Рішення № 138110514, 10.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(додаткове)

"10" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4754/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1272/26 від 29.06.2026) представника Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» про розподіл судових витрат у справі № 916/4754/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 40121452)

до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» (74300, Херсонська обл., Бериславський район, м. Берислав, вул. Введенська, буд. 73; код ЄДРПОУ 00211004)

про стягнення 68 246,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/4754/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» про стягнення 68 246,28 грн.

Рішенням від 24.06.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 2 074,52 грн основного боргу, 446,73 грн пені, 131,56 грн 3% річних, 464,62 грн інфляційних втрат та 110,65 грн витрат зі сплати судового збору, в решті позову відмовлено.

24.06.2026, до закінчення стадії судових дебатів, представник відповідача повідомила про намір подати докази понесення відповідачем судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічну заяву про намір подання відповідних доказів представник відповідача зробила у підготовчому засіданні, яке відбулося 01.12.2025.

29.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У якості доказів понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача надала до суду копії наступних документів:

- договір про надання правової (правничої) допомоги № 30 від 13.08.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «СВК ПАРТНЕРС» та Приватним акціонерним товариством «Бериславський машинобудівний завод», з додатком № 1;

- додаткова угода № 1 від 01.12.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 30 від 13.08.2024;

- рахунки на оплату № 30-2 від 26.11.2024, № 30-7 від 09.12.2025, № 30-8 від 13.05.2026, № 30-9 від 03.06.2026, № 30-10 від 24.06.2026;

- акти приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги № 2 від 26.11.2024, № 8 від 09.12.2025, № 9 від 13.05.2026, № 10 від 03.06.2026, № 11 від 24.06.2026;

- платіжні інструкції № 732 від 12.12.2024, № 841 від 19.12.2025, № 355 від 04.06.2026, № 356 від 04.06.2026, № 403 від 25.06.2026.

Ухвалою від 01.07.2026 заяву представника відповідача про розподіл судових витрат прийнято до розгляду, розгляд заяви вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи, запропоновано позивачу до 08.07.2026 надати до суду заяву із письмовими поясненнями та/або запереченнями проти заяви про розподіл судових витрат.

06.07.2026 представник позивача подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1 грн, яке мотивовано тим, що заявлені витрати на правничу допомогу є надмірними, не співмірними з ціною позову та складністю справи. Представник позивача вважає, що вартість деяких адвокатських послуг є завищеною, зокрема: складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (500,00 грн), ознайомлення з матеріалами справи (2000,00 грн), участь у судовому засіданні (3500,00 грн). Звертає також увагу, що у першій заяві по суті справи відповідач повідомив, що не очікує понести жодних судових витрат у зв`язку із розглядом даної справи. Тому, з посиланням на ч. 6 ст. 129 ГПК України, представник позивача стверджує, що у суду наявні підстави для відмови відповідачу у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.

Розглянувши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 зазначила, що аналіз положень ст. 244 ГПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У даному випадку, представник відповідача у своїй заяві просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналіз вищевикладених вимог процесуального законодавства, яким повинен керуватися господарський суд та учасники господарського судочинства, вказує на те, що у ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України законодавець чітко визначив обов`язок сторони у справі надати попередній (орієнтовний) розрахунок саме суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому вказана сума повинна мати конкретний вираз за допомогою цифрового значення, бути однозначною та зрозумілою для суду та інших учасників справи.

Отже, процесуальним законодавством прямо передбачено обов`язок сторін надавати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за відсутності якого суд наділений правом відмовити у задоволенні витрат, які понесла сторона у зв`язку із розглядом справи.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст. 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.

Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі № 916/24/18, від 21.06.2022 у справі № 908/574/20.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно понесених відповідачем витрат, має вирішуватися з урахуванням положень ч. 1, 2 ст. 124 ГПК, а саме того, чи подавав відповідач до суду відповідний розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

За приписами п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 40637/24 від 11.11.2024) відповідач повідомив, що не очікує понести жодних судових витрат в зв`язку з розглядом даної справи. Водночас зауважив, що якщо відповідачу стане відомо, що він може понести судові витрати в зв`язку із розглядом даної справи, він одразу повідомить про це суд і надасть відповідний розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2024 між Адвокатським об`єднанням «СВК ПАРТНЕРС» (далі - Адвокатське об`єднання) та Приватним акціонерним товариством «Бериславський машинобудівний завод» (далі також - Клієнт) було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 30 (далі - Договір), згідно з яким Адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання на умовах та в порядку цього Договору здійснити захист, представництво інтересів свого Клієнта та/або надати інші види правової допомоги, а Клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Адвокатським об`єднанням умов цього Договору.

В додатку № 1 до Договору Адвокатське об`єднання та Клієнт узгодили види та вартість послуг правничої допомоги

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2025 до Договору Адвокатське об`єднання та Клієнт продовжили строк дії Договору до 31.12.2026 та внесли зміни до вартості послуг правничої допомоги.

Отже, правовідносини щодо надання правничої допомоги між Адвокатським об`єднанням та Приватним акціонерним товариством «Бериславський машинобудівний завод» існували ще до звернення позивача до господарського суду з позовною заявою у даній справі.

З пояснень представника відповідача, викладених у заяві про розподіл судових витрат, вбачається, що під час підготовки відзиву відповідач виходив із того, що здійснюватиме захист своїх прав самостійно. Тому, відповідачу було складно передбачити точну суму судових витрат, яку він понесе у зв`язку з розглядом даної справи. Однак, у ході подальшого розгляду справи, з огляду на її складність та необхідність належного забезпечення своїх прав та інтересів, у відповідача виникла необхідність у професійній правовій допомозі, саме тому 21.11.2024 для ведення цієї справи було залучено адвоката.

Так, інтереси відповідача у даній справі з листопада 2024 року представляла адвокат Адвокатського об`єднання Барабаш Вікторія Володимирівна, повноваження якої посвідчено Ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 1695420 від 21.11.2024.

У заяві про розподіл судових витрат представник відповідача зазначила, що станом на дату її подання відповідач вже може надати точний розрахунок суми судових витрат, які були ним понесені під час розгляду даної справи.

Разом з тим, всупереч приписам процесуального законодавства відповідачем не було подано до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Суд звертає увагу, що після залучення адвоката у листопаді 2024 року відповідач вже мав уявлення, що понесе витрати на правничу допомогу, тим паче що вартість адвокатських послуг було узгоджено з Адвокатським об`єднаннях в додатку № 1 до Договору, а в подальшому, і в додатковій угоді № 1 від 01.12.2025.

Втім, попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу відповідач до суду не подав, в той час як у відзиві на позовну заяву (с. 6 відзиву) сам же зауважив, що в разі "якщо відповідачу стане відомо, що він може понести судові витрати в зв`язку із розглядом даної справи, він одразу повідомить про це суд і надасть відповідний розрахунок".

На переконання суду, орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, враховуючи викладену у відзиві позицію, відповідач мав подати щонайменше у листопаді 2024 року, тобто одразу ж після того як у відповідача з`явилася потреба у залученні адвоката.

Більше того, як вбачається із представлених відповідачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, рахунки на оплату послуг правничої допомоги Адвокатське об`єднання почало виставляти з 26.11.2024. Перший акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги також датований 26.11.2024. Саме тому, принаймні в листопаді 2024 року відповідач усвідомлював, що вже поніс частину судових витрат на правничу допомогу та, у зв`язку із продовженням розгляду справи, так чи інакше очікував понести додаткові витрати.

Доводи представника відповідача щодо відсутності точного розрахунку суми судових витрат станом на час подання відзиву та складність обчислення такої суми суд відхиляє, оскільки у ст. 124, п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України про обов`язок подання точного розрахунку суми судових витрат не йдеться. Навпаки, згідно вказаних процесуальних норм відповідач мав подати саме орієнтовний розрахунок. Тим більш, положення ч. 3 ст. 124 ГПК України наділяють відповідача правом на зміну розміру витрат, так як попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Положеннями п. 6 ч. 5 ст. 129 ГПК України передбачено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

В свою чергу незазначення конкретного розміру попередньої (орієнтовної) суми судових витрат позбавляє можливості суд в порядку, передбаченому п. 6 ч. 5 ст. 129 ГПК України, перевірити чи сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зазначені положення ст. 124 ГПК України забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини щодо не подання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення з позивача 19 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх. № 2-1272/26 від 29.06.2026) представника Приватного акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» про розподіл судових витрат у справі № 916/4754/24 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено та підписано 10 липня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков