Рішення № 138106266, 27.05.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/866/26

Провадження № 2/711/1213/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 рокум. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Буйновської А.П.,

представника позивача

за довіреністюСкаско В.О.

відповідачаОСОБА_1

представника відповідача

адвокатаКолотило Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.11.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 3914652, за умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) на умовах, визначених договором, а позичальник - повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором строк. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 5000 грн. 00 коп.; проценти за користування кредитом: 1125.0 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач уклав кредитний договір в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підтвердивши таким чином ознайомлення з його умовами та надавши реквізити банківської картки для отримання кредитних коштів. Позикодавець, зі свого боку, належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі.

Водночас, як зазначає позивач, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у встановлений строк кредитні кошти не повернув, проценти та інші передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Крім того, у позові вказано, що 26.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 3914652 від 13.11.2021. Таким чином, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Позивач також зазначає, що станом на день звернення до суду відповідач заборгованість не погасив, у зв`язку з чим за Договором № 3914652 від 13.11.2021 обліковується заборгованість у загальному розмірі 22 125 грн. 00 коп., яка складається із: 5000 грн 00 коп. заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 16 125 грн. 00 коп. - заборгованості за нарахованими процентами; 1000 грн. 00 коп. - заборгованості за комісією.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3914652 від 13.11.2021 у розмірі 22 125 грн 00 коп., а також судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 11.02.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

21.03.2026, відповідач, через свого представника - адвоката Колотило Л.М., подав відзив на позовну заяву. Як зазначено, він не укладав кредитний договір із ТОВ «МІЛОАН» та не отримував кредитних коштів. Стверджує, що 13.11.2021 він став жертвою кримінального правопорушення, внаслідок якого у нього були викрадені мобільний телефон та банківські картки. Скориставшись його викраденими речами та персональними даними, невстановлені особи без його відома оформили на його ім`я низку кредитів у мікрофінансових організаціях. Зазначені обставини, як вказує, підтверджуються витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколом допиту потерпілого та постановою про закриття кримінального провадження. Вважає, що він не підписував спірний кредитний договір, а використання одноразового ідентифікатора не підтверджує його особистого волевиявлення на укладення договору, оскільки доступ до мобільного телефону мав сторонній зловмисник. На його думку, первісний кредитор не забезпечив належної ідентифікації позичальника, що уможливило оформлення кредиту невстановленими особами. Крім того, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи заявлений позивачем їх розмір у сумі 13 000 грн. 00 коп. необґрунтованим, неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаної представником позивача роботи. Зазначив, що справа є малозначною та типовою для позивача, а тому просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 0,00 грн. Також зазначає, що він є особою з інвалідністю II групи та відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

25.03.2026 позивачем подано відповідь на відзив. Як зазначено, сам по собі факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення кримінального правопорушення та не підтверджує обставин, на які посилається відповідач. Вказує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення щодо нього шахрайських дій, зокрема обвинувального вироку суду чи інших процесуальних документів, які б свідчили про встановлення винних осіб. Натомість кримінальне провадження, на яке посилається відповідач, закрито. Також зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір користується презумпцією правомірності, а відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт його укладення або свідчили про недійсність правочину. Доводи відзиву ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Крім того, звертає увагу на те, що факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якої 13.11.2021 на банківську картку відповідача було перераховано 5000 грн. При цьому, відповідач, маючи доступ до своїх банківських рахунків, не надав жодних доказів того, що кредитні кошти на його рахунок не надходили, хоча мав можливість отримати відповідні відомості в банківській установі. Також позивач не погоджується із доводами відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що їх розмір підтверджується належними доказами та відповідає умовам укладеного договору про надання правничої допомоги. Вказує, що відповідач не навів належного обґрунтування неспівмірності таких витрат та не надав відповідних доказів, а визначення розміру гонорару є результатом домовленості між адвокатом і клієнтом, у які суд та інша сторона спору не вправі втручатися. З огляду на викладене, позивач просить відхилити доводи відзиву та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

25.03.2026, відповідач, через свого представника - адвоката Колотило Л.М., подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що відсутність обвинувального вироку суду не свідчить про відсутність факту вчинення щодо нього шахрайських дій. Крім того вказує, що одразу після вчинення кримінального правопорушення він звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою, надав пояснення, а також повідомив банківські установи про викрадення мобільного телефону та банківських карток і можливе використання сторонніми особами його персональних даних. На його думку, зазначені обставини підтверджують, що невстановлені особи, скориставшись викраденими засобами доступу до банківських рахунків та його персональними даними, оформили на його ім`я низку кредитів у мікрофінансових організаціях, де застосовується спрощена процедура ідентифікації позичальника. При цьому, він жодного кредитного договору не підписував, кредитних коштів не отримував, а первісний кредитор не забезпечив належної перевірки особи позичальника, що й уможливило вчинення шахрайських дій. Також наголошує на тому, що матеріали справи не містять належних доказів того, що спірний кредитний договір був укладений саме з ним, а тому відсутні підстави для покладення на нього обов`язку щодо виконання кредитних зобов`язань.

31.03.2026 позивачем подано додаткові пояснення у яких позивач підтримав свої позовні вимоги та заперечував проти доводів, викладених у запереченнях відповідача. Як зазначено, укладений між сторонами кредитний договір користується презумпцією правомірності, яка відповідачем не спростована. На його думку, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитний договір був укладений всупереч волевиявленню відповідача або не відповідає вимогам чинного законодавства. Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, який був укладений в електронній формі, шляхом використання одноразового ідентифікатора, а такий спосіб його укладення відповідає вимогам законодавства. Також зазначає, що укладення кредитного договору передбачало авторизацію відповідача на вебсайті кредитодавця та підтвердження волевиявлення, шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого в SMS-повідомленні, у зв`язку з чим без виконання зазначених дій укладення договору було б неможливим. Повторно звертає увагу на те, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань саме по собі не підтверджує факту вчинення кримінального правопорушення, а є лише підставою для проведення досудового розслідування. До того ж, кримінальне провадження, на яке посилається відповідач, було закрито, а тому наведені ним доводи щодо вчинення стосовно нього шахрайських дій не знайшли свого підтвердження. Посилаючись на викладене, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

У ході розгляду справи позивачем, через представника за довіреністю Ушакову М.І., подане клопотання про витребування з банківської установи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації щодо ОСОБА_1 , яка становить банківську таємницю.

Ухвалою суду від 26.03.2026 задоволено означене клопотання. Зобов`язано АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надати до суду інформацію щодо ОСОБА_1 , а саме:

-ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

-докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 5000,00грн., які 13.11.2021 були на неї перераховані, а саме надати виписку за номером картки № НОМЕР_1 за період із 13.11.2021 по 20.11.2021;

-інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ;

-інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 13.11.2021 по 20.11.2021;

-інформацію, чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

У судовому засідання представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» за довіреністю - Скаско В.О. підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі на підставі наведеного обґрунтування в позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, а також з урахуванням доданих до них матеріалів. Зокрема, зазначив, що договір був укладений в електронній формі; відповідач вказав всі свої анкетні дані, пароль та ідентифікатор. Факт порушення кримінального провадження не свідчить про те, що були встановлені шахрайські дії і воно закрито провадженням за відсутності складу злочину. Звернув увагу на те, що договір був укладений вранці 13.11.2021 о 06-00год., за даними ГУНП викрадено телефон у відповідача о 13-00год., а кредитні кошти зараховані о 18год. Строк кредитування 15 днів; стандартна процентна ставка 5% у день та акційна ставка 1,5% у день - п.5.2 договору. Тобто 15 днів нараховувалися проценти за користування кредитом у розмірі 1,5% денних, а після 15 днів, враховуючи п.п. 2, 2.3, 1.2, 3.2, 2.2.2 договору, відповідач продовжував користуватися кредитом, тобто відбулася пролонгація і проценти нараховувалися із процентної ставки 5% в день. Проценти нараховані за період з 14.11.2021 по 28.11.2021 виходячи із процентної ставки 1,5%, а з 29.11.2021 по 27.01.2022 проценти нараховувалися із застосуванням процентної ставки 5% в день (п.2.3.1.2 договору). Кошти відповідачу перераховані на його банківську картку, номер якої ним було вказано. Кредит отримано у розмірі 5000грн., передбачена комісія за надання кредиту у розмірі 1000грн. Позивачем ніякі платежі не нараховувалися. Пролонгація відбулася на підставі п.п. 2.3.1.2, 2.3.2 п) б договору.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Колотило Л.М. заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі на підставі наведених ними доводів у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив, а також з урахуванням доданих до них матеріалів. Зазначили, що відповідач договір не укладав і кредитні кошти не отримував. 13.11.2021 вдень відбулася крадіжка його речей, і ввечері були зняті кошти з карткового рахунку. Розмір витрат на правничу допомогу вважає завищеним. Відповідач не звертався до Приватбанку стосовно зміни пароля.

Заслухавши доводи учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.11.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3914652 в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Відповідно до п. 6.2 Договору розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMSповідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMSповідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству.

Позичальник підтвердив, що: до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.2,3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; умови Договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Товариством з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; надав згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Позичальника, його спроможності виконати зобов`язання за Договором та інші цілі визначені Правилами та формою згоди; Товариство в електронній формі повідомило його шляхом надання доступу до проекту цього Договору (індивідуальної частини), Правил та іншої інформації розміщеної на сайті Товариства, зокрема в розділах «Документи», «споживачам» про відомості (інформацію) вказані в ч.1,2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, у цьому випадку мало місце укладення кредитного договору в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду - F58290, який відправлено йому 13.11.2021 на номер телефону НОМЕР_3 та введено ним 13.11.2021 о 18:04, що і є його безпосереднім підписом.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит № 3914652 від 13.11.2021 на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки.

Отже, встановлено, що Договір про споживчий кредит № 3914652 від 13.11.2021 підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ "МІЛОАН" та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи сторони відповідача про недійсність вказаного вище кредитного договору.

Відповідач наполягає на тому, що Договір про споживчий кредит № 3914652 від 13.11.2021 з ТОВ "МІЛОАН" не відповідає вимогам закону, оскільки укладений всупереч його волі, внаслідок шахрайський дій сторонніх осіб. Проте встановлено, що відповідачем договір підписаний, ТОВ "МІЛОАН" погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення кредитного договору ТОВ "МІЛОАН" було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, тому його доводи в цій частині є безпідставними.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Одночасно з підписанням даного договору позичальником підписано Паспорт споживчого кредиту.

До того ж, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердив, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема Позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору.

Умовами договору визначено:

1.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. у валюті: Українські гривні.

1.3. Кредит надається строком на 15 днів з 13.11.2021 (строк кредитування).

1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28.11.2021.

1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2125.00 грн. в грошовому виразі та 553,031.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 7125.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

1.5.2. Проценти за користування кредитом: 1125.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

1.7. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору.

2.1. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Встановлено, що 13.11.2021 ТОВ «МІЛОАН» ініціювало переказ коштів ОСОБА_1 через АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується відповідною квитанцією №від 13.11.2021. Деталі транзакції: ID платежу: 1821760077, Order ID: 18e13541-9d44-470b-9cf8-12224bb4e824_63772423 4492379919, Термінал: I01306PL, Сума: 5000.0 UAH, Дата та час платежу: 2021.11.13 о 18:04, Призначення: Кошти згідно договору 3914652, Платник: ТОВ "Мілоан", Отримувач: картка/рахунок - НОМЕР_1 .

Крім того, на виконання ухвали суду від 26.03.2026, AT КБ «ПРИВАТБАНК» надано до суду інформацію за № 20.1.0.0.0/7-260408/113836-БТ від 16.04.2026 про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, ім`я, по батькові - ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ; серія та номер паспорта НОМЕР_6 ; адреса місця проживання (фактична) - АДРЕСА_1 ; контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) - НОМЕР_7 . Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій, станом на 16.04.2026: фінансовий номер телефону НОМЕР_7 . Кім того повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 5000 UAH за період 13.11.2021-20.11.2021, а саме 13.11.2021. до того ж, як вбачається з наданої AT КБ «ПРИВАТБАНК» виписки по рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період 13.11.2021-20.11.2021, відбулось зарахування коштів у розмірі 5000 грн. 00 коп. (деталі операції - Viplata zaima Miloan).

Отже, ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання перед позичальником за договором та надало йому кредит в сумі 5000 грн. 00 коп., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_4 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 13.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН»та ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит № 3914652, а також отримання відповідачем кредитних коштів на підставі вказаного вище договору.

Сторони також погодили умови плати за кредитом:

2.2.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

2.2.2. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Крім того, п. 2.3. Договору визначено умови пролонгації строку кредитування:

2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

3.3. Позичальник зобов`язаний: надавати Товариству достовірну інформацію необхідну для укладення та виконання умов цього Договору; повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору; у разі порушення строків повернення кредиту на вимогу Товариства сплатити пеню та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору; повідомляти Товариство про відомі Позичальнику події, що негативно впливають на виконання цього Договору не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня, коли йому стало відомо про такі події.

7.1. Цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4 Договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього Договору кредитні кошти не будуть відправлені Товариством та/або не будуть отримані Позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього, станом на 27.01.2022, виникла заборгованість у розмірі - 22125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 16125 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 1000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним розрахунком, який здійснено ТОВ «МІЛОАН».

Судом також встановлено, що 26.07.2024 ТОВ "МІЛОАН" (Клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого Клієнт - Первісний Кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287 052 895 грн. 25 коп., а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, приймає право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Згідно з п. 7.1 Договору факторингу Сторони домовились, що розмір Фінансування за цим Договором відповідно до Реєстру Боржників складає 3 310 395 грн. 81 коп.

Відповідно до платіжної інструкції № 448090005 від 26.07.2024 Фактор здійснив оплату розміру Фінансування на користь Клієнта шляхом одноразового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта за реквізитами, вказаними в розділі 16 Договору факторингу.

Згідно з Реєстром Боржників за Договором факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 від ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3914652 від 13.11.2021 на загальну суму 22125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 16125 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 1000 грн. 00 коп. (порядковий номер - 21506).

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, враховуючи зазначені вище обставини, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідно до укладеного Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3914652 від 13.11.2021 на загальну суму 22125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 16125 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 1000 грн. 00 коп.

Як уже зазначалось вище, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив належних платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ "МІЛОАН".

Окрім того, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за Договором про споживчий кредит № 26-07/2024 від 26.07.2024 складає 22125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 16125 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 1000 грн. 00 коп.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як уже зазначалось вище, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Договір про споживчий кредит №3914652 від 13.11.2021 та Договір факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Договір №3914652 від 13.11.2021 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 5000 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем ОСОБА_1 13.11.2021 зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами Договору. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також, він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір №3914652 від 13.11.2021 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні Договору № 3914652 від 13.11.2021 первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН», надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи в строк зобов`язання, відповідач не мав би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за Договором № 3914652 від 13.11.2021.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № 3914652 від 13.11.2021 у розмірі 22125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 16125 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 1000 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Також, суд зауважує на тому, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку користування кредитними коштами.

До того ж, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, до вказаного вище Договору правомірно включена умова щодо сплати комісії за видачу кредиту.

Тож, вказаний розрахунок у частині тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії за надання кредиту є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами Договору позики та чинного законодавства України. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

На переконання суду, доводи заперечень відповідача проти позову, не знайшли свого підтвердження жодними належними, допустимими та переконливими доказами.

Незважаючи на незгоду із визначеним позивачем розміром заборгованості, стороною відповідача не підтверджені будь-які факти здійсненої оплати на погашення боргу, які б не були враховані позивачем. Суд погоджується із позицією представника позивача про те, що наведений ним розрахунок заборгованості є нескладним, зрозумілим і прозорим. Позивачем нараховано відсотки за користування кредитом, у розмірі, погодженому сторонами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договором про споживчий кредит №3914652 від 13.11.2021, укладеного між ним та ТОВ «МІЛОАН», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», у межах заявлених вимог, підлягають до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 22125 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами - 16125 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 1000 грн. 00 коп.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 0604900016 від 29.01.2026.

Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задоволено в повному обсязі, тому до стягнення на користь позивача підлягав би судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Водночас, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ї групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 196776 від 17.02.2016, а тому, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Таким чином, судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. слід компенсувати ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надавалася на підставі Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена у Додатку № 1 до Договору)

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 1611 від 01.12.2025 та витягу з акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025, Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» надало ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правничу допомогу по цивільній справі за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 3914652.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 13 000 грн. 00 коп.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних дій: надання усної консультації з вивченням документів (2 год. - на суму 4 000 грн. 00 коп.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 год. - на суму 9 000 грн. 00 коп.).

Дослідивши письмові докази на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву стороною відповідача заявлене клопотання про зменшення витрат позивача на правову допомогу до розміру 0 грн. 00 коп.

Аналіз диспозиції ч. 6 ст. 137 ЦПК України дає підґрунтя для висновку, що підставою для зменшення судом витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, є не сам факт подачі клопотання (заяви, заперечення) про зменшення означених витрат, а саме доведення неспівмірності таких витрат. Доведення неспівмірності є обов`язком саме того учасника справи, який подав відповідне клопотання/заяву.

Із безпосередньо досліджених заперечень представника відповідача - адвоката Колотило Л.М. щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу суд встановив, що її заперечення полягають виключно з факту зазначення про зменшення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 0 грн. 00 коп., враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками) та обсяг виконаної адвокатом роботи (адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Водночас, жодного аналізу з призми обсягу правничої допомоги та її вартості щодо конкретної цивільної справи, зміст заперечень не містить.

У цьому контексті суд відзначає той факт, що надані Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» послуги та виконані роботи стосувалися виключно надання правничої допомоги позивачу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» саме в межах даної цивільної справи.

З огляду на викладене вище, беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задоволено в повному обсязі, то розмір витрат на правничу допомогу адвоката становить 13000 грн. 00 коп., який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ) заборгованість за договором №3914652 від 13.11.2021: 5000грн. 00коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 16125грн. 00коп.- заборгованість за відсотками, 1000грн. 00коп. - заборгованість за комісією, а також витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 13000грн. 00коп., а всього - 35125грн. 00коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: вул. Гедройця Єжи, буд. 6 офіс 521, м. Київ) за рахунок держави, сплачений при подачі до суду позовної заяви, судовий збір у розмірі 2662грн. 40коп. (платіжна інструкція №0604900016 від 29.01.2026) у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана.

Повний текст судового рішення складено 12.06.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька