Рішення № 138107301, 10.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21246/25

Провадження № 2/344/1976/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

за участю

представника позивачів 1,2 ОСОБА_1 ,

представника відповідача Тугай І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі в листопаді 2025 року звернулися в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства та судових витрат в якому просили про стягнення вартості часток у статутному капіталі, зокрема на користь ОСОБА_2 в сумі 904 500грн. та на користь ОСОБА_3 у сумі 1 809 000грн., стягнення судових витрат.

Позов мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був батьком позивача ОСОБА_2 та чоловіком позивача ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина та позивачами отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.03.2018 року ОСОБА_2 на 1/4 частки спадщини (або ж 2.7678% частки в статутному капіталі) та ОСОБА_5 на 2/4 частки (або ж 5.5357%), яка складається в т.ч. і з частки у статутному капіталі ТзОВ «Галичанка», яка за ОСОБА_4 в цілому складала 11.0714% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 6974.98грн.. У квітні 2025 року дізналася, що загальними зборами товариства від 22.05.2018р. припинено участь ОСОБА_4 в товаристві у зв`язку із смертю, а пунктом 3 протоколу №1 вирішено зменшити статутний капітал та видати спадкоємцям його частку у майні. Звернувшись 07.05.2025р. до відповідача, відповіді не отримали. Оскільки відповідач володіє правом власності на нежитлові приміщення, позивачі звернулись до Експертно-консалтингової фірми «ЕКА-Захід» для здійснення оцінки вартості таких об`єктів нерухомого майна, відповідно до Висновку про вартість об`єкта оцінки, ринкова вартість нерухомого майна ТОВ «Галичанка» складає 32 678 800 гривень (без урахування ПДВ) і саме з даної вартості слід виплатити позивачам частки у статутному фонді на підставі ст..23,24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

17.12.2025р. надійшов відзив на позов, в якому вимоги заперечуються. Позивачі застосовують невірно вимоги закону. Так, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, за ст.1220, 1223 ЦК України. У даному випадку, будуть застосовуватись норми законодавства, чинні на момент смерті ОСОБА_4 та відкриття права на спадкування. Станом на 2011 рік Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» як застосовується позивачами ще не був прийнятий, а діяли норми Закону України «Про господарські товариства». Керуючись нормами статті 55 вказаного Закону, у ТОВ «Галичанка» не було зобов`язання щодо пошуку та повідомлення спадкоємців померлої особи. І після відомостей про смерть учасника товариства ОСОБА_6 , відбулося прийняття рішення загальних зборів 22.05.2018, при цьому ТОВ не було повідомлено жодних даних про спадкоємців, не мали відомостей і про осіб, які прийняли спадщину, а спадкоємці не подавали документів ні про смерть, ні що підтверджують їхні права на частку. Окрім того, позивачами пропущені строки позовної давності, оскільки позовна заява була надіслана до суду 25.11.2025 р., а строки для подання позовної заяви закінчились ще у 2014 році. Перебіг строку починається не від того часу, коли спадкоємці дізналися про виключення ОСОБА_4 і зменшення статутного капіталу, а від того, коли вони отримали можливість реалізувати своє право на спадкування. Право на спадкове майно виникає саме з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї. Оскільки корпоративні права спадкодавця припинилися у момент його смерті, а спадкоємці з цього часу набули можливість реалізувати свої спадкові та похідні від них майнові права, перебіг позовної давності щодо можливих вимог до товариства не може пов`язуватися з подальшими подіями, зокрема з датою видачі свідоцтва про право на спадщину чи з моментом, коли позивачі суб`єктивно дізналися про невключення їх до складу учасників товариства. Юридичним фактом припинення корпоративних прав ОСОБА_4 є його смерть - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме з цього моменту припинилась його участь у товаристві, а отже саме на цю дату, у разі наявності правових підстав, може визначатися вартість його частки, а не на 2025 рік зважаючи на безперервну господарську діяльність. Таке є неправомірним, оскільки призводить до покладення на товариство ризиків інфляції, розвитку бізнесу, зміни ринкової кон`юнктури та зростання вартості активів за період більше 14 років. Водночас, відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства», виплата вартості частки учаснику або його спадкоємцям здійснюється після затвердження річного балансу за рік, у якому відбулося вибуття учасника, та у строк до 12 місяців з дня виходу Таким чином, закон прямо пов`язує визначення вартості частки на момент припинення участі учасника, а не з зміненим майновим станом ТОВ через значний проміжок часу.

07.01.2026р. надійшла відповідь на відзив позивача1.

14.01.2026р. надійшло заперечення на відповідь на відзив.

