Рішення № 138104515, 02.07.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/615/26

Номер провадження 2/289/953/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М .,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Житомирської обласної прокуратури Великої Т.С.,

представника відповідача ГУНП в Житомирській області Голуб Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Казначейської служби в Житомирській області, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь моральну шкоду в сумі 789182,00 грн., завдану незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.05.2019 органом досудового розслідування Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУНП в Житомирській області до ЄРДР були внесені відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, 27.06.2019 органом досудового розслідування ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а 28.06.2019 прокурором Коростишівської прокуратури Славінським В.О. затверджено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, розгляд якого відбувався у Брусилівському районному суді Житомирської області.

Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.12.2021 ОСОБА_1 по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України виправдано за недоведеністю його вини, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду без змін.

Позивачем зазначено, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 45 місяців 19 днів, йому завдано моральних страждань протиправними діями відносно нього, у зв`язку з чим погіршились його нормальні життєві зв`язки, а негативні емоції та переживання вплинули на спокій і стан здоров`я. Заподіяну моральну шкоду він оцінює в сумі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць перебування під слідством, розмір відшкодування моральної шкоди становить 17294 х 45 міс. 19 днів = 789182 грн., які він просить стягнути на свою користь з Державного бюджету України.

Ухвалою від 02.04.2026 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 30.04.2026 (а.с.19), про що повідомлено учасників належним чином.

17.04.2026 від представника відповідача ГУНП в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення заявлених вимог з посиланням на те, що позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження вчинення органами досудового розслідування (ГУНП в Житомирській області) фізичного чи психологічного впливу на позивача в ході досудового розслідування кримінального провадження, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання негативних наслідків тощо, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки ГУНП в Житомирській області під час проведення будь-яких процесуальних дій, натомість жодні дії незаконними в судовому порядку не визнавалися і не оскаржувалися. Позивачем не доведено настання негативних наслідків та їх зв`язок із перебуванням ОСОБА_1 під слідством. Звертає увагу суду на необґрунтовано завищену позивачем заявлену моральну шкоду у розмірі 789182,00 грн., з якою відповідач не погоджується з огляду на те, що суми на відшкодування моральної шкоди мають бути адекватними та не бути інструментом безпідставного збагачення, а законодавством передбачено, що розмір шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами завдання йому моральної шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю ГУНП, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями ГУНП та вини в заподіянні моральної шкоди, заявлена сума шкоди є завищеною, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

23.04.2026 від представника відповідача Житомирської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказується на необґрунтованість заявлених позовних вимог з посиланням на те, що позивач у даному випадку має довести не лише факт реабілітації, а й наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди, її наявність має бути доведено належними доказами, однак твердження позивача про завдання йому моральної шкоди не доведені допустимими доказами у відповідності до вимог ст. 76 та 81 ЦПК України, позивачем не обґрунтовано завдання йому моральної шкоди, не наведено жодних переконливих та достатніх доказів, які б підтверджували обставини, що свідчать про заподіяння йому будь-яких моральних страждань у зв`язку із здійсненням досудового розслідування та судового розгляду. З урахуванням положень чинного законодавства та релевантної практики Верховного Суду за наявності судом підстав для морального відшкодування ОСОБА_1 , з Державного бюджету підлягають стягненню грошові кошти із розрахунку мінімальної заробітної плати на час постановлення судового рішення (8647 грн.) за 45 місяців 23 дні перебування під слідством і судом з 27.06.2019 (повідомлення про підозру) по 19.04.2023 (набрання вироком законної сили) у сумі 395745 грн. У даній справі позивач не надав суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, відтак позов не підлягає задоволенню.

Позивач своїм правом на надання суду відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 29.05.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.82).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити, зазначив, що йому завдано значної моральної шкоди, обшук проводився незаконно, бо під час обшуку понятою була працівник поліції; суди тривали понад 45 місяців, весь цей час замість того, щоб займатися своїм здоров`ям (в 2008 році йому поставлено діагноз остеохондроз) та проходити відповідні медичні процедури, він витрачав свій час і нерви на суди, водночас в лікарню він не звертався, так як не було загрози. Також повідомив, що він витрачає багато часу і нервів щоб забрати свою зброю, яка була в нього вилучена, щоб її забрати він витрачає не тільки нерви і час, а і грошові кошти по сплаті комісії за повернення власної рушниці.

