Ухвала суду № 138101149, 07.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2489/26

Номер провадження: 4-с/511/14/26

"07" липня 2026 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання - Дьяків В.В.,

за участю:

приватного виконавця - Бондарева Р.В. (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича у виконавчому провадженні № 80101554.

За змістом поданої скарги ОСОБА_1 просила суд:

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бондарева Р.В. від 26.06.2026 року у ВП № 80101554 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у КЗ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ»;

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Бондарева Р.В. від 26.06.2026 року у ВП № 80101554 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у КЗ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКА МІСЬКА ШКОЛА МИСТЕЦТВ»;

визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Бондарева Р.В. щодо не направлення до банківської установи - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» постанови про зняття арешту з рахунків боржника в частині зарахування заробітної плати, яка залишається після здійснення 20% відрахувань, та зобов`язати усунути вказане порушення.

Стислий виклад обґрунтування скарги.

Скарга обґрунтована тим, що у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В. перебуває виконавче провадження № 80101554 з примусового виконання виконавчого листа № 511/2403/23 від 08.01.2026 року, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» заборгованості та судових витрат.

Скаржниця зазначала, що 26.06.2026 року приватним виконавцем винесено дві постанови про звернення стягнення на її доходи за місцем роботи: у КЗ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ» та у КЗ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКА МІСЬКА ШКОЛА МИСТЕЦТВ», якими зобов`язано відповідні установи проводити щомісячні відрахування у розмірі 20% від її доходу.

На думку скаржниці, такі постанови є незаконними, оскільки виконавче провадження, у межах якого вони винесені, відкрито за виконавчим листом, який не є належним виконавчим документом. Скаржниця посилалась на те, що у виконавчому листі № 511/2403/23 від 08.01.2026 року у графі «Суддя» зазначено ОСОБА_2 , яка, за твердженням скаржниці, станом на дату видачі виконавчого листа була звільнена у відставку та не мала повноважень судді. Також скаржниця вказувала на наявність перед словом «Суддя» косої риски, що, на її переконання, свідчить про підписання документа іншою особою замість судді.

Окремо скаржниця зазначала, що в оскаржуваних постановах та у виконавчому документі наявні розбіжності у зазначенні її РНОКПП, а саме у різних частинах документів фігурують коди 1952719703 та 1952719709. На думку скаржниці, така розбіжність позбавляє документи належної визначеності та унеможливлює однозначну ідентифікацію боржника.

Крім того, скаржниця посилалась на те, що постанови про звернення стягнення на доходи були винесені за наявності чинного арешту на банківський рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , на який зараховується її заробітна плата.

За твердженням скаржниці, якщо роботодавці утримують 20% доходу, а залишок 80% надходить на арештований рахунок, це створює ситуацію фактичного блокування 100% заробітної плати, що порушує ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 43 Конституції України.

У письмових поясненнях скаржниця також зазначила, що доводи приватного виконавця про преюдиційне значення ухвали суду від 24.04.2026 року у справі № 511/332/26 є безпідставними, оскільки на вказану ухвалу відкрито апеляційне провадження.

Також вона заперечувала проти залишення третьої вимоги без розгляду, вказуючи, що у справі № 511/1559/26 оскаржується інша бездіяльність виконавця - щодо попередніх заяв про зняття арешту з рахунків, тоді як у цій справі йдеться про нову триваючу бездіяльність, яка виникла після винесення 26.06.2026 року постанов про звернення стягнення на доходи.

Стислий виклад заперечень приватного виконавця на мотиви скарги.

Приватний виконавець Бондарев Р.В. подав до суду заперечення на скаргу, в яких просив відмовити у її задоволенні.

У запереченнях приватний виконавець зазначив, що виконавче провадження № 80101554 було відкрито 27.01.2026 року на підставі виконавчого листа № 511/2403/23, виданого 08.01.2026 року Роздільнянським районним судом Одеської області. За виконавчим документом підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» 15 000 доларів США та судовий збір у розмірі 20 569,85 грн.

