Рішення № 138105489, 10.07.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/419/26

Номер провадження 2/948/457/26

10.07.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

05 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Машівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики №7626516 в розмірі 14715,00 грн., з яких: 4500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 13,05 грн. сума заборгованості за відсотками, 9 000,00 грн. сума заборгованості за пенею; 1201,95 грн. сума заборгованості за комісією та понесені позивачем судові витрати.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 18 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 762516, за умовами якого відповідачу надано кредит у гривні, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені

24.03.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 24032026/1, у відповідності до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 24 березня 2026р. до Договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 14 715,00 грн..

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення Позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 7626516 в розмірі 14 715,00 грн, з яких: 4 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн. сума заборгованості за відсотками; 9 000,00 грн. сума заборгованості за пенею; 1 201,95 грн. сума заборгованості за комісією.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 08.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.46).

05.06.2026 представником відповідача ОСОБА_2 була направлено відзив на позовну заяву, де вказала, що відповідач не погоджується із нарахованими до стягнення відсотками в сумі 13.05 грн, заборгованістю за пенею в сумі 9000,00 грн, заборгованість за комісією в сумі 1201,95 грн, оскільки їх оскільки їх нараховано протиправно та з порушенням норм чинного законодавства, а саме пункту 15 статті 14 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та частково визнає позовні вимоги щодо заборгованості по тілу кредиту - 4500,00 грн(а.с.68-71).

09.06.2026 представник позивача направив відповідь на відзив, вказуючи що такий відзив є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, сторони узгодили розмір кредитів та позик, грошову одиницю, в якій надано кредити та позики, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договорів в електронній формі, на погоджених умовах, жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання договору чи про зарахування та розподілення сплачених коштів відповідачем висловлено не було, відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби, відповідач порушив умови договору, а саме: не повідомив або навмисно приховав інформація від первісного кредитора про свій статусу, та не надав підтверджуючі документи(а.с.101-115).

У судове засідання 10.07.2026 представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету позивача та представника позивача (54-55, 98-99). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у випадку неявки у судове засідання відповідача просив ухвалити заочне рішення (а.с. 5) також у відповіді на відзив просив судові засідання проводити за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (а.с.115).

Відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету представника відповідача (а а.с.100). 05.06.2026 представник позивача ОСОБА_2 направила до суду клопотання про розгляд даної справи без її участі та участі відповідача, при ухваленні рішення просила врахувати правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву (а.с.88, 127-128).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

18.11.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7626516, відповідно до умов якого: сума кредиту становить 4500,00 грн (п.п.2.1. п.2); строк кредиту 30 днів (п.п.2.2. п.2); процентна ставка 0,01%/день, діє протягом строку договору, визначеного п.п.2.2 п.2 Договору (п.п.2.3. п.2), комісія 26.71% від суми позики, що складає 1201,95 грн (п.п.2.4. п.2), дата позики 18.11.2025, дата повернення позики 17.12.2025, денна процентна ставка 0,90 % в день, проценти за понадстрокове користування позикою за день 5%, пеня в день 5 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1925,33%, орієнтовна загальна вартість позики 5715,00 (а.с.6-8).

За умовами п.21 Договору, цей договір укладений у вигляді електронного документ, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію».

У п.30 Договору позики вказаний номери електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Договір позики №7626516 від 18.11.2025 підписано ОСОБА_1 11.10.2026 13:19 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 4mKv72 (а.с.8 на зв.). Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх .

Також ОСОБА_1 електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора 4mKv72підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 9).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що договір позики №7626516 від 18.11.2025 підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердив прийняття ним умов Кредитного договору та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору.

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Факт перерахування коштів ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за кредитним договором, підтверджується довідкою ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» № КД-000065778 від 20.04.2026 р., щодо прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ "Сіроко Фінанс", відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ23-04-25/2ЕПС від 23.04.2025 року, укладеного з ТОВ "Сіроко Фінанс" та завершення платіжної операції з перерахування 18.11.2025 року; ОСОБА_3 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 , 4500,00 гривень, номер платежу 6087e5b6-2921-4962-88ab-29742fe41071 (а.с.10).

Отже, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом їх перерахування на картку НОМЕР_1 , яка зазначена ним у Договорі позики.

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 18.11.2025 кредитні кошти в сумі 4500,00 грн. та скористався ними на власний розсуд.

Крім цього, факт укладення Договору та отримання від первісного кредитора грошових коштів в сумі 4 500 грн. відповідач не заперечує, про що зазначено у відзиві на позов (а.с.68-71).

24.03.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24032026/1, у відповідності до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників згідно переліку. Перехід прав вимог заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників (а.с.14-18).

Акт прийому передачі Реєстру боржників №1 за договором факторингу №24032026/1 від 24.03.2026 підписано 24.03.2026 (а.с.19).

Платіжною інструкцією № 23985 від 30.03.2026 підтверджується факт проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2026 (а.с.20).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до Договору факторингу №24032026/1 від 24.03.2026, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 7626516 від 18.11.2025 в сумі 14715,00 грн, з яких: 4500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн сума заборгованості за відсотками, 1201,95 грн сума заборгованості за комісією, 09000,00 сума заборгованості за пенею (а.с.21).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору № 7626516 від 18.11.2025.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 4500,00 грн суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором № 7626516 від 18.11.2025 відповідач отримав кредит в розмірі 4500,00 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7626516 від 18.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 оплату по тілу кредиту не здійснював, тобто зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту не виконав (а.с.11).

Вказане відповідачем не спростовується.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 4500,00 грн тіла кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають стягненню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 13,05 грн, за пенею в сумі 9000,00 грн, за комісією в сумі 1201,95 грн. суд зазначає таке.

За договором позики № 7626516, укладеного 18 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 , проценти, тобто грошові кошти, що нараховується на суму позики і є платою користування такою позикою встановлені у розмірі 0,01%/день (п.1.3, п.п.2.3. Договору), комісія, що є платою за надання такої позики встановлена у розмірі 26.71% від суми позики та складає 1201,95 грн (п 1.2, п.2.4. Договору), пеня, у випадку порушення позичальником умов договору встановлена у розмірі 5 % в день на залишок суми кредиту (п.1.4, пп. 2.4 Договору).

З Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7626516 від 18.11.2025 вбачається, що заборгованості ОСОБА_1 за відсотками складає 13,05 грн, за пенею - 9000,00 грн, за комісією - 1201,95 грн (а.с.11-12).

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Президента України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Також, у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Представником відповідача надано довідку військової частини НОМЕР_3 від 21.05.2026 за №1069, про те що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_1 з 27.11.2024 по теперішній час (а.с.80), військовий квиток серії НОМЕР_4 , з якого вбачається що, ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України 25.04.2023 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (а.с.81-83), посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 27.03.2024 на ім`я ОСОБА_1 чим підтверджується, що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с.84).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є мобілізованим з 25.04.2023 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», про що мається відповідна відмітка у військовому квитку (а.с.82) та станом на 21.05.2026 продовжує проходити військову службу, що підтверджується довідкою військової частини (а.с.80).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є мобілізованим з 25.04.2023, Договір позики №7626516 укладений 18.11.2025, тобто під час проходження відповідачем військової служби, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вважає, що ОСОБА_1 має бути звільнений від сплати процентів, комісії та пені за Договором позики №7626516 від 18.11.2025.

Доводи представника позивача, про те, що позичальник має надати до банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби, відповідач порушив умови договору та відповідач не повідомив або навмисно приховав інформацію від первісного кредитора про свій статус і не надав підтверджуючих документів не можуть бути застосовані судом як безумовна підстава порушення вимог частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами в сумі 13,05 грн, за пенею в сумі 9000,00 грн, за комісією в сумі 1201,95 грн задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 4500,00 грн.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та наводить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме витребуванням доказів в розмірі 1664,00 грн. (а.с.4 на зв-5).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 14715,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 4500,00 грн, що становить 30,58% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 814,16 грн що становить 30,58 % від 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, на момент ухвалення рішення, документального підтвердження (квитанцій, договорів) понесених витрат пов`язаних з витребуванням доказів представник позивача до суду не надав. У зв`язку з чим, питання визначення розміру витрат пов`язаних з витребуванням доказів та їх можливого стягнення судом не вирішується.

Суд зазначає, що представник відповідача не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення для вирішення питання про судові витрати.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики №7626516 від 18.11.2025 у розмірі 4500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп),

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 814,16 грн (вісімсот чотирнадцять гривень 00 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

представник позивача Грибанов Денис В`ячеславович, РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд 2;.

представник позивача ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ;

представник відповідача адвокат Бульбах Наталія Миколаївна, РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва