Рішення № 138104887, 10.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20916/25

Провадження № 2/369/7416/26

РІШЕННЯ

Іменем України

10.07.2026 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 369/20916/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Фоменка Сергія Олександровича звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у якому просив: стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на свою користь майнову шкоду, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 13 494,05 грн; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 28 983,42 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 15 000,00 грн, понесені витрати на оплату послуг оцінювача у розмірі 4 500,00 грн; стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

05.09.2025 року о 07:55 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виїзду з місця для паркування за адресою Київська область, село Гатне, вул. Приозерський бульвар, 5-Б, не була уважною, не дотрималася безпечної дистанції та здійснила зіткнення з припаркованим належним ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , тим самим спричинила дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується складеним сторонами 05.09.2025 року о 09:04:10 на місці ДТП Електронним європротоколом № C3667473342E.

На момент ДТП ОСОБА_2 була належним користувачем транспортного засобу BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника транспортного засобу BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , як особи, яка експлуатувала вказаний транспортний засіб та керувала ним на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО», що підтверджується полісом № 224960015 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.11.2024 року. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого, складав триста двадцять тисяч грн, а за шкоду, заподіяну майну, сто шістдесят тисяч грн.

05.09.2025 року ОСОБА_1 повідомив про страхову подію Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» надіслав на офіційну електронну адресу страховика письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяву про відшкодування оціненої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди з доданими до них документами.

У відповідь на дану заяву Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» повідомило ОСОБА_1 , що здійснило нарахування страхового відшкодування у розмірі 18 754,72 грн, з чим останній не погодився.

15.09.2025 року з рахунком-фактурою № ST25014238 від 15.09.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОСАМІТ НА СТОЛИЧНОМУ УКРАВТО» ОСОБА_1 повторно надіслав на електронну пошту Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» заяву на здійснення страхової виплати, у розмірі 100 476,02 грн, на що останнє 29.09.2025 року надало відповідь про нарахування 34 580,35 грн збитків та що вказана сума буде оплачена на рахунок позивача.

29.09.2025 року Позивач надіслав на електронну пошту Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» додаткову заяву, якою повідомив, що не погоджується з сумою страхового відшкодування у розмірі 34 580,35 грн.

01.10.2025 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» надіслало ОСОБА_1 звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12.

Не погодившись з викладеними у звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12 розрахунками матеріальної шкоди та виявивши у вказаному звіті порушення, ОСОБА_1 08.10.2025 року уклав договір на проведення експертної оцінки з незалежним оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , на виконання якого було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року. Відповідно до даного звіту, вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 77 057,82 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 48 074,40 грн.

22.10.2025 року, без узгодження суми страхового відшкодування, Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» на підставі даних звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12 здійснило виплату на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 34 580,35 грн.

Також 22.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся з заявою на електронну пошту Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», якою просив врахувати звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року та здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 13 494,05 грн (48 074,40 (розмір витрат на відновлювальний ремонт за звітом № 163/10-25 від 19.10.2025 року з урахуванням зносу, зменшений на суму ПДВ) - 34 580,35 грн (сума здійсненої страхової виплати Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО»). Однак зазначені вимоги Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» належним чином розглянуті не були.

Позивач наполягає на тому, що звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12 не являється належним, допустимим, достовірним, достатнім доказом розрахунку матеріальної шкоди, оскільки даний звіт містить наступні порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159):

1)у звіті не вказано термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 , чим не дотримано підпункт а п. 4.4. Методики;

2)власником автомобіля Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , вказано не ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 ; не вказано його місце проживання та майнові права на автомобіль; жодних відповідних додатків, що зазначені у відповідній графі не додано, чим не дотримано підпункт д п. 4.4. Методики;

3)у звіті відсутня інформація щодо посвідчення про підвищення кваліфікації ОСОБА_5 , чим не дотримано підпункт е п. 4.4. Методики;

4)у звіті відсутні дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем, чим не дотримано підпункт и п. 4.4. Методики;

5)у звіті відсутні відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, чим не дотримано підпункт і п. 4.4. Методики;

6)у звіті відсутні всі необхідні додатки, які зазначені по тексту звіту: калькуляція відновлювального ремонту; обов`язкова фотофіксація пошкоджень транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 ; акт огляду автомобіля.