22.01.2026р. надійшла відповідь на відзив позивача2.

07.04.2026р. відповідачем надано висновок експерта.

Ухвалою від 27.04.2026р. закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав зазначених у відзиві, окрім того із замовленого відповідачем висновку експерта, вартість нежитлового приміщення, належного ТОВ «Галичанка» станом на 01.06.2011р. складає 4 963 617грн. без ПДВ.

Заслухавши пояснення, дослідивши докази, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть (а.с.6).

ОСОБА_4 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка», частка якого у статутному капіталі ТОВ «Галичанка» складала 11,0714 %, що підтверджується Статутом ТзОВ «Галичанка» (у новій редакції), затвердженим загальними зборами учасників 15 жовтня 2007 року (а.с.10-15). Дана редакція Статуту ТзОВ «Галичанка» була чинною на день смерті учасника товариства ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ від 09.04.2025р. та не заперечується стороною відповідача.

13.03.2018р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Девляшевською С.П., було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого у Спадковому реєстрі, відповідно до якого спадкоємцями майна спадкодавця ОСОБА_7 , є його дочка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 - до 1/4 (однієї четвертої) частки, і його дружина ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 - до 2/4 (двох четвертих) часток (а.с.17-20).

Відповідно до виданого Свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємці мали право успадкувати, зокрема кожен виходячи з визначеної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» код ЄДРПОУ 13654832, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 59, а розмір частки спадкодавця ОСОБА_4 становить 11,0714 % статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 6 974,98 грн.

Як зазначено в позовній заяві в квітні 2025 року позивачі довідались, що померлий ОСОБА_4 станом на 09.04.2025 р. вже не значиться засновником (учасником) товариства, а також що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , як спадкоємці померлого учасника товариства, до складу засновників (учасників) ТзОВ «Галичанка» не включалися.

У зв`язку з чим, позивачем1 ОСОБА_2 від імені обох спадкоємців 07.05.2025 року до ТзОВ «Галичанка» було направлено заяву, якою позивачі просили винести на розгляд загальних зборів учасників та прийняти до складу учасників ТзОВ «Галичанка» - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з часткою 2,7678 %, і ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , з часткою 5,5357 % або у випадку відмови у прийнятті до складу учасників ТОВ «Галичанка» ОСОБА_2 та ОСОБА_8 повідомити вартість їхніх часток та виплатити вартість їхніх часток. При цьому слід врахувати реальну вартість активів ТОВ станом на 11.06.2011року. 25 листопада 2025 року засобами поштового зв`язку аналогічна заява були повторно надіслана (а.с.30-42). Відповіді на дані заяви не надходило.

Водночас суд заважує, що подана заявниками (позивачами) заява за травень 2025р. стосувалась альтернативної позиції спадкоємців: або прийняти до товариства або виплатити частку реальної вартості активів саме на 11.06.2011р., а на листопад 2025р. такі змінили позицію стосовно вартості частки до замовлено Звітом вартості об`єкту нерухомого майна станом на жовтень 2025 року, а не червень 2011 року, при цьому Звіт не може бути врахований судом, з врахуванням нижченаведеного.

Дійсно, як слідує з матеріалів справи відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» від 22 травня 2018 року було припинено участь у ТОВ «Галичанка» ОСОБА_4 , у зв`язку з його смертю (а.с.25-27), пунктом 3 протоколу вирішено зменшити статутний капітал та видати спадкоємцям його частку у майні товариства. Це визнається обома сторонами.

Разом з тим, представник відповідача пояснив, що про смерть учасника товариства, ні позивачі, ні інші особи не повідомляли з червня 2011 року, тобто майже 7 років. Оскільки товариство дізналося про смерть учасника (з інших джерел) тільки у травні 2018 року, тому й були проведені збори та вирішено питання зменшення статутного капіталу та прийняття рішення щодо можливості виплатити спадкоємцям частку належну померлому - 11,0714 % статутного капіталу. Однак, хто був спадкоємцем на час припинення його участі не було відомо, жодні спадкоємці з відповідними заявами не звертались, а тільки через 14 років надійшли заяви, заявників (позивачів) до товариства не приймалось.

Чому не було належного повідомлення спадкоємцями до товариства щодо смерті учасника, представник позивачів суду також не пояснив, як і не пояснив з яких підстав, позивачі як спадкоємці отримавши 13.03.2018р. Свідоцтва про право на спадщину за законом в яких чітко вказане спадкове майно частка статутного капіталу, не звернулися до вказаного у Свідоцтві про право на спадщину товариства «Галичанка» щодо отримання належним чином спадкового майна частки статутного капіталу у розмірі 11,0714%.

Звідси, доводи сторони позивача про те, що тільки у квітні 2025 року спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_5 дізналася, що загальними зборами товариства від 22.05.2018р. припинено участь ОСОБА_4 в товаристві у зв`язку із його смертю, судом оцінюються критично, бо про самі збори товариства дійсно могли дізнатися пізніше, водночас про права свої на виплату отриманої у спадщину частки, позивачі покрайній мірі з березня 2018 року (час отримання Свідоцтва про право на спадщину) по травень 2025 року (перша заява до відповідача), тобто понад 7 років з моменту отримання Свідоцтв та понад 14 років з моменту смерті спадкодавця, до відповідача взагалі не зверталися. Така поведінка позивачів визначена ними самостійно і не може покладати на товариство, як вірно доводив представник відповідача ризики у розвитку бізнесу, зміни ринкової кон`юнктури та зростання вартості активів за період більше 14 років, на які на даний час претендують спадкоємці померлого у 2011 році учасника товариства.

Сторона відповідача при цьому звертала увагу суду та просила застосувати строки позовної давності, оскільки позовна заява була надіслана до суду 25.11.2025 р., а строки для подання позовної заяви, у разі б відмови у виплаті при належному та своєчасному зверненні спадкоємців щодо частки статутного капіталу, закінчились ще у 2014 році.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно з ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Перебіг строку, як зазначав представник відповідача починається не від того часу , коли спадкоємці дізналися про виключення у 2018 році ОСОБА_4 з товариства і зменшення статутного капіталу, а від того, коли вони отримали можливість реалізувати своє право на спадкування шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до закінчення 6-ти місячного строку.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї. Про це йдеться в постанові ВС від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Враховуючи, вищенаведене, строк позовної давності за заявою сторони відповідача починається з 11.12.2011р., а не з дати видачі свідоцтва позивачам 13.03.2018р., хоча і в останньому випадку такий строк сплив 13.03.2021 року. При цьому, корпоративні права спадкодавця припинилися у момент його смерті, а спадкоємці з цього часу набули можливість реалізувати свої спадкові та похідні від них майнові права, перебіг позовної давності щодо можливих вимог до товариства не може пов`язуватися з подальшими подіями, зокрема з датою видачі їм свідоцтва про право на спадщину чи з моментом, коли позивачі суб`єктивно дізналися про виключення померлого учасника та як наслідок невключення їх до складу учасників товариства (спір щодо не включення не є предметом даного розгляду цивільної справи). Відповідно до статей 3 та 13 Цивільного кодексу України учасники цивільних правовідносин зобов`язані діяти добросовісно та розумно, не допускаючи зловживання правом. Багаторічна бездіяльність спадкоємців з 2011 по 2025 роки свідчить про фактичне невикористання ними належних прав за відсутності будь-яких об`єктивних перешкод. Така поведінка створює стан тривалої правової невизначеності у діяльності товариства, що суперечить принципу стабільності цивільного обороту та балансу інтересів сторін. Юридична особа не може перебувати у постійному очікуванні можливих вимог спадкоємців протягом невизначеного строку, оскільки це паралізує господарську діяльність та порушує засади правової визначеності.

Суд, посилаючись на положення ст. 1296 ЦК України також констатує, що законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт не оформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною. Враховуючи, що спадкоємцем спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (день смерті особи (спадкодавця)).

Разом з тим, відповідач визнав обов`язок на виплату частки статутного померлого учасника товариства спадкоємцям своїм рішенням ще у травні 2018 році, як і у березні 2018 році позивачі як спадкоємці шляхом отримання свідоцтва на право на спадщину офіційно отримали право на спадкове майно частку, хоча таке право у них існувало з 2011 року і у разі завчасного звернення було б раніше визнане відповідачем. Тому, незважаючи на обрану позивачами пасивну поведінку щодо реалізації своїх же прав, з метою дотримання принципу справедливості захисту прав, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивачів вартість частки у статутному капіталі товариства, однак за вартістю частки визначеної на час набуття таких прав.

Щодо цього суд також зазначає таке.

За ч.5 ст.147 ЦК України (в редакції як на час смерті учасника, так і на час затвердження Статуту товариства) частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Статутом не було передбачено згоди учасників товариства, однак така згода була висловлена на загальних зборах, які вирішили виплатити спадкоємцю померлого учасника його належну частку статутного капіталу.

Статутом ТОВ «Галичанка» затвердженого 05.02.2017р. (п.4.5) було передбачено, що частка у статутному капіталі ТзОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юрособи-учасника товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст..148 ЦК України (а.с.138-142).

За ч.2-3 ст..148 ЦК України (в редакції станом на 11.06.2011р.) передбачала, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Суд зазначає, що починаючи з дати набуття чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" 17.06.2018 року, свідоцтво про право на спадщину на частку у статутному капіталі товариства надавало спадкоємцю право вимагати прийняття його до учасників Товариства, яке не могло бути заперечене іншими учасниками, а способом його реалізації відповідно до законодавства були: 1) до 02.11.2019 - звернення із заявою до Товариства, яке не мало права відмовити у вступі; 2) після 02.11.2019 звернення до органу державної реєстрації із нотаріально посвідченою заявою про вступ і завіреною копією свідоцтва про спадщину (самореєстрація вступу до товариства).

Тому, за відсутності звернення із заявою про вступ до Товариства саме до органу державної реєстрації у 2025 році а не товариства, відсутності рішення зборів учасників Товариства про прийняття до Товариства до 02.11.2019, позивачі корпоративних прав учасника Товариства не набули і залишаються лише власницями набутої частки за спадщиною, згідно отриманих свідоцтв.

Верховний Суд дійшов висновку, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати, суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. За наявності спору між учасниками товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. Постанова КЦС ВС від 06.10.2021 у справі № 361/5747/13-ц. Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС ВС від 18.11.2020 у справі № 205/8427/17; постанові КГС ВС від 01.06.2022 у справі № 902/751/19.

Відповідач є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 02.11.2004 року, право власності зареєстровано у державному реєстрі 21.07.2021р. (а.с.43).

Стороною позивача надано Звіт, яким затверджено Висновок про вартість об`єкт оцінки від 30.10.2025р. за адресою будівлі по АДРЕСА_1 , загальною площею 1041.1 м.кв., ринкова вартість якого становить 32 678 8000грн. без ПДВ (а.с.54-105).

Проте, як вірно доводив представник відповідача, юридичним фактом припинення корпоративних прав ОСОБА_4 є його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме з цього моменту припинилась його участь у товаристві, а отже саме на цю дату, у разі наявності правових підстав, може визначатися вартість його частки.

Оскільки на момент смерті ОСОБА_4 діяли норми Закону України «Про господарські товариства», правовідносини щодо припинення його участі у товаристві підлягають врегулюванню саме цим Законом.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про господарські товариства», виплата вартості частки учаснику або його спадкоємцям здійснюється після затвердження річного балансу за рік, у якому відбулося вибуття учасника, та у строк до 12 місяців з дня виходу

Таким чином, закон прямо пов`язує визначення вартості частки з фінансово господарськими показниками товариства на момент припинення участі, а не з його майновим станом через значний проміжок часу - 14 років.

Поданий позивачами висновок Експертно-консалтингової фірми «ЕКА-Захід» не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, оскільки по перше він як вже зазначено ґрунтується на ринковій вартості нерухомого майна станом на 2025 рік та не відповідає законодавчо визначеному моменту оцінки частки учасника, по друге ним не враховано технічні параметри оцінюваного приміщення відповідача та такий висновок як вбачається зі зі змісту проводився без огляду самого об`єкта оцінки, а фото фіксація входу не є взагалі об`єктивним та повним висновком на підставі тільки ринкової вартості, по третє звітом вказані дані приміщення І поверх, без врахування наявності підвальних приміщень із загальної площі об`єкту, що також впливає на визначення вартості. Крім того, оцінка здійснена без урахування балансової вартості активів, зобов`язань товариства, фінансових результатів діяльності та річного балансу починаючи з 2011 року, що фактично підміняє передбачений законом механізм розрахунку вартості частки довільною ринковою оцінкою, а також призводить до безпідставного збагачення позивачів за рахунок відповідача.

Стороною відповідача подано Висновок експерта оціночно-будівельної експертизи від 31.03.2026р. (а.с.170-192), з якого вбачається що ринкова вартість нежитлової будівлі (приміщення магазину) по АДРЕСА_1 загальною площею 1041.1 м.кв. складає 4963617грн. без ПДВ. При цьому, така оцінка проводилась на підставі Технічної документації, оглядом на місці, врахування функціонального призначення приміщень загальною площею 1041.1 м.кв. (у двох рівнях: І поверх 844.6м.кв. за техпаспортом, по факту 809 м.кв. та підвал 523.2 м.кв. за техпаспортом по факту 406 м.кв.), за різними методами підходу.

Суд застосовує у даних правовідносинах норми статті 54 Закону України «Про господарські товариства» (втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018) , діючого на час смерті учасника товариства (в редакції зі змінами від 21.04.2011р.), який вказував, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018р. № 2275-VIII, набрав чинності 17.06.2018р., тобто після навіть прийняття рішення загальних зборів про припинення участі ОСОБА_4 у товаристві та зменшення відповідно статутного капіталу за рахунок його частки, яку вирішено виплатити спадкоємцям, станом на 22.05.2018 року передбачала ч.1,2 стаття 23 цього закону, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов`язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Водночас, за ст..24 цього ж закону в редакції на день набрання законної сили 17.06.2018р., яка регулює саме добровільний вихід учасника товариства, (ч.6-8, 12-13) не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки (ч.6-8 цієї статті).

Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб`єкта оціночної діяльності. Положення частин восьмої - одинадцятої цієї статті застосовуються також до відносин щодо наслідків прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства. Не пізніше 30 днів з дня прийняття загальними зборами учасників такого рішення товариство зобов`язане повідомити колишньому учаснику (його спадкоємцю, правонаступнику) вартість його частки. Вартість частки визначається станом на день, що передував дню прийняття загальними зборами учасників рішення про виключення учасника з товариства (ч.12-13 цієї статті).

Отже, у разі чинності б статті 23-24 Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на день прийняття рішення загальних зборів про виключення учасника у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча такий набрав чинності вже після таких зборів, питання вартості частки визначалось станом на день, який передував рішенню загальних зборів, а не як зазначає представник позивача на день звернення до суду із даним позовом, що суперечить засадам справедливості, рівності сторін та правової визначеності для захисту прав при пасивніій поведінці спадкоємця. Також відхиляються доводи представника позивача, що ТОВ «Галичанка» було самостійно зобов`язано протягом місяця повідомити про виключення та в строк не пізніше 23 травня 2019 року виплатити спадкоємцям учасника товариства ОСОБА_7 вартість його частки, за відсутності даних спадкоємців та їх бажання для отримання частки із зазначення в який спосіб (дані банківської картки, свідоцтва про спадщину, ідентифікаційного коду та паспорта що посвідчує саме особу спадкоємця тощо).

Отже, суд оцінюючи всі докази як окремо так і в сукупності, зважаючи на принципи цивільного судочинства в т.ч. щодо справедливості та пропорційності, враховуючи вартість нерухомо мого майна яке складає статутний капітал та частку належну померлому учаснику товариства у розмірі 11.0714% статутного капіталу, приходить до ствердного висновку про часткове задоволення позову, а тому слід стягнути з відповідача вартості часток у статутному капіталі, зокрема на користь ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_4 на 1/4 частки спадщини (або ж 2.7678% частки в статутному капіталі) в сумі 137 382.99грн. та на користь ОСОБА_3 як спадкоємиці ОСОБА_4 на 2/4 частки (або ж 5.5357%) у сумі 274770.95грн.

За вимогами ст.12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо судових витрат, то позивачем1 ОСОБА_2 оплачено 5047 грн., а позивачем2 ОСОБА_3 в особі ОСОБА_2 10 094 грн. (а.с.106), що разом складає 15141 грн. тобто максимальний судовий збір передбачений у 2025 році, який складав 15 140 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що вимоги позову, який заявлено у сумі 2 713 500 грн. задоволено частково у частці ( ОСОБА_2 - 2.7678% у розмірі 137 382.99 грн.; ОСОБА_3 - 5.5357% у розмірі 274 770.95 грн.) на загальну суму 412 153.94 грн., то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 766,13 грн. та ОСОБА_3 1 532,26 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (15,18%).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.10, 12, 81, 263-265, 281,284,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства та судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» (код ЄДРПОУ: 13654832, адреса: 76019, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 59) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 % частки у статутному капіталі (після смерті учасника ОСОБА_4 ) в сумі 137 382.99 грн. (сто тридцять сім тисяч триста вісімдесят дві гривні 99 копійок)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» (код ЄДРПОУ: 13654832, адреса: 76019, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 59) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 % частки у статутному капіталі (після смерті учасника ОСОБА_4 ) в сумі 274 770.95 грн.(двісті сімдесят чотири гривні сімсот сімдесят гривень 95 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» (код ЄДРПОУ: 13654832, адреса: 76019, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 59) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , сплачений судовий збір у розмірі 766,13 грн. (сімсот шістдесят шість гривень 13 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичанка» (код ЄДРПОУ: 13654832, адреса: 76019, місто Івано-Франківськ, вулиця Галицька, будинок 59) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , сплачений судовий збір у розмірі 1 532,26 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять дві гривні 26 копійок.)

В задоволенні решта вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА