Рішення № 138101546, 02.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3903/26

провадження № 2/208/4168/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Кузнєцової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 113678.94 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

У позовній заяві зазначається, що 15.03.2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №593529336 на суму 15 000,00 грн.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV277JC.

Навів норми Закону «Про електронну комерцію», приписи яких були використані при укладанні цього договору.

Позивач також посилається на норми Цивільного кодексу України, які, на його думку, були дотримані сторонами, а тому цей договір є обов`язковим для виконання.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 15 000,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

В подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 25000,00 грн.

Для підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів(кредиту) позивачем до позовної заяви долучено всі наявні у позивача докази, які були отримані при отриманні права грошової вимоги до відповідача.

Стосовно переходу права вимоги до відповідача пояснює, що 28.11.2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1 (Додаток № 11).

Пунктом 1.5 договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу 1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбулось на підставі реєстру прав вимоги № 229 від 16.05.2023 року.

Також на підтвердження переходу прав вимоги до відповідача, до позовної заяви додаються Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 13).

Надалі, 31.07.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 31/0724-01 (далі Договір факторингу 2).

Право вимоги до відповідача передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» за реєстром прав вимоги № 2 від 31.07.2024 року до Договору факторингу 2.

Наступним етапом переходу прав вимоги до відповідача є договір факторингу від 15.07.2025 р. № 15/07/25-Е, укладений між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем.

Відповідно до реєстру боржників б/н від 15.07.2025 року за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 113 678,94 грн.

Враховуючи те, що реєстри прав вимоги містять інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмету позову, позивачем надані витяги з цих реєстрів.

Позивач підкреслює, що право вимоги по кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги (реєстрів боржників/ акту прийому-передачі реєстру боржників), які оформлені належним чином, та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

Щодо розміру суми боргу за кредитним договором

Позивач підкреслив, що при укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У період відступлення права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору між кредиторами, розмір суми боргу за кредитним договором на момент чергового відступлення права вимоги зазначався у реєстрах прав вимог (реєстрі боржників).

Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно наведено у додатках до позовної заяви.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» з боку відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 113 678,94 грн, яка складається з: - 25 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; - 88 678,94 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 15.07.2025 року - 26.12.2025 року.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Підкреслив, що кредитний договір є правомірним,оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

В додаткових поясненнях від 24.04.2026 р. позивач наводить деталізацію порядку укладання електронного договору, обгрунтуванню переходу прав вимоги за договорами факторингу, тобто, висвітлює питання, стосовно яких у відповідача немає заперечень.

Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора.

При цьому позивач зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов`язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Посилається на те, що відповідно до п.15 Прикінцевих положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України навсій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до ст.549 ЦК України відсотки не є видом неустойки.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

І підсумовує: «Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних».

Посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Зрештою, позивач зробив висновок: «Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів:

1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором.

2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

...У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України)».

Позиція відповідача

У Відзиві на позов зазначає: Заявлена сума є явно неспівмірною, оскільки значно перевищує суму отриманого кредиту (15000 грн), що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим ст. 3, 509 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення суму, яка значно перевищує розмір фактично отриманого кредиту, що свідчить про нарахування надмірних процентів та штрафних санкцій.

Розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки не містить детального пояснення нарахувань та не підтверджений належними доказами.

Крім того, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», умови договору не повинні створювати надмірне фінансове навантаження на споживача.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають зменшенню до розумного та справедливого розміру.

У запереченнях на відповідь відповідач зазначає:

Щодо розміру нарахованих відсотків.

Позивач заявляє до стягнення 88 678,94 грн відсотків при сумі основного боргу 25 000 грн, що є явно неспівмірним та порушує принципи розумності і справедливості. За правовою позицією Верховного Суду(зокрема, постанови Великої Палати від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18 та від04.07.2018 у справі № 14-154цс18), після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту нарахування договірних процентів припиняється, а правовідносини переходять у площину відповідальності, що регулюється ст. 625 ЦК України. Таким чином, подальше нарахування процентів у розмірі, що фактично перевищує тіло кредиту в декілька разів, є неправомірним та підлягає коригуванню судом.

Щодо правонаступництва (факторингу).

Позивач посилається на декілька договорів факторингу, однак не доводить безперервності переходу права вимоги. Відсутні належні докази оплати за відповідними договорами, а також підтвердження включення саме зобов`язання відповідача до реєстрів прав вимоги на кожному етапі передачі. За відсутності таких доказів позивач не довів належним чином свій статус кредитора у спірних правовідносинах.

Щодо розрахунку заборгованості.

Надані Позивачем розрахунки є непрозорими, не містять деталізації кожного нарахування, що унеможливлює їх перевірку. Існує ризик подвійного нарахування процентів або їх нарахування за періоди, коли це є неправомірним.

Щодо судових витрат

Заявлені витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та не відповідають критеріям розумності, визначеним процесуальним законодавством, у зв`язку з чим підлягають зменшенню.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у частині нарахованих відсотків; у разі задоволення позову зменшити розмір нарахованих відсотків до розумного та справедливого рівня. Зменшити витрати на професійну правничу допомогу як необґрунтовано завищені.

Процесуальні питання, пов`язанні з розглядом справи.

31.03.2026 року до Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформована в системі "Електронний суд".

31.03.2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям справу передано в провадження судді Кузнецовій А. С.

08.04.2026 року ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо карткового рахунку відповідача та надходження кредитних коштів.

15.04.2026 року від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

20.04.2026 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, сформована в системі "Електронний суд".

20.04.2026 р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, сформовані в системі "Електронний суд".

22.04.2026 року від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

24.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, сформовані в системі "Електронний суд".

07.05.2026 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, надана на запит суду.

02.07.2026 року сторони на виклик до суду не з`явилися.

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповіднодо ст.ст.128,130 ЦПК України, представником позивача було надано заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримано.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для його повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Обставини, встановлені судом.

15.03.2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (договір кредитної лінії) №593529336 на суму 15 000,00 грн. Вказану суму позичальнику перераховано у той ж день на його банківську картку № НОМЕР_1 , вказану ним у заяві на отримання кредиту.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора MNV277JC.

В подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 25000,00 грн.

Додаткові транші були перераховані на ту ж картку, емітовану Акціонерним товариством «АБ «ПриватБанк».

За інформацією Банку, на рахунок ОСОБА_1 надійшли такі платежі:

- 15.03.2023 р. 15000,0 грн.;

- 25.03.2023 р. 5000,0 грн.

- 28.03.2023 р. - 1100,0 грн.

- 06.04.2023 р. - 1750,0 грн.

- 11.04.2023 р. 2150,0 грн.

Це узгоджується і з наданими позивачем доказами на перерахування кредитних коштів позичальнику (платіжні доручення, довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).

Відповідач не заперечує факт укладання ним кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», однак у своєму Відзиві на позов вказав, що отримав у кредит 15000,0 грн.

Умовами кредитного договору (п. 2.3) передбачається, що сума першого траншу (15000,0 грн.) повинна бути повернута до 14.04.2023 р. А пунктом 7.1 договору встановлено, що погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.04.2023 року, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

Таким чином, строк кредитування закінчується 14.04.2023 р.

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань з повернення кредиту, 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1 (додаткові угоди № 19 від 28.11.2019 р., № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року. Останньою угодою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2024 року).

Пунктом 1.5 договору факторингу 1 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором.

Відповідно до п. 4.1 договору факторингу 1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Надалі, 31.07.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 31/0724-01 (далі договір факторингу 2).

Наступним етапом переходу прав вимоги до відповідача є договір факторингу від 15.07.2025 р. № 15/07/25-Е, укладений між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем.

Відповідно до реєстру боржників б/н від 15.07.2025 року за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 113 678,94 грн.

Встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу 1 передало ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" право вимоги до відповідача на суму 43898,94 грн., у тому числі: 25000,0 грн. тіло кредиту, 23 898,94 грн. проценти за користування кредитом, що підтверджується витягом з реєстру боржників та розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». За цим розрахунком проценти нараховані по 16.05.2023 р. включно.

На свою чергу, ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" додатково донарахувало проценти за період з 17.05.2023 р. по 11.08.2023 р. Загальна сума нарахованих за кредитним договором процентів складає 88 678,94 грн., яка у складі заборгованості відповідача передана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» за договором факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 р.

Загальна сума боргу відповідача за цим договором факторингу становить 113678,94 грн.

У цьому ж розмірі заборгованість ОСОБА_1 за договором факторингу 3 передана позивачу.

Судом досліджені таки документи, що наявні у матеріалах справи.

- заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 15.03.2023 р., в якій зазначається сума кредиту 15000,0 грн. зі строком погашення у 30 днів. Вказується номер банківської картки: НОМЕР_1 .

- довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", в який відображені дії позичальника з отримання чергових траншів. Наведено таблицю, з якої слідує, що оплати на момент вчинення дій, спрямованих на продовження строку користування кредитом, позичальником не здійснювалась, нараховані проценти не сплачувались, строк кредитування не продовжувався.

- Паспорт споживчого кредиту: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту, 500 - 25000 грн. Строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 1 - 65 днів, з можливістю продовження). Процентна ставка, процентів річних: Дисконтна процентна ставка: 3,65% - 766,50%. Індивідуальна процентна ставка: 383,25 - 766,50%. Базова процентна ставка: 766,50%. Після закінчення Дисконтного періоду: 1087,70%.

- договір кредитної лінії № 593529336 від 15.03.2023 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .

Основні положення цього договору, що мають значення для розв`язання спору:

1.1.3. Дисконтний період кредитування або дисконтний період період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення Кредиту протягом строку дії Договору;

2.1. За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 15000 грн 00 коп.

2.2.Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

2.3.Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 15000 грн 00 коп. (п`ятнадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого 14.04.2023 р.

2.4. Другий та решта траншів з договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим договором.

3.1. Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять)днів від дати отримання позичальником першого траншу.

3.3. Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду проценти у розмірі 45 грн 00 коп.

5.1.1. Транші надаються у спосіб: шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 5168-74XX-XXXX-1006,

6.1. Позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні кредиту.

7. ПОРЯДОК ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ ТА СПЛАТИ ПРОЦЕНТІВ.

7.1. На момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.04.2023 року, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

7.2. Основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору.

(п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Строк дії договору фактично це є строк дії кредитної лінії.).

8. ВАРТІСТЬ ПОСЛУГ КРЕДИТОДАВЦЯ. ЦІНА ДОГОВОРУ.

8.3.1. За період від дати видачі кредиту до 14.04.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,01 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі дисконтна процентна ставка);

8.4. Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

12. ВІДПОВIДАЛЬНIСТЬ СТОРIН

12.3. За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов`язань за даним договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним договором.

12.4. Сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

12.5. У період дії в Україні карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану відповідальність передбачена пунктами 12.3 та 12.4 цього Договору застосовується з обмеженнями, передбаченими чинним законодавством України.

Висновки суду за результатами розгляду справи

Проаналізував позиції сторін, оцінивши надані ними докази на предмет їх на предмет відповідності вимогам закону, суд приходить до таких висновків.

Як убачається з доводів сторін, основними моментами розбіжностей в оцінки обставин сторонами є розмір наданих кредитних коштів у користування позичальника, оцінка правомірності нарахування та розмір процентів за користування кредитними коштами, а також різний підхід до визначення витрат позивача на правову допомогу.

Стосовно першого моменту, - розміру тіла кредиту, у суду не виникає сумніву щодо його розміру. У даному випадку суд вважає об`єктивним і достовірним доказом відповідь АТ «КБ «ПриватБанк» від 28.04.2026 р. про належність банківської картки № НОМЕР_2 саме ОСОБА_1 і надходження на його рахунок за період з 15 березня по 11 квітня 2023 року у вигляді 5 траншів на загальну суму 25000,0 грн. кредитних коштів.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, то позивач обгрунтовує законність здійсненого ним розрахунку заборгованості позичальника посиланням на умови кредитного договору. Зокрема, він посилається на пункт 8.3.1. договору, який передбачає, що за період від дати видачі кредиту до 14.04.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,01 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка).

А пунктом 8.4. договору встановлюється, що після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідач же вважає, що за правовою позицією Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати від 28.03.2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04.07.2018 року у справі № 14-154цс18), після спливу строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту нарахування договірних процентів припиняється, а правовідносини переходять у площину відповідальності, що регулюється ст. 625 ЦК України. Таким чином, подальше нарахування процентів у розмірі, що фактично перевищує тіло кредиту в декілька разів, є неправомірним та підлягає коригуванню судом.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості, виконаних первісним кредитором, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наступним кредитором, ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що первісний кредитор за дисконтний період (по 17.04.2023 р. включно) здійснив нарахування за ставкою 0,01 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним. Сума відсотків за цей період становить 58,94 грн.

18.04.23 р. нараховано одразу 2 980,00 грн. Ніяких пояснень такому нарахуванню позивачем не надано. Далі, починаючи з 18-го квітня нарахування здійснюється по 745 грн. щоденно до 16.05.2023 р. включно. Всього нараховано процентів 23 898,94 грн. До сплати разом з тілом кредиту підлягає 43898,94 грн. Проценти нараховувались за ставкою 2,98 % за день або 1087,7 % річних.

ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" продовжив нарахування процентів з 17.05.2023 р. по 11.08.2023 р. по 745 грн. щодня, всього 88 678,94 грн. (з урахуванням нарахованих процентів ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») процентів.

Суд не погоджується з таким обгрунтуванням правомірності нарахування процентів і при цьому виходить з такого.

І. Будуючи свою позицію, позивач скористався положеннями лише двох пунктів кредитного договору, без будь-якого правового аналізу їх сутності. І такий аналіз не буде порушенням презумпції правомірності договору, яка задекларована у статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки правомірність договору в цілому не виключає визнання його окремих частин недійсними (нікчемними).

Пославшись на вищевказані пункти 8.3.1. та 8.4. договору, позивач не врахував, що пунктом 2.3. договору повернення першого траншу у сумі 15000,0 грн. повинне відбутися не пізніше 14.04.2023 р. А пунктом 7.1. договору встановлено, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 14.04.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Тобто, 14 квітня 2023 року є останнім днем кредитування (користування чужими коштами).

Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

«34. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

35. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

37. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Аналогічні висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16.

У даному випадку межі правомірного користування кредитними коштами обмежено конкретною датою, - 14.04.2023 р. Користування поза межами цього строку вже є неправомірним користуванням. Ця дата є не тільки строком дії дисконтного періоду, вона є остаточною датою повернення першого траншу, а слід, межею поділу користування кредитними коштами правомірно і неправомірно.

У пункті 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16 зазначається, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. (постанова Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19).

ІІ.Спостерігається двоякий підхід у нормах кредитного договору до оцінки процентів за користування кредитними коштами поза межами дисконтного періоду.

Так, пункт 8.4., який встановлює, що після закінчення дисконтного періоду кредитування (закінчення строку кредитування) проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, розміщений у Розділі «8. ВАРТІСТЬ ПОСЛУГ КРЕДИТОДАВЦЯ. ЦІНА ДОГОВОРУ».

Одночасно схожий за змістом пункт 12.4. передбачає, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Цей пункт розміщений у Розділі «12. ВІДПОВIДАЛЬНIСТЬ СТОРIН».

Розміщення в одному розділі договору норми про сплату процентів за правомірне користування чужими коштами (в межах строку кредитування до 14.04.2023 р.) і сплату процентів за користування коштами після закінчення цього строку фактично є одночасним застосуванням і статті 1048, і частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивач так й не визначився із правовою суттю процентів, встановлених пунктами 8.3.1. та 8.4. кредитного договору, і у додаткових поясненнях від 24.04.2026 р. зробив висновок: «Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів:

1. За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором.