Крім того, на думку позивача, оцінювач ОСОБА_5 не зазначив конкретних джерел інформації щодо вартості нових деталей та цінових пропозицій на запасні частини і матеріали для ремонту пошкодженого транспортного засобу. Відсутність таких відомостей унеможливлює перевірку обґрунтованості визначених цін та ставить під сумнів об`єктивність і достовірність висновків звіту.

Відтак, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» 13 494,05 грн (48 074,40 (розмір витрат на відновлювальний ремонт за звітом № 163/10-25 від 19.10.2025 року з урахуванням зносу, зменшений на суму ПДВ) - 34 580,35 грн (сума здійсненої страхової виплати Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО») та з ОСОБА_2 28 983,42 грн (77 057,82 (вартість відновлювального ремонту без урахування зносу за звітом № 163/10-25 від 19.10.2025 року) - 48 074,40 грн (розмір витрат на відновлювальний ремонт за звітом № 163/10-25 від 19.10.2025 року з урахуванням зносу, зменшений на суму ПДВ, який повинне відшкодувати Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО»).

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок ДТП зазнав моральних страждань, пов`язаних із пошкодженням автомобіля, необхідністю звернення до страхової компанії, веденням спорів щодо розміру страхового відшкодування, спілкуванням із ОСОБА_2 щодо компенсації збитків та зверненням до суду. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи та використовує автомобіль для щоденного пересування. Тривала експлуатація пошкодженого транспортного засобу, відсутність коштів на його ремонт, бездіяльність страховика та невідшкодування шкоди негативно вплинули на його моральний стан, у зв`язку з чим він просить стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 року визначено головуючого суддю Янченко А.В.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Якименком Миколою Миколайовичем 17.12.2025 року було подано відзив, у якому ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила позовну заяву залишити без руху у зв`язку з порушенням правил підсудності з огляду на те, що позивач фактично та по суті вимог подав позов про стягнення з відповідачів вартості (різниці у вартості) відновлюваного ремонту як з урахуванням так й без урахування зносу, що не є тотожним стягненню (відшкодуванню) шкоди, заподіяної майну позивача. Зазначила, що сума заявлена до стягнення з ОСОБА_2 не перевищує суму 160 000 грн, що становить ліміт відповідальності страховика, згідно полісу №224960015 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW I3, д.н.з. НОМЕР_1 в Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО». Відтак, в даному випадку відповідальність Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» у даній справі не вичерпана, а пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_2 є повністю безпідставним та необґрунтованим.

24.12.2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено про відсутність підстав для залишення позову без руху, оскільки позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про відшкодування завданої шкоди, яка наразі не є відшкодованою належним чином у повному розмірі, а не про стягнення будь-якої самостійної «різниці у вартості» відновлювального ремонту, що унеможливлює їх відмежування від деліктних зобов`язань та підлягає оцінці судом з урахуванням положень цивільного законодавства, яке регулює відшкодування шкоди.

Позивачем наголошено, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 посилається на положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції Закону № 3720-IX від 21.05.2024, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, його дія поширюється лише на договори страхування, укладені після набрання ним чинності. Оскільки договір страхування за полісом № 224960015 набрав чинності 24.11.2024 року, а страховий випадок пов`язаний із правовідносинами, що регулювалися попередньою редакцією закону, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України № 1961-IV від 01.07.2004 року у редакції, чинній до 01.01.2025.

ОСОБА_1 звернув увагу на відсутність будь-яких заперечень ОСОБА_2 щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та її розміру.

Позивачем 24.12.2025 року було подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яким просив стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на свою користь суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5870,00 грн та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 130,00 грн.

До Києво-Святошинського районного суду Київської області також надійшов відзив Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», яким відповідач позовні вимоги не визнав, вважає обов`язок щодо страхового відшкодування виконаним та заперечив проти застосування даних звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року.

31.12.2025 року представником ОСОБА_2 було подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що позивачем не спростовані доводи відповідачки у її відзиві про наявність підстав залишення позову без руху; про те, що саме страховик зобов`язаний відшкодовувати шкоду, відповідно до ліміту відповідальності; про те, що перевищення ліміту відповідальності страховика у даній справі не відбулось. Крім того, вказано, що ОСОБА_1 взагалі не доведено та не надано будь-яких належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди. Було заявлено клопотання про призначення судового засідання з повідомленням та викликом всіх учасників справи, в яке також викликати та допитати в якості свідка ФОП ОСОБА_4 щодо обставин та даних складення та внесення (наведення) в звіті про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

Щодо залишення позовної заяви без руху.

Частиною 1 ст. 27 ЦПК України встановлено загальне правило, згідно з яким позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28 ЦПК України визначає випадки визначення підсудності справ за вибором позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Предметом позову ОСОБА_1 є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася 05.09.2025 року.

Враховуючи ту обставину, що ДТП сталося за адресою АДРЕСА_1 ., то позивач має право вибору підсудності і має право на пред`явлення позову за місцем завдання шкоди.

Таким чином, зазначена позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підсудна Києво-Святошинському районному суду Київської області, підстав для залишення цієї позовної заяви без руху не вбачається.

Щодо призначення судового засідання з повідомленням та викликом всіх учасників справи та допиту свідка.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Частинами 5-7 ст. 279 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

31.12.2025 року представником ОСОБА_2 було подано заперечення на відповідь на відзив, у яких, зокрема, містилось клопотання про призначення судового засідання з повідомленням та викликом всіх учасників справи.

Суд вважає, що відсутні підстави для розгляду вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, оскільки предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а доводи представника ОСОБА_2 , викладені у клопотанні, не доводять необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, оскільки характер справи не вимагає проведення судового засідання, а її розгляд можливий за наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями сторін.

При цьому, жодне право учасника справи на висловлення своєї позиції не порушується, оскільки положення ЦПК України передбачають можливість викласти учасниками справи свою думку та надати відповідні докази шляхом надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, додаткових пояснень, доказів тощо.

Крім того, суд звертає увагу на пропуск представником відповідача встановленого ч. 7 ст. 269 ЦПК України строку на подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

За таких обставин суд вважає можливим проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що має наслідком відмову у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 .

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_2 про виклик та допит свідка ФОП ОСОБА_4 , який склав звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року, поданий ОСОБА_1 .

Поданий звіт є письмовим доказом у справі та міститься в матеріалах справи. Представник ОСОБА_2 не навів конкретних обставин, які неможливо встановити на підставі наявних доказів без допиту зазначеної особи.

Доводи клопотання фактично зводяться до незгоди з висновками оцінювача та оцінкою розміру шкоди, що саме по собі не є підставою для виклику і допиту свідка.

Крім того, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а необхідність переходу до розгляду справи з повідомленням сторін або вчинення додаткових процесуальних дій судом не встановлена.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_2 про виклик та допит свідка.

Щодо матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.09.2025 року приблизно о 07:55 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виїзду з місця для паркування за адресою Київська область, село Гатне, вул. Приозерський бульвар, 5-Б, не була уважною, не дотрималася безпечної дистанції та здійснила зіткнення з припаркованим належним ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується складеним сторонами 05.09.2025 року о 09:04:10 на місці ДТП Електронним європротоколом № C3667473342E.

Відповідно до наданої суду копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , ОСОБА_2 є належним користувачем транспортного засобу BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 .

Враховуючи вказані обставини, суд вважає доведеним та таким, що не підлягає сумніву, факт завдання матеріальної шкоди позивачу саме з вини відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Приписами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Встановлено, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 224960015 від 24.11.2024 року, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», (страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану життю та здоров`ю потерпілого, складає 300 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну, 160 000 грн).

Поліс № 224960015 набрав чинності 24.11.2024 року. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з вимогами ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Поряд з цим, обов`язок страховика по виплаті страхового відшкодування не є безмежним, і згаданий вище Закон, покладаючи цей обов`язок на страховика, одночасно наділяє його правом переконатись та перевірити, чи подія відноситься до страхового випадку, і такому праву страховика, виходячи з вимог ст. 33-1 Закону, кореспондується обов`язок учасників ДТП сприяти в проведенні розслідування.

Кваліфікуючою ознакою страхового випадку, як події, яка породжує обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування, виходячи зі змісту статті 6 Закону, є цивільно-правова відповідальність застрахованої особи, яка може виникати виключно за наявності вини такої особи у настанні страхового випадку.

Відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов`язок встановлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

У даному випадку факт настання страхового випадку та наявність у його спричиненні вини ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Статтею 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Так, відповідно до п. 34.2. ст. 34 цього Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Аналіз наведеної норми дає підстави стверджувати про необхідність забезпечення мети направлення експерта до місцезнаходження пошкодженого майна, що полягає, по-перше, у визначенні причин настання страхового випадку та, по-друге, - у визначенні розміру збитків.

Встановлено, що 05.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» із повідомленням про подію, яка мала ознаки страхового випадку, та з заявою про відшкодування оціненої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до наданої копії звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12, виконаного ФОП ОСОБА_5 на замовлення Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», вартість матеріального збитку завданого власнику майна TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, кузов № НОМЕР_6 , внаслідок ДТП, складає: 34 580,35 грн, без ПДВ на запасні частини та матеріали.

ОСОБА_1 з вказаним розміром страхового відшкодування не погодився.

Згідно з звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 77 057,82 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 48 074,40 грн.

За проведення оцінки позивач сплатив грошові кошти у розмірі 4 500 грн, що підтверджується договором на проведення експертної оцінки від 08.10.2025 року, актом виконаних робіт 22.10.2025 року, платіжною інструкцією № CEE5-C83H-0KT0-135B від 08.10.2025 року.

22.10.2025 року ОСОБА_1 було здійснено виплату страхового відшкодування від Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на суму 34 580,35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією скріншоту про зарахування на рахунок позивачу вказаних коштів.

22.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» та просив здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 13 494,05 грн, що становить різницю між розміром витрат на відновлювальний ремонт за звітом № 163/10-25 від 19.10.2025 року з урахуванням зносу, зменшений на суму ПДВ, та сумою здійсненого страхового відшкодування, що станом на день подачу позову до суду було залишено без розгляду Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО».

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач посилався на те, що виплачені відповідачем Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» у якості страхової виплати грошові кошти в розмірі 34 580,35 грн не є достатніми для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу TOYOTA CAMRY, д.н.з. НОМЕР_4 , оскільки відповідно до отриманого ОСОБА_1 звіту № 163/10-25 від 19.10.2025 року вартість відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 77 057,82 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 48 074,40 грн.

Відтак, у зв`язку із існуванням обов`язку страховика відшкодувати витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та з урахуванням здійсненого страхового відшкодування ОСОБА_1 вважає, що у відповідача Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» існує невиконаний обов`язок із виплати позивачеві решти суми страхового відшкодування у розмірі 13 494,05 грн.

Окрім того, за переконаннями позивача, на його користь також повинно бути стягнуто із відповідача ОСОБА_2 , як особи винної у пошкодженні транспортного засобу, 28 983,42 грн різниці між вартістю відновлювального ремонту цього автомобіля без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 05 вересня 2025 р. та належного позивачу розміру страхового відшкодування від страховика.

З матеріалів справи вбачається, що розмір страхового відшкодування розраховувався відповідачем Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» на підставі звіту від 18.09.2025 року № 63-D/17/12, згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику майна TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2020 року випуску, кузов № НОМЕР_6 , внаслідок ДТП, складає: 34 580,35 грн, без ПДВ на запасні частини та матеріали.

Втім, ознайомившись із вказаним звітом, суд не може узяти його до уваги, з огляду на такі обставини.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами) (далі Методика). Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року по справі №200/12295/17, від 03 червня 2021 року по справі №461/2217/19.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ визначені у Методиці яка застосовується, серед іншого, з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.

Згідно п. 2.4 Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п. 1.3 Методики, вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Тому, з урахуванням вимог п. 1.3 Методики слід дійти висновку, що будь-який розрахунок матеріального збитку без урахуванням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів буде суперечити наведеному в п. 2.4. поняттю вартості матеріального збитку.

Однією з головних вимог, передбачених Методикою, є особистий огляд колісних транспортних засобів оцінювачем (експертом), про що зазначено в п. 5.1 Методики.

Відповідно до п. 5.5 Методики, під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно з п. 8.1, 8.5 Методики, для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Наведені вище норми Методики, вказують на те, що за результати огляду ТЗ оформлюються оцінювачем (експертом) відповідним документом: звітом про оцінку майна (якщо він складається оцінювачем), або висновком експерта (якщо складається судовим експертом).

Відповідно п. 5.1 Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Крім цього Методикою передбачено, що з метою дотримання п. 5.5 Методики оцінювач зобов`язаний установити характер і обсяги пошкоджень на момент особистого огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Відповідно п.4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Згідно з п. 4.4. Методики, у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація:

а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності;

б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;

в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;

г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);

ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки;

д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;

е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;

є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;

ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);

з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);

и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);

і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;

й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);

к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;

л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;

м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань;

н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;

о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;

п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;

р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);

с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Суд звертає увагу, що вказаний вище звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12, виконаного ФОП ОСОБА_5 на замовлення Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», складений з очевидним порушенням вимог п. 1.3, п.п. а, д, е, и, і п. 4.4, п. 5.1, п. 5.5, п. 8.1, п. 8.5 Методики, оскільки він не містить відомостей про строк дії сертифіката та підвищення кваліфікації оцінювача, належних даних про власника транспортного засобу, часу, місця та учасників огляду КТЗ, а також необхідних додатків, зокрема калькуляції ремонту, фотофіксації пошкоджень та акта огляду автомобіля.

Крім того, у звіті відсутні посилання на джерела цінових пропозицій щодо запасних частин та калькуляція відновлювального ремонту, що позбавляє можливості перевірити достовірність визначеного розміру збитків.

Таким чином, оскільки Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» при виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування було взято за основу про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.09.2025 року № 63-D/17/12, який складено з порушенням вимог Методики, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вказаний звіт, наданий відповідачем Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО», не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Разом із цим, уважно проаналізувавши звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року, виконаний ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що він є належним та допустимим доказом, що визначає розмір заподіяної шкоди позивачу, оскільки складений суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідні ліцензії та кваліфікацію, у відповідності до вимог Методики.

Відповідачами Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» та ОСОБА_2 в ході розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування долученого позивачем до позовної заяви звіту № 163/10-25 від 19.10.2025 року. Клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи також не заявлялось.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом ч. 1 ст. 28, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З матеріалів справи встановлено, що між відповідачем Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» та ОСОБА_1 не було досягнуто згоди про розмір страхового відшкодування останньому та відповідно між ними після здійсненої Акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНГО» виплати страхового відшкодування залишився невирішеним спір щодо розміру належної суми страхового відшкодування, на яку позивач має право в межах ліміту відповідальності страхувальника.

Так, наведеними вище нормами спеціального законодавства визначено, що у разі звернення потерпілого до страховика винної особи у ДТП, страховик має виплатити потерпілому страхові відшкодування у розмірі ліміту страхових виплат, передбачених договором, у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей.

Крім наведеного, як зазначено вище, згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з поданих до суду позивачем заяв по суті спору, відновлювальний ремонт належного йому транспортного засобу Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , не здійснено.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, положень ст. 22,3 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» виник обов`язок з відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), та оскільки таке відшкодування частково здійснювалось безпосередньо на рахунок позивача (потерпілої особи), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, підлягає зменшенню на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Відповідно до звіту № 163/10-25 від 19.10.2025 року, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 48 074,40 грн.

Відтак, враховуючи, що транспортний засіб ОСОБА_1 зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулась з вини належного користувача застрахованого транспортного засобу транспортного засобу BMW І3, д.н.з. НОМЕР_1 , після чого позивач з метою отримання страхового відшкодування у встановленому законом порядку звернувся до його страховика Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», який свої зобов`язання зі сплати страхового відшкодування фактично виконав частково, зокрема сплатив тільки 34 580,35 грн, суд дійшов висновку, що в силу приписів ст. 22, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» підлягає стягненню сума невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 494,05 грн, що становить різницю між визначеним розміром витрат на відновлювальний ремонт за звітом № 163/10-25 від 19.10.2025 року з урахуванням зносу, зменшений на суму ПДВ, та фактично сплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування.

З огляду на наведене, пред`явлені ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 , суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, від 19 липня 2021 року у справі №203/3219/15-ц, від №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року, від 02 вересня 2019 року у справі №545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц.

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №757/54513/16 зазначено, що системний аналіз ст. 22 ЦК України ч. 2 ст. 1192, ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

З врахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також з урахуванням положень ст. 34, 35, 36 цього Закону вбачається, що розмір матеріального збитку, який має виплатити страховик, як страхове відшкодування, розраховується на підставі звіту (висновку) спеціаліста з певними обмеженнями встановленими спеціальним законом, а решту коштів пов`язаних з відшкодуванням збитків на ремонт транспортного засобу має відшкодувати винна в ДТП особа.

Як свідчить звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 163/10-25 від 19.10.2025 року, складений на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 77 057,82 грн; розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ марки TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_4 з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 05 вересня 2025 р., становить: 48 074,40 грн.

Отже, враховуючи, що суд стягнув зі страховика недоплачене страхове відшкодування, визначене відповідно до вимог закону, а відповідно до звіту № 163/10-25 від 19.10.2025 року, який судом враховано, як належний доказ, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача складає 77 057,82 грн, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_2 , як винуватця завдання шкоди, підлягає до стягнення різниця між вказаною сумою (77 057,82 грн) і сумою належного страхового відшкодування (48 074,40 грн), що становить 28 983,42 грн.

Щодо моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 1-4 ст. 23 ЦК України, Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, у тому числі, у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням цивільних прав, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.04.2020 року по справі № 821/1841/17 (п. 53) практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно з положеннями ст. 23, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», моральною є шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено наявності фізичного болю та страждань, які останній зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відсутні підстави для відповідного відшкодування страховою компанією моральної шкоди. Водночас наявні підстави для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 , оскільки саме внаслідок її дій спричинено ДТП, яким позивачу заподіяно моральну шкоду.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а)позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.05.2022 у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)».

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Як вказано в постанові Верховного Суду від 14.02.2023 у справі № 944/1122/21, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду таз чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У справі, що є предметом розгляду, позивач посилається на те, що внаслідок ДТП йому була завдана моральна шкода, у вигляді спричинення та перенесення істотних душевних переживань, нервового напруження, стресу.

Судом встановлено, що після ДТП позивач був змушений протягом тривалого часу вживати додаткових заходів для захисту своїх порушених прав, зокрема неодноразово звертатися до страхової компанії, вести суперечки щодо розміру страхового відшкодування, компенсації різниці між страховою виплатою та фактичними витратами на ремонт, витрачати час та кошти з метою визначення реальної вартості збитків, відчувати систематичне ігнорування законних вимог щодо відшкодування шкоди, а також звернутися до суду за захистом свого права.

Суд також враховує, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи та використовує транспортний засіб для щоденного пересування, у зв`язку із чим експлуатація пошкодженого транспортного засобу та щоденні думки про пошкоджений автомобіль протягом тривалого часу, відсутність коштів для повноцінного ремонту транспортного засобу, страху можливого повторення події негативно вплинули на його психоемоційний стан.

В даному конкретному випадку суд вважає, що ОСОБА_1 повністю доведено, що пережиті ним негативні емоції досягли рівня «страждань», що може бути підставою для стягнення моральної шкоди.

З огляду на характер правопорушення, тривалість та обсяг моральних переживань позивача, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, а також з урахуванням засад розумності та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, вивчивши позиції сторін, викладені у заявах по суті справи, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплачував, оскільки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як інвалід другої групи.

Так, згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_7 від 15.08.2024 року, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.

Згідно з вимогами ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, оскільки рішення у справі було ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів пропорційно до задоволених до них вимог на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставками 2025 року 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 211,2 грн: з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 284,39 грн; з ОСОБА_2 926,81 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься копії договору № 033 про надання правничої допомоги від 28.10.2025 року та додатку № 1 від 30.10.2025 року до нього, акту наданих послуг № 23 від 23.12.2025 року, платіжної інструкції № HA7E-07A0-4267-XMEP від 23.12.2025 року, якими підтверджується факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 25 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, враховуючи відсутність клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідачів, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача 25 000,00 грн правничої допомоги пропорційно до задоволених до них вимог: з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» 5 870 грн, з ОСОБА_2 19 130,00 грн.

Також, оскільки позивач поніс витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та складання звіту № 163/10-25 від 19.10.2025 року, який був прийнятий судом під час вирішення спору, суд вважає за необхідне стягнути на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 500 грн витрат, понесених на складення цього звіту, що підтверджується копіями договору на проведення експертної оцінки від 08.10.2025 року, акту виконаних робіт 22.10.2025 року, платіжної інструкції № CEE5-C83H-0KT0-135B від 08.10.2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.33) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 13 494,05 грн (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 28 983,42 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят три гривні сорок дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.33) на користь держави судовий збір у розмірі 284,39 гривень (двісті вісімдесят чотири гривні тридцять дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 926,81 гривень (дев`ятсот двадцять шість гривень вісімдесят одна копійка).

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.33) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 870,00 гривень (п`ять тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19 130,00 гривень (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять грн. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені витрати на оплату послуг оцінювача у розмірі 4 500,00 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 10.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко