Ухвала суду № 138106028, 10.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16464/26

УХВАЛА

10 липня 2026 року

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Харечко С.П. розглянувши позовну клопотання представника позивача адвоката Яреми Світлани Василівни про поновлення строків звернення до суду,

В С Т А Н О В И В:

07.07.2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області звернулася представник ОСОБА_1 - адвокат Ярема Світлана Василівна через підсистему «Електронний суд» із позовом до Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про стягнення недоплаченої заробітної плати, в якій просить:

-визнати протиправними дії Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», правонаступником якого є Державне підприємство «Відновлення критичної інфраструктури», щодо зменшення ОСОБА_1 розміру щомісячної виробничої премії за серпень 2025 року з 100 % до 65 % посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат, передбачених законодавством та Колективним договором;

-стягнути з Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у вигляді щомісячної виробничої премії за серпень 2025 року в розмірі 35 % посадового окладу з урахуванням надбавок і доплат, передбачених законодавством та Колективним договором, у сумі 26 775,00 грн.;

-стягнути з Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Разом із позовом 07.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ярема Світлана Василівна через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про поновлення пропущенного строку позовної давності, що подається одночасно з позовною заявою.

В обгрунтування клопотання представник зазначає, що позивач вважає, що визначений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду пропущеним ним з поважних причин. Про порушення його права про зменшення розміру щомісячної виробничої премії за серпень 2025 року, він дізнався лише 24 квітня 2026 року після отримання відзиву відповідача на апеляційну скаргу у справі № 569/24056/25 та доданого до нього наказу ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» № 254-к/1 від 28 серпня 2025 року «Про преміювання працівників підприємства за підсумками роботи за серпень 2025 року». До цього часу позивач не був ознайомлений із зазначеним наказом, а роботодавець не повідомляв його про структуру та складові нарахованої заробітної плати у порядку, передбаченому статтею 110 КЗпП України. Крім того, у заяві вказано, що розмір отриманої позивачем премії за серпень 2025 року істотно не відрізнявся від премій за попередні місяці, у зв`язку з чим він не мав підстав вважати, що премія була нарахована у меншому розмірі. В зв`язку з викладеним просить поновити строк звернення до суду та прийняти позовну заяву до розгляду.

Дослідивши матеріали справи при вирішенні клопотання про поновлення строку, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. {Частину першу статті 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025}.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Статтею 234 цього кодексу визначено поновлення судом строків, пропущених з поважних причин . У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

В постанові від 25.06.2026 справа 520/25416/25 Верховний Суд зазначив, що чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні». З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у вже згаданій постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформувано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25 вересня 2025 у справі №440/9690/24, від 11 грудня 2025 року у справі №420/3504/25 та ін.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що в провадженні Рівненського міського суду перебувала справа №569/24056/25 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про стягнення про стягнення заробітної плати.

З судового рішення по справі №569/24056/25 убачається, що позивач просив стягнути з Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів», Державного підприємства «Дирекція з будівництва міжнародного аеропорту «Одеса» на його користь премії за підсумками роботи підприємства за 2, 3 квартал 2025 року; до державних свят (релігійного свята Трійця, Дня Української Державності, Дня незалежності України, Дня захисників і захисниць України); до дня заснування підприємства (14 вересня) у 2025 році в сумі 357 000,00 грн а також винагороду за вислугу років в сумі 76 500,00 грн., а всього коштів у розмірі 433 500,00 грн.

Позиція позивача (Зміст наказів про преміювання підтверджує зазначене: вони видавалися з однаковою преамбулою з посиланням на Кодекс законів про працю України, Статут підприємства та Колективний договір та не містили індивідуальної аргументації, посилань на показники ефективності або оцінку результатів праці. Розмір премій визначався у фіксованому розмірі 100 % посадового окладу, без будь-якої індивідуалізації.)

Питання про стягнення на користь позивача премії за підсумками роботи підприємства за 2, 3 квартал 2025 року було предметом розгляду в зазначеній справі.

Отже, посилання позивача на те, що він ознайомився про наказ № 254-к/1 від 28 серпня 2025 року «Про преміювання працівників підприємства за підсумками роботи за серпень 2025 року» з відзиву від 24 квітня 2026 року відповідача на апеляційну скаргу у справі № 569/24056/25 свідчить про його пасивну поведінку поза поза строком, передбаченим частиною другою статті 233 КЗпП України, та не впливає на його перебіг.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом ст.. 120 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку суд не вбачає, а тому у задоволенні заяви про його поновлення слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 120, 127, 260, 185, 261, 353 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача адвоката Яреми Світлани Василівни про поновлення строків звернення до суду з позовом - відмовити.

Позовну заяву і додані до неї документи за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Відновлення критичної інфраструктури» про стягнення недоплаченої заробітної плати - повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Харечко С.П.