Рішення № 138104882, 09.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9059/26

Провадження № 2/369/12643/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/9059/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна тітка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання та реєстрації якої було за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з (однієї другої) частини житлового будинку загальною площею 126,1 кв.м., житловою площею 65,2 кв.м. з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», погребу літ. «Г», вбиральні літ. «Е», криниці №1, огорожі №2-4, який розташований по АДРЕСА_2 (до адміністративно-територіального поділу - Києво-Святошинського району) Київської області, і належала померлій на праві приватної спільної часткової власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 09.02.1993 р. за реєстровим №2-810, зареєстрованого Києво-Святошинським БТІ 16.02.1993 р. за №597 в книзі 2. Не мав змоги звернутися до нотаріальної контори для прийняття спадщини у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України з поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, в тому числі введенням на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, по всій території в Україні військового стану у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, який в подальшому на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» неодноразово продовжувався і триває по теперішній час згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 квітня 2026 року № 4857-ІХ, і триваючою прогресуючою хворобою (є інвалідом другої групи за станом здоров`я-ампутація правої ноги на рівні середньої третини правої гомілки, та ампутація першого пальця лівої ноги на рівні середньої третини діафізу плюснової кістки зі свіжими рубцями на лівій стопі, фантомні болі у місцях ампутації, тяжка форма цукрового діабету, повна інсулін залежність, пересування по кімнаті тільки зі сторонньою допомогою), як спадкоємця за заповітом на вчинення цих дій. 04.03.2023 року він звернувся до Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті його рідної тітки ОСОБА_3 , яким було заведено спадкову справу за №36/2023, номер у спадковому реєстрі 70348367. 23.04.2026 р., звернувшись до Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова І.С. з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Вітвіцькою К.Ф., секретарем Виконкому Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.02.2012 р. за реєстровим номером №2, на майно, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.04.2026 р. №162/02-31 з підстав пропущення ним шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини, і що він має право звернутися до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рідний брат позивача, ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті тітки, ОСОБА_3 , не подавав, тому згідно положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України він вважається таким, що не прийняв її. Інших спадкоємців на зазначене вище спадкове майно - на 1/2 частку житлового будинку не має.

Просить суд визнати причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини поважними. Визначити додатковий строк для подання заяви позивачу, ОСОБА_1 , про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його рідної тітки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

15 травня 2026 року суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі, на виконання положень ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02.07.2026 р. о 10 год. 45 хв.

10 червня 2026 року від Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича надійшла спадкова справа за №36/2023, заведена після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У судове засідання 02.07.2026 року позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

В судове засідання 02.07.2026 р. відповідач-1 ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від відповідача -1 ОСОБА_2 29.05.2026 року надійшла заява про визнання позову, в якій підтвердив, що він, як спадкоємець за заповітом, не приймав спадщину після смерті тітки, ОСОБА_3 , в установлений законом спосіб, оформляти спадщину після її смерті не бажає, вважає, що позивач пропустив строк на прийняття спадщини після смерті їхньої рідної тітки з поважних причин, оскільки тяжко хворів, і не міг самостійно пересуватися, інших спадкоємців на спадкове майно після смерті тітки, окрім нього і позивача, не має, власних дітей вона не мала, чоловік помер у 2007 році, тому користуючись своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 174, ст. 206 ЦПК України повністю визнав заявлені позивачем вимоги, не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову, і просить суд розглянути справу у його відсутність.

В судове засідання 02.07.2026 р. відповідач -2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву від 11.06.2026 р., підписаний представником Ірпінської міської ради, в якому відповідач-2 просить суд долучити до матеріалів справи даний відзив, справу розглянути за відсутності представника Ірпінської міської ради, прийняти законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення за наслідками розгляду справи, судові витрати не покладати на Ірпінську міську раду, також зазначив, що ним не допущено порушення прав позивача, що підтверджується відсутністю будь-яких позовних вимог до міської ради.

Третя особа: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович в судове засідання 02.07.2026 р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На виконання вимог ухвали суду від 15.05.2026 р. від третьої особи до суду надійшла витребувана судом копія спадкової справи №36/2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 10 лютого 2022р. Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)), відповідний актовий запис про смерть №234 складено 10.02.2022 р.

Після її смерті відкрилась спадщина, що складається з 1/2 (однієї другої) частини житлового будинку загальною площею 126,1 кв.м., житловою площею 65,2 кв.м.) з відповідною частиною господарських будівель і споруд: сараю літ. «Б», погребу літ. «Г», вбиральні літ. «Е», криниці №1, огорожі №2-4, розташованого під номером АДРЕСА_3 (до адміністративно-територіального поділу - Києво-Святошинського району) Київської області, і належить померлій на праві приватної спільної часткової власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори 09.02.1993 р. за реєстровим №2-810, зареєстрованого Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації 16.02.1993 р. за №597 в книзі 2, що підтверджується також листом-відповіддю Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 20.03.2026 року за № 548.

На день смерті померла, ОСОБА_3 , була зареєстрована і проживала в житловому будинку АДРЕСА_1 (до адміністративно-територіального поділу - Києво-Святошинського району) Київської області, що підтверджується матеріалами спадкової справи і відомостями з будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_3 .

За вимогами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Одним із видів спадкування є спадкування за заповітом (ст. 1217 ЦКУ).

До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її у строк і в порядку, встановленому статтями 1269 і 1270 ЦК України.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.1ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що померлою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 08.02.2012 року було складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим номером №2, за яким належну їй на праві особистої власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом долю житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , вона заповіла в рівних долях своїм племінникам: позивачу, ОСОБА_1 , та відповідачу-1, ОСОБА_2 .

Родинні відносини, а саме, що мати позивача, ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідними сестрами, відповідно позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є племінником ОСОБА_3 (дівоче прізвище - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджуються Свідоцтвом про народження позивача, ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданим 17.11.1973 р. Мих-Рубежівською с/радою Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис про народження за №54, в якому зазначено: батько: ОСОБА_6 , українець, мати: ОСОБА_4 , українка; ОСОБА_7 довідкою про народження матері позивача, ОСОБА_8 , виданою Державним архівом Київської області за №02.2-07/1303/48.01/48.05/2026 від 02.04.2026 р., в якій зазначено: батько: ОСОБА_9 (так у документі), 45 років, українець, мати: ОСОБА_10 , 37 років, українка; Свідоцтвом про укладення шлюбу батьків позивача серії НОМЕР_3 , виданим 28.02.1973 р. Мих.Рубежівською с/радою Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис про укладення шлюбу за №10; Свідоцтвом про смерть матері позивача, ОСОБА_4 , серії НОМЕР_4 , виданим 26.11.2019 р. Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис про смерть за №64; НОМЕР_5 про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій зазначено: батько: ОСОБА_9 , мати: ОСОБА_10 (відповідний актовий запис в книзі записів актів громадянського стану про народження за 1938 р. «27/х»); Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00057770909 від 16.04.2026 р., виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що 27.12.1967 р., ОСОБА_11 , у Виконавчому комітеті Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області уклала шлюб з ОСОБА_12 , змінивши своє прізвище після реєстрації шлюбу на « ОСОБА_12 », про що складено відповідний актовий запис за №38, який тривав до 18.12.1984 року; Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу за №00057771279 від 16.04.2026 року, виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відповідний актовий запис про розірвання шлюбу за №445 від 18.12.1984 р., за яким прізвище дружини після розірвання шлюбу - « ОСОБА_12 »; Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу за №00057771580 від 16.04.2026 р., виданим Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що 02.03.1985 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_15 , відповідний актовий запис про шлюб за №7, змінивши своє прізвище після укладання шлюбу на « ОСОБА_3 ».

На момент своєї смерті ОСОБА_3 власних дітей не мала. Чоловік, ОСОБА_15 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , видане 10.07.2007 року Виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис про смерть за №34. У попередньому шлюбі з ОСОБА_12 , мала сина, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 8 років, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданим 10.12.1971 року Мих-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, відповідний актовий запис про народження за №53, Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим 10.04.1980 року Мих-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району, відповідний актовий запис про смерть за №22.

Рідний брат позивача, відповідач-1, ОСОБА_2 , заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 тітки, ОСОБА_3 , за заповітом не подавав, тому згідно положень ч. 1 ст. 1272 ЦК України він вважається таким, що не прийняв її.

Інших спадкоємців судом не встановлено, позивачем не повідомлено.

Позивач є племінником померлої ОСОБА_3 , і є спадкоємцем її спадкового майна за заповітом, посвідченим 08.02.2012 р. секретарем виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстровим номером №2.

04.03.2023 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 рідної тітки ОСОБА_3 .

04.03.2023 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. було заведено спадкову справу за №36/2023, номер у спадковому реєстрі 70348367, шо підтверджується Витягои про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №71687067 від 04.03.2023р.

23.04.2026 року позивач звернувся до Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьова Івана Сергійовича з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим Вітвіцькою Катериною Федорівною, секретарем Виконкому Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.02.2012 року за реєстровим номером №2, на майно, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , що є його рідною тіткою.

Судом встановлено, що Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.04.2026 р. №162/02-31, виданою приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І.С. у спадковій справі №36/2023, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , з підстав пропущення ним шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини, і рекомендовано відповідно до ст. 257 ЦК України та ст. ст. 107, 109, 118 ЦПК України звернутися до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

За загальним правилом для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Особливості спадкування під час воєнного стану, на сьогодні, регулюються Постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164. Окрім того, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 № 1118/5, що набрав чинності 19.03.2022 року, були внесені зміни в порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Так, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №676/47/21 (провадження №61-8014св22) надано цікаву й неочікувану оцінку пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - постанова КМУ №164).

Так, Верховний Суд, надаючи оцінку п. 3 постанови КМУ №164, вважає, що вона суперечить статтям 1270, 1272 Цивільного кодексу України, а тому не підлягає застосуванню. Вказали наступне:

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина друга статті 4 ЦК України).

Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).

У доктрині приватного права зауважується, що ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК як кодифікованим законом та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі).

Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Причому, що такий спосіб вирішення колізії норм ЦК із нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15), Великою Палатою Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20).

Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (стаття 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина перша статті 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: 1) правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; 2) строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); 3) законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;

Отже, на думку Верховного Суду, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Таким чином, найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики, відкидає можливість застосування 10-місячного строку на прийняття спадщини в умовах воєнного стану, передбаченого п. 3 постанова Кабінету Міністрів України №164, і наполягає на застосуванні 6-місячного строку, встановленого Цивільним кодексом України (або на внесенні необхідних змін до ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 р. № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яка набрала чинності через місяць з дня офіційного опублікування документа, тобто 19.06.2023 р., (п.п. 2 пункту 3) було виключено пункт 3 (три) з постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 164, яким було зупинено на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. У період дії п. 3 Постанови КМ України №164 строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця закінчився у позивача 09.12.2022 року, позивач пропустив строк на прийняття спадщини на три місяці.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , пропустив строк прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, з поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, оголошенням військового стану, і у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я позивача з серпня місяця 2021 року по даний час (тяжка прогресуюча хвороба, діагноз: «Цукровий діабет, тип 2, тяжкий перебіг, стан декомпенсації. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок 4 ст. Вялогранулююча рана лівої ступні», який призвів до гангрени і ампутації позивачу правої ноги на рівні середньої третини правої гомілки, та ампутації першого пальця лівої ноги на рівні середньої третини діафізу плюсневої кістки зі свіжими рубцями на лівій стопі, постійних фантомних болей у місцях ампутації, тяжкої форми цукрового діабету, повної інсулін залежності, не можливості самостійно рухатися і потребі в постійній сторонній допомозі), що підтверджується Випискою із медичної картки стаціонарного хворого КНП «КМКЛ» №1 від 08.09.2021 р. за №14934, Медичною документацією КНП «Ірпінської центральної міської лікарні Ірпінської міської ради Київської області (Огляд лікаря хірурга ФПОД №028/о від 17.09.2021 р.: обмеження рухів, пацієнт тимчасово непрацездатний); Випискою із медичної картки стаціонарного хворого КНП «КМКЛ» №1 від 05.10.2021 р. за №16866, повний діагноз «Діабетична остеоартропатія 1-го пальця лівої стопи, норицева форма»; Медичною документацією КНП «Ірпінської центральної міської лікарні Ірпінської міської ради Київської області (Огляд лікаря хірурга ФПОД №028/о від 13.10.2021 р., від 22.10.2021 р.); Протоколом обстеження КНП КОР «Київської обласної клінічної лікарні» позивача від 29.08.2022 року; Випискою із медичної картки стаціонарного хворого КНП «КМКЛ» №8 за №15662; Медичною документацією КНП «Ірпінської центральної міської лікарні Ірпінської міської ради Київської області (Огляд лікаря невропатолога ФПОД №028/о від 14.12.2022 р.: клінічний діагноз «G63.3 -Поліневропатія при інших ендокринних та метаболічних хворобах (Е00-Е07, Е15-Е16, Е20-Е34, Е70-Е89)*, діабетична дистальна симетрична сенсо-моторна нейропатія верхніх і нижніх кінцівок, важка форма»; Огляд лікаря офтальмолога ФПОД №028/о від 15.12.2022 р.; Огляд лікаря ендокринолога ФПОД №028/о від 16.12.2022 р.); Оглядом пацієнта при направленні на МСЕК КНП «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області від 21.12.2022, Витягом Обласної МСЕК №2 із акту огляду №220 від 13.02.2023 р.; Виписками із медичної картки стаціонарного хворого КНП «КМКЛ» №8 за №18844, №26122, Консультативними заключеннями Консультативно-діагностичного центру Київської обласної лікарні лікаря ортопеда-травматолога від 16.02.2024 р., лікаря невролога від 06.03.2024 р., Протоколом обстеження КНП КОР «Київської обласної клінічної лікарні» позивача від 06.03.2024 р., Оглядами сімейного лікаря КНП «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Ірпінської міської ради Київської області позивача від 18.03.2024 р., від 06.06.2025 р., довідкою до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №859268.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як роз`яснив у своїй постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17 Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності, про що наголошено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 23 серпня 2017 року, справа № 6-1320цс17, від 26 вересня 2012 р. у справі № 6-85цс12.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

З огляду на однозначні положення ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця, у позивача, з урахуванням наведених переконливих мотивів у даному позові, виникло «законне сподівання» в успадкуванні прав на нерухоме майно - (одну другу) частку житлового будинку рідної тітки, ОСОБА_3 , через визначення в судовому порядку додаткового строку на прийняття спадщини. Таке «законне сподівання» входить до поняття «майно», вільне володіння яким захищається ст. 1 Першого протоколу Конвенції (про ознаки «законного сподівання» зазначено у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року).

Як роз`яснено Верховним Судом України у п. 26 постанови Пленуму від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" суди відкривають провадження у справі за позовом особи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку про прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Статтею 1 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними та значущими перешкодами для вчинення цих дій.

Оскільки, позивач в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, тому суд дійшов висновку, про можливість надати позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, ч. 3 ст. 200, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, ч. 1 ст. 1220, ч. 1, 3 ст. 1223, ст. 1233, ч.1, ч. 5 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 3 ст. 1272 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ірпінської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори/ нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті рідної тітки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , - строком у три місяці з дня набрання рішення законної сили.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_9 , засоби зв`язку: НОМЕР_10 , еmail: ІНФОРМАЦІЯ_11

Інформація про відповідача-1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_11 , засоби зв`язку: НОМЕР_12 .

Інформація про відповідача-2: Ірпінська міська рада, місцезнаходження: Україна, 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, 2-а, код ЄДРПОУ 33800777, засоби зв`язку: (04597) 61400, email: irpin_mvk@ukr.net.

Інформація про третю особу: Приватний нотаріус Бучанського районного

нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович, місцезнаходження: Україна, 08134, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Лесі Українки, будинок 74-А, приміщення 188, засоби зв`язку НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , email: ІНФОРМАЦІЯ_13 .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 09.07.2026 року.

Суддя А.В. Янченко