Рішення № 138110601, 06.07.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/687/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

Розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни, АДРЕСА_1

до відповідача - Meest-Germany GmbH, адреса: Vor der Struth 1, 57627 Hachenburg, Germany (HRB7400 Amtsgericht Montabaur 236013206, DE236013206, Sparkasse Westerwald Sieg DE48 5735 1030 0002 1244 85 MALADE51AKI)

про стягнення 33 388,56 Євро, що еквівалентно 1 624 500,35 грн

За участі представників:

позивача: Мельник Тетяна Сергіївна, Олексієнко Олександр Олексійович (в режимі відеоконференції);

відповідача: Сколоздра Володимир Романович (в режимі відеоконференції).

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи:

18 листопада 2025 року до Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни про стягнення з відповідача - Meest-Germany GmbH, Vor der Struth 1, 57627 Hachenburg, Germany заборгованості в сумі 33 388,56 євро, що еквівалентно 1 624 500,35 грн, в тому числі 12 614,40 євро боргу та 20 774,16 євро пені.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023 в частині розрахунків із позивачем щодо поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 12 614,40 євро боргу та нараховано 20 774,16 євро пені.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року позовну заяву б/н від 13.11.2025 (вх.№780 від 18.11.2025) Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

20 листопада 2025 року до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів б/н від 20.11.2025 (вх. №8207), а саме копій: квитанції Укрпошти від 20.11.2025 про відправлення міжнародного рекомендованого листа з описом вкладення відповідачу; договору із логістичною компанією "Росан-Глобал" в підтвердження факту замовлення міжнародного перевезення товару до відповідача; акту оформлення митних документів компанією "Росан-Глобал" в підтвердження виконання процедури митного оформлення вантажу; акту виконаних робіт (перевезення товару до адреси відповідача) в підтвердження фактичного перевезення вантажу до Німеччини; знімок екрану листування позивача з відповідачем із вимогою надати фото товару на складі; фото товару на складі Meest-Germany GmbH; інвойс на 741,60 євро в підтвердження частини реалізованого товару, яку відповідач оплатив.

21 листопада 2025 року від позивача до господарського суду надійшла заява б/н від 21.11.2025 (вх. №8212 від 21.11.2025) із додатками, з яких вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які було вказано в ухвалі суду від 20.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 21 травня 2026 року о 10:00 год; зобов`язав позивача надати суду для огляду в підготовчому засіданні 21.05.2026 оригінал Договору поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023. Крім того, суд звернувся до уповноваженого органу Німеччини - Ministerium der Justiz, Rheinland-Pfalz, Ernst-Ludwig-StraЯe, 3, 55116 Mainz із судовим дорученням про вручення судових та позасудових документів у справі №921/687/25 в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, відповідачу - Meest-Germany GmbH, адреса: Vor der Struth 1, 57627 Hachenburg, Germany (HRB7400 Amtsgericht Montabaur 236013206, DE236013206, Sparkasse Westerwald Sieg DE48 5735 1030 0002 1244 85 MALADE51AKI). Також, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи та зупинив провадження у справі №921/687/25 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Ухвалою суду від 20.02.2026 задоволено заяву №19/02/26 від 19.02.2026 (вх. № 1331 від 20.02.2026) представника Meest-Germany GmbH - адвоката Сколоздри Володимира Романовича, про надання йому доступу до електронної справи №921/687/25 в підсистемі "Електронний суд".

20 лютого 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника Meest-Germany GmbH - адвоката Сколоздри Володимира Романовича, надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.02.2026 (вх. №1334 від 20.02.2026) згідно якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

24 лютого 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 23.02.2026 (вх. №1443 від 24.02.2026).

25 лютого 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 23.02.2026 (вх. №1447 від 24.02.2026) аналогічна за змістом відповіді на відзив б/н від 23.02.2026 (вх. №1443 від 24.02.2026), проте із долученням доказів на підтвердження її надіслання відповідачу, згідно якої позивач просить суд визнати доводи відзиву на позовну заяву необґрунтованими та не враховувати їх при прийнятті рішення у цій справі.

03 березня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника Meest-Germany GmbH - адвоката Сколоздри Володимира Романовича, надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 02.03.2026 (вх. №1639) у яких останній наводить свої аргументи та пояснення на спростування доводів позивача, які викладені ним у відповіді на відзив.

23 березня 2026 року до суду від уповноваженого органу Німеччини надійшло повідомлення щодо вручення 06.02.2026 відповідачу судових та позасудових документів у справі №921/687/25 (вх. №2288).

Ухвалою суду від 14.05.2026 задоволено заяву б/н від 13.05.2026 (вх. №3714 від 14.05.2026) представника відповідача - адвоката Сколоздри Володимира Романовича, про його участь у судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 14.05.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича б/н від 11.05.2026 (вх. №3735 від 14.05.2026) про участь у судовому засіданні 21.05.2026 о 10:00 год. в режимі відеоконференції у справі №921/687/25, проведення якої останній просив доручити Фастівському міськрайонному суду Київської області.

Поряд з цим, у зв`язку з перебуванням судді Охотницької Н.В. у період з 20.05.2026 по 02.06.2026 у відпустці, підготовче засідання, призначене у справі №921/687/25 на 21 травня 2026 року о 10:00 год., не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2026 поновлено провадження у справі №921/687/25 та повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання у справі №921/687/25, відбудеться 03 червня 2026 року о 09:05 год.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича б/н від 24.05.2026 (вх. №4030 від 25.05.2026) про участь у судовому засіданні 03.06.2026 о 09:05 год. в режимі відеоконференції у справі №921/687/25 між Господарським судом Тернопільської області та Фастівським міськрайонним судом Київської області (вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500), з підстав, зазначених у відповідній ухвалі. При цьому суд зауважив, що у випадку відсутності технічної можливості для бронювання залів ВКЗ у відповідному суді, заявник не позбавлений права, звернутися із клопотанням про участь у судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції в приміщенні іншого суду або поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації.

01 червня 2026 року до суду від представника позивача - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича, надійшла заява б/н від 31.05.2026 (вх. №4228 від 01.06.2026) відповідно до якого заявник, з метою забезпечення права позивача на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, просив суд надати йому доступ до електронної справи №921/687/25 в підсистемі "Електронний суд". Вказану заяву ухвалою суду від 03.06.2026 задоволено.

