Рішення № 138105702, 06.07.2026, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/2247/25

Провадження №2/567/264/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Дем`янчук Н.В.

з участю

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Божко Т.Ю.

представника третьої особи Бойко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачка являється матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якої ОСОБА_2 вказана матір`ю, а батьком - ОСОБА_4 .

Вказує, що відповідачка, після досягнення ОСОБА_3 дев`ятирічного віку, залишила родину та переїхала проживати в м.Нетішин, де проживає по даний час та з того часу вихованням малолітньої ОСОБА_3 займався його батько та позивач. Вказує, що після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 його сестра залишилась проживати разом з ним.

Зазначає, що відповідачка не виконує покладені на неї батьківські обов`язки, не цікавиться життям дитини, участі у її вихованні не приймає, не піклується про стан її здоров`я та духовний розвиток.

Відповідачка також не приймає належної участі і у матеріальному утриманні дитини. Вихованням та матеріальним утриманням дитини займається виключно позивач, який не чинить жодних перешкод у спілкуванні відповідачки з дитиною.

Вважає, що відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання доньки свідомо нехтує ним, що полягає у тому, що вона не піклується про її фізичний та духовний розвиток, її підготовку до самостійного життя, не спілкується з нею, не виявляє інтересу до життя дитини, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, будь-якої участі у її вихованні не бере. Зв`язок між відповідачкою та дитиною повністю втрачений та відповідачка не робить жодних дій для його відновлення. Відсутні будь-які непереборні обставини, які б створювали перешкоди у виконання відповідачкою батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_3 .

Така умисна поведінка відповідачки, свідоме нехтування нею своїх батьківських обов`язків з виховання неповнолітньої доньки негативно впливає на її психіку, суперечить інтересам дитини та порушує законні права.

Враховуючи наведене, вважає, що ОСОБА_2 повинна бути позбавлена батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що й спонукало позивача звернутися до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою суду від 05.01.2026р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвало суду від 18.02.2026р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача адвокат Божко Т.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд їх задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 вихованням та утриманням своєї неповнолітньої доньки не займалася та не займається, проживає окремо від позивача та дитини, не відвідувала та не цікавилася життям та здоров`ям дитини, належним чином не утримує дитину, не цікавилася необхідністю участі у додаткових витратах. Зв`язок як матері та дитини між ними повністю втрачений, та відповідачка не робить жодних спроб для відновлення стосунків. Вказала, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає в родині позивача та він самостійно займається її вихованням та утриманням. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористалася.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області Бойко Т.С. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування та не заперечила щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пояснила, що відповідачка не зверталася в службу у справах дітей з приводу вчинення їй будь-яких перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що неповнолітня ОСОБА_3 є її племінницею. Вказала, що матір дитини ОСОБА_2 тривалий час участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться її здоров`ям, навчанням, розвитком, участі у матеріальному забезпеченні дитини не приймає, дитиною опікується виключно ОСОБА_1 . Пояснила, що ОСОБА_1 належним чином матеріально забезпечує дитину, виховує її та створив необхідні умови для її проживання та відпочинку. На її думку, поведінка ОСОБА_2 вказує на те, що батьківських обов`язків вона не виконує.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що матір неповнолітньої ОСОБА_3 тривалий час не приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, покази свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

З матеріалів справи та доводів позивача судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 23.05.2013, згідно якого матір`ю дитини є відповідачка ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_4 .

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 06.11.2020 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 03.02.2025 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 .

Згідно з свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу служби у справах дітей №131 від 08.12.2025 ОСОБА_3 взята на облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно наказу №132 від 08.12.2025 малолітню ОСОБА_3 влаштовано на тимчасове проживання в родину до рідного брата ОСОБА_1 .

Згідно акту обстеження від 08.12.2025 ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 разом з сестрою ОСОБА_3 та бабою ОСОБА_7 . Проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 з дітьми не проживає. Вихованням неповнолітньої ОСОБА_3 займається брат ОСОБА_1 . Для дитини створено всі належні умови для проживання.

