Рішення № 138107811, 06.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6578/26

Провадження № 2/638/6953/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника позивача Гриценко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Адвокат Гриценко Людмила Олександрівна звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача нараховану та недоотриману пенсію за життя його матері ОСОБА_2 , 1938 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 91 216 гривень 66 копійок; стягнути з відповідача на користь позивача нараховану та недоотриману пенсію за життя його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 200 497 гривень 62 копійки, а також стягнути судовий збір у розмірі 2 917 гривень 15 копійок.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Мати позивача ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Ровеньки Луганської області на тимчасово окупованій території України, мала статус внутрішньо переміщеної особи і як отримувач пенсії перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, що складається з недоотриманої пенсії. З метою отримання спадщини позивач у передбаченому законом порядку звернувся до приватного нотаріуса з відповідною заявою і необхідними документами. Для встановлення розміру недоотриманої пенсії нотаріус направила запит та отримала інформацію. 14.09.2021 року приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. видала позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом. Згідно свідоцтва спадщина складається з недоотриманої матір`ю позивача пенсії, сума якої складає 91 216,66 грн.. Позивач подав заяву до органів ПФУ про виплату недоотриманої пенсії у звязку зі смертю матері ОСОБА_2 , однак відповідач відмовив у виплаті з посиланням на положення ст.ст.46, 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме, що сума недоотриманої пенсії залежить від дати звернення до управління з необхідними документами. Також відповідач зазначив, що станом на день звернення позивача недоотримана пенсія відсутня.

Також вказує, що батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Ровеньки Луганської області на тимчасово окупованій території України, перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Харківській області як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком. Після смерті батька позивача залишилась недоотримана ним за життя пенсія. Після отримання свідоцтва про смерть позивач у передбачений законом строк звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. та за його заявою було заведено спадкову справу. У відповідь на запит нотаріуса ГУ ПФУ в Харківській області надало інформацію про розмір недоотриманої пенсії покійним ОСОБА_3 .. На підставі отриманої інформації нотаріус видала позивачу 14.07.2025 року свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно змісту якого спадщина складається з недоотриманої батьком позивача пенсії, сума якої складає 200 497, 62 грн.. 14.07.2025 року позивач звернувся до органу ПФУ за місцем проживання із заявою про виплату недоотриманої пенсії у звязку зі смертю пенсіонера. 26.08.2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області з проханням надати інформацію по поданій ним заяві стосовно виплати пенсії покійного батька. Відповідач надав письмову відповідь, в які повідомив, що на його заяву нараховано недоотриману пенсію в сумі 76 264,70 грн. за період з 13.07.2022 року по 31.12.2022 року, а також повідомив про порядок виплати нарахованої суми пенсії. Крім того, зазначає, що станом на момент звернення до суду із даною заявою позивач не отримував жодних виплат недоотриманої пенсії батька та матері.

Такі дії відповідача позивач вважає незаконними та такими, що порушують його законні права, тому звертається до суду з даним позовом. При цьому зауважив, що працівники ПФУ забрали у позивача оригінали свідоцтв про право на спадщину.

Уповноваженим представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 27.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963400127242 від 28.08.2024, ОСОБА_4 відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 , з посиланням на п.1 статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Пунктом 3 статті 52 Закону передбачено, що у разі відсутності членів сім`ї зазначених у пункті 1 цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, тому сума недоотриманої пенсії залежить від дати звернення до управління з необхідними документами. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернувся до головного управління 27.08.2024, то станом на 28.08.2024 недоотримана пенсія не більше ніж за три роки до дня звернення за померлу ОСОБА_2 відсутня. З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення нарахованої та недоотриманої пенсії пенсію за життя його матері ОСОБА_2 вважає такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, представник відповідача зазначає, що 14.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до головного управління із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 головним управління позивачу було повідомлено про порядок виплати недоотриманої пенсії. Так, ОСОБА_3 перебував на обліку в головному управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058. На підставі заяви позивача від 14.07.2025 з урахуванням статті 52 та статті 46 Закону нараховано недоотриману пенсію в сумі 76264,70 грн. за період з 13.07.2022 по 31.12.2022 року. Відповідно до пункту 2 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165, облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати 3 пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі- перелік отримувачів). Згідно абзацу другого пункту 1 Постанови № 1165, нараховані пенсійні виплати за минулий період проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. Отже виплата недоотриманої пенсії буде проводитися згідно Постанови №1165. Враховуючи вищезазначене, виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_3 нараховано до виплати: в лютому 2026 нараховано до виплати 2595,00 гривень; в березні 2026 нараховано до виплати 2595,00 гривень; в квітні 2026 нараховано до виплати 2595,00 гривень. Станом на 13.04.2026 залишок боргу по виплаті недоотриманої пенсії складає 68479,70 гривень. З урахуванням викладеного, представник Управління вважає, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої та недоотриманої пенсії за життя батька ОСОБА_3 задоволенню не підлягають. Вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області право позивача на отримання недоотриманих пенсій батьків не порушувалось, а тому підстави для стягнення недоотриманої пенсії відсутні. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якого зазначає, що доводи відповідача ґрунтуються на нормах права, які не підлягають застосуванню до правовідносин спадкування. Верховний Суд тривалий час дотримується послідовної позиції відповідно до якої норми ст.46 та 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розповсюджуються на правовідносини з приводу виплати нарахованих, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини сум пенсії, та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не встановлюють обмежень прав спадкоємців на отримання сум пенсії в повному обсязі, що належала спадкодавцеві і не була ним отримана у зв`язку зі смертю. В ситуації із пенсією, яка була нарахована але не виплачена за життя батьку позивача відповідач саме так і вчинив, тобто зменшив розмір сум право на отримання яких набув позивач в порядку спадкування із 200 497,62 грн., як вказано у свідоцтві, до 76 264,70 грн. Незважаючи на правові висновки Верховного Суду щодо неможливості застосування норми ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до відносин спадкування, відповідач вважає її законною підставою для такого зменшення. З позицією відповідача сторона позивача не погоджується. Позивач вважає, що має право на отримання спадщини, що складається з недоотриманої батьком пенсії у розмірі 200 497,62 грн. Також зазначає, що позивач ОСОБА_1 повідомив, що не отримував платежів в порядку виплати недоотриманої батьком пенсії. Наведені відповідачем суми та графіки нарахування їх до виплати не підтверджені жодними доказами. Позивач успадкував недоотримані його батьками пенсії у передбаченому законом порядку, отримані ним свідоцтва про право на спадщину є дійсними, тому позивач має законне право отримати пенсії батьків у розмірах вказаних у свідоцтвах про право на спадщину. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 01.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач (його представник) в судове засідання не зявились, про розгляд повідомлялись.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд повідомлявся, просив справу розглянути у відсутність представника ГУ ПФУ в Харківській області.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