Також, 01 червня 2026 року до суду від представника позивача - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича, надійшла заява б/н від 31.05.2026 (вх. №4226), згідно якої заявник просив суд зупинити провадження у справі №921/687/25 за позовною заявою фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни до Meest-Germany GmbH про стягнення заборгованості за договором поставки в загальній сумі 33 388,56 євро, що еквівалентно 1 624 500,35 грн, в тому числі 12 614,40 Євро боргу та 20 774,16 євро пені, до виконання судового доручення компетентним судом Федеративної Республіки Німеччина щодо проведення судового огляду товару та надходження відповіді про виконання міжнародного судового доручення; поновити провадження у справі №921/687/25 після надходження результатів виконання судового доручення компетентного суду Федеративної Республіки Німеччина.

До вказаної вище заяви в якості додатку долучено заяву про забезпечення доказів шляхом судового огляду б/н від 24.05.2026 (вх. №4226-1 від 01.06.2026) з перекладом з української на німецьку мову від 26.05.2026, згідно якої останній просив суд забезпечити докази у справі №921/687/25 шляхом проведення судового огляду товару, поставленого за Договором №РЕ09112023 від 09.11.2023 року; здійснити огляд за місцезнаходженням складу відповідача: Vor der Struth, 1, 57627, Hachenburg, Germany; у порядку міжнародної правової допомоги направити відповідне судове доручення компетентному суду Федеративної Республіки Німеччина, щодо проведення огляду із фіксацією: фактичної наявності товару; кількості товару; асортименту; маркування; упаковки; стану товару; умов зберігання; фото- та відеофіксації; зобов`язати відповідача забезпечити безперешкодний доступ до складського приміщення та товару для проведення огляду; попередити відповідача про наслідки перешкоджання огляду або ненадання доступу.

У підготовчому засіданні 03.06.2026, враховуючи усне клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, беручи до уваги надходження від позивача заяви про забезпечення доказів шляхом судового огляду б/н від 24.05.2026 (вх. №4226-1 від 01.06.2026), яка згідно норм ст. 112 ГПК України підлягає розгляду у судовому засіданні в загальному порядку, не пізніше п`яти днів з дня її надходження до суду, враховуючи неможливість вирішення в даному підготовчому засіданні завдань підготовчого провадження, визначених ст. 177 ГПК України, з метою надання сторонам передбаченого ст. 7, 13 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд відклав підготовче засідання на 08 червня 2026 року о 14:15 год., та встановив відповідачу строк до 05.06.2026 для надання письмових пояснень щодо заяви позивача б/н від 31.05.2026 (вх. №4226) про зупинення провадження у справі та заяви про забезпечення доказів шляхом судового огляду б/н від 24.05.2026 (вх. №4226-1 від 01.06.2026), без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представника відповідача повідомлено в режимі відеоконференції, а позивачу надіслано відповідну ухвалу.

08 червня 2026 до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№4383) на заяви позивача про зупинення провадження у справі та про забезпечення доказів шляхом судового огляду, у яких просив у задоволенні таких відмовити. Зокрема, зазначив, що в електронному повідомленні, надісланому 06.06.2024, ФОП Мельник Т.С. просила надіслати фото товару на складі і повідомила, що буде офіційно забирати товар. Фото товару було надіслано позивачу електронним повідомленням від 12.06.2024. У відповідь на це повідомлення позивач не запросила додаткових фото чи відео, а відповідно питань щодо умов зберігання, стану товару тощо у позивача не було. Після цього повідомлення комунікація між сторонами велась щодо порядку повернення товару в Україну. В електронному повідомленні від 29.07.2024 позивач знову вказала про повернення товару та підтвердила отримання коштів за реалізований товар. Таким чином, відповідач повністю виконав свій обов`язок в частині повідомлення позивача про відмову від нереалізованого товару, у той час як ФОП Мельник Т.С. не забирає нереалізований товар зі складу відповідача, хоча неодноразово вказувала про намір повернення такого товару. Відповідач не чинить жодних перешкод позивачу у доступі до товару для його огляду та вивезення з території відповідача, а навпаки всіма можливими способами намагався сприяти позивачу в організації повернення товару в Україну. У зв`язку з чим припущення, які наводить представник позивача, щодо втрати товару, погіршення його стану, невідповідності кількості тощо не підтверджуються жодним доказом, а сам представник позивача у заяві про забезпечення доказів не надає жодних аргументів на підтвердження висловлених припущень.

08 червня 2026 року від представника позивача надійшли заперечення проти наданих пояснень відповідача від 05.06.2026 (вх.№4384), сформовані у системі "Електронний суд" 06.06.2026.

Крім того, 08 червня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення позивача (вх.4410) проти наданих пояснень відповідача від 05.06.2026, які відправлені засобами поштового зв`язку, і є аналогічні за змістом до тих, що надіслані через систему "Електронний суд" (вх.№4384 від 08.06.2026); а також письмові пояснення щодо наданих пояснень представника відповідача від 05.06.2026 (вх.№4409 від 08.06.2026).

Ухвалою суду від 08.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни (вх.№4226-1 від 01.06.2026) про забезпечення доказів шляхом судового огляду, а також заяви (вх.№4226 від 01.06.2026) про зупинення провадження у справі №921/687/25 до виконання судового доручення компетентним судом Федеративної Республіки Німеччина щодо проведення судового огляду товару та надходження відповіді про виконання міжнародного судового доручення. Відкладено підготовче засідання у справі №921/687/25 на 18.06.2026 о 09 год. 05 хв., про що сторін повідомлено у встановленому законом порядку.

У підготовчому засіданні 18.06.2026, враховуючи, що сторонам забезпечено можливість подати заяви по суті справи, визначені ст. 161 ГПК України, які вони мали намір подати, відсутність заяв чи клопотань в присутніх у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції представників сторін та відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, визначених ч. 2 ст. 183 ГПК України, беручи до уваги те, що судом було створено сторонам необхідні умови для виконання завдань підготовчого провадження та надано достатньо часу для реалізації кожним учасником справи своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, суд у відповідності до ст. 185 ГПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06 липня 2026 року о 09:05 год., без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що представників сторін повідомлено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 06 липня 2026 року позивач - ФОП Мельник Т.С., а також представники сторін, взяли участь в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справи судом заслухано позиції позивача, представників сторін та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

06 липня 2026 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Позиції учасників справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримали з підстав, зазначених зокрема у позовній заяві та у відповіді на відзив (вх. №1447 від 24.02.2026), посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Зокрема, вказують про те, що на виконання укладеного сторонами Договору поставки №PE-09112023 від 09 листопада 2023 року відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 13 356,00 євро, що підтверджується Декларацією 23UA209230123863U0.

Частину вказаного товару відповідачем продано та оплачено в сумі 741,60 євро, проте решту товару, вартістю 12 614,40 євро, відповідачем не оплачено і товар станом на час розгляду цієї справи позивачу не повернуто.

