Ухвала суду № 138109731, 09.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

09.07.2026м. ДніпроСправа № 904/4077/26

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС БУД ГРУП", м. Дніпро

2 ОСОБА_1 , Черкаська область, с. Павлівщина

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області до відповідача - 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС БУД ГРУП" та відповідача - 2 - ОСОБА_1 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 39444875-КД-1 від 28.11.2024 у загальному розмірі 2 821 098,69 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 271 428,55 грн; заборгованості за процентами у розмірі 278 241,59 грн; заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 1 271 428,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 39444875-КД-1 від 28.11.2024. Оскільки відповідач-2 на підставі договору поруки № 39444875-ДП-1/1 від 15.02.2023 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань, то позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів як солідарних боржників. Крім того, згідно з додатковою угодою, позичальник обізнаний, що його грошові зобов`язання частково забезпечені державною гарантією відповідно до постанови КМУ № 723 від 14.07.2021 за ставкою індивідуальної гарантії 50 %. Міністерством фінансів України задовольнило вимогу АТ КБ ПриватБанк, і сума сплати за гарантією у розмірі 1 271 428,55 грн перерахована банку, відображення боргу перед гарантом зафіксовано в розрахунках та виписці № 98195035000773 від 12.06.2026 згідно з електронним повідомленням банку. У зв`язку з чим заборгованість відповідача - 1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 1 271 428, 55 грн.

Разом із позовною заявою, Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог (2 821 098,69 грн) на рухоме майно, що належить поручителю ОСОБА_1 , а саме транспортний засіб: марка SCHMITZ, модель SSD 22ECS, рік виготовлення 2003, колір: СІРИЙ, тип: НАПІВПРИЧІП, тип кузову: Н/ПР-БОРТОВИЙ, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «АРС БУД ГРУП» укладено кредитний договір № 39444875-КД-1 від 28.11.2024 з метою участі у державній програмі, сторони сформували додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 39444875-КД-1. На виконання вказаних умов та з метою кредитування господарської діяльності, ТОВ «АРС БУД ГРУП» та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» уклали кредитний договір № 39444875-КД-1, відповідно до умов якого кредитор надав у користування позичальнику кредитні кошти в обмін на зобов`язання щодо їх повернення та сплати відсотків за користування коштами. Крім того, в забезпечення виконання вказаного кредитного договору укладено договір поруки № 39444875-ДП-1/1 від 28.11.2024 з поручителем ОСОБА_1 , яка солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника. Відповідачем-1 належним чином не виконуються зобов`язання за кредитним договором № 39444875-КД-1 від 28.11.2024 в частині своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту. Оскільки відповідач-2 на підставі договору поруки № 39444875-ДП-1/1 від 15.02.2023 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань, то позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів як солідарних боржників. Крім того, згідно з додатковою угодою, позичальник обізнаний, що його грошові зобов`язання частково забезпечені державною гарантією відповідно до постанови КМУ № 723 від 14.07.2021 за ставкою індивідуальної гарантії 50 %. Міністерством фінансів України задовольнило вимогу АТ КБ ПриватБанк, і сума сплати за гарантією у розмірі 1 271 428,55 грн перерахована банку, відображення боргу перед гарантом зафіксовано в розрахунках та виписці № 98195035000773 від 12.06.2026 згідно з електронним повідомленням банку. У зв`язку з чим заборгованості відповідача - 1 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 1 271 428,55 грн. Станом на 15.06.2026 заборгованість становить 2 821 098, 69 грн, з яких: 1 271 428, 55 грн - заборгованість за тілом кредиту; 278 241, 59 грн - заборгованість за процентами; 1 271 428, 55 грн - заборгованість за зворотною вимогою перед гарантом.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (аналогічний висновок міститься у п. 3.5 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Статтею 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам (подібний висновок міститься у п. 3.17 постанови Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Отже, забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).

Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРС БУД ГРУП" та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 39444875-КД-1 від 28.11.2024 у загальному розмірі 2 821 098, 69 грн.

Позивач зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Позивач наголошує ризиках негайного відчуження поручителем напівпричепа SCHMITZ, що підтверджується вже вчиненими нею фактичними діями з виведення активів. Відповідно до офіційної відповіді Головного сервісного центру МВС України від 05.01.2026 № 31/31/10/7-аз/05-2026-16-2026, відповідачу-1 належав транспортний засіб марки AUDI, модель Q7, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Згідно з отриманою офіційною інформацією ЄДРТЗ, 19.11.2025,, відповідач-2 відчужила вказаний автомобіль на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 8048/2025/5753999, укладеного в ТСЦ № 8045. 19.11.2025 цей же транспортний засіб повторно перереєстровано в тому самому сервісному центрі на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 8048/2025/5754068. Позивач вважає, що наведені обставини вказують на можливість відчуження належного відповідачу 2 майна у будь-який момент та неможливості виконання рішення суду в майбутньому.

Враховуючи те, що предметом спору є стягнення заборгованості, накладення арешту на об`єкт рухомого майна, який на праві приватної власності належатимуть ОСОБА_1 , мінімально впливатиме на діяльність відповідача-2.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі Іммобільяре Саффі проти Італії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості у загальному розмірі у загальному розмірі 2 821 098,69 грн.

Суд зауважує, що безпосередні причини невиконання зобов`язань відповідачами, а також обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з`ясовані під час розгляду справи по суті.

Разом з тим, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежать від тієї обставини, чи матимуть відповідачі фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт рухомого майна відповідача 2 (поручителя) в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на об`єкт рухомого майна відповідача 2 (поручителя) у межах ціни позову, дійсно полягає у тому, що такі дії мають забезпечити реальне виконання судового рішення при задоволенні позову. Водночас, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову дає можливість відповідачу - 2 розпорядитися рухомим майном з метою уникнення відповідальності та може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Обмеження відповідача - 2 у можливості розпорядження об`єктом рухомого майна спрямоване саме на збереження грошових коштів (майно) останньої до вирішення спору по суті, а тому переслідує легітимну мету та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

При цьому судом не встановлено, що вказаний захід забезпечення позову порушує права або охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене суд вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову в частині накладення арешту на об`єкт рухомого майна відповідача 2 (поручителя) в межах суми позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

За таких обставин, враховуючи доводи заявника, наведені у заяві, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, суд доходить висновку, що заява Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити.

Накласти арешт в межах суми позовних вимог (2 821 098,69 грн) на рухоме майно, що належить поручителю - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 ), а саме: транспортний засіб марки SCHMITZ, модель SSD 22ECS, рік виготовлення 2003, колір: СІРИЙ, тип: НАПІВПРИЧІП, тип кузову: Н/ПР-БОРТОВИЙ, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 .

Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код за ЄДРПОУ: 14360570).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_4 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили 09.07.2026 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2026 у справі № 904/4077/26 про забезпечення позову до виконання становить три роки - до 10.07.2029.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.І. Ярошенко