Ухвала суду № 138107643, 08.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2756/26

провадження №: 2/398/3173/26

УХВАЛА

Іменем України

"08" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Борозні Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», від імені та в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс», від імені та в інтересах якого діє Романенко М.Е., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

15 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та повернення сплаченого судового збору. Свою заяву обґрунтовує тим, що відповідач погасив заборгованість, у зв`язку з чим відсутній предмет спору.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Таким чином, закриття провадження у справі на підставі відсутності предмету спору буде суперечити закону, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі між сторонами існував спір, і був вирішений сторонами добровільно, вже під час розгляду справи в суді.

Однак, враховуючи, що відповідачем задоволено вимоги позивача вже після звернення ним до суду з даним позовом та позивач просить закрити провадження у справі, тобто фактично відмовляється від продовження судового розгляду, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи що даною заявою позивач відмовляється від позовних вимог, суд дійшов висновку, що дану відмову слід прийняти та закрити провадження по справі.

Проте, беручи до уваги, що повернення судового збору з державного бюджету у разі закриття провадження у справі з підстав відмови позивача від позову не передбачено процесуальними нормами, у цій частині вимоги заяви задоволенню не підлягають.

В даному випадку, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Оскільки такої заяви від позивача не надходило, вирішення питання стягнення сплаченого судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 142, 206, 255 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка Михайла Едуардовича від позову.

Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», від імені та в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Ю.В. Молонова