Рішення № 138108182, 30.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/912/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Селезньов Сергій Іванович, до ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати заподіяні ушкодженням здоров`я (пов`язані з лікуванням) внаслідок кримінального правопорушення в сумі 29953,69.

Позивач зазначає, що Краснокутським районним судом Харківської області закінчено розгляд справи № 627/1196/24 відносно ОСОБА_2 , за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася з вини водія ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/108-КК/23 від 12.02.2024, тілесні ушкодження у вигляді синця на правій гомілці, забійна рана правої гомілки, пошкодження заднього рогу латерального меніску правого колінного суглобу, розрив задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки 2 ст. По ступеню тяжкості ушкодження, кваліфікуються як: - синці на правій гомілці, забійна рана правої гомілки Легкі тілесні ушкодження (П.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. №6) - пошкодження заднього рогу латерального меніску правого колінного суглобу, розрив задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки 2 ст. - Середньої тяжкості ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров`я терміном більше 3 тижні (більше, ніж 21 день) (П. 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р.№6).

Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 проходила курс лікування в медичних установах та спостерігалася у лікаря травматолога за місцем свого проживання.

Матеріалами кримінального провадження та судової справи було встановлено, що ОСОБА_2 на час пригоди мав посвідчення водія НОМЕР_1 , в якому відкриті категорії «АБС», свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 на автомобіль ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 , та страховий поліс № АР/ 3641427 ПРАТ «Страхова компаній «СК «ЄВРОНІС Україна», яким був застрахований вказаний автомобіль на період з 22.12.2022 р. по 21.12.2023 р. Даним страховим полісом страхувальник ОСОБА_2 страхував свою цивільно-правову відповідальність за заподіяння шкоди третім особам внаслідок настання страхового випадку під час ДТП.

По справі ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням. Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ПРАТ «Страхова компаній «СК «ЄВРОІНС Україна».

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 р. було задоволено клопотання ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, в зв`язку із примиренням винного з потерпілою. В описовій частині ухвали зазначається, що ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, матеріальну та моральну шкоду потерпілій відшкодував та з нею примирився.

Провадження у справі № 627/1196/24 відносно ОСОБА_2 було закрите судом з нереабілітуючих обставин за наявності його вини в скоєному кримінальному правопорушенні.

У зв`язку зі звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності і закриттям кримінального провадження, цивільний позов ОСОБА_1 до ПРАТ «Страхова компаній «СК «ЄВРОІНС Україна» судом залишено без розгляду.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 15.07.2025 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 р. Суттю внесених змін до ухвали є факт того, що ОСОБА_2 відшкодував потерпілій лише моральну шкоду. З цього приводу вона до нього жодних претензій не має.

Таким чином, на даний час матеріальна шкода ОСОБА_1 не відшкодована, а ні ОСОБА_2 , а ні страховою компанією ПРАТ «Страхова компаній «СК «ЄВРОІНС Україна».

Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована ПРАТ «Страхова компаній «СК «ЄВРОІНС Україна», то ОСОБА_1 в позасудовому порядку зверталася до страхової компанії з клопотанням про відшкодування їй матеріальної шкоди пов`язаної з витратами, понесеними на лікування в сумі 29953,69 грн, проте їй було відмовлено.

Сума витрат на лікування підтверджується доданими до позову доказами. Всі зазначені витрати є обґрунтованими, необхідними для лікування травм, отриманих внаслідок ДТП, та підтверджені відповідними документами медичних закладів згідно з вимогами ст. 24.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З урахуванням викладеного позивач, посилаючись на численні нормативно-правові акти, просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на її користь витрати пов`язані з лікуванням в сумі 29953,69 грн.

19.11.2025 від відповідача ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на адресу суду надійшов відзив в якому представник відповідача зазначає наступне. Так, письмовим клопотанням позивач 25.03.2025 підтвердила, що майнова та моральна шкода їй відшкодована повністю третьою особою та вона погоджується на закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням з обвинуваченим третьою особою (згідно з ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 у справі № 627/1196/24). Тобто, позивачу було у повному обсязі відшкодовано шкоду (реально завдані збитки), завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором (ч.3 ст. 988 ЦК України). Таким чином у відповідача відсутні підстави у виплаті страхового відшкодування, оскільки ухвалою про звільнення від кримінальної відповідальності доводиться, що третьою особою було повністю відшкодовано завдану шкоду позивачу. Зазначає, що приватне право та приватноправові відносини не можуть використовуватися позивачем як підстава для збагачення та покращення свого майнового становища, оскільки такі відносини покликані на відновлення стану особи яке існувало до порушення її прав, однак не як задля надання можливості такій особі безпідставно збагачуватися за рахунок інших осіб. Крім того, представник відповідача зазначає, що усі документи які подаються позивачем в обґрунтування ціни позову датуються до моменту отримання коштів від третьої особи тобто моментом коли тривало досудове розслідування, а дата цих документів охоплюється датою примирення сторін у межах кримінальної справи. Отже, жодних нових понесених збитків, крім тих, що і так були об`єктивно встановлені та відомі сторонам під час їх примирення позивачем не надається. Позивач намагається повторно стягнути із страховика ті збитки, що вже були відшкодовані позивачу раніше, що є нічим іншим як недобросовісною формою реалізації позивачем наданих їй цивільних прав. З урахуванням викладеного просять відмовити у позові.

19.11.2025 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання не погоджується з мотивацією відповідача зазначеною у відзиві. Зауважує, що відповідач залишає поза увагою ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 15.07.2025 якою виправлено описку в ухвалі Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 по справі № 627/1196/24. Суть описки полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував ОСОБА_1 лише моральну шкоду, а не матеріальну. Ухвала набрала законної сили 28.07.2025 та ніким не оскаржувалася. ОСОБА_2 дійсно в повному обсязі було відшкодовано моральну шкоду. А що стосується матеріальної шкоди, то останній на її відшкодування покладався на страхову компанію, якою була застрахована його відповідальність перед третіми особами в разі настання страхового випадку. Йому не було необхідності відшкодовувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду. Інакше втрачається весь сенс у страхуванні своєї відповідальності перед третіми особами. При цьому позивач зазначила, що звинувачення відповідача на її адресу щодо недобросовісності і незаконного збагачення є безпідставними. Відтак, просить суд відмовити у задоволенні вимог викладених у відзиві, задовольнивши при цьому її позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача адвокат Селезньов С.І. та позивач у відкрите судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити.

Відповідач - ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, 19.11.2025 у відзиві представника відповідача адвоката Пилипець А.Ю., останній просить суд у разі неявки в судове засідання представника ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» проводити розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся, в матеріалах прави міститься його заява від 28.10.2025, в якій він просить суд розглянути справу без його участі, щодо позову покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №627/1196/24 було звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілою. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Відповідно до ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025, ОСОБА_2 12.09.2023, близько 8:00 години, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись по ділянці дороги, яка знаходиться за центральною площею в центрі с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, виїжджаючи на вул. Миру, діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, і такі прийоми керування, які б дозволяли постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, проявив неуважність, не переконався в безпеці руху, проігнорував, маючи таку можливість, та при виникненні небезпеки для руху у вигляді руху мопеда KANUNI р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_5 та пасажира ОСОБА_1 , який в той час рухався по головній дорозі вул. Миру в с-щі Краснокутськ в напрямку с. Любівка, Богодухівського району Харківської області, якого він об`єктивно спроможний був виявити та дати йому дорогу, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого відбулося зіткнення з мопедом KANUNI р.н. НОМЕР_4 , чим грубо порушив п. 10.1. та 10.2. Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мопеда KANUNI ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/108-КК/23 від 12.02.2024, у вигляді синців на правій гомілці, забійну рану правої гомілки, пошкодження заднього рогу латерального меніску правого колінного суглобу, розрив задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки 2 ст. По ступеню тяжкості ушкодження, що малися у ОСОБА_1 кваліфікуються як: синці на правій гомілці, забійна рана правої гомілки - легкі тілесні ушкодження; пошкодження заднього рогу латерального меніску правого колінного суглобу, розрив задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки 2 ст. - середньої тяжкості ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров`я терміном більше 3 тижні (більше, ніж 21 день) (п. 2.3.5, п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р.№6).

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121- 24/25666-ІТ від 26.09.2024, у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху, які з технічного зору, знаходились у причинному зв`язку з ДТП.

Встановлено, що між подіями 12 вересня 2023 року та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є прямий причинно-наслідковий зв`язок /а.с.9-12, 24-25/.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвала набрала законної сили 08.04.2025.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на підставі полісу № AР/3641427 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір франшизи 3200 грн., розмір страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду спричинену здоров`ю 320000 грн., за шкоду спричинену майну 160000 грн. Поліс чинний з 22.12.2022 по 21.12.2023 /а.с.23/.

Дана обставина сторонами у справі не заперечувалася.

04.04.2025 ОСОБА_1 звернулася листом до ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», в якому зазначила, що оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито судом з нереабілітуючих обставин за наявності його вини у скоєному кримінальному правопорушенні, а цивільна відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами була застрахована ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», позивач просить відшкодувати їй в добровільному порядку матеріальну шкоду пов`язану з витратами на лікування в сумі 29953,69 грн. Крім того, просила відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 1497,68 грн. /а.с.15-16/.

На що, 30.04.2025 ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» відповіло відмовою на тій підставі, що ОСОБА_2 було відшкодовано ОСОБА_1 як матеріальну, так і моральну шкоду, про що свідчить ухвала Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 у справі №627/1196/24 /а.с.17/.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №627/1196/24 було виправлено технічну описку в абзацах 6, 7 описової частини ухвали Краснокутського районного суду Харківської області від 25.03.2025 у справі № 627/1196/24 про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення - злочин , передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та постановлено вважати правильним: "У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, оскільки провину він визнав повністю, моральну шкоду потерпілій відшкодував та із нею примирився.

Потерпіла ОСОБА_1 під час судового засідання підтвердила, що завдана їй моральна шкода відшкодована обвинуваченим ОСОБА_2 у повному обсязі, вона не заперечує проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України, так як примирилася з обвинуваченим і жодних претензій до нього не має ". Ухвала набрала законної сили 24.07.2025. /а.с.13-14/.

18.08.2025 ОСОБА_1 знову звернулася листом до ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» з проханням відшкодувати їй в добровільному порядку матеріальну шкоду пов`язану з витратами на лікування в сумі 29953,69 грн. При цьому звернула увагу на те, що ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 15.07.2025 було виправлено описку допущену судом в ухвалі від 25.03.2025, після чого вбачається, що ОСОБА_2 під час розгляду кримінального провадження сплатив їй лише моральну шкоду, в той час як шкоду матеріальну пов`язану з витратами на лікування, останнім їй відшкодовано не було /а.с.18-20/.

Проте, на зазначене звернення ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» в черговий раз відповіло ОСОБА_1 відмовою, при цьому посилаючись на підставі, які були ним наведені у попередній відмові від 30.04.2025 /а.с.21-22/.

На підставі встановлених вище обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Водночас, згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Саме за потерпілими у дорожньо-транспортній пригоді залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав із заявою до страхової компанії чи із позовом до суду до страхової компанії.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові №297/2187/19 від 31 березня 2021 року, підтвердивши правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у позивача виникло право на звернення до суду із цим позовом до відповідача.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 208/4598/21 (провадження № 61-6997св22).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у даному випадку відповідачем не доведено, що шкоду позивачу було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача, а тому, за встановлених фактичних обставин, позивач має право на відшкодування шкоди завданої її здоров`ю внаслідок ДТП.

При цьому, наявність судового рішення за наслідками розгляду кримінального провадження не впливає на встановлений законом обов`язок відповідача, щодо відшкодування шкоди завданої здоров`ю позивача внаслідок ДТП.

Вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди, суд зауважує, що обов`язок доказування розміру матеріальної шкоди покладається на позивача.

Оцінюючи доводи, якими позивач обґрунтувала стягнення матеріальної шкоди, суд відзначає, що дійсно в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 12.09.2023 з вини ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців на правій гомілці, забійної рани правої гомілки, пошкодження заднього рогу латерального меніску правого колінного суглобу, розриву задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки 2 ст., внаслідок чого вона проходила медичне лікування.

Як вже зазначалося судом вище, транспортний засіб ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_3 , є забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу №АР/3641427, який був чинним на день скоєння відповідачем дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, у страховика ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» виник обов`язок виплатити позивачу страхове відшкодування, пов`язане з лікуванням потерпілої.

Відомості про те, що відповідач ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в зв`язку з її лікуванням, відсутні, водночас матеріали справи містять відмови відповідача у такій виплаті з формальних підстав.

З урахуванням встановлених судом обставин відповідач ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» зобов`язаний відшкодувати шкоду, яка спричинена здоров`ю позивача внаслідок настання страхового випадку.

Відповідно до п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Так, згідно з випискою КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутсьої селищної ради з медичної карти стаціонарного хворого щодо ОСОБА_1 , остання поступила в стаціонар 12.09.2023, виписана 22.09.2023. Встановлено діагноз: відкрита рана інших частин гомілки. Травма в побуті учасниця ДТП. Проводилися ПХО рани правої гомілки, проводилася консервативна терапія, перев`язки. Призначено лікування: метронідазол, тіотриазолін, карбарутин /а.с.26-27/.

Відповідно до виписки № 35391506 від 25.09.2023 КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради з медичної карти амбулаторного хворого щодо ОСОБА_1 , встановлено основний діагноз: відрита рана інших частин гомілки. Травма під час ДТП. При проведенні рентгенографічного дослідження правого колінного суглобу №1110 від 25.09.23 (дод.) та МРТ правового колінного суглобу виявлено МР-ознаки розриву задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження середньої хрестоподібної зв`язки 2 ст. Рекомендовано іммобілізація ортезом, перев`язки з гентасептом, дексалгін. Після проведеного лікування (загоєння рани) працездатність не відновлена, направлена в ХОКТЛ для вирішення питання оперативного лікування /а.с.28/.

Відповідно до виписки № 5147 з медичної карти стаціонарного хворого складеної КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня» щодо ОСОБА_1 , остання поступила в стаціонар 16.10.2023, виписана 23.10.2023. Встановлено повний діагноз: посттравматичне пошкодження заднього рогу латерального меніску правого колінного суглобу. Розрив задньої хрестоподібної зв`язки, пошкодження передньої хрестоподібної зв`язки 2 ст. Змішана контрактура правого колінного суглобу. Нестабільність правого колінного суглобу. Турбує біль у правому колінному суглобі з 12.09.2023 після ДТП. 18.10.2023 проведено оперативне лікування: діагностична артроскопія правого колінного суглобу. Проведено медикаментозне лікування: дексалгін, ефмерін. Рекомендовано: амбулаторне лікування в поліклініці за місцем проживання з 4.10.2023, зняття швів 31.10.2023, іммобілізація правого колінного суглобу м`яким ортезом /а.с.30/.

Крім того, позивач проходила лікування 24.10.2023 в КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради, встановлено основний діагноз: розрив меніска, інші уточнені травми гомілки. Травма в побуті під час ДТП 12.09.2023. Проведено лікування. Рекомендовано перев`язки, анальгетики, судинна терапія, ЛФК, фізіотерапія. Направлена на реабілітаційне лікування в санаторій «Роща» /а.с.29/.

Як вбачається з довідки складеної сімейним лікарем КНП «Центра первинної медико-санітарної допомоги Краснокутської селищної ради`Богодухівського району Харківської області За №154 від 08.11.2024, ОСОБА_1 до 12.09.2023 зі скаргами на болі в колінних суглобах не зверталася, захворювання колінних суглобів не діагностувалися /а.с31/.

На підтвердження факту понесення витрат на лікування позивачем до позовної заяви було додано копії фіскальних чеків та квитанцій на купівлю медичних препаратів та інших допоміжних матеріалів для лікування на загальну суму 29953,69 грн.

Купівля медичних препаратів та інших допоміжних матеріалів для лікування відповідно до копій фіскальних чеків та квитанцій відбулася у період з 12.09.2023 - 18.10.2023.

Проте, оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що стягненню з ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» підлягає матеріальна шкода в сумі 24487,67 грн., які складаються з наступних витрат.

Так, дослідженим судом висновком Медичного Центру «Європейський радіологічний центр» від 26.09.2023, талоном для видачі результатів від 26.09.2023 та фіскальним чеком від 26.09.2023 підтверджуються витрати позивача на проведення магнітно-резонансної томографії правого колінного суглобу ОСОБА_1 на суму 1300 грн. /а.с.32,38,39/.

Також матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат на придбання комплекту виробів для артроскопії на суму 18740,00 грн., (а також і комісію банку в розмірі 187,40 грн.) необхідність у застосуванні яких підтверджується дослідженою судом вище випискою №5147 від 23.10.2023 та відповіддю КНП ХОР «Обласна клінічна травматологічна лікарня» від 23.04.2026 за №281 на адвокатський запит /а.с.30,40,41,179/.

Крім того, наявні у справі і докази придбання ОСОБА_1 ортезу (фіскальний чек від 17.10.2023 на суму 2450,00 грн.) та необхідності його застосування останній для іммобілізації хворого суглобу, про що свідчить рекомендація у його застосуванні, яка міститься у виписці з медичної карти амбулаторного хворого № 35391506 від 25.09.2023 /а.с.43,28/.

Також, матеріали справи містять докази придбання позивачкою рекомендованих їй медикаментів.

Так, відповідно до виписки від 22.09.2023 позивачці було призначено карбарутин, метронідазол, тіотриазолін, які останньою було придбано про що свідчать відповідні докази.

Придбання позивачем карбарутину підтверджується: фіскальним чеком від 12.09.2023 (вартістю 226,36 грн.) /а.с.34/, фіскальним чеком від 13.09.2023 (вартістю 226,36 грн.) /а.с.34/, фіскальним чеком від 14.09.2023 (вартістю 226,36 грн.) /а.с.35/, фіскальним чеком від 17.09.2023 (вартістю 56,59 грн.) /а.с.36/, фіскальним чеком від 20.09.2023 (вартістю 113,18 грн.) /а.с.37/, фіскальним чеком від 19.09.2023 (вартістю 113,18 грн.) /а.с.37/, фіскальним чеком від 18.09.2023 (вартістю 113,18 грн.) /а.с.37/.

Придбання позивачем метронідазолу підтверджується: фіскальним чеком від 15.09.2023 (вартістю 222,40 грн.) /а.с.35/, фіскальним чеком від 17.09.2023 (вартістю 111,20 грн.) /а.с.36/.

Придбання позивачем тіотриазоліну не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з випискою № 35391506 від 25.09.2023 позивачці було призначено гентасепт, придбання останньою якого підтверджується: фіскальним чеком від 25.09.2023 (вартістю 86,50 грн.) /а.с.37/.

Відповідно до рекомендацій викладених у виписці № 5147 від 23.10.2023 позивачці було призначено дексалгін, придбання останньою якого підтверджується: фіскальним чеком від 18.10.2023 (вартістю 311,00 грн.) /а.с.43/.

Крім досліджених судом вище фіскальних чеків та квитанцій, позивачем до матеріалів справи долучено і інші чеки, що містяться на а.с. 34-37, 42-43, проте які суд не бере до уваги, оскільки такі не є доказами по справі, тому як зазначені в них медикаменти не були призначені позивачу відповідно до проаналізованих судом вище виписок, або ж фіскальні чеки є нечитабельними.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про доведення позивачем факту понесення нею витрат на лікування в частині понесених нею витрат у розмірі 24487,67 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду із позовом позивач судовий збір не сплачувала, оскільки остання звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи межі задоволених позовних вимог, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 990,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Селезньов Сергій Іванович, до ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» (ЄДРПОУ 22868348, адреса: вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150), на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 витрати заподіяні ушкодженням здоров`я (пов`язані з лікуванням) внаслідок кримінального правопорушення в сумі 24 487,67 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 67 копійок) гривень.

Стягнути з ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» (ЄДРПОУ 22868348, адреса: вул. Велика Васильківська, 102, м. Київ, 03150), на користь держави судовий збір у сумі 990,16 (дев`ятсот дев`яносто гривень 16 копійок) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

представник позивача: адвокат Селезньов Сергій Іванович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ПРАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», місце знаходження за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, 03150, ЄДРПОУ 22868348.

Третя особа: ОСОБА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Бугаєнко І. В.