Рішення № 138110121, 10.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2026Справа № 910/4649/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (Україна, 03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6; ідентифікаційний код: 20080515)

про стягнення 52 079,08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 52 079,08 грн, з яких 35 650,44 грн страхового відшкодування, 5 058,27 грн пені, 8 929,46 грн інфляційних втрат та 2 440,91 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів 27.04.2026. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 28.04.2026 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.

Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.08.2023 о 10 год. 50 хв. на вулиці Героїв Небесної сотні у м. Біла Церква Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

За фактом ДТП водіями вказаних вище автомобілів було складено Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 21.08.2023, зі змісту якого вбачається, що водій автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустила зіткнення з задньою частиною автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху в одному й тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків "Повний автозахист" №FO-01485609 від 22.01.2023.

21.08.2023 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про настання події №16256/40/2023/96.

Згідно з наявною у матеріалах справи ремонтною калькуляцією №16256_40 від 23.08.2023, розмір матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 60 075,18 грн, загальна сума з урахуванням зношення запчастин - 35 650,44 грн.

На підставі Страхового акту № 16528/40/923 від 28.08.2023, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 35 650,44 грн, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в зазначеному розмірі, яке було перераховано на рахунок страхувальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції №359139 від 29.08.2023.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі полісу ЦПВВНТЗ ЕР №212566500, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування №04270/9223 від 05.10.2023, в якій просив сплатити 35650,44 грн.

З огляду на те, що відповідач обов`язок зі сплати страхового відшкодування не виконав, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 35 650,44 грн, пеню в розмірі 5 058,27 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 929,46 грн та 3% річних у розмірі 2 440,91 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків "Повний автозахист" №FO-01485609 від 22.01.2023 та виплати, на підставі Страхового акту № 16528/40/923 від 28.08.2023 та ремонтної калькуляції №16256_40 від 23.08.2023, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 35 650,44 грн, яке було перераховано на рахунок ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції №359139 від 29.08.2023.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

У підп. 4 п. 1 Постанови Правління Національного банку України "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 30.05.2022 № 108 за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80 000 гривень на потерпілого.

Згідно зі статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом враховано, що страховик за договором добровільного страхування (позивач) прийняв Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним своєму страхувальнику відповідну суму страхового відшкодування.

Відтак Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних вище автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка допустила зіткнення з задньою частиною автомобіля "Hyundai Santa Fe", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху в одному й тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

На користь цього висновку свідчать зазначені учасниками ДТП в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду обставини та схема ДТП, що не спростовані відповідачем, та проти яких останній не заперечує.

З огляду на те, що вина водія "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_1 , підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а цивільно-правова відповідальність водія зазначеного транспортного засобу станом на дату ДТП була застрахована відповідачем згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР №212566500, особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.

Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 за № 1074/8395 (далі - Методика у редакції станом на дату ДТП).

Відповідно до п. 1.6 Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Пунктом 7.39 Методики передбачено, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

Зі змісту наданої позивачем Ремонтної калькуляції №16256_40 від 23.08.2023 вбачається, що при визначенні розміру страхового відшкодування було враховано зношення запчастин у розмірі 59,75%. Вказаний розмір зношення та сума страхового відшкодування відповідачем не спростовуються.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР №216475890 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, відтак позивачем правомірно розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 35 650,44 грн, яка підлягає виплаті відповідачем.

Для отримання страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов`язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При цьому, враховуючи положення пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов`язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу Заяву про виплату страхового відшкодування №04270/9223 від 05.10.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень з відміткою АТ "Укрпошта" від 12.10.2023 та відповідним фіскальним чеком.

У відповідності до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), зокрема, місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на те, що відправлення №0505115746116 було направлене на адресу відповідача 12.10.2023, а пересилання рекомендованого поштового відправлення в межах міста Києва здійснюється у 2-денний строк, то відповідач (в порядку статті 530 Цивільного кодексу України) був зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 35650,44 грн у строк до 15.01.2024.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Імператив частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.

З огляду на дату отримання відповідачем заяви позивача, граничним днем для виплати страхового відшкодування було 15.01.2024, відтак нарахування пені слід здійснювати з 16.01.2024.

У свою чергу, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня може нараховуватись лише до 15.07.2024.

Наданий позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, оскільки розрахунок здійснено з 16.01.2024 по 10.07.2024.

Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 5009,57 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на невірне визначення початку періоду прострочення, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати та 3% річних з 10.01.2024.

Здійснивши власний розрахунок суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 2 423,37 грн. При цьому, заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розміру, розрахованого судом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають страхове відшкодування в розмірі 35 650,44 грн, пеня в розмірі 5 009,57 грн, інфляційні втрати в розмірі 8 929,46 грн та 3% річних у розмірі 2 423,37 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 659,01 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 3,39 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (Україна, 03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, прим. 6; ідентифікаційний код: 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03062, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) страхове відшкодування в розмірі 35650 (тридцять п`ять тисяч шістсот п`ятдесят) грн 44 коп., пеню в розмірі 5009 (п`ять тисяч дев`ять) грн 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 8929 (вісім тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять) грн 46 коп., 3% річних у розмірі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2659 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 01 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,39 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.07.2026.

Суддя О.В. Нечай