Рішення № 138103237, 09.07.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/2078/26

2/337/1828/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

за участі секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

31.03. 2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов позов ТОВ «Факторинг Партнерс», в якому останні й просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2106034848125 від 02.03.2021 в загальному розмірі 46679,10грн та за кредитним договором №0652-8784 від 19.03.2022 в загальному розмірі 32594,27грн., а також понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн та витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00грн.

Позов мотивував тим, що 02.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №2106034848125, відповідно до якого відповідач отримав в кредит 3000,00грн., шляхом їх переказу на платіжну картку, строком на один рік, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, узгодженими сторонами в договорі. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за цим кредитним договором в загальній сумі 46679,10грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3000,00грн., заборгованість за процентами 43679,10грн..

Крім того, 19.03.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №0652-8784, відповідно до якого відповідач отримав в кредит 12000,00грн., шляхом їх переказу на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, узгодженими сторонами в договорі. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за цим кредитним договором в загальній сумі 32594,27грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 8850,00грн., заборгованість за процентами 23280,00грн., інфляційні збитки 386,44грн, 3% річних 77,83грн.

Наразі право вимоги за вказаними кредитними договорами належить ТОВ «Факторинг Партнерс» як новому кредитору на підставі договорів факторингу, укладених з первісними кредиторами.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

06.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тимошенко А.В. на вказану позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги частково, зокрема, відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів за кредитними договорами та визнає обов`язок їх повернення, а також сплати процентів виключно у межах строків кредитування. В той же час, позивач вимагає стягнення заборгованості за процентами, які нараховані поза межами погодженого в кредитних договорах строку кредитування, що є протиправним. Так, за кредитним договором №0652-8784 від 19.03.2021 строк кредитування становить 21 день. Загальна сума процентів за погоджений сторонами період користування кредитом становить 5 040 грн, що прямо визначено умовами договору та підтверджується графіком платежів і паспортом споживчого кредиту. Матеріали справи не містять жодних доказів пролонгації вказаного кредитного договору або погодження сторонами зміни строку кредитування, що виключає можливість нарахування процентів понад визначений договором період. За здійсненим відповідачем власним розрахунком заборгованість за цим кредитним договором, з урахуванням строку кредитування 21 день, процентної ставки 2% на день, а також фактично здійсненого 21.03.2021 платежу у сумі 3 870 грн, становить 12 036 грн, з яких 8 850 грн залишок тіла кредиту, 3 186грн проценти за користування кредитом у межах строку кредитування. Нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є неправомірним, оскільки суперечить пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України. Щодо строку дії кредитного договору №2106034848125 «Стандартний» від 02.03.2021, то в тексті договору 2 і у заяві-анкеті міститься формулювання про «орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів», при цьому одночасно зазначено про строк дії договору 365 днів. Разом з тим, паспорт споживчого кредиту, який є документом, спрямованим на розкриття істотних умов кредитування для споживача, прямо визначає строк кредитування 16 днів, а також загальну суму процентів 960 грн, що відповідає саме такому строку користування кредитом. З наданої позивачем інформації щодо порядку укладення електронного договору вбачається, що безпосередньо під час оформлення кредиту відповідачем було обрано строк користування кредитом 16 днів. Таким чином, саме строк у 16 днів є фактично погодженим сторонами як строк користування кредитом і підлягає урахуванню при визначенні розміру заборгованості. Окрім цього, слід звернути увагу, що позивачем фактично застосовано процентну ставку у розмірі 7,67% на день (230,10грн щоденно), яка використовується як постійна при подальшому нарахуванні, без зазначення періодів її застосування, умов переходу до такої ставки та будь-яких юридичних фактів, які б обумовлювали її застосування. Заявлений та застосований розмір процентів є явно непропорційним та таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. У даному випадку реальна річна процентна ставка, що випливає з умов договору, становить 90 465,53% річних, що саме по собі свідчить про непропорційність та несправедливість заявлених до стягнення процентів. За здійсненим відповідачем власним розрахунком заборгованість за цим кредитним договором, з урахуванням погодженого сторонами строку кредитування 16 днів, процентної ставки 2% на день, а також фактично здійсненого платежу від 17.03.2021 у сумі 960грн, становить 3000грн, які є виключно залишком тіла кредиту, при цьому проценти за користування кредитом у межах строку кредитування сплачені у повному обсязі. Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00грн, заявлених позивачем, то відповідач вважає їх явно завищеними та такими, що не відповідають критеріям співмірності та розумності, визначеним ст.137 ЦПК України. Зокрема, позовна заява має шаблонний характер, містить неточності та помилки (зокрема, невірно зазначено дату укладення одного з договорів), не містить складної правової аргументації, а участь адвоката позивача фактично обмежилась складанням позовної заяви без подальшого представництва у суді. З огляду на характер спору, його малозначність, розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та фактичний обсяг наданих послуг, обґрунтованими можуть вважатися витрати на правничу допомогу у розмірі не більше 6000,00грн, які підлягають пропорційному розподілу відповідно до частково задоволених позовних вимог. Крім того, відповідачем у цій справі також понесені витрати на правничу допомогу адвоката, попередній (орієнтовний) розрахунок яких складає 10 000,00грн. Докази на підтвердження цих витрат будуть надані разом із підготовленими у майбутньому документами, або до заяви про ухвалення додаткового рішення у разі часткового задоволення позовної заяви. Просив позов задовольнити частково з урахуванням його доводів.

08.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача, в якому позивач підтримав позовні вимоги повністю, заперечення відповідача вважає безпідставними. Зокрема, зазначив, що заборгованість нарахована відповідно до умов укладених кредитних договорів, з урахуванням пролонгованого (продовженого відповідачем) строку користування кредитними коштами. Відповідач сплачував нараховані проценти, чим продовжував строк користування кредитом. Крім того, п.11.1 кредитного договору №0652-8784 від 19.03.2021 передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування чужими коштами відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Отже, розмір та порядок сплати процентів був погоджений сторонами кредитного договору при його укладанні. Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. У справі, що розглядається, заборгованість складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Просив позов задовольнити повністю.

14.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Тимошенко А.В. на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав на безпідставність доводів представника позивача про те, що він, здійснюючи оплату процентів, нібито систематично продовжував строк кредитування за кредитним договором №0652-8784 від 19.03.2021. Згідно з розрахунком заборгованості він здійснив лише один платіж 21.03.2021 в сумі 3870,00грн. Матеріали справи не містять доказів щодо наступних оплат та дат пролонгації. Крім того, у відповіді на відзив позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості за кредитним договором №0652-8784, одночасно посилається як на договірні проценти, так і на проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (зокрема, через положення п.11.1 договору). Такий підхід є суперечливим, оскільки проценти за ст.625 ЦК України мають характер відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, тоді як договірні проценти є платою за користування кредитом у межах строку кредитування. Змішування цих нарахувань не дозволяється. Обґрунтовуючи частину нарахованих процентів положеннями ч.2 ст.625 ЦК України, позивач безпідставно вказує на те, що до цих нарахувань не застосовуються обмеження, встановлені п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Просив позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням його заперечень.

21.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» на заперечення відповідача, в яких позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, раніше викладених в заявах по суті. Додатково зазначив, що умовами кредитних договорів чітко передбачено обов`язок сплачувати проценти до фактичної дати повернення кредиту. Крім того, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність має компенсаційний характер, а не штрафний. Умови кредитних договорів є очевидними та зрозумілими.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням поданих заяв по суті, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 та/чи його представник адвокат Тимошенко А.В. в судове засідання не прибули, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили вирішити справу з урахуванням їх позиції, викладеній в заявах по суті.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За усталеною практикою ЄСПЛ п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що між 02.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» як кредитором та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником було укладено договір про надання фінансових послуг №2106034848125 «Стандартний» (кредитний договір 1), відповідно до якого відповідачотримав в кредит 3000,00грн., зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, в порядку та трок, визначені договором.

Крім того, 19.03.2022 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» як кредитором та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником було укладено кредитний договір №0652-8784 (кредитний договір 2), відповідно до якого відповідач отримав в кредит 12000,00грн., зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, в порядку та трок, визначені договором.

Вказані кредитні договори укладені в електронній формі через ІТС Товариств (первісних кредиторів), підписані сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказане підтверджується сукупністю наданих позивачем належних та допустимих доказів копіями кредитних договорів, анкети-заявки, паспортів споживчого кредиту, інформаціє про послідовність дій позичальника з укладання кредитного договору, Правил надання грошових коштів у кредит (позику) ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та «ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а також не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Отже, вказані кредитні договори є чинними і обов`язковими для виконання.

В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В даному випадку кредитори виконали свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами та перерахували відповідно 02.03.2021 грошові кошти в сумі 3000,00грн та 19.03.2022 12000,00грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану в ОТП Банк, що підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та АТ «ПриватБанк», і також визнається відповідачем у відзиві на позов.

Разом з тим, відповідач порушив умови вказаних кредитних договорів, належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у погоджений сторонами строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Наразі право вимагати стягнення заборгованості за обома кредитними договорами належить позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс», що підтверджується наданими суду договорами факторингу з додатками, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення заборгованості за кредитним договором 1 в загальному розмірі 46679,10грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3000,00грн., заборгованість за процентами 43679,10грн., за кредитним договором 2 в загальній сумі 32594,27грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 8850,00грн., заборгованість за процентами 23280,00грн., інфляційні збитки 386,44грн, 3% річних 77,83грн.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідні розрахунки, які суд вважає належними та допустимими доказами. При цьому, суд враховує, що як первісні кредитори, так і новий кредитор/позивач не є банківськими установами, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні бухгалтерські документи, які є обов`язковими для банківських установ.

Також суд зауважує, що відповідач у відзиві на позов не оспорював факту виникнення заборгованості як такої, лише заперечував проти її розміру, а саме, вказав на нарахування процентів в завищеному розмірі, поза межами строку кредитування та на несправедливість умов кредитного договору щодо розміру процентів, безпідставність нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд встановив, що за умовами кредитного договору 1:

п.1.3 орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

п.1.4 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.6);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в).

д) тип процентної ставки - фіксована.

Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати (п.1.4.1).

В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (п.1.4.2).

Відповідно до п.1.9 кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою первісного кредитора ТОВ «Служба миттєвого кредитування», нарахування процентів за користування кредитом в сумі 3000,00грн в період з 02.03.2021 до 17.03.2021 включно (16 днів орієнтовний строк повернення кредиту) здійснювалось за ставкою 2,00% або 60,00грн в день і були оплачені відповідачем 17.03.2021. Кредит в цей строк не повернутий.

В подальшому, в період з 18.03.2021 (з першого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту) до 31.03.2021 включно нарахування процентів за користування кредитом в сумі 3000,00грн здійснювалось за ставкою 3,64% або 109,20грн в день, з 01.04.2021 (з п`ятнадцятого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту) до 15.04.2021 включно - за ставкою 5,02% або 150,60грн в день, з 16.04.2021 (з п`ятнадцятого дня після закінчення орієнтовного строку повернення кредиту) до 30.11.2021 за ставкою 7,67% або 230,10грн в день.

Станом на 30.11.2021, тобто на момент передачі прав вимоги за вказаним кредитним договором новому кредитору ТОВ «Вердикт Капітал» (договір факторингу №1-12 від 01.12.2021), заборгованість становила загалом 25740,00грн, з яких 3000,00грн тіло кредиту, 22740,00 проценти за користування кредитом.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою ТОВ «Вердикт Капітал», останній після набуття права вимоги здійснив нарахування процентів за користування кредитом в період з 01.12.2021 до 01.03.2022 за ставкою 7,67% або 230,10грн в день.

Загальна сума заборгованості станом на 01.03.2022, тобто на момент закінчення граничного строку повернення кредиту, визначеного в п.1.9 кредитного договору, становила 46679,10грн, з яких 3000,00грн тіло кредиту, 43679,10грн проценти за користування кредитом.

Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором новими кредиторами ТОВ «Коллект Центр» (договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023) та ТОВ «Факторинг Партнерс» (договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №28-08/25 від 28.08.2025) будь-які нарахування останніми не здійснювались.

Оцінивши вказані обставини, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом було здійснено кредиторами ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» в межах погодженого в п.1.9 договору строку кредитування 1 рік, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України та є правомірним.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що проценти нараховані поза межами строку кредитування 16 днів. В даному випадку за умовами кредитного договору це орієнтовний строк повернення кредиту, у випадку неповернення кредиту в цей строк, але за умови сплати нарахованих за цей період процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3) і в разі, коли сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають сплаті кожні 16 днів (п.1.4.2).

