Ухвала суду № 138109786, 10.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про самовідвід судді

10.07.2026 Справа № 904/4058/19За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса)

у справі:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

До: Приватного підприємства «Рамс Агро», м. Дніпро (відповідач-1) та ОСОБА_1 , м. Дніпро (відповідач-2)

Про: стягнення 139 730, 09грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН : не викликались

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.20р. у справі №904/4058/19 позовні вимоги задоволені частково; стягнуто солідарно з відповідача-1 : ТОВ «Рамс Агро» та відповідача-2: гр. ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» : 11 212, 80 грн. - 3% річних; 48 403, 71 грн. інфляційних втрат; 663, 06 грн. пені та 56 835, 32 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; стягнуто з відповідача-1 : ТОВ «Рамс Агро» на користь позивача ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс»: 1 756, 72 грн. витрат на сплату судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 29.01.20р. на виконання рішення суду було видані відповідні накази.

16.06.25р. через систему «Електронний суд» позивач подав до суду скаргу на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.20р., в якій просить суд: визнати незаконними дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.20р. по справі №904/4058/19, які виразились у винесені постанови від 11.06.25р. про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.20р. по справі №904/4058/19 стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; та скасувати цю постанову.

Ухвалою господарського суду від 20.06.25р. повернуто скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії державного виконавця та додані до неї документи без розгляду у зв`язку з не надсиланням її копії на адресу сторін.

Постановою ЦАГС від 25.03.26р. апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.25р. у справі № 904/4058/19 задоволено; ухвалу господарського суду від 20.06.25р. скасовано; матеріали скарги передано до господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Ухвалою господарського суду від 06.04.26р. скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» прийнято до розгляду та за клопотанням скаржника призначено судове засідання на 16.04.26р. в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon».

Під час розгляду цієї скарги судом було встановлено , що згідно з відомостями , що містяться у Єдиному реєстрі боржників , на виконанні в органах державної виконавчої служби/приватного виконавця станом на 15.04.26 р. перебуває 11 виконавчих проваджень з примусового виконання рішень про стягнення з Дмітрієва А.В. заборгованості , в тому числі : господарського суду Дніпропетровської області ( 7 проваджень ) , господарського суду м. Києва ( 2 провадження ) та Голосіївського районного суду м. Києва ( 2 провадження), об`єднані в єдине ( зведене ) виконавче провадження. За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини , приписи чинного законодавства України та правову позицію Верховного Суду , господарський суд дійшов до висновку про те , що скарга ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на бездіяльність державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.20р. не підлягає розгляду господарським судом Дніпропетровської області , а має розглядатися адміністративним судом за правилами адміністративного судочинства. А тому ухвалою від 16.04.26р. господарський закрив провадження за скаргою .

Постановою ЦАГС від 03.06.26р. апеляційну скаргу ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на вищезазанчену ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.26р. задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.26р. скасовано; справу №904/4058/19 направлено до господарського суду для продовження розгляду скарги.

Ухвалою господарського суду від 25.06.26р. прийнято скаргу до розгляду та призначено її розгляд у засіданні на 02.07.26р. в режимі відеоконференції ( за клопотанням скаржника ).

До судового засідання 02.07.26р. в режимі відеоконференції з`явився лише представник скаржника; відповідачі-1,2 та ВДВС явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв, клопотань чи пояснень від них на адресу суду не надходило.

Під час судового засідання головуючий запропонував представнику скаржника викласти обставини, які покладені в оскарження ним дій посадових осіб ВДВС та задав запитання , чому до скарги не було додано копію постанови державного виконавця від 11.06.25 р. про виведення виконавчого провадження № 75238177 із зведеного виконавчого провадження , але копія цієї постанови булла додана скаржником до апеляційної скарги на ухвалу господарського сду про закриття провадження за скаргою . Представник скаржника Грищенко О.М. обурився цім запитанням головуючого та відмовився на нього відповідати , після чого почав бурхливо висловлювати незгоду з процесуальними діями судді під час розгляду скарги та відмовився надати пояснення щодо обставин виконавчого провадження.У зв`язку з чим розгляд скарги було відкладено на 14.07.26р.

06.07.26 р. на через систему «Еалектронний суд» від представника ТОВ «Компанія «Ніко- Тайс» - Мілованової О.М. надійшла заява про відвід судді Васильєва О.Ю. від розгляду скарги на дії ВДВС у цій справі , обґрунтована посиланням на упередженість судді під час розгляду як попередніх , так і цієї скарги на дії ВДВС , скасування судом апеляційної інстанції ухвал судді за результатами розгляду попередніх скарг ТОВ «Компанія «Ніко - Тайс» на дії ВДВС та переконання заявника , що такі процесуальні дії свідчать про відсутність у судді об`єктивності у розгляді справи , тощо.

Відповідно до приписів ст.35 ГПК України : суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до ст.38 ГПК України : з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. 2. З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. 3. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

4. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

5. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Порядок розгляду заявленого відводу регламентовано ст.39 ГПК України : питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. 2. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. 3. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. 4. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. 5. Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому випадку положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються. 6. Питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.

7. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

8. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

9. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

10. Питання про відвід секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста, перекладача вирішується складом суду, що розглядає справу. Суд, який розглядає заяву про відвід, заслуховує особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає надати пояснення, а також думку учасників справи. Неявка особи, якій заявлено відвід, у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

11. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Слід зазначити , що чинний ГПК не передбачає заявлення відводу судді на стадії розгляду скарг на дії ВДВС ( після ухвалення рішення у справі ). Тим не менш , з метою уникнення будь-яких сумнівів у позивача стосовно об`єктивності головуючого під час розгляду як самої справи , так і скарг на дії/бездіяльність органів та посадових осіб ДВС , суд вважає за можливе розглянути цю заяву про відвід . Але враховуючи мотиви заявленого відводу, суд дійшов висновку про його необґрунтованість ( оскільки він ґрунтується на незгоді з процесуальними діями судді та суб`єктивну думку представника позивача про упередженість судді ) , а відтак ця заява про відвід підлягає відхиленню.

З огляду на достатність строків для розгляду заявленого відводу ( наступне засідання по справі призначено на 14.07.26р.) , вирішення питання про відвід повинне здійснюватися суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу . У зв`язку з чим суд вважає за необхідне передати матеріали справи для вирішення питання про відвід судді Васильєва О.Ю. складом суду, який визначається у порядку ст. 32 ГПК України .

На підставі вищевикладеного , керуючись приписами ст.ст. 35, 39, 216, 234 ГПК України, ухвалою суду від 06.07.26р. заявлений представником ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» відвід судді Васильєву О.Ю. у справі №904/4058/19 визнано необґрунтованим; передано матеріали справи для вирішення питання про відвід судді Васильєва О.Ю. складом суду, який визначається у порядку ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.26р. визначено суддю, який повинен розглянути заяву про відвід судді , - Новікову Р.Г.

Згідно до ухвали судді Новікової Р.Г. від 09.07.26р. , прийнятої за результатами розгляду заяви представника ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про відвід судді Васильєву О.Ю. , вирішено відмовити в задоволенні цієї заяви у зв`язку з її необґрунтованістю. Після чого матеріали справи повернулися до судді Васильєва О.Ю.

Оскільки у вищезазначеній заяві про відвід судді Васильєва О.Ю. заявник в її обґрунтування посилався на скасування судом апеляційної інстанції ухвал судді за результатами розгляду попередніх скарг ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії/бездіяльність ВДВС , то дійшов до висновку про те , що відповідно до приписів ст.36 ГПК України суддя не може брати участі у новому розгляді наступних скарг на дії/бездіяльність посадових осіб ВДВС .

Дійсно , відповідно до приписів ч.1 ст.36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

В той же час , діючим Господарським процесуальним кодексом України не врегульоване питання щодо наявності підстав для відводу/самовідводу судді у разі скасування ухвали ( а не «кінцевого» рішення суду ) про закриття провадження за скаргою на дії/бездіяльність посадових осіб ВДВС .

Приймаючи ухвалу 16.04.26р. про закриття провадження за скаргою ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на дії/бездіяльність ВДВС , господарський суд керувався правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справі № 927/395/13 та у справі № 5028/16/2/2012, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16 ; згідно з яким : «…Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства »; а тому провадження у справі належить закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України .

Віповідно до вимог п.1 ч.1ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства .

Отже суд в даному випадку застосувавши аналогію права , закрив провадження за скаргою та роз`яснив скаржнику його право звернутися з відповідною скаргою до адміністративного суду .

В той же час, існує правова колізія у процесуальному законі стосовно того, чи слід вважати процесуальну дію із винесення суддею ухвали про закриття провадження за скаргою ( а не у справі ), яка в подальшому скасована апеляційним судом , достатньою підставою для відводу (самовідводу) судді від подальшого розгляду ціє ж скарги. Однозначної відповіді на це питання , як і сталої судової практики на даний час не існує .

Суд погоджується з твердженнями скаржника ( викладеними у заяві про відвід судді ) щодо того , що відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України). Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші протии Болгарії» (заява №1365/07,24 квітня 2008 року, § 39), «Олександр Волков протии України» (заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (заява № 20372/11, § 65)).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха протии України»).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність», в сенсі п.1 ст. 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій,презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).

Відповідно до п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в ому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

З метою запобігання виникнення у сумнівів в моїй неупередженості під час розгляду цієї скарги у будь-яких осіб ( а насамперед у позивача ), вважаю за необхідне заявити про свій самовідвід від її подальшого розгляду .

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів , ст.ст.35-39,232-235 ГПК України , -

УХВАЛИВ :

Заявити самовідвід від розгляду скарги ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» від 16.06.25р. на дії державного виконавця Синельниківського ВДВС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні №75238177 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.20р.

Суддя Васильєв О.Ю.