Ухвала суду № 138109997, 16.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання рішення

16.06.2026Справа № 910/5500/25

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши

заяву Приватного підприємства Генерал

про розстрочення виконання рішення

у справі за позовом Київської міської ради

до Приватного підприємства Генерал

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Костюк А.С.

за участю представників сторін

від позивача: Ступак О.І.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство Генерал (далі - ПП Генерал, заявник) з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/5500/25, що набрало законної сили.

В обґрунтування своєї заяви боржник зазначив, що Приватне підприємство Генерал не веде господарську діяльність з січня 2020 року та станом на травень 2026 року підприємство перебуває у скрутному матеріальному становищі, а приватним виконавцем, з метою примусового виконання рішення суду був накладений арешт на належний заявнику об`єкт нерухомого майна, який підприємство планує використовувати як виробничу базу для відновлення господарської діяльності та подальшого виконання судового рішення, що має негативні наслідки для боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 розгляд вказаної заяви було призначено у судовому засіданні з викликом сторін відповідно до ч. 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

27.05.2026 стягувачем (Київрадою) було подано заяву, в якій стягувач не заперечував проти заяви Приватного підприємства Генерал про розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2025 року по справі № 910/5500/25.

15.06.2026 ПП Генерал було подано заяву про розгляд справи без участі представника заявника та було підтримано подану заяву про розстрочення виконання рішення.

У судове засідання представник Приватного підприємства Генерал не з`явився, представник стягувача у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення не заперечував.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представника Київської міської ради та дослідивши надані докази з цього питання, суд прийшов до висновку, що заява про розстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025, що набрало законної сили, позовні вимоги Київради було частково задоволено, стягнуто з Приватного підприємства Генерал безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 2 814 816 (два мільйони вісімсот чотирнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 77 коп.

04.11.2025 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Також згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість розстрочення, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до роз`яснень Вищого господарського суду України, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Визначаючи, чи не призведе розстрочення виконання рішення до негативних наслідків для позивача, як кредитора, суд повинен також переконатись, що відповідач має реальну можливість виконати рішення суду в ті строки, які ним зазначені.

Судом встановлено, що заявник в обґрунтування неможливості виконання рішення вказує на тяжке матеріальне становище підприємства та відсутність ведення господарської діяльності з 2020 року, у зв`язку з чим посилається на матеріали виконавчого провадження №79561956 в рамках якого було встановлено, що єдиним майном, що має підприємство станом на травень 2026 року, та на яке можливо звернути стягнення є об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля, загальною площею 188,6 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Попудренка буд 42/46, проте, на яке приватним виконавцем був накладений арешт.

Заявник просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі № 910/5500/25 на 3 місяці та затвердити графік погашення заборгованості: 1) до 23.07.2026 включно 949531,52 грн. 2) до 23.08.2026 включно 949531,52 грн. 3) до 23.09.2026 включно 949531,53 грн.

Проте, як вказує сам заявник, у період з січня 2020 року по травень 2026 підприємством не ведеться господарська діяльність та підприємство не здійснювало комерційного використання земельної ділянки, не отримувало прибутку від її використання та фактично перебувало у стані відсутності господарського обороту.

Крім того, доказів фактичного виконання договору поставки приладдя між ПП «Генерал» та ТОВ «НОРВЕЙСТ» від 24.04.2026, договору поставки товару між ПП «Генерал» та ТОВ «ІНВЕСТ СФЕРА ГРУП» №01/26 від 01.05.2026, договору поставки між ПП «Генерал» та ТОВ «БАССІКС» №112 від 04.05.2026 на які посилається заявник, як на докази відновлення господарської діяльності підприємства, не надано.

Суд зазначає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності, особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №910/2376/18.

Однак, скрутне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється боржником на власний ризик.

Таким чином, посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та розстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наявність заборгованості, підтверджена обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачена та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Виходячи з цього, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України і Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Також відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Отже, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справах "Горнсбі проти Греції", "Бурдов проти Росії", "Ясюнієне проти Литви").

Таким чином, суд вважає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012), а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розстрочення виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства Генерал про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/5500/25 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 09 липня 2026 року.

Суддя О.В. Котков