2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

... У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України)».

Такий висновок є прямо протилежним багаторазовим роз`ясненням Верховного Суду про неможливість одночасного застосування цих двох норм Цивільного кодексу. Тобто, користування чужими коштами не може бути одночасно і правомірним і неправомірним. Якщо у даному випадку ми маємо неправомірне користування кредитними коштами після 14.04.2023 р., то слід керуватися пунктом 12.4. договору, який застосовується за правилами ч. 2 ст. 625 ЦКУ.

Але позивач обгрунтовує застосування у тексті кредитного договору пункту 8.4. як умову про визначення розміру процентів за порушення зобов`язання у відповідності до застереження у частині 2 статті 625 ЦКУ:Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.І підсумовує: «Відповідно до ст. 549 ЦК України відсотки не є видом неустойки. ...Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних».

Зважаючи на викладене, нарахування процентів після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту не відповідає суті кредитного договору та поняттю «користування кредитом». Умова кредитного договору (п.8.4) про те, що у разі прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, не підлягає застосуванню, оскільки по суті не є платою за правомірне користування кредитом, а є платою в разі прострочення виконання зобов`язання.

Тобто, ця умова визнається судом нікчемною.

З приводу нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх».

Також Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 146).

ІІІ. У тексті кредитного договору має місце двозначне тлумачення визначення моменту виникнення у позичальника зобов`язання з повернення боргу. З одного боку, як вже було вказано, пункти 2.3. та 7.1 договору таким строком визначили 14.04.2023 р.

А у пункті 7.2. говориться про те, що основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

- 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору.

Пункт 11.1. наголошує: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Строк дії договору фактично це є строк дії кредитної лінії. Пункт 6.5. сторони погодили, що факт закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором. До того ж, позичальник вичерпав ліміт кредиту.

При цьому суд виходить з положень частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

А частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У той ж час, вирішуючи питання про обсяг відповідальності винної сторони суд враховує таки вимоги Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту підлягають задоволенню у повному обсязі і з відповідача стягується на користь позивача 25000,0 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Що стосується заявленої вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, то суд керується правовим висновком Верховного Суду, зробленим ним у постанові від 02.10.2020 року у справі № 911/19/19, який полягає у тому, що суд зобов`язаний з`ясовувати правильність здійснення розрахунку позивачем і перевіряти ці докази. У випадку незгоди з розрахунком, суд повинен навести правові аргументи на його спростування або здійснити власний розрахунок, що є частиною його обов`язків. існування заборгованості. Відтак, суд має перевірити ці документи в сукупності.

На підставі аналізу наданих позивачем доказів суд приходить до висновку, вимога про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами є правомірною в частині нарахування цих процентів за час правомірного користування позичальником кредитом, тобто, до 14.04.2023 р., що складає 58 грн. 94 коп.

Загальна сума задоволених вимог складає 25058,94 грн.

Решта вимог у цій частині регламентуються положеннями частини 2 статті 625 ЦКУ.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь з відповідача сплаченого судового збору у сумі 2662,40 грн. і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що судовий збір і судові витрати задовольняються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку позовні вимоги задовольняються в частині, яка складає 22,04 % (25058,94 грн.: 113678.94 грн.).

Таким чином, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на сплату судового збору у розмірі 586,79 грн. (2662,4 грн. х 22,04 %) та витрати на правову допомогу у сумі 1542,8 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956:

- заборгованість за кредитним договором №593529336 від 15.03.2023 р. у сумі 25058,94 (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 94 коп.,

- судовий збір у сумі 586,79 (п`ятсот вісімдесят шість) грн. 79 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1542,8 (одна тисяча п`ятсот сорок дві) грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 02.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС", адреса 02094, місто Київ, вул.Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13; ЄДРПОУ 42986956.

Представник позивача - Сахарова Ольга Ігорівна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя А.С. Кузнєцова