Рішення № 138105903, 09.07.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1713/26

Провадження №2/173/1674/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в особі головуючого судді Кожевник О.А., за участі секретаря судового засідання Демяненко С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Коллект Центр звернулося до суду з цим позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 25.02.2021 між ТОВ Служба миттєвого кредитування та ОСОБА_1 укладено договір № 2105642776304.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами договору. Умовами договору передбачено граничний строк кредитування - 1 рік. Згідно з п.1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожнии? день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агентство необхідних кредитів укладено договір № 928182.

Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в сумі 2000,00 грн, базова процентна ставка - 2,00%, яка нараховується з другого дня користування кредитом. Договір укладено відповідно до ст. 12 Закону України Про електронну комерцію.

Підписанням договорів відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Отже, позикодавці виконали належним чином свої зобов?язання за договорами, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому договорами. Проте відповідач свої зобов?язання не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

01.12.2021 укладено договір № 1-12, відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором №2105642776304.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ відступило на користь ТОВ КОЛЛЕКТ ЦЕНТР права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором №2105642776304.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до Відповідача за

вищезазначеним договором.

25.01.2022 укладено договір 25/01/2022/1 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 928182.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 928182.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 928182.

Позивач у позовній заяві навів такий розрахунок заборгованості за кредитним договором №2105642776304 : загальний розмір заборгованості становить 63224,80 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -

59224,80 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 46350, 80 грн:

-заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000 грн.

-- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 42350,80 грн.

Загальнии? розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №928182 від 07.10.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовноі? заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 6436.93 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2000.00 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4400.00 грн.

- інфляціи?ні збитки - 32.00 грн.- нараховані 3% річних -4.93 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь загальну суму заборгованості в розмірі 52787,73 грн, а також понесені судові витрати: 2662,40 грн - сплачений судовий збір та 16000,00 грн - витрати на правову допомогу.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу надсилалась позовна заява з додатками до неї та судом ухвала про відкриття провадження у справі, яка отримана відповідачем через систему «Електронний суд» 02.06.2026 р.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст. 76 80 ЦПК України, встановлено, що 25.02.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2105642776304, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 4000,00 грн, шляхом переказу на картковий рахунок, строком на 16 днів (строк кредитування).

07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне агентство необхідних кредитів укладено договір позики № 928182.

Відповідно до умов договору відповідач отримала позику в сумі 2000,00 грн, базова процентна ставка - 2,00%, яка нараховується з другого дня користування кредитом. Строк позики - 30 днів. Дата повернення позики - 06.11.2021. Договір укладено відповідно до ст. 12 Закону України Про електронну комерцію.

01.12.2021 укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором №2105642776304.

10.01.2023 укладено договір відступлення прав вимог № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ ВЕРДИКТ КАПІТАЛ відступило на користь ТОВ КОЛЛЕКТ ЦЕНТР права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема за договором №2105642776304.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до Відповідача за

вищезазначеним договором.

25.01.2022 було укладено договір факторингу №25/01/2022/1 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 928182.

10.01.2023 було укладено договір відступлення прав вимог № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 928182.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 928182.

Наведені обставини підтверджуються копіями договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, № 25/01/2022/1 від 25.01.2022, договором про відступлення прав вимог № 10-01/2023 від 10.01.2023 та відповідними копіями реєстрів боржників.

На підтвердження суми заборгованості позивач надав суду такий розрахунок заборгованості за договором № 2105642776304: загальний розмір заборгованості становить 46350, 80 грн:

-заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000 грн.

-- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 42350,80 грн.

Загальнии? розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором позики № 928182 становить 6436.93 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 2000.00 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4400.00 грн.

- інфляціи?ні збитки - 32.00 грн. - нараховані 3% річних - 4.93 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Дослідивши докази, надані в порядку ст. 76, 80 ЦПК України, в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

За змістом ст. 202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст. 3 ч. 1 п. 5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. 3-6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч. 1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, щоелектронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно зі ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Натомість суд не погоджується із розміром заборгованості, зокрема розміром заборгованості за відсотками з огляду на таке.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, заборгованість за договором кредиту №2105642776304 від 25.02.2021 станом на 10.01.2023 становить 63224, 80 грн:

-заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4000 грн.

-- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 59224,80 грн.

З розрахунку заборгованості видно, що відсотки нараховувались за період з 25.02.2021 по 24.02.2022. Строк кредитування визначено - 16 днів. Відповідно до умов договору (п.1.4.2) проценти підлягають сплаті кожні 16 днів. Граничний строк кредитування - 1 рік.

Згідно з п.1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожнии? день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нормою ч. 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

До того ж, як зауважував Конституційний Суд України у справі про захист прав споживачів кредитних послуг (Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011), межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Крім цього, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору (Постанова ВП ВС у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) від 3 липня 2019 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, нарахування відсотків за користування позикою здійснюється виключно в межах строку кредитування, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Отже, судом встановлено, що строк, на який було надано позику закінчився після спливу 16-денного строку, тобто 13.03.2021.

Умови договору, які передбачають збільшення процентної ставки (до 7,67 % на день) у разі неповернення кредиту після спливу 16 днів, суд розцінює не як плату за користування кредитом, а як платіж, що фактично нараховується у зв`язку з порушенням позичальником своїх договірних зобов`язань та має компенсаційний характер. На думку суду, таке збільшення процентної ставки фактично є прихованою формою відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки застосовується виключно у зв`язку з простроченням виконання договору та зростає залежно від тривалості такого прострочення. За цих обставин суд вважає зазначені умови договору несправедливими відповідно до пункту 5 частини першої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Тобто у визначений договором строк позичальник мала повернути кредит та сплатити відсотки за його користування (протягом 16 днів). У випадку порушення зобов?язання настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. Натомість позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за порушення зобов?язання та не наводив відповідні розрахунки у позові. Так само не наведено жодного обгрунтування з посиланням на відповідні умови договору щодо пролонгації строку кредитування та не надано доказів на підтвердження таких обставин.

З урахуванням визначеної умовами договору процентної ставки - 2% на день фактична заборгованість за відсотками становить 1280 грн. Саме таку суму заборгованості за відсотками суд вважає обґрунтованою та доведеною.

Аналогічні висновки стосуються заборгованості за відсотками за договором позики від 07.10.2021.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 4400 грн. Проте з огляду на встановлений договором позики строк кредитування (30 днів) та розмір процентної ставки (2,00%) сума процентів за користування кредитом в межах строку кредитування становить 1200 грн. 00 коп. Тобто, відсотки в сумі 3200 грн. 00 коп. нараховані позивачем поза межами строку кредитування, за умовами автопролонгації, є такими, що порушують права споживача, є непропорційно великими та фактично становлять плату за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідальність за яке врегульована положеннями ст. 625 ЦК України.

Вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних суд вважає обгрунтованими, оскільки вони нараховані у межах чинного на той час законодавства (до 24.02.2022), зокрема ст. 625 ЦК України.

Отже, загальна сума заборгованості становить 8516,93 грн.:

1)за договором №2105642776304: загальний розмір заборгованості становить 5280 грн:

-заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000 грн.

-- заборгованість за нарахованими процентами - 1280 грн;

2)за договором позики № 928182 становить 3236,93 грн, з яких:

- заборгованість за основним зобов`язанням - 2000.00 грн.

- заборгованість за нарахованими процентами - 1200 грн.

- інфляціи?ні збитки - 32.00 грн.- нараховані 3% річних -4.93 грн.

За таких обставин вищевказані кредитні договори за своїм змістом та формою відповідають вимогам, визначеним законом на момент їхнього укладення, та є підставою для виникнення у сторін цього договору прав та обов`язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов`язання кредитодавцем ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконала, оскільки тіло кредиту та проценти за його користування у повному розмірі та строки, а також станом на час розгляду справи не повернула.

Договори факторингу №1-12 від 01.12.2022 та договір про факторингу №25/01/2022/1 від 25.01.2022, договір про відступлення прав вимог № 10-01/2023 від 10.01.2023 за своїми формами та змістом, суб`єктним складом відповідає вимогам законодавства на момент укладення. Тому суд доходить висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим кредитором, належних первісним кредиторам прав вимог до відповідача за вказаними кредитними договорами. Відтак позовні вимоги за вищевказаними кредитними договорами є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню з урахуванням зазначених вище висновків суду щодо суми заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до ст. 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на положення ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 2 ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000, 00 грн., на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 1911 від 01.04.2026, витяг з акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

Відповідно до заявки про надання юридичної допомоги № 1911 від 01.04.2026 за договором № 01-07/2024 від 01.11.2024, адвокатським об`єднанням було надано позивачу послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на суму 16000, 00 грн., що включає в себе надання усної консультації (2 години (вартість за годину 2000, 00 грн.) 4 000 грн.); складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 години (вартість за годину 3 000 грн.) 12000 грн.).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог:

-судовий збір - 429,56 грн (8516,93 грн *100% : 52787,73* 2662,40 грн);

-витрати на професійну правничу допомогу - 2581,49 грн (8516,93 грн *100% : 52787,73* 16000,00 грн)

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст. 264 265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи 44276926) заборгованість в розмірі 8516 (вісім тисяч п?ятсот шістнадцять) грн 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи 44276926) судовий збір в розмірі 429 (чотириста двадцять дев?ять) грн 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (01133, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3, офіс 306, ідентифікаційний код юридичної особи 44276926) судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги у сумі 2581 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят одну) грн 49 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Кожевник