Зазначену суму позивач просить стягнути з відповідача як заборгованість за Договором поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023 відповідно до п. 5.3 Договору, яким сторони погодили, що Покупець зобов`язаний оплатити Товар на таких умовах: оплата реалізованого третім особам Товару, що вказаний в Звіті про обсяг проданого Товару, не пізніше 5 робочих днів з дати складання Звіту. В будь-якому разі Покупець зобов`язаний оплатити Товар, який було поставлено відповідно до Замовлення, не пізніше 120 днів з дати поставки окрім Товару, який не було продано, і щодо якого Покупець направив повідомлення про відмову від Товару.

Позивач також вказує на те, що в порушення своїх договірних зобов`язань (зокрема п.5.4 Договору), відповідач з дати поставки Товару вперше надав позивачу Звіт про обсяг проданого Товару лише 10.04.2024, зазначивши про свої зобов`язання з повернення товару до 25.04.2024 на склад м. Львів. На звернення позивача від 23.04.2024 про оплату реалізованого товару та повернення нереалізованого товару, відповідач спочатку відмовився від оплати в розмірі 741,60 євро, аргументуючи це відсутністю коштів. І лише після численних звернень позивача, відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок позивача 741,60 євро, що підтверджується SWIFT-платежем від Meest-Germany GmbH та банківською випискою "Рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 06.01.2025р." та що, на переконання позивача, є визнанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати поставленого Товару.

Оскільки в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач не оплатив та не повернув позивачу решту поставленого товару (на суму 12614,40 євро) у визначені терміни, та в листуванні з позивачем пропонував оформити повернення через третіх осіб, порушуючи умови Договору, що підтверджується електронним листуванням між сторонами, позивачем відповідно до п.п.8.1, 8.3 Договору та з урахуванням вимог законодавства України, нараховано і заявлено до стягнення з відповідача 20 774,16 євро (за період з 01.04.2024 (дата виникнення заборгованості) по 01.10.2025 на суму заборгованості 12614,40 євро).

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позовних вимог повністю заперечив з підстав, зазначених також у відзиві на позовну заяву (вх.№4529 від 10.06.2026) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. №1639 від 03.03.2026).

Зокрема, просить врахувати, що поставка товару на виконання Договору №PE-09112023 від 09 листопада 2023 року здійснювалась з метою продажу товарів на різдвяних ярмарках у різних містах Європи в рамках проєкту "Різдво з Україною", що реалізовувався Благодійною організацією "Благодійний фонд "Файне.ЮА", за підтримки Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та інформаційної політики України (на сьогоднішній день реорганізоване у Міністерство культури України) та інших партнерів, серед яких було зокрема Meest-Germany GMBH. Метою Проєкту була презентація української культури, традицій та майстерності українських крафтярів під час святкового сезону.

При цьому зазначає, що Договір з позивачем укладений з метою збільшення продажу товарів Постачальника і передбачає оплату лише того товару, який було продано Покупцем, та право Покупця повернути нереалізований Товар.

Підпунктом 6.1.1. п. 6.1 та п.6.2 Договору передбачено, що Покупець має право відмовитись від частини товару та/або розірвати договір (припинити дію) повністю чи частково в односторонньому порядку в таких випадках (кожен випадок є самостійною підставою), зокрема якщо Товар не був проданий Покупцем протягом 90 днів з дати поставки - щодо всього такого Товару. Про повернення Товару (розірвання договору) Покупець направляє постачальнику повідомлення, в тому числі засобами електронного зв`язку на адресу, наведену в цьому Договорі, чи іншу відому сторонам як адреса Сторони чи представника Сторони, які використовувались при проведенні переговорів та/або виконанні цього Договору, із зазначенням найменування Товару, кількості, ціни, строку до якого Постачальник зобов`язаний прийняти повернення Товару і вивезти Товар з території Покупця.

Відповідно до пункту 6.4. Договору повернення товару (в тому числі тари та упаковки в частині в якій це можливо) здійснюється за умови, що Товар повертається у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі території України. Повернення товару здійснюється в місці поставки або в іншому за згодою сторін.

За умовами укладеного сторонами Договору, місцем поставки товару є склад відповідача за адресою: Фор дер Штрут, 1, 57627, Гахенбург, Німеччина (Vor der Struth, 1, 57627, Hachenburg, Germany).

Виходячи з пунктів 6.2 та 6.4 Договору, повернення нереалізованого Товару здійснюється в місці поставки - складі відповідача. Доказів, які б підтверджували те, що сторони домовились про інше місце повернення Товару, позивачем не додано.

Також просить врахувати, що пунктом 6.5. Договору передбачено, що повернення Товару здійснюється за рахунок Постачальника, або шляхом надання Покупцем послуг з організації повернення Товару чи залученням третіх осіб з відшкодуванням їх вартості Постачальником. Постачальник зобов`язаний розпорядитись товаром у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення Покупця про відмову від Товару. У разі порушення цього зобов`язання Покупець має право на відшкодування збитків або якщо Товар зіпсувався чи не придатний для використання - на утилізацію такого Товару з відшкодуванням всіх витрат Постачальником.

Підтверджує, що датою перетину Товаром кордону є 02.12.2023, отже відповідач мав право відмовитись від нереалізованого Товару та повернути його позивачу до 01.06.2024 включно.

Зазначає, що відповідач своєчасно (10.04.2024) та у відповідності до умов Договору повідомив позивача про повернення нереалізованого Товару позивачу, однак позивач не виконав свого обов`язку щодо вивезення такого Товару із території відповідача, як це передбачено п. 6.2 Договору поставки. А відповідно до п.6.6 Договору - у всіх випадках відмови від Товару/розірвання Договору щодо певного Товару обов`язок оплати такого Товару у Покупця не виникає.

Також підтверджує, що 26.07.2024 проведено оплату за проданий товар у розмірі 741,60 євро. Разом з тим, відповідно до п. 6.6. Договору, обов`язку у відповідача щодо оплати товару, від якого він відмовився, не виникло.

Відтак вимогу щодо стягнення з відповідача 12 614,40 євро заборгованості за нереалізований товар представник відповідача вважає безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно, просить відмовити і у задоволенні вимоги про стягнення пені (0,3% за день з 01.04.2024 по 01.10.2025) у розмірі 20 774,16 євро, оскільки така нараховується позивачем від вартості нереалізованого товару (12 614,40 євро), тоді як правові підстави для стягнення з відповідача 12 614,40 євро, як заборгованості за нереалізований товар, відсутні.

Щодо порядку повернення нереалізованого товару, представник відповідача просить врахувати, що сторонами в п. 6.4. Договору узгоджено шестимісячний строк для повернення товару в режимі реімпорту, що повністю дублює положення п. 3 ч. 2 ст. 78 Митного кодексу України - у митний режим реімпорту можуть бути поміщені товари, які були поміщені у митний режим експорту (остаточного вивезення) і повертаються особі, яка їх експортувала, у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у митний режим експорту, або з інших обставин, що перешкоджають виконанню цього договору, якщо ці товари: а) повертаються на митну територію України у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі цієї території у митному режимі експорту; б) перебувають у такому самому стані, в якому вони оформлені у митний режим експорту, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки, що спричинили реімпорт товарів.

Відповідно до ч.5 ст.79 Митного кодексу України - реімпорт товарів, поміщених у митний режим експорту, згідно з пунктом 3 частини другої статті 78 цього Кодексу може бути здійснений експортером цих товарів або його правонаступником.

Враховуючи положення пункту 206.3 ст. 206 Податкового кодексу України, за ввезення товару у митному режимі реімпорту, позивач зобов`язаний був би сплатити 20% ПДВ. Від оподаткуванням ввізним митом звільняються товари, поміщені у митні режими реімпорту, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 283 Митного кодексу України.

Отже, реімпорт товару здійснюється особою, що здійснила експорт такого товару, тобто самим позивачем і при ввезенні товару в Україну додатково позивач мав би сплатити ПДВ у розмірі 20%. Відповідач не мав правових підстав без участі позивача ввезти нереалізований товар на територію України у митному режимі реімпорту.

Відповідач, який здійснює логістичну діяльність, намагався посприяти позивачу у поверненні товару, запропонувавши організувати перевезення Товару до м. Львова, Україна. Однак, як вбачається з електронної переписки, у вказаний відповідачем термін позивач відповіді не надав. Не отримавши підтвердження від позивача щодо організації повернення нереалізованого товару в Україну, відповідач очікував на позивача для передачі такого Товару у місці поставки, тобто на складі відповідача.

Таким чином, вказує, що відповідач не мав права ввозити нереалізований товар в Україну самостійно, у той же час позивач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо розпорядження та вивезення Товару з території відповідача.

З огляду на вказані заперечення відповідача, позивач у відповіді на відзив (вх.№1477 від 25.02.2026) додатково звертає увагу суду на:

- відсутність фактичного повернення товару, так як положення п. 6.4 Договору поставки передбачає не лише направлення повідомлення, а здійснення повернення товару в установленому порядку та строку. Саме по собі електронне повідомлення не є завершенням процедури повернення. Фактично товар позивачу не повернуто, який (товар) до цих пір знаходиться у володінні відповідача. Крім цього, акти приймання-передачі повернення відсутні, а також документи про передачу товару не складено;

- обов`язок належної організації повернення, оскільки відповідно до п. 6.5 Договору поставки повернення товару здійснюється: за рахунок Постачальника, або шляхом організації повернення Покупцем з відшкодуванням витрат. Відповідач не надав жодного доказу фактичної організації повернення товару, натомість обрав пасивну позицію очікування, що суперечить принципам добросовісності виконання зобов`язань (ст. ст. 3, 13, 509 Цивільного кодексу України);

- невиконання умов щодо строку та способу повернення. Відповідач посилається на шестимісячний строк реімпорту відповідно до Митного кодексу України, однак Договір поставки не ставить виникнення обов`язку оплати в залежність від здійснення митного режиму реімпорту; господарське зобов`язання не припиняється лише з підстав направлення повідомлення; відповідач не довів, що товар перебуває у стані, придатному для повернення; крім того, митне законодавство регулює публічно-правові відносини, але не припиняє цивільно-правове грошове зобов`язання.

Щодо посилання відповідача на норми Митного кодексу України, то позивач розцінює такі як спробу вивести спір у площину публічного права.

Наголошує на тому, що факт часткової оплати в сумі 741,60 євро підтверджує визнання відповідачем дійсності договору та факту поставки.

В свою чергу, відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№1639 від 03.03.2026) щодо твердження позивача про відсутність фактичного повернення Товару звертає увагу на ч.2 ст. 613 ЦПК України, згідно з якою якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, а також положення пунктів 6.2, 6.4, 6.5 Договору. Відповідно вказує, що для того, щоб відповідач зміг повернути (передати) нереалізований товар позивачу, останній повинен прибути у місце поставки товару для його прийняття. Без вчинення позивачем цих дій, відповідач позбавлений можливості виконати свій обов`язок з повернення (фактичної передачі) позивачу товару. Окрім того, Договором не передбачено складання Акту приймання-передачі повернення.

Щодо тверджень позивача про наявність у відповідача обов`язку з організації повернення товару, то наголошує, що відповідно до п. 6.5 Договору повернення товару здійснюється за рахунок Постачальника, або шляхом надання Покупцем послуг з організації повернення Товару чи залученням третіх осіб з відшкодуванням їх вартості Постачальником. Покупець може надати окремі послуги з організації повернення товару, що додатково оплачуються та не стосуються виконання Покупцем вимог Договору щодо порядку повернення нереалізованого товару.

Зазначає, що відповідач повністю виконав свої обов`язки за договором в частині повідомлення позивача про повернення товару, тоді як обов`язок відповідача доставити нереалізований Товар позивачу Договором не передбачений. Невиконання позивачем свого обов`язку в частині прибуття у місце поставки та отримання нереалізованого Товару не може покладати на відповідача негативні наслідки у вигляді обов`язку оплати вартості товару, від якого відповідач відмовився. Відповідач намагався посприяти позивачу у швидкому поверненні товару, але саме позивач не реагував на повідомлення відповідача аж до 23.05.2024, що підтверджується копією електронного листування, доданою позивачем.

Також зауважує, що Договором передбачені чіткі строки, протягом яких відповідач міг відмовитись від нереалізованого товару шляхом надсилання відповідного повідомлення (6 місяців з дати вивезення їх за межі території України). В межах вказаних строків відповідач повідомив позивача про відмову від нереалізованого товару.

При цьому підтверджує, що відповідач у будь-який момент був та є готовий передати позивачу товар у місці поставки; доказів, які підтверджують ухиляння відповідача від передачі товару позивачу, ненадання доступу до товару тощо позивачем не надано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та представників сторін, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 09 листопада 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Мельник Тетяною Сергіївною (як Постачальником) та Meest-Germany GmbH (як Покупцем), укладено Договір поставки №PE-09112023 (надалі - Договір), в умовах якого зазначено, що такий Договір укладено Постачальником - з метою збільшення продажу своїх Товарів, в тому числі за межами України на умовах, в тому числі, відстрочки оплати та повернення Товару, який Покупцю не вдалося продати/реалізувати у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) Постачальником умов цього договору, а Покупцем - з метою сприяння Постачальнику в зростанні обсягів продажу Товарів за межами України та на умовах відстрочки платежу та на інших умовах, що викладені в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передавати Товар у власність Покупцеві на умовах цього Договору з метою подальшого продажу/реалізації Товару Покупцем, в тому числі роздрібним покупцям, які купують Товари для особистих потреб (споживачам), за межами України на вказаній в Договорі Території, а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати Товари на умовах, що погоджені Сторонами.

Пунктами 1.2.-1.3 Договору передбачено, що Товари, що поставляються Постачальником, всі разом і кожен окремо далі по тексту Договору іменуються "Товар". Повне найменування Товару, одиниці виміру Товару, ціна одиниці Товару, встановлюються в Інвойсі. Товар за цим Договором поставляється партіями, обсяг яких визначається у кожному конкретному випадку відповідно до Замовлення на поставку Товару (далі - "Замовлення") та Інвойсу.

Постачальник гарантує, що є власником Товару, що поставляється за цим Договором (п.1.5.8. Договору).

У пунктах 3.1.-3.2 Договору визначено, що Покупець розміщує Замовлення на Товар по мірі потреби. Замовлення передаються Постачальникові у вигляді повідомлення, в тому числі з використанням будь-яких електронних засобів зв`язку та/або інших засобів зв`язку. Постачальник зобов`язаний розглянути Замовлення Постачальника в строк не більше п`яти календарних днів з дати його отримання та у разі акцепту Замовлення відправити Покупцеві відповідь, з якої слідує акцепт Замовлення. Відповідь на Замовлення може мати форму Проформи-інвойсу (Pro Forma Invoice). Проформа-інвойс є основою для виписки Інвойсу, який має відповідати Проформі-інвойсу.

Постачальник здійснює доставку Товару автомобільним транспортом на умовах DAP Hachenburg, Germany (згідно з Інкотермс 2020), якщо інше не погоджено Сторонами. Місце поставки вказується в Проформі-інвойсі (п.4.1 Договору).

Покупець приймає Товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у погодженому Сторонами Замовленні (п.4.3. Договору).

Згідно з п.4.5 Договору, на кожну поставку Постачальник разом з товаром передає належно оформлені документи: оригінал інвойсу в трьох примірниках; документи, що засвідчують якість Товару: декларація виробника, сертифікат якості (посвідчення якості), за необхідності залежно від Товару - гігієнічний висновок; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічний сертифікат, карантинний дозвіл для відповідних груп товару, будь-які інші документи, які вимагаються для поставки (вільного продажу використання) товару в країнах на Території; відповідний товарно-транспортний документ в трьох примірниках; інші документи, що підтверджують безпеку товару та якість і можливість використання відповідно до мети Договору; належно оформлені документи, що необхідні для митного оформлення Товару. документи про походження товару, пакувальний лист (за необхідності), декларація виробника (залежно від виду Товару).

Ціна Товару визначається в Євро i вказується в Інвойсі (Invoice), що складається відповідно до умов цього Договору. Валюта договору - Євро. Товар підлягає оплаті в Євро в безготівковій формі на рахунок Постачальника. Валюта платежу Євро (п.5.1., 5.2 Договору).

В п. 5.3. Договору зазначено, що сторонами виходячи з принципу свободи договору та враховуючи те, що Товар придбавається Покупцем з метою подальшого продажу, погоджено, що Покупець зобов`язаний оплатити Товар на таких умовах: оплата реалізованого третім особам Товару, що вказаний в Звіті про обсяг проданого Товару, не пізніше 5 робочих днів з дати складання Звіту. В будь-якому разі Покупець зобов`язаний оплатити Товар, який було поставлено відповідно до Замовлення, не пізніше 120 днів з дати поставки окрім Товару, який не було продано, і щодо якого Покупець направив повідомлення про відмову від Товару.

Згідно з п.5.4. Договору Покупець щотижнево не пізніше кожної середи після поставки першої партії Товару за Договором і до завершення строку дії Договору готує та направляє засобами електронного зв`язку Постачальнику Звіт про обсяг проданого Товару за попередній тиждень (далі Звіт). Проданим в розумінні цього Договору є Товар, що прийнятий та оплачений третіми особами - споживачами у звітному періоді.

Ціна на Товар, що вказана в Invoice на основі погодженого Замовлення, залишається незмінною протягом всього строку дії Договору і може бути змінена виключно за згодою Сторін, що викладена письмово за підписами сторін (п.5.8. Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Покупець має право відмовитися від частини Товару та/або розірвати договір (припинити дію) повністю чи частково в односторонньому порядку в таких випадках (кожен випадок є самостійною підставою):

6.1.1. якщо Товар не був проданий Покупцем протягом 90 днів з дати поставки щодо всього такого Товару;

6.1.2. якщо строк придатності / зберігання Товару сплинув більш ніж на 75% і на дату відмови такий Товар не був реалізований Споживачу щодо всього такого Товару;

6.1.3. завершення сезону після 25.01.2024 року щодо всього Товару, який не був реалізований споживачу;

6.1.4. в разі дострокового розірвання цього Договору повністю чи в частині у випадках, передбачених Договором;

6.1.5. якщо Товар був повернений Покупцеві Споживачами як неякісний або некомплектний чи дефектний щодо всього такого Товару, а також всього Товару, поставленого за цим Договором, що не був реалізований на дату відмови/розірвання;

6.1.6. виявлення будь-яких розбіжностей між погодженими умовами поставки відповідної партії Товару згідно з Проформою-інвойсом та Інвойсом;

6.1.7. виявлення неналежної якості поставленого Товару при підготовці до реалізації або в період реалізації щодо такого Товару, а також всього Товару, поставленого за цим Договором, що не був реалізований на дату відмови/розірвання;

6.1.8. надходження скарг від споживачів щодо неналежної якості Товару - щодо всього такого Товару, а також всього Товару, поставленого за цим Договором, що не був реалізований на дату відмови/розірвання;

6.1.9. за інших обставин, що перешкоджають виконанню цього Договору за рішенням Покупця.

Згідно з п.6.2. Договору про повернення Товару (розірвання договору) Покупець направляє Постачальникові повідомлення, в тому числі засобами електронного зв`язку на адресу, наведену в цьому Договорі, чи іншу відому сторонам як адреса Сторони чи представника сторони, які використовувалась при проведенні переговорів та/або виконанні цього Договору, із зазначенням найменування Товару, кількості, ціни, строку, до якого Постачальник зобов`язаний прийняти повернення Товару і вивезти Товар з території Покупця.

Повернення Товару (в тому числі тари та упаковки в частині в якій це можливо) здійснюється за умови, що Товари повертаються у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі території України і Товари перебувають в такому самому стані, в якому вони були поставлені, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якого були виявлені недоліки. Товари можуть бути повернуті, якщо під час перебування таких товарів за межами митної території України вони піддавалися операціям, необхідним для їх збереження, а також технічному обслуговуванню чи ремонту, необхідність у яких виникла під час перебування за межами митної території України. Повернення Товару здійснюється в місці Поставки або в іншому за згодою сторін (п.6.4. Договору).