Суд, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи і докази, надані до суду.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що ОСОБА_2 , 1938 року народження, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримували пенсію, виплату якої припинено у зв`язку зі смертю останніх.

Встановлено, що ОСОБА_2 ,1938 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 20.05.2021 року. Після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно.

Також встановлено, що ОСОБА_3 , 1937 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 14.03.2023 року. Після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином померлих, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 19.12.1961 року.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявами про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера. Рішенням №963400127242 від 28.08.2024 року відповідач відмовив у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_2 .

Крім того, листом від 23.09.2025 року ГУ ПФУ в Харківській області роз`яснено позивачу порядок виплати недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_3 , а також повідомлено про нарахування недоотриманої пенсії в сумі 76 264,70 грн. за період з 13.07.2022 року по 31.12.2022 року з урахуванням статті 52 та статті 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Встановлено, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. із заявою про прийняття спадщини після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Заведена спадкова справа №67/21.

14 вересня 2021 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 , 1938 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається із недоотриманої пенсії, сума якої складає 91 216 гривень 66 копійок, що належала померлій на підставі Довідки №2000-0404-8/98003, виданої Відділом опрацювання пенсійної документації №4 (м.Чугуїв) управління з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 29.07.2021 року.

Крім того, 14 липня 2025 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , 1937 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , яке складається із недоотриманої пенсії, сума якої складає 200 497 гривень 62 копійки, що належала померлому згідно довідки №2000-0404-8/165900, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області 18.09.2024 року.

Зі змісту позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов подано з метою захисту спадкових прав позивача, оскільки предметом заявлених позовних вимог є стягнення нарахованих, але не отриманих спадкодавцями позивача за життя сум пенсії, тобто виплат, які є спадковою масою і не стосуються порядку нарахування соціальних виплат. Тобто вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі № 750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі № 428/10113/20.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивач успадкував право на належні спадкодавцям суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавці мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат.

При цьому суд зазначає, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 14.07.2025 року, зареєстроване у реєстрі за №3254, є чинним, а тому зазначення Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області суми нарахованої, але невиплаченої пенсії померлого ОСОБА_3 у меншому розмірі, ніж визначено свідоцтвом про право на спадщину за законом, є безпідставним.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 в розмірі 91 216,66 грн., а також за життя ОСОБА_3 у розмірі 200 497,62 грн., які розраховані виходячи з суми, зазначених у свідоцтві про право на спадщину, підлягають задоволенню повністю.

Щодо посилання відповідача на те, що виплата недоотриманої пенсії буде здійснюватися в межах відповідного фінансового ресурсу в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, суд вважає необхідним зазначити, що Порядок №1165 впроваджує додаткові умови виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам за минулий період, які не передбачені ані Конституцією України, ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є базовими нормативно-правовими актами, приписи яких підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, положення Порядку Кабінету Міністрів України №1165 не регулюють спадкові правовідносини, які є в даному спорі, оскільки недоотримана пенсія набула статусу спадкового майна, право власності на яке у позивача підтверджене свідоцтвами про право на спадщину за законом.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Положеннями ст.89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України. Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, сплачену суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133-141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1938 року народження, недоотриману пенсію у розмірі 91 216 (дев`яносто одну тисячу двісті шістнадцять) гривень 66 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотриману пенсію у розмірі 200 497 (двісті тисяч чотириста дев`яності сім) гривень 62 копійки.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 917 гривень 15 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,. Рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ЄДРПОУ 14099344, м.Харків, м-н Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк