Постанова № 138103152, 07.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4033/26 3/335/1015/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634566 від 07.04.2026.

Відповідно до вказаного протоколу та доданих до нього матеріалів вбачається, що 07.04.2026 року, о 17 год. 06 хв., м. Запоріжжя, прибережна Автомагістраль ЛЕП 258 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом Bolt, без державного номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування транспортним засобом відсторонений, шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР, про повторність попереджений.

Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки вчинено повторно протягом року особою, яка піддавалась адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

У судові засідання, призначені на 30.04.2026, 19.05.2026, 09.06.2026 та 07.07.2026, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином шляхом направлення SMS-повідомлень про виклик до суду за номером мобільного телефону, зазначеним у матеріалах справи. Відповідно до довідок про доставку SMS-повідомлень, повідомлення про виклик до суду були доставлені завчасно до кожного із судових засідань.

При цьому напередодні та в день призначених судових засідань ОСОБА_1 неодноразово телефонував до суду та просив відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що є військовослужбовцем, перебуває на виконанні бойового (службового) завдання та, зі слів останнього, запізнюється до суду на декілька годин. Разом з тим жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема документів щодо проходження військової служби, виконання службових завдань чи неможливості прибути до суду, ОСОБА_1 суду не надано. Крім того, після повідомлень про можливе запізнення у жодне із призначених судових засідань ОСОБА_1 до суду до закінчення робочого часу так і не прибув, про причини своєї подальшої неявки суд не повідомив.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Особа зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням розгляду справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури її розгляду. Прояв належної старанності при захисті своїх прав та інтересів є обов`язком саме заінтересованої особи.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634566 від 07.04.2026, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Вознесенівському районному суді міста Запоріжжя, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був присутній при складанні щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, був належним чином повідомлений про місце розгляду справи, отримував SMS-повідомлення про дату та час судових засідань, неодноразово був обізнаний про необхідність своєї явки до суду, однак жодного разу не надав належних та допустимих доказів поважності причин своєї неявки, а також те, що ст. 268 КУпАП не передбачає обов`язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, під час розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом в стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до ч. 12 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст. 130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила).

Відповідно до п.1.10 Правил, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що електросамокат відноситься до транспортних засобів, керування якими заборонено у стані алкогольного сп`яніння, а водії такого транспортного засобу зобов`язані на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння

Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вивчивши всі обставини справи та оцінивши у сукупності зібрані і досліджені докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, суддя дійшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке полягає у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння особою,яка повторно протягом року вчинила порушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №634566 від 07.04.2026 року.

Так, доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджена матеріалами справи, а саме:

-відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №634566 від 07.04.2026 року, який у свою чергу складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Зокрема він складений за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що згідно ст. 130 КУпАП є самостійним складом правопорушення;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 07.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку із виявленими у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови та координації рухів;

-рапортом працівника поліції, відповідно до якого під час несення служби 07.04.2026 року, о 17 год. 06 хв., за адресою: м. Запоріжжя, прибережна Автомагістраль ЛЕП 258, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб електросамокат Bolt, без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_1 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , у якого під час спілкування виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови та координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори Motorola Solutions (№474988, №471245). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження огляду повторно протягом року). За вказаним фактом стосвно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 N?634566 за ч. 2 ст. 130 КУпАП;

-відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції з місця події, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та процедуру огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства та під час якої водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі у лікаря нарколога на місці зупинки транспортного засобу;

-довідкою УПП в Запорізькій області ДПП, відповідно якої згідно бази даних підсистеми «Адмінпрактика», а саме: інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал» Національної поліції України ОСОБА_1 має повторність за ст. 130 КУпАП: 29.10.2025 постановою Заводського районного суду м. Миколаєва у справі №487/5551/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України без врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом`якшуючих та обтяжуючих вину ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, яке є умисним, грубим і суспільно небезпечним, особу правопорушника, суддя вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення в межах ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи не міститься інформація, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 на якого накладено адміністративне стягнення, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 2 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., (отримувач: ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл./21081300, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997, номер розрахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, на користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, код отримувача: (ЄДРПОУ) 37993783, номер розрахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н.І. Рибалко