В даному випадку підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст та суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, а також, що до моменту укладання договору отримав всю необхідну інформацію щодо умов кредитування.

В цій справі відповідач та його представник не заперечували факту неповернення кредиту як на 16 день, який вони вважають кінцевим строком повернення кредиту, так і в подальшому і аж до цього часу, що потягло правомірне нарахування кредиторами процентів в порядку, визначеному п.1.4 договору, до закінчення граничного строку кредитування, визначеного п.1.9 договору.

Разом з тим, суд погоджується з доводами сторони відповідача про непропорційний та несправедливий розмір нарахованих процентів.

Так, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В даному випадку розмір нарахованих кредитором боржнику/відповідачу процентів за користування кредитом в розмірі 43679,10грн. майже в п`ятнадцять разів перевищує розмір основного боргу за кредитом - 3000,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що умова договору про нарахування процентів за ставками 2,00%, 3,64%, 5,02%, 7,64% в день є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір нарахованих відповідачу процентів до 10000,00грн (тіло кредиту 3000,00грн /100% х денна ставка 1% х строк користування кредитом 365дн сплачені проценти 960,00грн), стягнувши остаточно з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 1 в загальному розмірі 13000,00грн (тіло кредиту 3000,00грн та проценти за користування кредитом 10000,00грн). Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Щодо кредитного договору 2, суд встановив, що відповідно до п.2,3 цього договору відповідач зобов`язався повернути кредит в сумі 12000,00грн в строк до 08.04.2021 включно (21 день), сплативши за цей період проценти в розмірі 5040,00грн. за ставкою 2,00% в день.

Відповідно до п.11.1 кредитного договору 2 якщо кредитний договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 кредитного договору, у випадку неповернення суми кредиту у строк, встановлений пунктом 2 кредитного договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за ч.2 ст.625 ЦК Украни у розмірі 2% за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно; максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно даного пункту не може перевищувати 200% від суми кредиту.

Згідно з п.14 кредитного договору 2 позичальник має право пролонгувати договір на строк, що встановлений у пункті 2 кредитного договору, на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше 4 (чотири) пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2% від неповерненої суми кредиту за кожен день користування. Кредитодавець має право в односторонньому порядку обмежити кількість пролонгацій договору чи відмовити позичальнику у пролонгації, повідомивши позичальника про це не пізніше терміну платежу у спосіб, встановлений Правилами.

Згідно з п.7.3 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які є невід`ємною частиною вказаного кредитного договору, для використання права пролонгувати договір позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти за користування кредитом. Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим на той самий строк без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін.

Згідно з розрахунком, складеним уповноваженою особою первісного кредитора ТОВ «Укр Кредит Фінанс», нарахування процентів за користування кредитом в сумі 12000,00грн в період з 19.03.2021 до 21.03.2021 включно здійснювалось за ставкою 2,00% або 240,00грн в день. 21.03.2021 позичальник/відповідач здійснив оплату коштів в сумі 3870,00грн, які зараховані на погашення тіла кредиту в сумі 3150,00грн (залишок кредиту 8850,00грн) та процентів в сумі 720,00грн. (залишок 0,00грн).

З 22.03.2021 до 08.04.2021 (кінцевий строк повернення кредиту) нарахування процентів здійснювалось на суму кредиту 8850,00грн за ставкою 2,00% або 177,00грн в день. Станом на 08.04.2021 загальна сума заборгованості склала 12036,00грн, з яких тіло кредиту 8850,00грн., проценти 3186,00грн.

Відомості про повернення відповідачем кредиту та сплату процентів в визначений в п.2,3 договору кінцевий строк кредитування (08.04.2021), в т.ч. з метою пролонгації строку кредитування на умовах, визначених в п.14 договору та розділі 7 Правил, в справі відсутні і ці обставини відповідач не оспорював.

З 09.04.2021 до 30.07.2021 нарахування процентів здійснювалось на суму кредиту 8850,00грн за ставкою 2,00% або 177,00грн в день. 31.07.2021 нараховано проценти в сумі 93,00грн. Усього нараховано 20094,00грн. Після цього будь-які нарахування первісним кредитором не здійснювались.

Отже, станом на 01.08.2021 і на 09.11.2021 (момент відступлення права вимоги новому кредитору/позивачу) загальна сума заборгованості за кредитним договором склала 32130,00грн, з яких тіло кредиту 8850,00грн., проценти 23280,00грн.

Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором новий кредитор/позивач здійснив нарахування інфляційних збитків за період листопад 2021 лютий 2022 в сумі 386,44грн та 3% річних за період з 09.11.2021 до 23.02.2022 в сумі 77,83грн. на суму простроченого тіла кредиту 8850,00грн.

Оцінивши вказані обставини, суд вважає, що проценти в період з 19.03.2021 до 08.04.2021 нараховані первісним кредитором як проценти за правомірне користування кредитом згідно з ст.631,1048 ЦК України, з 09.04.2021 до 31.07.2021 як проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України на умовах, визначених п.11.1 договору.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих первісним кредитором процентів за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 20094,00грн., а також нарахованих новим кредитором/позивачем інфляційних витрат в сумі 386,44грн та 3% річних в сумі 77,83грн., виходячи з такого.

Так, п.1 ст.1 Закону України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 року № 691-ІХ, який набрав чинності 04.07.2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №533-ІХ від 17.03.2020 року (набрав чинності 18.03.2020) розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6, відповідно до якого, в редакції, що діяла на час нарахування відповідачу процентів за неправомірне користування кредитом (з 09.04.2021 до 31.07.2021 та з 09.11.2021 до 23.02.2022), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався та діяв у спірний період.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідно до укладеного сторонами кредитного договору грошові кошти надані відповідачу на споживчі цілі, тобто цей кредит є споживчим, проценти нараховані відповідачу відповідно до п.11.1 кредитного договору в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України в період дії карантину, суд вважає, відповідач в силу Закону України «Про споживче кредитування» звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів, нарахованих первісним кредитором з 09.04.2021 до 31.07.2021 в розмірі 20094,00грн., а також нарахованих новим кредитором/позивачем інфляційних витрат в сумі 386,44грн та 3% річних в сумі 77,83грн., слід відмовити.

Враховуючи вищевказане, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором 2 в загальному розмірі 12036,00грн, з яких тіло кредиту 8850,00грн., проценти за користування кредитом 3186,00грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.

Загальний розмір заборгованості за обома кредитними договорами, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах цієї справи, становить 25036,00грн. (13000,00грн за кредитним договором 1 та 12036,00грн за кредитним договором 2).

Таким чином, зясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 25036,00грн., що становить 31,58% від первісно заявлених вимог на суму 79273,37грн. (25036,00грнх 100% / 79273,37грн..), судовий збір в сумі 840,79грн. (2662,40грн х 31,58% /100%).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає, що згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00грн.позивач надав суду копії договору №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги з додатками (в т.ч. прайс-листом), заявки №1234 від 02.02.2026 на надання юридичної допомоги, витяг з акту №29 від 27.02.2026 про надання юридичної допомоги адвокатським об`єднання «Лігал Ассістанс».

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, відповідно до п.4.2 договору №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги клієнт, тобто ТОВ «Факторинг Партнерс», зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднання послуги після надання об`єднанням відповідного рахунку для оплати.

Однак, первинного бухгалтерського документу про фактичну оплату наданих адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» послуг згідно з умовами договору про надання правничої допомоги розмірі, визначеному в акті прийму-передачі наданих послуг, позивач суду не надав та відповідно не довів, що він поніс витрати на правничу допомогу у цій справі, в розмірі 25000,00грн..

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.3,6,11,15,16, 207,525-530,610,611,626-629,638,640,1048-1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄРДПОУ 42640371, місце знаходження: м.Київ, вул. Гедройця Єжи, б.6, офіс 521, заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2106034848125 «Стандартний» від 02.03.2021 в загальному розмірі 13000,00грн, за кредитним договором №0652-8784 від 19.03.2021 в загальному розмірі 12036,00грн, усього 25 036,00грн (двадцять п`ять тисяч тридцять шість гривень 00 копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄРДПОУ 42640371, місце знаходження: м.Київ, вул. Гедройця Єжи, б.6, офіс 521, судові витрати по сплаті судового збору в сумі сумі 840,79грн (вісімсот сорок гривень 79 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова

09.07.2026