Ухвала суду № 138109740, 08.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

08.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2791/20

За скаргою Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" на бездіяльність Приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича виконавчий у справі № 904/2791/20:

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта", м. Дніпро

про відшкодування шкоди у розмірі 69 188, 31 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Ільєнко Д.Ю.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від приватного виконавця: не з`явився.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 69 188, 31 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2020 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" 69 188, 31 грн страхового відшкодування та 2 102 грн витрат зі сплати судового збору.

28.08.2020 на виконання рішення суду від 05.08.2020 видано наказ.

07.08.2023 відповідач подав до суду скаргу на бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколу Миколайовича, в якій просить суд:

- визнати дії приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича незаконними. Зобов`язати приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича посвідчення № 0112 виконавчий округ м. Києв, повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 12877 від 14.08.2020 в сумі 1 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 15858 від 05.10.2020 в сумі 3 200 грн відповідно до платіжної інструкції № 19265 від 08.09.2021 на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО".

05.09.2023 ухвалою суду залишено без розгляду скаргу Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" № 1105 від 03.08.2023 на бездіяльність Приватного виконавця Приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича виконавчий округ м. Києві.

03.10.2023 Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" подав до суду скаргу на бездіяльність Приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича виконавчий округ м. Київ, в якій просить суд: визнати дії приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича незаконними. Зобов`язати приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича посвідчення № 0112 виконавчий округ м. Києва, повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 12877 від 14.08.2020 в сумі 1 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 15858 від 05.10.2020 в сумі 3 200 грн відповідно до платіжної інструкції № 19265 від 08.09.2021 на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО".

Ухвалою суду від 08.11.2023 скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" № 1395 від 28.09.2023 щодо дій та бездіяльності приватного виконавця задоволено. Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколу Миколайовича (посвідчення приватного виконавця № 0112 від 07.11.2017) повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 12877 від 14.08.2020, в сумі 1 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 15858 від 05.10.2020, в сумі 3 200 грн відповідно до платіжної інструкції № 19265 від 08.09.2021 на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" .

03.06.2026 Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" подало до суду скаргу на бездіяльність Приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича виконавчий округ м. Київ, в якій просить суд:

- визнати незаконною триваючу бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, яка полягає у невиконанні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/2791/20;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколу Миколайовича ідентифікаційний номер НОМЕР_1 виконати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/2791/20.

Ухвалою суду від 04.06.2026 призначено розгляд скарги у засіданні на 08.07.2026.

05.06.2026 від Приватного виконавця Солонька М.М. надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку зі виконанням приватним виконавцем ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/2791/20 та перерахуванням на рахунок АТ СК ІНГО, № НОМЕР_2 , відкритий в "ОТП БАНК" коштів в загальному розмірі 7 051, 60 грн".

10.06.2026 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшли заперечення на клопотання.

16.06.2026 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спора на підставі ст. 231 ГПК України.

17.06.2026 від Приватного виконавця Солонька М.М. надійшла до суду заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у справі № 904/2791/20 у розмірі 15 000 грн.

23.06.2026 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшли письмові пояснення щодо заяв приватного виконавця про розподіл судових витрат та додаткових пояснень у справі, а також клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

30.06.2026 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшла заява про залишення скарги без розгляду.

В судове засідання 08.07.2026 сторони та приватний виконавець не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" на дії та бездіяльність приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За змістом ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2791/20 від 28.08.2020 пред`явлено на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича.

Після чого на рахунок приватного виконавця сплачено авансові внески, що підтверджується:

- платіжною інструкцією № 12877 від 14.08.2020 у сумі 2 425, 80 грн;

- платіжною інструкцією № 15858 від 05.10.2020 у сумі 1 425, 80 грн;

- платіжною інструкцією № 19265 від 08.09.2021 у сумі 3 200 грн.

23.11.2020 приватний виконавець Солонько Микола Миколайович повернув виконавчий документ, наказ суду № 904/2791/20 від 28.08.2020 стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження", що підтверджується відміткою приватного виконавця на зворотному боці наказу та повідомленні про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 23.11.2020.

28.11.2022 АТ "Страхова компанія "ІНГО" звернулося до приватного виконавця Солонька М. М. із заявою про повернення авансового платежу, сплаченого згідно вищевказаних платіжних інструкцій. Відповіді на заяву приватним виконавцем не надано, авансові платежі не повернуто.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок (ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження").

15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України (справа № 3-368/2018(5259/18) скасував норму про сплату авансового внеску для виконання судових рішень, визнавши неконституційними положення ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VII.

Конституційний Суд України наголосив, що права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинна перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення, особливо коли боржником за цим рішенням є державний орган. У чинному правовому регулюванні має бути встановлений такий порядок сплати авансового внеску особою, на користь якої ухвалене судове рішення, який забезпечив би в усіх випадках і за будь-яких умов повне й своєчасне виконання такого рішення та його обов`язковість.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією представника приватного виконавця, що такий авансовий внесок не був умовою для відкриття виконавчого провадження.

Приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені права та обов`язки виконавців, закріплена обов`язковість вимог виконавців.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2 ст. 42 Закон України "Про виконавче провадження").

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів (ч. 3 ст. 42 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному п. 17 розділу VII цієї Інструкції.

Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, здійснених за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, сплачених на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

03.10.2023 Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" подано до суду скаргу на бездіяльність Приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича виконавчий округ м. Київ, в якій просить суд: визнати дії приватного виконавця Солонька Миколи Миколайовича незаконними. Зобов`язати приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича посвідчення № 0112 виконавчий округ м. Києва, повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 12877 від 14.08.2020 в сумі 1 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 15858 від 05.10.2020 в сумі 3 200 грн відповідно до платіжної інструкції № 19265 від 08.09.2021 на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО".

Ухвалою суду від 08.11.2023 скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" № 1395 від 28.09.2023 (вх. № 50284/23 від 03.10.2023) щодо дій та бездіяльності приватного виконавця задоволено. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколу Миколайовича (посвідчення приватного виконавця № 0112 від 07.11.2017) повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 12877 від 14.08.2020, в сумі 1 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 15858 від 05.10.2020, в сумі 3 200 грн відповідно до платіжної інструкції № 19265 від 08.09.2021 на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО".

05.06.2026 від Приватного виконавця Солонька М.М надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку зі виконанням приватним виконавцем ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/2791/20 та перерахуванням на рахунок АТ СК ІНГО, № НОМЕР_2 , відкритий в "ОТП БАНК" коштів в загальному розмірі 7 051, 60 грн.

30.06.2026 від Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" надійшла заява про залишення скарги без розгляду у зв`язку з виконанням приватним виконавцем ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2023 у справі № 904/2791/20 та перерахуванням на рахунок АТ СК ІНГО, № НОМЕР_2 , відкритий в "ОТП БАНК" коштів в загальному розмірі 7 051, 60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9242 від 05.05.2026.

Положеннями частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 2 вищевказаної норми процесуального права передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Вказане право позивача може бути реалізоване лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Залишення позову (чи його частини) без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, який не містить обмежень в його реалізації, і не містить посилань на те, що таке питання можливо вирішити під певною умовою. При цьому, суд не перевіряє підстави подання означеної заяви.

Судом встановлено, що заява про залишення скарги без розгляду надійшла до суду та підписане електронним цифровим підписом представника Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" Нестерець Ю.П., повноваження якого підтверджуються довіреністю № 315 від 31.10.2025.

Суд відзначає, що право позивача (заявника) щодо залишення позовної заяви без розгляду, згідно з положеннями статті 226 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку кореспондується за аналогією із правом заявника на залишення поданої ним скарги без розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи реалізацію скаржником свого процесуального права на подання клопотання про залишення скарги на дії державного виконавця без розгляду, яке підписане уповноваженою на те особою, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання та залишення останньої без розгляду.

Щодо заяви Приватного виконавця Солонька М.М. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у справі № 904/2791/20 у розмірі 15 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження.

Згідно зі статтею 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

На підставі аналізу статей 339, 343, 344 ГПК України суд зазначає, що приватний виконавець як суб`єкт, чиї дії можуть бути предметом оскарження, має право на відшкодування судових витрат, понесених ним під час здійснення судом відповідного судового провадження, на загальних підставах.

Водночас приписи статті 343 ГПК України не охоплюють усі можливі випадки процесуальних рішень, якими може завершуватися провадження за скаргою сторони виконавчого провадження.

Так, особа, яка звернулася зі скаргою на дії / бездіяльність виконавця, має право заявити відповідне клопотання про припинення розгляду її скарги (залишення скарги без розгляду, відмову від скарги тощо), що у результаті унеможливлює подальший її розгляд (за винятком випадків подання такої заяви неуповноваженою особою) та призводить до ухвалення судового рішення, не передбаченого статтею 343 ГПК України.

У разі відсутності спеціальної норми, яка регулює певні випадки завершення провадження на стадії судового контролю за виконанням судового рішення, суди мають керуватись загальними нормами, що регулюють розподіл судових витрат (глава 8 «Судові витрати» ГПК України).

Отже, положення статті 344 ГПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг на стадії виконання судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 129, 130 ГПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Протилежний підхід призводив би до ситуації, коли законодавець, не обмежуючи суд можливістю завершити розгляд скарги у законний спосіб, хоч і не обумовлений статтею 343 ГПК України, разом з тим позбавив би сторону такого провадження права на відшкодування судових витрат за відсутності будь-яких підстав для цього.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 357/380/20).

Згідно із частинами першою - четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Стаття 129 ГПК України регламентує розподіл судових витрат (як судового збору, так і інших витрат), визначаючи загальне правило, згідно з яким інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони справи (позивача та відповідача) залежно від результатів розгляду позовних вимог за вирішенням спору по суті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Суд зауважує, що як стаття 129 ГПК України, так і стаття 130 ГПК України містяться в главі 8 «Судові витрати», яка є частиною розділу I «Загальні положення» ГПК України, що вказує на те, що правила зазначених статей стосуються усіх стадій процесу, в яких такі витрати можуть виникнути.

Згідно з положеннями статті 130 ГПК України розподіл витрат проводиться судом і в тому випадку, коли судове рішення по суті спору не приймається (у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду).

Відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення.

Оскільки норма частини п`ятої статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Така позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 905/460/21.

Таким чином, приватний виконавець має право заявити вимоги про компенсацію понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій скаржника. Приватний виконавець повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку зі зверненням зі скаргою на дії приватного виконавця і у подальшому - із залишенням її без розгляду. Тобто стягнення зі скаржника компенсації понесених приватним виконавцем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення скарги без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій скаржника.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справа № 921/357/20.

03.10.2023 Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" було подано до суду скаргу на бездіяльність Приватного виконавця Солонька Миколу Миколайовича виконавчий округ м. Київ

Ухвалою суду від 08.11.2023 скаргу АТ "Страхова компанія "ІНГО" № 1395 від 28.09.2023 (вх. № 50284/23 від 03.10.2023) щодо дій та бездіяльності приватного виконавця задоволено. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича незаконними та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколу Миколайовича (посвідчення приватного виконавця № 0112 від 07.11.2017) повернути невикористані кошти авансового внеску в сумі 2 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 12877 від 14.08.2020, в сумі 1 425, 80 грн відповідно до платіжної інструкції № 15858 від 05.10.2020, в сумі 3 200 грн відповідно до платіжної інструкції № 19265 від 08.09.2021 на рахунок стягувача Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО".

05.05.2026 Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго" подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі 160/5513/23.

Вказана заява обґрунтована тривалим невиконанням приватним виконавцем вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі 160/5513/23.

Ухвалою суду від 07.05.2026 залишено без розгляду заяву Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" про встановлення судового контролю за виконанням рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 у справі 160/5513/23 без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що Приватним виконавцем Солонька М.М. фактично перераховано на рахунок АТ СК ІНГО коштів в загальному розмірі 7 051, 60 грн, тобто після неодноразових звернень Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" до суду щодо бездіяльності приватного виконавця.

Крім того, як вбачається із поданої приватним виконавцем заяви, між адвокатським об`єднанням «Оксанич, Присяжнюк та партнери» та приватним виконавцем Солонька М.М. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 13/06/26 від 13.06.2026.

Відповідно до п.1 вказаного договору, адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу клієнту з наступних питань та у таких обсягах: вивчення матеріалів справи, консультування, підготування письмових пояснень, заперечень, відзивів, відповідей, підготування заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, по справі №760/22420/24, що розглядається у Солом`янському районному суді міста Києва.

Пунктом 4 договору визначено, що згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 28 Правил Адвокатської Етики, сторони погодили, що формою винагороди за надання професійної правничої допомоги адвокатського об`єднання буде гонорар у фіксованому розмірі, 3 урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та із врахуванням обставин та терміновості надання правничої допомоги, із врахуванням витраченого адвокатом часу, сторони погодили та визначили фіксований розмір гонорару у розмірі 15 000 грн, який виплачується після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області рішення у господарській справі №904/2791/20, за скаргою АТ «СК «ІНГО» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, суддя: Ярошенко В.І.

Також, сторонами підписано акт виконаних робіт (наданої правничої допомоги по господарській справі № 904/2791/20, за змістом якого погоджено, що адвокатське об`єднання надало клієнту, в повному обсязі, юридичні послуги відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги №13/06/25 від 13 червня 2026 року, а клієнт прийняв надані послуги, що полягали: у вивченні матеріалів справи, консультування, підготування письмових пояснень, заперечень, підготування заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, по господарській справі №904/2791/20, що розглядається у Господарському суді Дніпропетровської області, суддя Ярошенко В.І. 2.

Гонорар у розмірі 15 000 грн, виплачується після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області рішення у господарській справі №904/2791/20, за скаргою АТ «СК «ІНГО» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича, суддя: Ярошенко В.І.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 Господарського процесуального кодексу України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Однак, позивачем не надано суду, у якості доказу визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що позивачем не надав суду доказів у підтвердження факту та обсягу надання адвокатом правничої допомоги за договором, у господарського суду відсутня можливість надати оцінку обсягам наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги і, відповідно, обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу в контексті умов договору, зокрема, щодо розміру гонорару, вартості однієї години адвоката, порядку оплати тощо.

Судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають доведенню на загальних підставах.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин господарський суд вважає, що матеріали справи не містять документального підтвердження витрат приватного виконавця на правову допомогу, що є підставою для відмови у стягненні цих витрат на користь приватного виконавця.

На підставі викладеного, керуючись статтями 226, 234, 235, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Акціонерного товариство "Страхова компанія "ІНГО" на дії державного виконавця залишити без розгляду.

В задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька Миколи Миколайовича про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко