Рішення № 138109987, 02.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2026 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури

(вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ,

Івано-Франківська область, 76018)

в інтересах держави в особі: Поляницької сільської ради Надвірнянського району

Івано-Франківської області

(село Поляниця, Надвірнянський район

Івано-Франківська область, 78593)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР"

(участок Щивки, буд. 6, село Поляниця, Надвірнянський район,

Івано-Франківська область, 78593)

про стягнення грошових коштів у сумі 13 331 419, 50 гривень, з яких: 8 705 600, 00 гривень за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 3 675 597, 30 гривень - інфляційні втрати та 950 222, 20 гривень - 3 % річних,

за участю:

від прокуратури: Гоголя Віталія Васильовича,

від позивача: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача: Госедла Романа Івановича,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.

2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У березні 2026 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" про стягнення грошових коштів у сумі 13 331 419, 50 гривень, з яких: 8 705 600, 00 гривень за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 3 675 597, 30 гривень - інфляційні втрати та 950 222, 20 гривень - 3 % річних.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 05.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 07.04.2026; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема відповідачу в строк п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

6. 23.03.2026 за вх. № 2554/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов.

7. 07.04.2026 за вх. № 3215/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

8. Ухвалою від 07.04.2026 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" (вх. № 3215/26 від 07.04.2026) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву до 17.04.2026 та відкладення розгляду справи; поновив відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, встановивши його до 17.04.2026; підготовче засідання відклав на 01.05.2026.

9. 24.04.2026 за вх. № 3771/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" надійшло клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

10. 24.04.2026 за вх. № 7608/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" надійшов відзив на позовну заяву.

11. 28.04.2026 за вх. № 7885/26 до канцелярії суду Івано-Франківської обласної прокуратури надійшли пояснення по справі.

12. 01.05.2026 за вх. № 3986/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" надійшло клопотання про призначення експертизи.

13. Присутній в судовому засіданні 01.05.2026 прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів. В тому ж судовому засіданні суд, протокольною ухвалою, задовольнив означене клопотання прокурора, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 21.05.2026.

14. 19.05.2026 за вх. № 9382/26 до канцелярії суду Івано-Франківської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

15. 21.05.2026 за вх. № 9557/26 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" надійшли пояснення щодо клопотання про призначення експертизи.

16. В судовому засіданні 21.05.2026 суд, протокольною ухвалою, відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" про призначення експертизи.

17. При цьому, відмовляючи у задоволенні означеного клопотання відповідача про призначення експертизи, суд виходив з наступного.

18. Згідно із частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

19. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, коли відповідні фактичні дані не можуть бути встановлені шляхом дослідження інших доказів, що містяться у матеріалах справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі № 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11(914/1919/20) та від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21.

20. Як убачається зі змісту клопотання відповідача, необхідність проведення експертизи він пов`язує із встановленням площі приміщень, побудованих за первісним проектом та після його коригування, а також визначенням кошторисної вартості відповідних частин об`єкта для здійснення розрахунку пайової участі.

21. Разом із тим суд зазначає, що зазначені доводи фактично зводяться до незгоди відповідача із правовою позицією прокурора щодо порядку визначення бази для обчислення пайової участі, застосування законодавства, яке регулює порядок її розрахунку, та правових наслідків коригування проектної документації у 2021 - 2022 роках.

22. При цьому питання щодо того, чи підлягає застосуванню при визначенні розміру пайової участі кошторисна вартість будівництва всього об`єкта чи лише окремої його частини, чи виник обов`язок зі сплати пайової участі щодо площ, які були включені до проекту після його коригування, а також який нормативний порядок підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є питаннями застосування норм матеріального права та їх правової оцінки, що належать виключно до компетенції суду та не можуть бути предметом судової експертизи.

23. Крім того, матеріали справи містять дозвільну документацію, експертні звіти щодо проектної документації, акт готовності об`єкта до експлуатації, сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, інші документи, що містять відомості про площу об`єкта та його вартісні показники. Оцінка зазначених доказів, встановлення їх належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України належить до повноважень суду і не потребує залучення спеціальних знань.

24. Суд також враховує, що відповідачем подано до матеріалів справи висновок спеціаліста від 18.05.2026 № 3606, яким вже здійснено дослідження документів щодо площі та кошторисної вартості об`єкта будівництва. Наявність такого письмового доказу свідчить про відсутність об`єктивної неможливості з`ясування відповідних обставин без призначення судової експертизи та підтверджує, що відповідач мав можливість надати власні докази на підтвердження своєї позиції. При цьому оцінка висновку спеціаліста здійснюватиметься судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статей 73, 86 Господарського процесуального кодексу України.

25. Доводи відповідача про необхідність встановлення шляхом експертизи площі приміщень та їх кошторисної вартості не свідчать про неможливість встановлення відповідних обставин на підставі наявних у справі документів, а фактично спрямовані на отримання нового доказу на підтвердження власної правової позиції. Саме по собі існування різних підходів сторін до тлумачення законодавства та оцінки доказів не є підставою для призначення судової експертизи.

26. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності передбаченої статтею 99 Господарського процесуального кодексу України сукупності умов, необхідних для призначення судової експертизи, а наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення обставин, що входять до предмета доказування, та надання їм належної правової оцінки під час вирішення спору по суті.

27. За таких обставин клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" про призначення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи задоволенню не підлягає.

28. Ухвалою від 21.05.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 909/257/26 та призначив розгляд справи по суті на 11.06.2026.

29. 11.06.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 26.06.2026.

30. В судовому засіданні 26.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення до 02.07.2026.

31. У судовому засіданні 02.07.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

32. Позиція прокурора. В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що відповідач здійснив будівництво об`єкта, розпочате до 01.01.2020 та введене в експлуатацію у 2022 році, без укладення договору про пайову участь та без сплати відповідних грошових коштів до місцевого бюджету. Несплата зазначених грошових коштів, за доводами прокурора, свідчить про їх безпідставне збереження, у зв`язку із чим прокурор просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 8 705 600, 00 гривень, а також 3 675 597, 30 гривень - інфляційних втрат та 950 222, 20 гривень - 3 % річних.

33. Позиція позивача. Письмових пояснень по суті справи не надав, позов не підтримав та не заперечив.

34. Позиція відповідача. У поданому до суду відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що після набрання чинності Законом № 132-IX, пайова участь підлягала сплаті лише у випадках та порядку, визначених його перехідними положеннями, а з 01.01.2021 інститут пайової участі взагалі скасовано. Зазначив, що об`єкт будівництва складався із житлових апартаментів та нежитлових приміщень комерційного призначення (СПА, ресторан, конференц-зал тощо), при цьому дозвіл на будівництво комерційної частини об`єкта отримано у 2022 році, тобто після скасування пайової участі, а тому щодо цієї частини об`єкта обов`язок зі сплати пайового внеску не виникав. Крім того, відповідач вказав, що обставини щодо складу та характеристик об`єкта будівництва встановлені постановою адміністративного суду, яка набрала законної сили, а навіть у разі наявності обов`язку зі сплати пайової участі її розмір міг становити лише 1 412 315, 56 гривень, а не заявлену прокурором суму, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

35. Заперечення прокурора на відзив. У поданих до суду поясненнях прокурор вказав, що будівництво спірного об`єкта розпочато у 2018 році, а зміни до проектної документації у 2021 - 2022 роках не свідчать про початок нового будівництва. Наголосив, що об`єкт є єдиною нежитловою будівлею (будинок відпочинку, код ДКБС 1212.3), тому розмір пайової участі правомірно визначено у розмірі 4 % від загальної кошторисної вартості об`єкта, зазначеної у сертифікаті про прийняття його в експлуатацію. Також прокурор вказав на відсутність преюдиційного значення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 300/7181/24 для вирішення цього спору та просив позов задовольнити у повному обсязі.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

36. Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 17.09.2018 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" дозвіл на виконання будівельних робіт № ІФ112182601912. Найменування об`єкта будівництва: "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво". Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: 1212.3 - "Центри та будинки відпочинку".

37. Відповідно до розробленого у 2018 році на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" Проекту передбачалося будівництво Апарт-готелю в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2 (Нове будівництво). Техніко-економічні показники: 7 поверхів, загальною площею приміщень 6 246, 42 м2.

38. Відповідно до експертного звіту № 09-04097-18 від 31.08.2018 щодо розгляду проектної документації виданого Філія ДП "Укрдержбудекспертиза" в Івано-Франківській області міститься наступна характеристика вказаного об`єкту: поверховість 7 поверхів, загальна проща приміщень становить 6 246, 42 м2, площа приміщень 6 015, 3 м2, кількість номерів 97.

39. Відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва "Будинок відпочинку в с. Паляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Корпус 2. Нове будівництво" (Корпус 1, Корпус 2) від 28.08.2018, визначено повну кошторисну вартість об`єкта будівництва, який включає кошторисну вартість будівельних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також інші витрати, та за яким кошторисна вартість приміщень по проекту "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво" становить 83 038, 458 тис. грн. разом з ПДВ.

40. Товариством з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" у 2021 році було розроблено новий проект "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування. Коригуванням проекту Корпус 2 доповнений чотириповерховою частиною, в якій запроектовані приміщення СПА з басейном, ресторан, конференцзал і службові приміщення. Зал і виробничі приміщення ресторану запроектовані в двох рівнях.

41. Відповідно до експертного звіту № 09-0330/01-21 від 05.01.2022 щодо розгляду проектної документації виданого Філія ДП "Укрдержбудекспертиза" в Івано-Франківській області міститься наступна характеристика вказаного об`єкту: поверховість 9 поверхів, загальна проща приміщень становить 12 369, 85 м2, площа апартаментів 5 106, 63 м2, кількість номерів 130.

42. Згідно додатку до експертного звіту коригуванням проекту Корпус 2 доповнений чотириповерховою частиною, в якій запроектовані приміщення СПА з басейном, ресторан, конференцзал і службові приміщення. Зал і виробничі приміщення ресторану запроектовані в двох рівнях.

43. Так, у 2022 році, у зв`язку з коригуванням проекту, було внесено зміни в дозвільну документацію № ІФ112182601912 на будівництво об`єкта "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво". Згідно вказаних змін до дозволу загальна проща приміщень складає 12 172,73 м2.

44. Державною інспекцією архітектури та містобудування України 13.06.2022 видано сертифікат № ІУ122220602243, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування, проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Загальна площа об`єкту становить 12 139, 9 м2.

45. Сертифікат № ІУ122220602243, виданий на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 12.05.2022.

46. Як вбачається із акта готовності об`єкта до експлуатації № AC01:5991-2596-3676-2144, будівництво об`єкта Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування здійснювалось із 13.09.2018 до 06.01.2022, код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: 1212.3 Центри та будинки відпочинку. У розділі "Пайова участь" зазначено підставу для звільнення від сплати пайової участі пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019.

47. Прокурор вказує, що із наданих Поляницькою сільською радою матеріалів, на виконання вимог пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимуляції інвестиційної діяльності в Україні" ТОВ "ТР-ТУР" не зверталося до сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі об`єкта "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування".

48. Також, згідно інформації Поляницької сільської ради кошти пайової участі щодо об`єкта будівництва до місцевого бюджету ТОВ "ТР-ТУР" не сплачено і по даний час.

49. У зв`язку із несплатою ТОВ "ТР-ТУР" коштів пайової участі, прокурор просить стягнути із відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 8 705 600, 00 гривень, а також 3 675 597, 30 гривень - інфляційних втрат та 950 222, 20 гривень - 3 % річних.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

50. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України. в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

51. Такі випадки передбачено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

52. У пунктах 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

53. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

54. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду із позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

55. У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

56. Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

57. Окремо необхідно зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

58. Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

59. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

60. За приписами частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

61. Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

62. Тобто, органи місцевого самоврядування мають широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

63. Таким чином, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

64. Суд робить висновок про те, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а також контролю за їх сплатою, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

65. Івано-Франківською обласною прокуратурою у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 16.12.2025 № 15-814вих-25 повідомлено Поляницьку сільську раду про виявлений на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва факт будівництва об`єкта ТОВ "ТР-ТУР" об`єкта "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування", та про те, що у ТОВ "ТР-ТУР" виник обов`язок упродовж 10 днів після початку будівництва звернутися до Поляницької сільської ради для визначення розміру пайової участі, однак відповідно до інформації у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зазначено, що замовник звільняється від сплати пайової участі на підставі пункту 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", що не відповідає законодавству. Також прокуратурою висловлювалося прохання надати відповідні документи по укладенню договору про пайову участь із замовником, сплати коштів пайової участі та про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень.

66. Поляницька сільська рада листом від 26.01.2026 за вих. № 132/06-10 повідомила, що ТОВ "ТР-ТУР" не зверталося до сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі об`єкта "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування".

67. Отже, підсумовуючи зазначене, прокурор обґрунтував правомірність звернення до суду із цим позовом.

Щодо суті спору.

68. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

69. За правилами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

70. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

71. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

72. Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовником будівництва визначається фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

73. У частині 1 статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

74. Положеннями статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020) встановлено наступне:

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

- у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

- встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

- органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

- розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

- у разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

- кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

- інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

75. 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

76. За змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

77. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

78. Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

79. Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

80. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

81. Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

82. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.

83. Разом із тим, пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

84. Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

85. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання відступу від правових позицій касаційних судів та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права у справі № 643/21744/19, також зауважила, що:

- з 1 січня 2020 року скасовано дію статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачала обов`язкове укладення договору, тому визнання судом договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладеним та встановлення цивільних прав та обов`язків сторін договору на майбутнє на підставі нормативно-правового акта, який було скасовано, суперечитиме принципу правової визначеності та не дозволить суду захистити право сторони належним способом. Відтак, якщо на час здачі новозбудованого об`єкта до експлуатації або ухвалення судового рішення було скасовано норму статті закону, яка зобов`язувала укласти договір про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, то суд не має підстав для задоволення позову обраним позивачем способом, а саме зобов`язати укласти договір або визнати договір укладеним;

- у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України;

- у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись із позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

86. Відтак, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок щодо належного способу захисту у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", який полягає у стягненні коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України на користь органу місцевого самоврядування, а не зобов`язання замовника будівництва укласти договір про пайову участь з відповідним органом.

87. Законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні") було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

3) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

4) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

5) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

88. Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

89. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

90. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

91. Наведене у повній мірі узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19. Аналогічні за змістом правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, та від 20.08.2024 по справі № 910/7707/19.

92. Разом із тим, вирішуючи спір, суд виходить із того, що правовідносини щодо залучення замовника будівництва до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту необхідно оцінювати з урахуванням моменту виникнення відповідного обов`язку та характеру будівництва.

93. Як встановлено судом, право на виконання будівельних робіт щодо об`єкта "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво" Товариство з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" набуло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ІФ112182601912 від 17.09.2018. Зазначений дозвіл був виданий у період чинності статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка покладала на замовника будівництва обов`язок взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

94. Матеріалами справи підтверджується, що первісною проектною документацією 2018 року передбачалося будівництво семиповерхового апарт-готелю загальною площею 6 246, 42 кв2 із кошторисною вартістю будівництва 83 038 458, 00 гривень, що підтверджується проектною документацією, експертним звітом № 09-04097-18 від 31.08.2018 та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва.

95. При цьому саме з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт у 2018 році у відповідача виникли правовідносини щодо здійснення забудови земельної ділянки, які на той час регулювалися статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Саме в межах цих правовідносин у замовника виник обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та забезпечити її сплату до прийняття об`єкта в експлуатацію.

96. Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено, а з 01.01.2020 інститут пайової участі скасовано. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX законодавцем встановлено спеціальне правове регулювання щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до 01.01.2020 та які станом на цю дату не були прийняті в експлуатацію.

97. Верховний Суд у численних постановах, зокрема від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 17.04.2025 у справі № 911/65/24, від 20.05.2025 у справі № 915/476/24, від 22.05.2025 у справі № 910/6176/24 та від 24.06.2025 у справі № 911/1654/24 сформував правову позицію, відповідно до якої порядок, передбачений пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", поширюється саме на об`єкти, будівництво яких розпочато до 01.01.2020 та які не були введені в експлуатацію до цієї дати.

98. Судом встановлено, що будівництво спірного об`єкта фактично розпочалося у 2018 році на підставі дозволу від 17.09.2018, а станом на 01.01.2020 будівництво не було завершене та об`єкт в експлуатацію не введений. Отже, саме по собі подальше скасування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не припинило обов`язку відповідача виконати вимоги спеціальних перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" щодо визначення та сплати пайової участі.

99. Відтак, в даному випадку застосуванню підлягає абзац другий пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником (відповідачем) об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

100. З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що всупереч вищезазначеним вимогам законодавства, відповідач до Поляницької сільської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся, з огляду на що порядок пайової участі відповідача регулюється саме прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

101. Верховний Суд у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 зауважив про те, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

102. Разом із тим суд зауважує, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

103. За умовами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

104. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

105. Згідно із частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

106. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

107. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

108. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

109. Положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначають, що розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

110. Затвердженим рішенням Поляницької сільської ради Яремчанськоїх міської ради від 05.03.2013 № 130-22-2013 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села визначався такий розмір: - 7 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами для нежитлових будівель та споруд.

111. Отже, відсоток встановлений органом місцевого самоврядування є більшим, ніж встановлено Законом, а тому в даному випадку необхідно застосовувати розміри встановлені Законом.

112. Як було встановлено судом, об`єктом будівництва є: "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво". Код об`єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: 1212.3 - "Центри та будинки відпочинку".

113. Згідно із даними Державного класифікатора будівель та споруд ДК 18-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), центри та будинки відпочинку відносяться до нежитлових будівель (розділ 12).

114. Також будівлі готельні - будинки відпочинку віднесені до об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п. 14.1.129-1 Податкового Кодексу України.

115. Отже, об`єкт будівництва відноситься до нежитлових будівель та споруд, загальна площа об`єкта за первісною проектною документацією 2018 року становить 6 246, 42 кв2 із кошторисною вартістю будівництва 83 038 458, 00 гривень, що підтверджується проектною документацією, експертним звітом № 09-04097-18 від 31.08.2018 та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, а тому розмір пайової участі за вказаним об`єктом складає 3 321 538, 12 гривень (83 038 458, 00 гривень х 4 %), які мали бути сплачені відповідачем до 06.01.2022.

116. Таким чином, відповідач без достатньої правової підстави та за рахунок Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок.

117. Доказів оплати коштів пайової участі в розмірі 3 321 538, 12 гривень за будівництво об`єкта: "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво" відповідачем до матеріалів справи не долучалось.

118. За приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

119. Як вже зазначалось вище, у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23).

120. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію правовідносини між сторонами щодо забудови земельної ділянки припиняються.

121. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Оскільки замовник будівництва у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов`язок та, відповідно, самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об`єкту в експлуатацію, а тому саме з моменту введення об`єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту. Аналогічна позиція щодо розрахунків застосована в постановах Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23.

122. З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості пайової участі не виконав у встановлений законом строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

123. В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості пайової участі) згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

124. Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

125. Зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

126. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

127. Слід зазначити, що, виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3 % річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

128. Так, прокурором розраховано 3 % річних та інфляційні втрати виходячи із заявленої до стягнення суми заборгованості зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 8 705 600, 00 гривень починаючи з 14.06.2022 по 01.02.2026.

129. Водночас, як встановлено судом вище розрахований судом розмір пайового внеску становить 3 321 538, 12 гривень.

130. Відтак, судом самостійно розраховано розмір 3 % річних та інфляційних втрат виходячи із суми пайового внеску в розмірі 3 321 538, 12 гривень, не виходячи при цьому за межі визначених прокурором періодів прострочення, та встановлено, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 1 402 388, 87 гривень та 3 % річних в сумі 362 548, 16 гривень.

131. При цьому, застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, суд враховує, що дозвіл на виконання будівельних робіт № ІФ112182601912 був виданий відповідачу 17.09.2018 на будівництво об`єкта відповідно до проектної документації 2018 року, якою передбачалося будівництво семиповерхового будинку відпочинку (апарт-готелю) загальною площею 6 246, 42 кв2. Саме щодо такого об`єкта будівництва у відповідача виник обов`язок виконати вимоги статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на той час.

132. Водночас судом встановлено, що у 2021 році відповідачем розроблено нову проектну документацію "Будинок відпочинку в с. Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Корпус 2. Нове будівництво. Коригування", якою істотно змінено техніко-економічні показники об`єкта.

133. Згідно з експертним звітом № 09-0330/01-21 від 05.01.2022 поверховість будівлі збільшено із семи до дев`яти поверхів, загальну площу приміщень збільшено з 6 246, 42 кв2 до 12 369, 85 кв2, а проект доповнено чотириповерховою частиною, у якій запроектовано приміщення СПА з басейном, ресторан, конференцзал та службові приміщення. Надалі зазначені зміни були відображені у дозвільній документації, а завершений будівництвом об`єкт введено в експлуатацію саме після коригування проектної документації.

134. Таким чином, збільшення площі об`єкта більш ніж удвічі, зміна його поверховості та функціонального призначення окремих приміщень стали наслідком реалізації проектних рішень, прийнятих після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та скасовано інститут пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів.

135. З огляду на положення статті 5 Цивільного кодексу України та принцип незворотності дії актів цивільного законодавства у часі, дія законодавства, яке встановлювало обов`язок замовника щодо сплати пайової участі, може поширюватися виключно на ті права та обов`язки, що виникли в період його чинності. Натомість застосування положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до результатів коригування проектної документації, здійсненого після 01.01.2020, фактично означало б надання цьому закону зворотної дії у часі, що суперечить статті 5 Цивільного кодексу України.

136. Суд звертає увагу, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

137. У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами роз`яснив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori "наступний закон скасовує попередній".

138. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими лише в частині стягнення пайової участі, розрахованої виходячи з первісних техніко-економічних показників об`єкта будівництва, визначених проектною документацією 2018 року та кошторисною вартістю будівництва, яка становила 83 038 458, 00 гривень.

139. Водночас підстави для стягнення коштів пайової участі, розрахованих виходячи із збільшеної площі, нових функціональних елементів та змінених техніко-економічних показників об`єкта після коригування проектної документації у 2021 році і внесення відповідних змін до дозволу на виконання будівельних робіт у 2022 році, відсутні, оскільки відповідні правовідносини виникли після скасування законодавчого обов`язку щодо сплати пайової участі, а відтак, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

140. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

141. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

142. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

143. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновок суду.

144. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

145. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

146. За подання позову сплачено судовий збір у розмірі 159 977, 03 гривень (платіжна інструкція № 231 від 19.02.2026).

147. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 98 945, 74 гривень залишається за прокуратурою, а судовий збір в розмірі 61 031, 24 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" про стягнення грошових коштів у сумі 13 331 419, 50 гривень, з яких: 8 705 600, 00 гривень за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 3 675 597, 30 гривень - інфляційні втрати та 950 222, 20 гривень - 3 % річних задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" (участок Щивки, буд. 6, село Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593; ідентифікаційний код:37256434) на користь Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Карпатська, буд. 1А, с. Поляниця, Надвірнянського району, Івано-Франківська область, 78593; ідентифікаційний код: 25596005) для зарахування в дохід місцевого бюджету Поляницької сільської ради 5 086 475, 15 гривень (п`ять мільйонів вісімдесят шість тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень п`ятнадцять копійок), з яких: 3 321 538, 12 гривень за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 1 402 388, 87 гривень - інфляційні втрати та 362 548, 16 гривень - 3 % річних.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТР-ТУР" (участок Щивки, буд. 6, село Поляниця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78593; ідентифікаційний код:37256434) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Ґрюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015; ідентифікаційний код: 03530483; рахунок (IBAN) UA 668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача МФО 820172) судовий збір в сумі 61 031, 24 гривень (шістдесят одна тисяча тридцять одна гривня двадцять чотири копійки).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. В частині стягнення 5 384 061, 88 гривень - за наслідками невиконання зобов`язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 2 273 208, 43 гривень - інфляційні втрати та 587 674, 04 гривень - 3 % річних відмовити.

7. Судовий збір в розмірі 98 945, 74 гривень залишити за прокуратурою.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Повний текст рішення складено - 10.07.2026.

Суддя В. В. Михайлишин