Рішення № 138101964, 17.06.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/535/24

Провадження № 2-а/188/1/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Бібікова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Петропавлівка адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (м. Лисичанськ Луганської області)

до відповідача: Департаменту патрульної поліції (м. Київ)

про скасування постанови СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (м. Лисичанськ Луганської області) просить скасувати постанову серії БАВ № 222218 від 20.02.2024р. про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.02.2024р. в м. Кривий Ріг на блокпосту, розташованому по вул. Миколаївське шосе біля буд. 26 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ППП в м. Кривий Ріг старшим лейтенантом поліції Гончар Валерієм Валерійовичем складено постанову про адміністративне правопорушення серії БАВ № 222218 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В зазначеній постанові вказано, що позивач 20 лютого 2024 року о 08:30 годині в м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, по вул. Миколаївське шосе біля буд. 26 керував механічним транспортним засобом Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія та реєстраційного документа на ТЗ, а саме: не пред`явив вказані в п. 2.1.а, 2.1.б. ПДР України документи на вимогу працівника поліції, за що передбачена відповідальність, згідно ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач не визнав факту скоєння ним правопорушення, що і зумовило його звернення до суду.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати в його відсутність та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, розглянути справу за його відсутності, пославшись на законність оспорюваної постанови.

Враховуючи строки розгляду справ вказаної категорії, передбачені ч. 1 ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та наявності відповідних клопотань з його боку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2024р. на блокпосту, розташованому по вул. Миколаївське шосе біля буд. 26 інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 ППП в м. Кривий Ріг старшим лейтенантом поліції Гончар Валерієм Валерійовичем складено постанову про адміністративне правопорушення серії БАВ № 222218 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач не погодився з зазначеною вище постановою, що і зумовило його звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, та не заперечується й позивачем особисто, останній відмовився пред`явити витребувані документи для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Так, судом встановлено, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 222218 від 20 лютого 2024 року складена з огляду на непред`явлення позивачем витребуваних документів, цей факт підтверджується матеріалами справи і підтвердив позивач особисто в позовній заяві.

Суд вважає за необхідне наголосити, що, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Отже доводи позивача стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.

Водночас, на думку позивача, він мав право не пред`являти витребувані документи на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Кім того, слід зауважити, що за місяць до початку війни, 26 січня, набрав чинності Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану (далі Порядок № 1456), який і визначає механізм перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та навіть житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Так, згідно з п. 10 Порядку № 1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі:

- порушення водієм Правил дорожнього руху:

- якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

- якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення ДТП чи правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення ДТП чи правопорушення;

- якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

- необхідності здійснення опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП чи правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

- необхідності залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

- необхідності обмеження чи заборони руху транспортних засобів;

- якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

- порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

- проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їздувиїзду.

Отже, вказані норми майже повністю дублюють положення ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», проте з`являється нова підстава проїзд через блокпости та контрольні пункти в`їздувиїзду.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова прийнята уповноваженою особою, яка діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Будь-яких інших аргументованих доказів щодо незаконності дій відповідача та скасування постанови від 20 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено.

Відповідно, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки документів) мали місце, суд не вбачає підстав для скасування постанови серії БАВ № 222218 від 20 лютого 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позовна заява є такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 77, 90, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра

Повний текст рішення виготовлено 10.07.2026р.