Приватний виконавець вказував, що доводи скаржниці щодо нібито неналежності виконавчого документа вже були предметом судового розгляду у справі № 511/332/26. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.04.2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та постанову приватного виконавця у частині відкриття виконавчого провадження було відмовлено, а провадження у частині вимоги про визнання документа № 511/2403/23 від 08.01.2026 року таким, що не є виконавчим документом та не підлягає виконанню, було закрито.

Щодо розбіжності у РНОКПП приватний виконавець зазначив, що така обставина не впливає на законність оскаржуваних постанов, оскільки постанови належним чином ідентифікують боржника як ОСОБА_1 , а у резолютивній частині постанов зазначено правильні ідентифікаційні дані.

Щодо законності постанов від 26.06.2026 року приватний виконавець посилався на ст. 10, 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначав, що 26.06.2026 року ним отримано заяву представника стягувача про звернення стягнення на доходи боржника, у зв`язку з чим він мав право винести постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. Оскаржувані постанови встановлюють відрахування у розмірі 20%, що відповідає закону.

Стосовно третьої вимоги приватний виконавець зазначив, що у провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області вже перебуває справа № 511/1559/26, у якій скаржниця оскаржує бездіяльність щодо незняття арешту з рахунків в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та просить повернути списані кошти. Тому, на думку приватного виконавця, ця вимога є тотожною або похідною від уже заявлених вимог у іншій справі.

Позиція сторін у судовому засіданні.

Скаржниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій зазначила, що скаргу підтримує у повному обсязі, просить її задовольнити, а також просить врахувати подані нею письмові пояснення.

Приватний виконавець Бондарев Р.В. приймав участь у судовому засіданні дистанційно, заперечував проти задоволення скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у її задоволенні.

Представник стягувача ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Неявка учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Висновки суду за результатами розгляду скарги.

Дослідивши матеріали скарги, надані сторонами письмові докази, заперечення приватного виконавця, письмові пояснення скаржниці, а також перевіривши доводи учасників справи в межах предмета оскарження, суд доходить висновку, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що становить сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, спрямованих на примусове виконання рішень, які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Частинами 1, 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається, зокрема, у разі відсутності у боржника коштів, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, 20 відсотків. Відповідно до ч. 3 цієї статті загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З матеріалів справи встановлено, що 27.01.2026 року приватним виконавцем Бондаревим Р.В. було відкрито виконавче провадження № 80101554 з примусового виконання виконавчого листа № 511/2403/23 від 08.01.2026 року.

У подальшому, 26.06.2026 року, приватним виконавцем отримано заяву представника стягувача про звернення стягнення на доходи боржника, після чого винесено дві постанови про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 за місцем отримання нею доходів у КЗ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ» та КЗ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКА МІСЬКА ШКОЛА МИСТЕЦТВ».

Вказані постанови є заходами примусового виконання рішення, прямо передбаченими ст. 10 та ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», винесені у межах відкритого виконавчого провадження та на підставі заяви стягувача. У кожній з оскаржуваних постанов визначено розмір відрахувань 20% від доходу боржника, що відповідає розміру, встановленому абзацом третім ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» для інших видів стягнень.

Доводи скаржниці про те, що винесення двох постанов автоматично призводить до незаконного стягнення 40% або до повного блокування її доходу, суд вважає необґрунтованими. Так, оскаржувані постанови звернені до різних установ, які виплачують скаржниці окремі доходи, і кожна з постанов передбачає утримання у розмірі 20% саме з відповідного доходу.

Скаржницею не надано суду належних та допустимих доказів того, що на підставі цих постанов роботодавцями фактично здійснювались відрахування у розмірі, який перевищує граничні розміри, встановлені ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», або що внаслідок їх винесення з неї фактично утримано понад встановлений законом розмір.

Суд також не приймає доводи скаржниці про незаконність оскаржуваних постанов з підстав сумнівів щодо виконавчого листа № 511/2403/23 від 08.01.2026 року.

Предметом розгляду у цій справі є законність конкретних постанов від 26.06.2026 року про звернення стягнення на доходи та заявлена бездіяльність приватного виконавця. У межах провадження за скаргою на дії приватного виконавця суд не вирішує питання дійсності, належності оформлення або визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки таке питання вирішується судом у порядку, передбаченому ст. 432 ЦПК України.

Крім того, суд бере до уваги, що ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.04.2026 року у справі № 511/332/26 вже надавалась оцінка доводам ОСОБА_1 щодо відкриття виконавчого провадження № 80101554 та виконавчого листа № 511/2403/23 від 08.01.2026 року. У задоволенні скарги в частині відкриття виконавчого провадження було відмовлено, а провадження у частині вимоги про визнання документа № 511/2403/23 від 08.01.2026 року таким, що не є виконавчим документом та не підлягає виконанню, було закрито.

Тому повторне наведення цих самих доводів як підстави для скасування подальших постанов про звернення стягнення на доходи не спростовує законності дій приватного виконавця під час винесення постанов від 26.06.2026 року.

Суд критично оцінює посилання скаржниці на наявність у тексті процесуальних документів розбіжностей щодо останньої цифри РНОКПП.

Із змісту оскаржуваних постанов вбачається, що боржник ідентифікований за прізвищем, ім`ям та по батькові, адресою, статусом боржника у виконавчому провадженні та реквізитами виконавчого провадження. Саме по собі посилання скаржниці на технічну розбіжність у зазначенні одного реквізиту, без доведення того, що така розбіжність перешкодила виконанню постанови, спричинила стягнення з іншої особи або порушила її права, не є достатньою підставою для скасування постанов приватного виконавця.

Щодо третьої вимоги скарги суд зазначає наступне.

Скаржниця просить визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо не направлення до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» постанови про зняття арешту з рахунків у частині зарахування заробітної плати, яка залишається після здійснення 20% відрахувань.

Фактично ця вимога пов`язана не з формою чи змістом оскаржуваних постанов від 26.06.2026 року, а з питанням арешту коштів на банківському рахунку боржника.

Із матеріалів справи та пояснень учасників убачається, що питання арешту рахунків ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у тому числі рахунку № НОМЕР_1 , вже є предметом окремого судового провадження у справі № 511/1559/26. При цьому у цій справі скаржниця не надала доказів того, що після винесення постанов від 26.06.2026 року приватному виконавцю були подані нові належні документи банку або роботодавців, які підтверджували конкретні суми заробітної плати, що вже залишились після здійснення 20% відрахувань, та які приватний виконавець безпідставно відмовився врахувати.

Сам факт існування арешту коштів боржника на банківському рахунку не свідчить автоматично про незаконність постанов про звернення стягнення на доходи.

Закон України «Про виконавче провадження» допускає застосування різних заходів примусового виконання, а заявлена скаржницею можливість майбутнього подвійного обмеження доходу має бути підтверджена конкретними доказами фактичного порушення, а не припущеннями.

Суд враховує, що у порядку ст. 451 ЦПК України суд скасовує рішення виконавця або визнає його дії чи бездіяльність неправомірними лише у разі встановлення обґрунтованості скарги та порушення права заявника. Якщо ж оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, у межах повноважень приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що приватний виконавець Бондарев Р.В., виносячи 26.06.2026 року постанови про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 , діяв у межах наданих йому законом повноважень, на підставі виконавчого документа, у межах відкритого виконавчого провадження та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржницею не доведено наявності підстав для визнання цих постанов протиправними та їх скасування, а також не доведено факту неправомірної бездіяльності приватного виконавця у межах предмета цієї скарги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яку застосовують суди України як джерело права, судові рішення мають містити належне обґрунтування, однак це не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо такий аргумент не є вирішальним для результату розгляду справи. Доводи скаржниці, які не спростовують установлених судом обставин законності оскаржуваних постанов, не впливають на висновок суду про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 259-260, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею - 10 липня 2026 року.

С Суддя: С. І. Гринчак