Повернення Товару здійснюється за рахунок Постачальника, або шляхом надання Покупцем послуг з організації повернення Товару чи залученням третіх осіб з відшкодуванням їх вартості Постачальником. Постачальник зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення Покупця про відмову від товарів. У разі порушення цього зобов`язання Покупець має право на відшкодування збитків або якщо Товар зіпсувався чи не приданий для використання на утилізацію такого Товару з відшкодування всіх витрат Постачальником (п.6.5. Договору).

Згідно з п.6.6. Договору, у всіх випадках відмови від Товару/розірвання Договору щодо певного Товару обов`язок оплати такого Товару у Покупця не виникає.

Відповідно до п.8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до умов, передбачених цим Договором і законодавством України.

В разі порушення грошового зобов`язання за цим Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день порушення (п.8.4. Договору).

Відповідно до п.10.1.Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання або до розірвання відповідно до умов цього Договору, тому числі в односторонньому порядку Покупцем у випадках, що визначені в Договорі.

Всі суперечки і розбіжності, що виникають з цього Договору чи пов`язані з ним будуть вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, всі суперечки, які виникли у зв`язку із укладенням, тлумаченням, порушенням, виконанням і припиненням, розірванням цього Договору, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення в Господарський суд Тернопільської області. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору застосовуватиметься матеріальне і процесуальне право України (п.10.3 Договору).

Також, в п.11.1. Договору передбачено, що здійснення Сторонами будь-яких повідомлень/підтверджень, а також направлення документів на виконання цього Договору визнається сторонами як належне, у випадку, якщо Сторонами при цьому будуть використані зазначені в цьому Договорі та/або відомі сторонам в процесі укладення чи виконання від осіб, які діяли чи діють як представники Сторони, засоби електронної пошти та інші засоби зв`язку, в тому числі в разі відсутності електронного цифрового підпису на документах, що направляються з використанням електронної пошти. При цьому, Сторони зобов`язуються не пізніше 30 календарних днів після направлення документів засобами електронної пошти забезпечити надсилання іншій Стороні документа в паперовій формі з проставленим підписом уповноваженої особи та печаткою (за наявності), або направити такі документи іншій Стороні з накладеним цифровим підписом.

У Додатковій угоді №1 від 20 листопада 2023 року до Договору поставки №РЕ09112023 сторони доповнили Договір в частині банківських реквізитів Постачальника - ФОП Мельник Т.С.

Слід зазначити, що до матеріалів справи позивачем долучено копію Договору поставки №РЕ09112023 від 09.11.2023, яка містить підписи представників зі сторони Покупця та Постачальника.

Разом з тим, ухвалою суду від 24.11.2025 зобов`язано позивача надати суду для огляду в підготовчому засіданні 21.05.2026 оригінал Договору поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023.

Вказаної вимоги суду позивачем не виконано. Водночас, під час розгляду цієї справи суд враховує, що обставина укладення Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023 сторонами, зокрема відповідачем у поданих заявах по суті справи та його представником, визнається.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023 ФОП Мельник Т.С. поставлено відповідачу - Meest-Germany GmbH, Товар - карти гральні 1855 шт. (колод) загальною вартістю 13356,00 Євро, що підтверджується електронною Декларацією 23UA209230123863U0 від 28.11.2023, рахунком-інвойсом №РЕ201123 від 20.11.2023 на суму 13356,00 євро.

Також в підтвердження факту поставки товару відповідачу позивачем подано копії: Договору про надання послуг з декларування та митного оформлення товару/вантажу, транспортного експедирування №09112023/МН7 від 09.11.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росан-Глобал" (як Експедитором) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Тетяною Сергіївною (як Замовником), у відповідності до якого Експедитор зобов`язується за дорученням Замовника організувати та надати: - транспортно-експедиторські послуги, а саме: послуги, пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу/товару (надалі - вантаж) в міжнародному сполученні, будь-яким необхідним видом транспорту відповідно до цього Договору; - послуги з декларування та митного оформлення вантажу Замовника; - надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, сплата мита, зборів і витрат, покладених на Замовника, в тому числі, здійснювати оплату рахунків ДП Міжнародний аеропорт "Бориспіль"); Акту надання послуг ТОВ "Росан-Глобал" №МБП-0004488 від 23.11.2023, а саме: складання та оформлення митної декларації на бланку ЄАД відповідно до митного режиму імпорт, експорт /крім оформлення товарів в МЕВ та міжнародних поштових відправленнях (23UA209230123863UO); інші послуги, що пов`язані з митним оформленням, всього на суму 2 960,00 грн; Акту надання послуг №7976 від 05.12.2023 ТОВ "Росан-Глобал", а саме: міжнародні транспортні перевезення за маршрутом (79035, Україна, м.Львів) - м/п Шегині - Медика (Україна) автомобілем BC4668MX/BC0563XP; міжнародні транспортні перевезення за маршрутом м/п Шегині - Медика (Україна) - м. Гахенбург (Німеччина) автомобілем BC4668MX/BC0563XP; винагорода експедитора на митній території України, всього на загальну суму 5 020,70 грн.

Відповідно до ресурсу "Єдине вікно" (https://cabinet.customs.gov.ua/ccdcheck) датою перетину кордону Товаром (датою поставки Товару) згідно Декларації 23UA209230123863U0 є 02.12.2023 14:02:24.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов Договору поставки №РЕ-09112023 від 09.11.2023 лише частково оплатив вартість поставленого на виконання Договору товару - в сумі 741,60 євро 26.07.2024, решта товару (вартістю 12614,40 євро) залишилась не оплаченою і не повернута позивачу у терміни, визначені Договором, що слугувало підставою для звернення із цим позовом до Господарського суду Тернопільської області про стягнення 12 614,40 євро заборгованості та 20 774,16 євро пені.

Щодо підсудності цього спору.

Як вже зазначалось вище, відповідач - Meest-Germany GmbH, є нерезидентом України, країна резидентства - Федеративна Республіка Німеччина.

За приписами ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом статей 7, 365, 366 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

В пункті 10.3 Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023 сторно погодили, що всі суперечки і розбіжності, що виникають з цього Договору чи пов`язані з ним будуть вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. У випадку, якщо сторони не дійдуть згоди, всі суперечки, які виникли у зв`язку із укладенням, тлумаченням, порушенням, виконанням і припиненням, розірванням цього Договору, підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення в Господарський суд Тернопільської області. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору застосовуватиметься матеріальне і процесуальне право України.