Згідно довідки про заробітну плату №294 від 12.12.2025 встановлено, що ОСОБА_1 працює у ВП «Запорізька АЕС» АТ НАЕК «Енергоатом» та отримує заробітну плату, розмір якої за період з червня 2025 р. по листопад 2025 р. становить 254699,77 грн.

Відповідно до характеристики Острозької міської ради від 05.03.2024 ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно характеристики Сіянцівського ліцею Острозької міської територіальної громади ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі та характеризується позитивно.

З дослідженого судом висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №28 від 20.01.2026р. вбачається, що вивчивши ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків та інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини та діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вбачає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що відповідачка, яка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , не піклується про стан її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, як складову виховання. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідачки щодо участі у вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя свого неповнолітньої доньки має місце на протязі тривалого періоду часу. В судовому засіданні встановлено, що відповідачка повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Вона не бере належної участі в утриманні доньки, у її вихованні та розвитку, не цікавиться її життям, здоров`ям та не виявляє будь-якого інтересу до дитини.

Після звернення позивача до суду з вищевказаним позовом відповідачка продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, та будь-яких перешкод з боку позивача для відповідачки у спілкуванні, вихованні та розвитку доньки судом не встановлено, бажання щодо налагодження стосунків з донькою відповідачка не виявляє, а тому за висновком органу опіки та піклування було прийнято рішення про доцільність позбавлення її батьківських прав стосовно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка не докладає належних зусиль для того, щоб брати належну участь у житті свого доньки.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001р. кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п.п.15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Слід зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку, а саме виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки мати або батько маючи реальну можливість виконати такий обов`язок, не вчиняють відповідних дій, та судом було достовірно встановлено, що відповідачка, за відсутності у неї для цього будь-яких об`єктивних причин, перешкод чи труднощів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , та суд прийшов до таких висновків виходячи з наступного.

З письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідачка, яка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_3 , не виявляє щодо дитини батьківського піклування, не турбується про її здоров`я, фізичний і духовний розвиток, не забезпечувала необхідним харчуванням, лікуванням, умовами проживання, що негативно впливає на фізичний та духовний розвиток дитини, як складову її виховання. Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що вказує на наявність підстав, передбачених ст.164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідачки щодо участі у вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя свого доньки має місце на протязі тривалого періоду часу. В судовому засіданні встановлено, що матір неналежно виконує свої батьківські обов`язки. Вона не бере участі в утриманні, вихованні та розвитку своєї доньки, не цікавиться її життям, здоров`ям, навчанням.

На даний момент відповідачка продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, бажання змінити ставлення до неповнолітньої доньки не висловлює.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка неналежним чином приймає участь в утриманні та вихованні доньки та не докладає для цього жодних зусиль.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р.) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, своє ставлення до виховання неповнолітньої доньки не змінила, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться його життям, не піклується про стан її здоров`я, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей.

ОСОБА_2 в службу у справах дітей із заявою про те, що їй перешкоджають спілкуватися з донькою, не звертався.

При цьому, наведені вище обставини дають підстави суду дійти висновку, що відповідачка не має бажання та не спроможна виконувати батьківські функції щодо свого неповнолітньої доньки.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка свідомо ухиляється тривалий час від виконання своїх батьківських обов`язків, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав.

З урахуванням вище встановлених обставин суд погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки обставини наведені у такому висновку знайшли своє підтвердження у доказах, досліджених судом.

Враховуючи положення ч.8 ст.7 Сімейного кодексу України у відповідності до яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, суд вбачає фактичні та правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , а відтак суд доходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.164, 166, СК України, ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (місце знаходження: м.Острог, пр-кт Незалежності, 14 Рівненської області, індекс 35800, код ЄДРПОУ 34070793), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.07.2026.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.