (вх.№15896 від 30.06.2026) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повна ухвала складена 10.07.2026

СуддяК.В. Аріт