З урахуванням вищенаведеного, даний спір, що виник щодо виконання Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023, розглядається Господарським судом Тернопільської області із застосуванням матеріального та процесуального права України.

Оцінивши подані докази, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між ФОП Мельник Т.С. та Meest-Germany GmbH виникли правовідносини за Договором поставки №PE-09112023 від 09.11.2023, на виконання якого позивачем було поставлено, а покупцем прийнято наступний товар - карти гральні 1855 шт. (колод) загальною вартістю 13356,00 євро, що підтверджується електронною Декларацією 23UA209230123863U0 від 28.11.2023.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Постачальник здійснює доставку Товару автомобільним транспортом на умовах DAP Hachenburg, Germany (згідно з Інкотермс 2020), якщо інше не погоджено сторонами.

Згідно рахунку № PE201123 від 20.11.2023, що доданий позивачем до позовної заяви, умови поставки (ІНКОТЕРМС 2020) DAP Hachenburg, Germany. Така ж адреса доставки вказана в електронній декларації та міжнародній товарно-транспортній накладні (CMR), що додані позивачем до позовної заяви.

Умови постачання DAP Incoterms 2020 (Delivered At Point) означають "поставка у пункт призначення", тобто продавець виконує свої зобов`язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупця продукцію, що має бути вивантажена у призначеному пункті.

Отже, погодженим сторонами місцем поставки товару є склад відповідача за адресою: Vor der Struth, 1, 57627, Hachenburg, Germany (Фор дер Штрут, 1, 57627, Гахенбург, Німеччина).

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

При цьому, моментом здійснення експорту - є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця (абз. 38 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Факт поставки позивачем Товару відповідачу, загальною вартістю 13 356,00 євро, підтверджується матеріалами справи, зокрема декларацією 23UA209230123863U0, яка в свою чергу містить відомості про товар, який переміщується через митний кордон України, інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів та повідомленнями про перетин зазначеним вантажем кордону. Отримання такого Товару відповідачем визнається.

Яке вже зазначалось вище, датою перетину кордону Товаром (датою поставки Товару) згідно Декларації 23UA209230123863U0 є 02.12.2023, що також підтверджується представником відповідача.

Отриманий від позивача Товар відповідачем оплачено частково 26.07.2024 в сумі 741,60 євро, що складає вартість проданого товару, докази в підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви. Вказана обставина також підтверджується позивачем та представником відповідача.

Разом з тим, предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості Договором поставки №PE-09112023 від 09.11.2023 з оплати решти поставленого відповідачу товару в сумі 12 614,40 євро боргу (13 356,00 євро - 741,60 євро) та нарахованої на вказану суму заборгованості 20 774,16 євро пені (за період з 01.04.2024 по 01.10.2025), який за твердженнями відповідача не був реалізований.

Отже, предметом дослідження у цій справі у цій справі є встановлення наявності /відсутності підстав для оплати відповідачем решти поставленого йому позивачем товару.

Як вже вказувалось судом вище, в п. 5.3. Договору сторони погодили, що виходячи з принципу свободи договору та враховуючи те, що Товар придбавається Покупцем з метою подальшого продажу, сторонами погоджено, що Покупець зобов`язаний оплатити Товар на таких умовах: оплата реалізованого третім особам Товару, що вказаний в Звіті про обсяг проданого Товару, не пізніше 5 робочих днів з дати складання Звіту. В будь-якому разі Покупець зобов`язаний оплатити Товар, який було поставлено відповідно до Замовлення, не пізніше 120 днів з дати поставки окрім Товару, який не було продано, і щодо якого Покупець направив повідомлення про відмову від Товару.

Згідно з п. 6.1. Договору Покупець має право відмовитись від частини товару та/або розірвати договір (припинити дію) повністю чи частково в односторонньому порядку, зокрема у випадках якщо Товар не був проданий Покупцем протягом 90 днів з дати поставки - щодо всього такого Товару; завершення сезону після 25.01.2024 року щодо всього Товару, який не був реалізований споживачу.

Згідно з п.6.2. Договору - про повернення Товару (розірвання договору) Покупець направляє постачальнику повідомлення, в тому числі засобами електронного зв`язку на адресу, наведену в цьому Договорі, чи іншу відому сторонам як адреса Сторони чи представника Сторони, які використовувались при проведенні переговорів та/або виконанні цього Договору, із зазначенням найменування Товару, кількості, ціни, строку до якого Постачальник зобов`язаний прийняти повернення Товару і вивезти Товар з території Покупця.

Відповідно до п.6.4. Договору - повернення товару (в тому числі тари та упаковки в частині в якій це можливо) здійснюється за умови, що Товар повертається у строк, що не перевищує шести місяців з дати вивезення їх за межі території України. Повернення товару здійснюється в місці поставки або в іншому за згодою сторін.

Згідно з п. 6.6 Договору - у всіх випадках відмова від Товару/розірвання Договору щодо певного Товару обов`язок оплати такого Товару у Покупця не виникає.

Наявні в матеріалах справи докази вказують на те, що між сторонами у справі велося листування в електронній формі щодо виконання Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023, витяг з якого долучено позивачем в обґрунтування заявлених вимог.

З вказаного листування, вбачається, що 10.04.2024 о 20:38, представник відповідача менеджер розвитку та супроводу логістичних рішень Meest в Європі та Україні ОСОБА_1 (довіреність від 09.11.2023), надіслав зі своєї адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу електронної пошти позивача, яка використовувалась під час виконання Договору ІНФОРМАЦІЯ_2, повідомлення "Повернення товарів від MEEST-GERMANY GMBH до ФОП Мельник", у якому зазначено:

"Нещодавно ми отримали від організаторів різдвяних Ярмарків результати продаж та провели звірку залишків товарів на нашому складі "Meest-Germany GmbH" в Німеччині. Від імені "Meest-Germany GmbH" звертаюсь до вас стосовно повернення товару, який не був реалізований на різдвяних ярмарках в Європі. Згідно з нашою угодою пункт 6, як "Покупець", ми маємо повернути не проданий товар за умови відповідності вказаним угодою процедурам. Згідно пункту 5.7 ми можемо провести взаємозаліки щодо оплати за надані вам послуги (митні платежі які були сплачені "Meest-Germany GmbH", та за логістичні послуги з повернення товарів назад в Україну). Повідомляємо, що нам необхідно повернути наступні товари: Найменування РЕ Мemlук Теtіапа (Карти), Кількість 1752.

Повернення товару в Україну буде здійснено в найближчий час (орієнтовні терміни доставки до 25 квітня за умови, що на кордоні Польща - Україна не буде страйків, блокування, тощо). Доставка товару передбачена на наш центральний сортувальний склад у м. Львів, де будуть проведені реекспортні митні процедури компанію "Росан-Глобал", аналогічно як це було зроблено при відправці товарів в Німеччину. Після митних процедур, товари можна буде забрати самостійно зі складу або ж замовити доставку до вашого складу. У разі вашого бажання лишити ваші товари на складі Meest-Germany GmbH, для подальшої реалізації та території Європейського союзу, використовуючи наш склад в якості фулфілмент складу, просимо таке бажання висловити відповідним листом. В іншому випадку, ваші товари будуть повернуті в Україну, так як наближається граничний період, в який ми маємо можливість зробити повернення, в режимі реекспорт. Будь ласка, підтвердіть отримання цього листа та надайте свої коментарі до 18:00, 12 квітня 2024 р."

Отримання цього повідомлення про повернення нереалізованого товару позивач у позовній заяві підтвердила, разом з тим в судовому засіданні повідомила, що ознайомилася з таким листом вже після 12.04.2024.

Отже, наведене свідчить про те, що 10.04.2024 відповідач у порядку, визначеному Договором поставки №PE-09112023 від 09.11.2023 і в межах шестимісячного строку з дати отримання товару (02.12.2023), повідомив позивача про відмову від непроданого товару в кількості 1752 шт. та про необхідність повернення такого товару позивачу відповідно до п.6 угоди (договору).

Таким чином, з урахуванням положень пунктів 5.3, 6.1, 6.2, 6.4, 6.6 Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023, у відповідача не виник обов`язок оплачувати нереалізований на різдвяних ярмарках в Європі товар (в кількості 1752 шт, вартістю 12 614,40 євро) щодо якого було надіслано повідомлення про відмову та необхідність його повернення.

Надалі, зміст долученого до матеріалів справи листування вказує про те, що між сторонами велися перемовини щодо перерахування відповідачем коштів за товари, що були продані (на суму 742,00 євро), та про повернення залишку непроданого товару, оскільки у визначений в повідомленні строк - до 12.04.2024, позивачем не було надано відповіді на повідомлення від 10.04.2024.

Зокрема, у відповідь на вказане повідомлення, 23.05.2024 о 13:58 ФОП Мельник Т.С. надіслано відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 лист такого змісту: "ОСОБА_1, добрий день. Дякую за лист. На сьогоднішній день по даним митниці товар ще не перетинав кордон. Чи вірно я розумію, що він ще знаходиться у Вас на складі?"

23.05.2024 о 14:12 від ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу надіслано лист наступного змісту: "Доброго дня, так усе вірно. Товар наразі на Meest Germany, він може бути повернутий після надання гарантій оплати послуг доставки, пдв та митних платежі в Україні. Колеги з Rosan Global вам про це повідомили".

Крім того, 23.05.2024 о 16:38 від ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу надіслано лист: "Ми підписуємо додаткову угоду, Росан глобал надає розрахунку щодо платежів, після вашого погодження з розрахунками - товар повертається в Україну."

У листі від 06.06.2024, надісланому ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП Мельник Т.С. підтвердила свій намір офіційно повернути товар та просила представити фото товару на складі.

12.06.2024 представником відповідача надіслано позивачу фото спакованого вантажу (товару) - залишку продукції ФОП Мельник Т.С., який повернуто на склад відповідача після закінчення ярмарків, і надалі в листуванні підтверджено знаходження такого на складі Meest Germany та готовність передати такий товар позивачу, що також підтверджено і представником відповідача в судовому засіданні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.91 ГПК України).

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч.1 ст.96 ГПК України).

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3 ст.96 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому суд звертає увагу позивача на відмінність між поняттями "предмет спору" та "предмет позову". Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постановах від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 01.08.2019 у справі №916/1743/18, від 01.04.2024 у справі №910/5635/22, від 06.06.2024 у справі №921/677/22).

Відтак, оскільки предметом заявленого позову є вимога про стягнення з відповідача 33388,56 євро, що еквівалентно 1 624 500,35 грн, в тому числі: 12 614,40 євро заборгованості за Договором поставки та 20 774,16 євро пені за порушення грошового зобов`язання за Договором, а об`єктом спірних правовідносин є безпосередньо виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати товару, надані сторонами докази досліджуються судом виключно в межах заявленої позовної вимоги та з урахуванням обставин, що відносяться до предмету доказування у цій справі.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а також умови Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023, який є обов`язковим для виконання сторонами, в межах визначеного позивачем предмету позову - стягнення 12 614,40 євро заборгованості за Договором поставки, суд вважає недоведеною зі сторони позивача обставину наявності у відповідача обов`язку оплати за Товар (в кількості 1752 шт, вартістю 12 614,40 євро), що не був ним реалізований і щодо якого відповідач надіслав повідомлення про відмову та повернення.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача 12 614,40 євро заборгованості за Договором поставки №PE-09112023 від 09.11.2023 є безпідставною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно, не підлягає до задоволення і заявлена вимога про стягнення з відповідача 20774,16 євро пені, нарахованої відповідно до п.8.4 Договору поставки №PE-09112023 від 09.11.2023 в розмірі 0,3% за день за період з 01.04.2024 по 01.10.2025 від вартості нереалізованого товару (на суму 12 614,40 євро), оскільки порушення відповідачем грошового зобов`язання за цим Договором на суму 12614,40 євро судом у цій справі не встановлено. Окрім того, заявлена позивачем до стягнення пеня нарахована всупереч вимогам законодавства України (в тому числі і статей 231, 232, 343 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення правовідносин).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

При цьому суд вважає помилковими твердження позивача про те, що сплата відповідачем 741,60 євро є визнанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати поставленого товару за Договором поставки №PE-09112023 від 09.11.2023, оскільки відповідно до умов зазначеного Договору вказані кошти були перераховані позивачу за реалізований (проданий) товар і не свідчить про обов`язок відповідача оплачувати товар, який не було продано, і щодо якого відповідач як Покупець направив повідомлення про відмову від товару.

Водночас, обставини щодо дотримання чи недотримання сторонами порядку повернення нереалізованого товару позивачу судом у цій справі не досліджуються, оскільки не стосуються визначеного позивачем предмету позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Інші долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення сторін досліджені судом, однак не спростовують наведених вище висновків суду.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Мельник Тетяни Сергіївни ( АДРЕСА_1 ) до відповідача - Meest-Germany GmbH (адреса: Vor der Struth 1, 57627 Hachenburg, Germany (HRB7400 Amtsgericht Montabaur 236013206, DE236013206, Sparkasse Westerwald Sieg DE48 5735 1030 0002 1244 85 MALADE51AKI) про стягнення 33 388,56 Євро, що еквівалентно 1624500,35 грн, в тому числі 12 614,40 Євро боргу та 20 774,16 Євро пені - відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 10.07.2026.

Суддя Н.В. Охотницька