Представник Житомирської обласної прокуратури Велика Т.С. заперечувала проти задоволення заявлених вимог посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, зазначає, що під час досудового розслідування та судового розгляду відносно ОСОБА_1 запобіжні заходи не обиралися, також звертає увагу суду на те, що позивач підтвердив, що не звертався до лікарів ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, а звернувся в медичний заклад в 2025 році із травмою, яка не має відношення до кримінального провадження. Звертає увагу, що із наданої позивачем довідки вбачається, що із 14 судових засідань в суді першої інстанції 6 судових засідань було відкладено із-за неявки обвинуваченого, що і вплинуло на строки судового розгляду. Матеріальних збитків завдано не було, а завдання моральної шкоди не доведено позивачем. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю завданої шкоди.

Представник ГУ НП в Житомирській області Голуб Ю.В., посилаючись на викладені у відзиві обставини зазначає, що заявлені позивачем вимоги не підтверджені жодними доказами; сума заявленої моральної шкоди не обґрунтована та не є співмірною завданій шкоді, просить відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі за недоведеністю завданої шкоди органом Національної поліції.

Відповідач - Головне управління Казначейської служби в Житомирській області про дату, час та місце судового розгляду провідомлений належним чином, свого представника для розгляду справи не направив, заяв, клопотань щодо даної справи до суду не надходило.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.12.2021 ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України (а.с.4-6).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19.04.2023 вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 08.12.2021 залишено без змін (а.с.7-10).

Таким чином, станом на 19.04.2023, у встановленому законом порядку ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його вини по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто за реабілітуючими обставинами.

Із довідки, виданої Брусилівським районним судом Житомирської області 03.12.2025 вбачається, що згідно матеріалів кримінального провадження №289/1052/19 (журналів судових засідань) по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, Брусилівським районним судом Житомирської області було проведено 14 судових засідань за участю ОСОБА_1 , відкладено 6 судових засідань без участі ОСОБА_1 . Житомирським апеляційним судом було проведено 4 судових засідання за участю ОСОБА_1 (а.с.72).

Згідно матеріалів справи в 1994 році ОСОБА_1 вступив до Українського товариства мисливців та рибалок, сплачував внески (а.с.62,63,64); 23.09.1994 ОСОБА_1 Радомишльським РВ УМВС України видано посвідчення № НОМЕР_1 на право носіння, зберігання мисливської гладкоствольної зброї марки ИЖ-58 16 калібру № НОМЕР_2 , термін посвідчення продовжений до 23.09.2021 (а.с.60), а 04.07.1997 ОСОБА_1 отримав посвідчення мисливця НОМЕР_3 (а.с.61).

10.08.2019 інспектором з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи проведено перевірку щодо правомірності зберігання і користування ОСОБА_1 мисливської гладкоствольної зброї та враховуючи, що відносно останнього було відкрито кримінальне провадження № 12019060280000223 за ч. 1 ст. 263 КК України та 27.06.2019 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, було затверджено висновок про анулювання ОСОБА_1 дозволу №90 від 23.09.1994 на право носіння та зберігання мисливської гладкоствольної зброї (а.с.59), згідно квитанції №58 на прийняту зброю і боєприпаси від ОСОБА_1 прийнято зброю ІЖ-58 16 калібру серія П номер 3214 (а.с.65).

03.12.2024 згідно витягу з функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи МВС про наявність дозволу на придбання зброї, 03.12.2024 прийнято рішення про надання дозволу на придбання мисливської гладкоствольної зброї (а.с.66).

15.04.2025 ОСОБА_1 видано направлення для реалізації через спеціалізований магазин рушниці модель ИЖ-58 калібр 16/70, серійний номер П3214 (а.с.67), а із повідомлення вбачається повернення власнику зброї, прийнятої на комісію : модель ИЖ-58 калібр 16/70, серійний номер П3214 (а.с.68).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини п'ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п'ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частиною 7 ст. 1176 ЦК України установлено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У ст. 3 Закону № 266/94-ВР визначено, що в наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема моральна шкода.

Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР установлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування шкоди у цій справі є незаконне тривале перебування під слідством та судом, що завершилося ухваленням виправдувального вироку у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період часу з 27.06.2019 по 19.04.2023 (3 роки 9 місяців 23 дні), у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України був позбавлений права на носіння та зберігання мисливської гладкоствольної зброї, а відтак і займатись полюванням, однак за недоведенням вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вироком суду від 08.12.2021, який ухвалою апеляційної інстанції від 19.04.2023 залишено без змін, останнього визнано невинуватим.

Відтак суд дійшов висновку про наявність незаконних дій відносно позивача, внаслідок яких ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди та душевних страждань, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, а отже наявні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Посилання представника Житомирської обласної прокуратури на недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними встановленими судом обставинами та оціненими доказами у їх сукупності та взаємозв'язку.

Доводи представника ГУ НП в Житомирській області про те, що постановлення виправдувального вироку суду не встановлює незаконність чи протиправність рішення, дій чи бездіяльності органу Національної поліції, не заслуговує на увагу та спростовується передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 266/94-ВР правом особи на відшкодування шкоди, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно зі ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц вказано, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 у справі № 346/5428/17 зазначено, що: «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування». Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 754/8730/19, від 03.03.2021 у справі № 638/509/19.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Такі висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 161/15015/22.

У справі, що розглядається, суд виходить з того, що внаслідок перебування під слідством та судом позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув в силу прямої вказівки закону на підставі постановлення виправдувального вироку суду.

Порушене щодо ОСОБА_1 кримінальне провадження мало несприятливі наслідки для нього, оскільки він тривалий час був змушений захищатися від обвинувачення і доводити свою невинуватість, страждав від почуття невизначеності свого майбутнього. Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, вимушених змінах в організації його життя.

Строк перебування позивача під слідством та судом рахується з 27.06.2019 (з моменту повідомлення про підозру) до 19.04.2023 (набрання чинності виправдувальним вироком суду після його перегляду в апеляційному порядку), що складає 3 роки, 9 місяців, 23 дні.

Як вбачається зі статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8647,00 грн.

Заявивши відшкодування моральної шкоди у розмірі 789182,00 грн. позивач належним чином не мотивував своїх вимог, не навів аргументів, чому відшкодування має складати саме такий розмір, що майже удвічі перевищує передбачений законом мінімум відшкодування моральної шкоди у вказаній категорії справ.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких доказів щодо застосування до нього насильства чи тиску з боку правоохоронних органів, звернення за медичною допомогою позивачем не надано. ОСОБА_1 надано докази, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) (а.с.11), однак не підтверджено, що стан його здоров'я погіршився і що таке погіршення викликане саме незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Відтак суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження розміру моральної шкоди не є достатніми для визначення розміру заподіяної шкоди більшому, ніж мінімально гарантований державою, оскільки доказів погіршення стану здоров`я, що пов`язане з його притягненням до кримінальної відповідальності суду не надано, інших доказів, що надають суду можливості встановити розмір заподіяної моральної шкоди, такі, як історії хвороби, документи про проходження реабілітації, свідчення свідків та інші документи суду не надані.

При цьому, суд зауважує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, їх тривалість (майже 46 місяців), вимушені зміни у житті позивача, вимоги розумності та справедливості, враховуючи мінімальний розмір заробітної плати (8647,00 грн.) за кожен місяць перебування під слідством чи судом (46 місяців) мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить 397762,00 грн. (46 місяців * 8647,00 грн. = 397762,00 грн.). Суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 397762,00 грн. відповідає мінімальному, визначеному законом, в повній мірі є достатнім для компенсації спричинених моральних страждань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16).

Враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, суд вказує на те, що стягнення коштів проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Казначейської служби в Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Б. Новий, 5, код ЄДРПОУ 37976485), Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Старий Бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625), Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 0209950) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсацію завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди в розмірі 397762,00 грн. (триста дев'яносто сім тисяч сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складено 10.07.2026.

Суддя Наталія СІРЕНКО