Рішення № 138103279, 02.07.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №464/2713/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю: секретаря судового засідання Салика С.М.,

представника відповідача Кожухар І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області (адреса: 79005, м. Львів, вул. Левицького, 18, ЄДРПОУ: 38008294) про відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області з невиплати пенсії ОСОБА_1 , стягнути з Державного бюджету на його користь 15000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що позивач учасник бойових дій, особа з інвалідністю 2 групи внаслідок проходження військової служби, перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 2005 року, пенсійна справа №N/A5778, пенсія призначена у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Пенсія призначена, перераховується та виплачується відповідно норм Закону №2262-XII, зокрема до ст. 13, 43, 63. Згідно Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10989/20 від 15.02.2021 Відповідач нараховує Позивачу заслужену ним пенсію згідно Довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі АДПСУ) від 03.08.2020 року за №11/800, з основним розміром грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, станом на 05.03.2019 року, починаючи з 01.04.2019 року, із врахуванням раніше виплачених сум та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення. Згідно Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22089/23 від 20.12.2023 Відповідачем перераховано Позивачу пенсію з 01.02.2023 виходячи із 90% суми грошового забезпечення, зазначеного у новій (оновленій) довідці №11/18901-суд від 25.08.2023 виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України без обмеження її максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/23749/24 зобов`язано Відповідача здійснити «перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без застосування обмеження максимального розміру пенсії величиною десятьох прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2024 р., із врахуванням раніше виплачених сум», яке було застосовано Відповідачем при проведені індексації згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Розмір пенсії позивача обчислений на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №380/22089/23 та перахований починаючи з 01 березня 2026 року відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. При перерахунку пенсії з 01 березня 2026 року відповідно пункту 2 Постанови КМУ від 25.02.2026 року №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" та Постанови КМУ від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», розмір пенсії становить: основний розмір (90% від 38950,20 грн) 35055,18 грн; індексація ОСНП 2024 (35055,18 *0,0796) 1500,00 грн; - індексація ОСНП 2025 (36555,18 *0,1150) 1500,00 грн; індексація ОСНП 2026 (38055,18 *0,1210) 2595,00 грн; - бойові дії в інших країнах учасник бойових дій 648,75 грн; - учасник бойових дій 40,00 грн; Підсумок пенсії з надбавками 41338,93 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії 37185,43 грн. 3 урахуванням максимального розміру пенсії пониження суми згідно ПКМУ №1778 - 30358,63 грн. Позивач звернувся телефоном 06 квітня 2026 у відділ обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), де отримав відповідь, що пенсія не виплачена через технічний збій в роботі комп`ютера а для виплати необхідно звернутись письмово, після чого я звернувся запитом до ГУ ПФУ у Львівській області, у якому просив надати інформацію щодо причини не виплати пенсії та коли буде здійснена виплата. Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 13.04.2026 року вих. №1300-0506-8/57774 позивачу відповідь надана не по суті запитуваної інформації, повідомлено про те, що пенсія за квітень буде виплачена у найближчий виплатний період без повідомлення письмово про причину затримки та конкретний термін виплати. Через неправомірну бездіяльність Відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, що полягає у: моральних стражданнях внаслідок тривалої невиплати пенсії, яка є єдиним джерелом існування, позивач зазнав душевних страждань, був позбавлений коштів для існування (придбання ліків, харчування), що викликало почуття безпорадності, стрес та порушення сну. Погіршенні здоров`я: через нервові переживання погіршився фізичний стан позивача. Вимушена зміна способу життя: позивач був змушений позичати кошти, обмежувати себе у базових потребах (харчування, оплата комунальних послуг).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львів від 24.04.2026 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою пенсії передано до Галицького районного суду м. Львова для розгляду по підсудності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 р. головуючого суддю обрано Романюка В.Ф.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05 червня 2026 року від представника третьої особи Головного управління державної казначейської служби України у Львівській області Семків Н.Р. надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначає, що Головне управління Казначейства, яке залучено до цієї справи як третя особа, не в змозі використати зазначені права учасника судового процесу, тому що згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє жодними фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Головне управління Казначейства не було учасником спірних правовідносин, прав та законних інтересів Позивача не порушувало та не володіє жодними відомостями щодо підстав та предмета позову, відтак не може надати суду жодних доказів, що стосуються справи. Казначейство лише наділене повноваженнями щодо стягнення коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Водночас сам факт стягнення коштів з Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі Казначейства чи його територіального органу, зокрема Головного управління Казначейства. Крім того, слід зазначити, що органи державної виконавчої служби не залучаються до участі у справах, виконання судових рішень у яких входить до їх компетенції. Долучена до матеріалів позовної заяви копія Виписки № 26/0374/395 із медичної карти, як підтвердження факту погіршення здоров`я не може братися судом до уваги, оскільки як вбачається із останньої дата госпіталізації та дата виписки Позивача датовані лютим 2026 року (з 12 по 19.02. 2026) перебував на стаціонарному лікуванні, а невиплата пенсії, як зазначає Позивач, була у квітні 2026 року. Поряд з тим, при виписці Позивачу було призначено до прийняття ряд лікарських препаратів, деякі з них призначені на декілька місяців. Відтак, подані квитанції про купівлю лікарських препаратів не є доказом та не свідчать про, те що останні були придбані у зв`язку із заподіяною, на думку Позивача, моральною шкодою, заподіяною у квітні 2026 року. Окрім того, долучені квитанції про купівлю лікарських препаратів у квітні 2026 року придбані Позивачем самостійно, без відповідного призначення лікаря (відсутній рецепт сімейного лікаря/ відповідне призначення), а також відсутні докази звертання останнього до сімейного лікаря чи іншої установи, щодо погіршення самопочуття, як зазначає Позивач. Відтак, зазначає, що долучені квитанції не є доказом, який підтверджує факт заподіяння Відповідачем моральної шкоди.

16 червня 2026 року від позивача надійшла відповідь на пояснення до позву, в якій зазначив, що упродовж 2020-2025 років відповідач систематично та свавільно порушував права і свободи позивача як учасника бойових дій, особи з інвалідністю 2 групи внаслідок проходження військової служби, на пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, Законом № 2262-XII та іншими законами і нормативно-правовими актами, що встановлено судовими рішеннями в адміністративних справах, учасниками яких були позивач і відповідач. Загальна заборгованість пенсійних виплат позивача через неправомірні дії відповідача, що неодноразово встановлено судовими рішеннями за позовами позивача до відповідача, де останнього було зобов`язано вчинити дії на відновлення порушених прав, складає 573 411,94 грн. У сукупності довготривалі та повторювані протиправні дії відповідача певним чином відобразилися на стані здоров`я позивача, який є громадянином похилого віку, особою з інвалідністю 2 групи внаслідок проходження військової служби, призвели до нервового розладу та перевтомлення. Стрес від очевидно протиправних дій відповідача привів до відчуття позивачем пригніченості, постійним очікуванням вчинення чергових порушень пенсійного законодавства, що знову потребуватимете нервового напруження та матеріальних затрат для забезпечення правового захисту. Позивач зазначає, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Тому кошти на відшкодування шкоди державою підлягають списанню з Державного бюджету України, у зв`язку з чим залучено до участі у справі Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Позивач просить врахувати, що у зв`язку з тривалою невиплатою призначеної пенсії, що вдбулось у квітні 2026, а також тривалими невиконаннями вище наведених рішень судів, позивач витрачав час на звернення до суду, що позбавило його певною мірою спокійного ритму життя та викликало негативні емоції у вигляді обурення та гніву. Позивач, як учасник бойових дій, ветеран військової служби, особа з інвалідністю 2 групи внаслідок проходження військової служби, перебуває на медичному забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Необхідність лікарських препаратів та рецептів на них визначає лікар, що і вказано у Виписці №26/0374/395. На твердження третьої особи про відсутність доказів зверання до сімейного лікаря надаю виписки із застосунку Helsi про прийом у сімейного лікаря 02.05.2026, копії направлень від 08.05.2026, копія результатів аналізів.

23 червня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що позивач заявляє вимоги щодо виплати йому моральної шкоди. Однак, жодного преюдиційного рішення адміністративного суду позивач не надав. Таким чином, у даній справі для вирішення позовних вимог позивача про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, необхідно вирішити публічно-правовий спір, а саме встановити факт протиправності дій суб`єкта владних повноважень (Головного управління). В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що Головним управліннмя Пенсійного фонду України у Львівській області вчинено протиправні дії щодо нього у зв`язку з невиплатою пенсії в квітні 2026 року по сьогодній день. Відповідно до ст. 52 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, зазначені в позові твердження не відповідають дійсності оскільки пенсію за квітень Головним управлінням виплачено Позивачу 21.04.2026 додатковими відомостями, отже в межах строків визначених ст. 52 Закону №2262. Окрім цього, відсутнє преюдиційне рішення адміністративного суду, яке б встановило протиправність дій Головного управління з цього приводу. У справі, що розглядається, позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можна було б дійти висновку про наявність моральної шкоди, протиправність діяння Головного управління, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням Головного управління та вини Головного управління в її заподіянні, то в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди просять суд відмовити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява від позивача про розгляд справи без його участі по матеріалах наданих у позові та відповіді на пояснення.

Представник відповідача Кожухар І.І. у судовому засіданні позов заперечила, з підстав наведених у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач учасник бойових дій, особа з інвалідністю 2 групи внаслідок проходження військової служби, перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 2005 року, пенсійна справа №N/A5778, пенсія призначена у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII.

Пенсія призначена, перераховується та виплачується відповідно норм Закону №2262-XII, зокрема до ст. 13, 43, 63.

Згідно Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/10989/20 від 15.02.2021 Відповідач нараховує Позивачу заслужену ним пенсію згідно Довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.08.2020 року за №11/800, з основним розміром грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, станом на 05.03.2019 року, починаючи з 01.04.2019 року, із врахуванням раніше виплачених сум та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення.

Згідно Рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/22089/23 від 20.12.2023 Відповідачем перераховано Позивачу пенсію з 01.02.2023 виходячи із 90% суми грошового забезпечення, зазначеного у новій (оновленій) довідці №11/18901-суд від 25.08.2023 виготовленої Адміністрацією Державної прикордонної служби України без обмеження її максимальним розміром із врахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №380/23749/24 зобов`язано Відповідача здійснити «перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без застосування обмеження максимального розміру пенсії величиною десятьох прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2024 р., із врахуванням раніше виплачених сум», яке було застосовано Відповідачем при проведені індексації згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Розмір пенсії позивача обчислений на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі №380/22089/23 та перерахований починаючи з 01 березня 2026 року відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.

При перерахунку пенсії з 01 березня 2026 року відповідно пункту 2 Постанови КМУ від 25.02.2026 року №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році" та Постанови КМУ від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», розмір пенсії становить: основний розмір (90% від 38950,20 грн) 35055,18 грн; індексація ОСНП 2024 (35055,18 *0,0796) 1500,00 грн; - індексація ОСНП 2025 (36555,18 *0,1150) 1500,00 грн; індексація ОСНП 2026 (38055,18 *0,1210) 2595,00 грн; - бойові дії в інших країнах учасник бойових дій 648,75 грн; - учасник бойових дій 40,00 грн; Підсумок пенсії з надбавками 41338,93 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії 37185,43 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії пониження суми згідно ПКМУ №1778 30358,63 грн.

Позивач звернувся телефоном 06 квітня 2026 у відділ обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр), де отримав відповідь, що пенсія не виплачена через технічний збій в роботі комп`ютера а для виплати необхідно звернутись письмово.

Позивач звернувся запитом до ГУ ПФУ у Львівській області, у якому просив надати інформацію щодо причини не виплати пенсії та коли буде здійснена виплата.

Листом ГУ ПФУ у Львівській області від 13.04.2026 року вих. №1300-0506-8/57774 повідомлено про те, що пенсія за квітень буде виплачена у найближчий виплатний період.

Судом встановлено, що пенсію за квітень Головним управлінням ПФУ у Львівській області виплачено позивачу 21.04.2026 додатковими відомостями.

Відповідно до ст. 52 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відсутність хоча б однієї з цих складових виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

До такого висновку дійшов ВС у своїй постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.

Виходячи з наведених вище норм закону, позивачу у своєму позові слід було довести, що дії (бездіяльність) органів державної влади призвели до негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я, завдали моральних переживань та страждань, принизили його честь та гідність, порушили нормальні життєві зв`язки.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено наявності у діях відповідача вини щодо невиконання рішень суду та відповідно спричинення моральної шкоди.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 52 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавець чітко встановив граничний строк для виконання органами Пенсійного фонду своїх зобов`язань із виплати пенсії військовим пенсіонерам останнє число поточного місяця.

Судом встановлено, що належна позивачу пенсія за квітень 2026 року була фактично виплачена відповідачем 21.04.2026 року. Тобто, виплата відбулася в межах календарного місяця, за який вона нарахована, що повністю відповідає імперативним вимогам ст. 52 Закону № 2262-XII, а тому в діях Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутній факт протиправної бездіяльності або порушення прав позивача.

Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що очікування виплати в межах одного місяця завдало йому глибоких душевних страждань чи призвело до істотного погіршення стану здоров`я. Сама по собі суб`єктивна незгода з датою виплати, яка не порушує закон, не є підставою для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи, що на момент розгляду справи зобов`язання перед позивачем виконано у повному обсязі, строки, передбачені ст. 52 Закону № 2262-XII, відповідачем порушені не були, а факт завдання моральної шкоди не доведено, позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, оскільки на момент розгляду справи зобов`язання перед позивачем виконано у повному обсязі, строки, передбачені ст. 52 Закону № 2262-XII, відповідачем порушені не були, до суду не надано належних доказів страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, факту протиправної поведінки відповідача, внаслідок чого йому могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які він поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 22, 23, 1173 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ: 13814885), третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області (адреса: 79005, м. Львів, вул. Левицького, 18, ЄДРПОУ: 38008294) про відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою пенсії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 липня 2026 року.

Суддя Романюк В. Ф.