Рішення № 138108536, 10.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3336/26

Провадження № 2/645/2640/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Рікунової Є.Е.

представника відповідачки - адвоката Ямполець І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/3336/26 за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року в сумі 23557,06 грн., яка складається з: 9113,29 грн. заборгованості за кредитом, 14443,77 грн. заборгованості по процентам, а також 262,40 грн. витрат зі сплати судового збору та 11200,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що між АТ «Мегабанк» та відповідачкою 25.07.2019 року було укладено кредитний договір №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами), за умовами якого остання отримала кредитні кошти, однак належним чином зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконала, унаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 23557,06 грн. Позивач зазначає, що право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів відступлення права вимоги перейшло до ТОВ «ФК Єврокредит», у зв`язку з чим просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 20.04.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.09.2026 року від уповноваженого представника відповідачки - адвоката Ямполець І.С. до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, в обґрунтування відзиву зазначено, що сторона відповідача заперечує щодо стягнення з відповідачки відсотків у розмірі 14 443,77 грн. Так, позивач на підтвердження розміру нарахованих процентів надав виписки по особовому рахунку відповідачки, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування ними та довідку- розрахунок заборгованості, яка станом на 03.09.2024 складає 23 557,06 грн., із яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена) - 9 113,29 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 14 443,77 грн., Водночас у довідці-розрахунку не конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відображена лише загальна сума без конкретизації строку, відсоткової ставки нарахування тощо), а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки за якою нараховувались проценти за користування коштами. Позивач не надав детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, що унеможливлює належним чином дослідити та перевірити розрахунок заборгованості про процентах. Як убачається зі змісту Кредитного договору №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року, його умовами (п.п. 2.4.) сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 39%, відтак, сторонами узгоджені проценти за правомірне користування чужими коштами. Згідно умов Кредитного договору №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року (п.п.2.2., п.п. 3.2.1.) кредит надається на строк з 25 липня 2019 року до 22 липня 2022 року включно. Таким чином, строк кредитування сплив 22.07.2022 року. Матеріали справи не містять підтверджень про наявність умов договору щодо порядку пролонгації строку кредитування. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації за кредитом. Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Кредитним договором тільки у межах строку його дії - до 22.07.2022 року включно. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 23.07.2022 року по 03.09.2024 року відсутні. Отже, позикодавець має право на відсотки в межах строку кредитування з 25.07 2019 року до 22.07.2022 року включно. З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 25.07.2019 року по 01.12.2022 року по нарахованим та сплаченим відсоткам, що надані Позивачем до позовної заяви, вбачається: за період з 25.07.2019 року по 30.08.2020 року АТ «Мегабанк» загалом нараховано відсотків, а ОСОБА_1 загалом сплачено на погашення нарахованих банком відсотків згідно угоди №225-044- 850-2-19-Г від 25.07.2019 року 4 938 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять вісім) грн. 27 коп.; за період з 01.09.2020 року по 29.07.2022 року АТ «Мегабанк» загалом нараховано відсотків та не сплачено ОСОБА_1 6 847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн. 74 коп. Однак, з огляду на те, що у АТ «Мегабанк» виникло право нарахування процентів за Кредитним договором тільки у межах строку його дії - до 22.07.2022 року включно, отже стягненню з Відповідача підлягає заборгованість за відсотками в межах строку кредитування, починаючи з дня прострочення з 01.09.2020 року по 22.07.2022 року включно, що становить 6 718 (шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 86 коп., які обраховуються таким чином: 9 113,29 грн. (непогашене тіло кредиту) х (39%/365 днів) х (690 днів (з 01.09.2020 по 22.07.2022 року)) днів = 6 718,86 грн. Як убачається з матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачці заборгованість за відсотками за Кредитним договором в загальній сумі 14 443,77 грн., які відповідно до банківських виписок, нараховані ОСОБА_1 як проценти за правомірне користування кредитом в межах строку кредитування, так і проценти за неправомірне користування кредитом поза межами строку кредитування за період з 23.07.2020 року по 03.09.2024 року. Однак, заявлений позивачем до стягнення з відповідачки ОСОБА_1 розмір процентів в сумі 14 443,77 грн., не повністю відповідає положенням чинного законодавства та умовам Кредитного договору, адже кінцевим строком повернення кредиту є 22.07.2022 року, а з 23.07.2022 проценти можуть нараховуються лише, як відповідальність відповідачки за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань, що відповідає положенням ст. 625 ЦК України. У свою чергу, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, нарахування Відповідачу процентів, починаючи з 23.07.2022 року є неправомірним, тим більше, що Позивач не заявляє вимог про стягнення відсотків в порядку ст. 625 ЦК України. З огляду на наведене вище, позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 процентів у заявленому в позовній заяві розмірі 14 443,77 грн. є необґрунтованими та не підлягає задоволенню. Також, представник відповідачки просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та заперечує щодо вказаної позивачем суми у розмірі 11 200,00 грн. на оплату професійної правничої допомоги, оскільки позивачем не доведено належними доказами понесені витрати на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 25.05.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Журавльова С.Г. про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Ямполець І.С. заперечувала проти заявлених позовних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

25.07.2019 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами), за умовами якого згідно розділу 2 кредитного договору визначено умови та порядок надання кредиту. У відповідності до вказаних умов: кредит надається на строк з 25.07.2019 до 22.07.2022 включно (п. 2.2); загальний розмір кредиту складає 12612,11 грн. (п. 2.3); процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) % річних 39 % (п. 2.4); процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний у п. 2.2 договору, % річних 0,1 (п. 2.11). /а.с. 16, 16 зворот/.

Згідно пункту 3.1.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно пункту 3.1.2 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно з додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 225-044-850-2-19-Г, який містить розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, загальна вартість кредиту становить 21819,80 грн, з яких 12612,11 грн основна сума кредиту та 9207,69 грн проценти за користування кредитом /а.с. 17/.

25.07.2019 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту /а.с. 18/.

Після укладення кредитного договору банк видав позичальнику кредитні кошти в сумі 12612,11 грн., що підтверджується заявою на отримання кредиту від 25.07.2019 року /а.с. 19/.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 225-044-850-2-19-Г від 25.07.2019 станом на 03.09.2024 становить 23557,06 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 9113,29 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 1443,77 грн. /а.с. 10/.

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №225-044-850-2-19-Г від 25.07.2019 року на загальну суму 23557,069 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 9113,29 грн.; відсотки 14443,77 грн. /а.с. 15, 36-38, 39, 40/.

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №225-044-850-2-19-Г від 25.07.2019 року на загальну суму 23557,069 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 9113,29 грн.; відсотки 14443,77 грн. /а.с.34-35, 53/.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідачка отримала кредитні кошти, була повідомлена про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявність невиконаних зобов`язань за договором, однак вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування (22.07.2022), тоді як розрахунок заборгованості проведений станом на 03.09.2024, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх договірних зобов`язань, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за основним боргом за кредитним договором №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року в розмірі 9113,29 грн. законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Разом з тим, згідно з кредитним договором №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року, укладеним між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 , кредит надається на строк з 25.07.2019 до 22.07.2022 включно (п. 2.2).

Водночас згідно з додатком № 1 до договору про споживчий кредит №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року, який містить розрахунок загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, загальна вартість кредиту становить 21819,80 грн, з яких: 12612,11 грн основна сума кредиту, а 9207,69 грн проценти за користування кредитом та вартість кредиту розрахована до 22.07.2022 року /а.с. 17/.

Згідно з випискою за особовим рахунком за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 (ф. 281) проценти за кредитним договором нараховувалися до 02.09.2024 року включно. Водночас, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року станом на 03.09.2024 заборгованість становить 23557,06 грн, з яких 9113,29 грн заборгованість за основним боргом та 14443,77 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. Таким чином, нарахування процентів здійснювалося після 22.07.2022 року, тобто поза межами строку кредитування, визначеного кредитним договором №225-044-850-2-19-Г від 25.07.2019 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти. Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, відповідно до якої проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою за правомірне користування коштами у межах строку кредитування, тоді як після спливу такого строку або у разі прострочення виконання грошового зобов`язання застосуванню підлягають наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

При цьому, суд враховує, що згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 27.09.2019 року по 01.12.2022 року по нарахованим та сплаченим відсоткам, що надані позивачем до позовної заяви вбачається наявність сплати за період з 25.07.2019 року по 30.08.2020 року відповідачкою АТ «Мегабанк» 4938,27 грн. відсотків та за період з 01.09.2020 року по 29.07.2022 року АТ «Мегабанк» загалом нараховано та не сплачено 6847,74 грн. відсотків.

За таких обставин до стягнення підлягають проценти за користування кредитом лише в межах строку кредитування та у розмірі, визначеному умовами кредитного договору, а саме в розмірі 6718,86 грн. (9113,29 грн. (непогашене тіло кредиту) х (39%/365 днів) х (690 днів (з 01.09.2020 року по 22.07.2022 року).

Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню 9113,29 грн. заборгованість за основним боргом та 6718,86 грн.несплачених процентів за користування кредитом, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертиз.

За правилами ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Позов ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задоволено на 67,21% , а тому з відповідачки на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1803,90 грн (15960,97 грн. х 2662,40 грн.:23557,06 грн.).

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано: договір № 1/07 від 01.07.2025 року, який укладений між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та адвокатом АО «Альянс ДЛС» /а.с. 46-49/.

Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12097418 від 05.01.2026 року вартість виконаних робіт, за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, становить 11 200,00 грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення представника відповідача адвоката Ямполець І.С. щодо заявлених витрат на правову допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст.10,12,76,77,81, 89, 141, 265,273, 274-279,354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованості за Кредитним договором №225-044-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами) від 25.07.2019 року в сумі 15960,97 грн., яка складається з: 9113,29 грн. заборгованості за кредитом, 6847,74 грн. заборгованості по процентам, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1803,90 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ідентифікаційний код юридичної особи 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105;

відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний 10.07.2026 року.

Суддя О.В. Федорова