Рішення № 138107078, 10.07.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1378/26

2/214/5616/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Чернової Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/1378/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12.02.2026 року представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Пєскова С.В. звернулася до суду через систему «Електронний суд» із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму заборгованості договором № 510011-КС-002 про надання кредиту від 08.01.2025 року в розмірі 88 486,74 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 076, 00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 35 475,74 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 4 435,00 грн.; стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 662, 40 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 08.01.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 510011-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 08.01.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 510011-КС-002 про надання кредиту. 08.01.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 510011-КС-002 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Зі свого боку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5407 на номер телефону НОМЕР_1 (зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 08.01.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 510011-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000 грн. на банківську карту позичальника на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (вказану позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 88 486,74 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 076, 00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 35 475,74 грн.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 16 500,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 4 435,00 грн. Оскільки позичальник не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ « БІЗНЕС ПОЗИКА», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Рішенням Саксаганського районного суду Дніпропетровської області від 16.04.2026 року, ухваленим при заочному розгляді, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені.

14.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою, про скасування заочного рішення від 16.04.2026 року.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року прийнято до розгляду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року заочне рішення суду від 16.04.2026 року скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не відомі. .

Відповідач в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», як кредитодавцем та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір № 510011-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладання договору, умовами якого погоджено надання позичальнику у власність грошових коштів шляхом підписання договору електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови кредитного договору, реквізити сторін та підписи.

Умовами договору сторони погодили суму кредиту 33 000,00 грн., строк кредиту 24 тижні, стандартну процентну ставку в день фіксовану в сумі 0.7 %, комісію за надання кредиту в сумі 6600,00 грн., строк дії договору до 25.06.2025 , орієнтовну загальну вартість наданого кредиту в сумі 67467,98 грн., денну процентну ставку 0,62%.

Цей правочин у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, що не спростовано в судовому засіданні останнім.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Кредитодавець виконав належним чином умови договору, відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів перерахував, ОСОБА_1 08.01.2025 року на належну їй платіжну картку грошові кошти в сумі 33 000,00 грн.

Указана виписка з рахунку позичальника є належним і допустимим доказом отримання відповідачем кредитних коштів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц (провадження № 61-7242 св 24) вказавши, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Таких висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Крім того, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування », у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування», залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування», передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19,а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування », які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

При цьому розмір комісії не був прихованим та позичальник ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи кредитний договір, та в подальшому не оспорювала його в судовому порядку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Ураховуючи те, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 510011-КС-002 від 08.01.2025 належним чином не виконала, кредитні кошти вчасно не повернула, виникла заборгованість за вказаним договором в сумі 88 486,74 грн., з яких: 32076,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 35 475,74 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 4435,00 грн. - комісія.

Разом з тим, в частині вимоги про стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 16 500,00 грн. суд вважає необхідним відмовити з огляду на вимоги пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд звертає увагу, що Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Так, у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням відповідачкою грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору від 19 березня 2025 року, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а отже вимога в частині стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, отриманий кредит та нараховані за користування кредитом процентом і комісію за надання кредиту не повернула, а тому вимоги позову підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позовних вимог (81,35%) а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2165 грн. 86 коп. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259,276-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 ,, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором №510011-КС-002 про надання кредиту від 08.01.2025 року в розмірі 71986,74 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 32 076, 00 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 35 475,74 грн.; комісія - 4 435,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в розмірі 2165 грн. 86 коп.

Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.В. Чернова