Ухвала суду № 138100478, 10.07.2026, Оболонський районний суд міста Києва

10.07.2026 Справа № 756/7376/26

Унікальний номер судової справи №756/7376/26

Номер провадження 2-з/756/85/26

У Х В А Л А

10 липня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участю секретаря судових засідань Дідківській О.В.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вербицький В.В. звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» про стягнення боргу, в якому просить стягнути заборгованість за договором позики від 21.04.2008р. у розмірі (з урахуванням збільшення позовних вимог) 35 523 837,67 доларів США.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» (Код ЄДРПОУ 30971192; 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28) у межах позовних вимог у 35 523 837,67 доларів США (тридцять п`ять мільйонів п`ятсот двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім доларів США 67 центів), а саме:

1. Машиномісце площею 13 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2341893380000, дата реєстрації: 15.04.2021;

2. Машиномісце площею 13.2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2340505680000, дата реєстрації: 15.04.2021;

3. Машиномісце №49 площею 17.9 кв.м (цокольний поверх літера «В») за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1767054480000, дата реєстрації: 05.08.2019;

4. Машиномісце №48 площею 17.9 кв.м (цокольний поверх літера «В») за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1767054380000, дата реєстрації: 05.08.2019;

Накласти арешт на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» (Код ЄДРПОУ 30971192; 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28), про яке у відповідних державних реєстрах, зокрема у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному реєстрі обтяжень рухомого майна, міститься інформація про власність у межах позовних вимог у 35 523 837,67 Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» доларів США (тридцять п`ять мільйонів п`ятсот двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім доларів США 67 центів), а зокрема на:

1. Автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ;

2. Автомобіль VOLKSWAGEN POLO 2017 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ;

3. Автомобіль VOLKSWAGEN JETTA 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ;

4. Автомобіль PORSCHE 911 CARRERA 2024 року випуску;

Накласти арешт на грошові кошти як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» (Код ЄДРПОУ 30971192; 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 28) у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах України, у межах суми позовних вимог у розмірі 35 523 837,67 доларів США (тридцять п`ять мільйонів п`ятсот двадцять три тисячі вісімсот тридцять сім доларів США 67 центів).

Вимоги заяви про забезпечення позову мотивовані тим, що 21 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» було укладено договір позики, оформлений у вигляді боргової розписки від 21.04.2008.

Незважаючи на настання строку повернення позики (20 березня 2010 року), відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань Суму позики у розмірі 8 500 000 (вісім мільйонів п`ятсот тисяч) доларів США позивачу не повернув та заходів до повернення не вживав.

Позивач також вказує, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2026 у справі №756/7376/26 (з урахуванням виправлених описок ухвалою від 19.05.2026) було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу.

Після цього ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11.06.2026 у задоволенні заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено, заява відповідача про зустрічне забезпечення було задоволено та зобов`язано позивача внести на депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва грошові кошти у сумі 7 126 105,00 грн протягом 10 (десяти) днів з дня постановлення ухвали.

В подальшому ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.06.2026 скасовано ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2026 про забезпечення позову та ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11.06.2026 про зустрічне забезпечення.

На думку представника позивача, розписка від 21.04.2008 містить умови взяття відповідачем на себе зобов`язань щодо виконання договору позики за рахунок всього майна відповідача: «Позичальник відповідає перед Позикодавцем у тому числі всім належним Позичальнику рухомим та нерухомим майном та бізнесом, що перебуватиме у власності підприємств та господарських товариств, власником чи учасником котрих на день проведення розрахунків буде Позичальник». Тому забезпечення позову за рахунок цього майна відповідача відповідає суті взятого на себе відповідачем зобов`язання і воно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежуватиметься лише можливість розпоряджатися ним.

Від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких останній просить відмовити позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову у повному обсязі.

Представник відповідача вказує, що сам по собі факт подання позову про стягнення значної грошової суми не є автоматичною підставою для накладення арешту на майно Відповідача; посилається на стабільність ведення відповідачем господарської діяльності, сформованість статутного капіталу у розмірі 23 319 041,43 грн., наявність багатьох об`єктів нерухомості, а також транспортних засобів та зазначає, що стосовно відповідача відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження, за якими б воно виступало боржником, відповідач не є стороною будь-яких інших судових спорів про стягнення із нього грошових коштів чи звернення стягнення на майно.

Відповідач вважає, що у разі задоволення позову Відповідач буде спроможний фактично (реально) виконати рішення суду, а у застосуванні заходів забезпечення позову немає необхідності.

Для застосування заходів забезпечення позову заявник повинен довести наявність реального, конкретного та підтвердженого доказами ризику того, що без таких заходів виконання можливого рішення суду буде істотно ускладнене або неможливе. Припущення, загальні побоювання чи посилання лише на розмір позовних вимог не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням.

Суд, розглянувши заяву, враховуючи обґрунтування заявника та заперечення відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В силу вимог ч.6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (подібні висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі N 923/826/19, від 05 серпня 2022 року у справі N 905/447/22, від 24 травня 2022 року у справі N 911/2719/21, від 13 квітня 2021 року у справі N 910/15607/19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі N 361/8953/21 (провадження N 61-8786св23) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі N 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі N 914/970/18, від 10.11.2020 у справі N 910/1200/20.

Суд зазначає, що аргументи позивача про невиконання відповідачем зобов`язань за борговою розпискою незважаючи на настання строку повернення позики 20 березня 2010 року - є підставами позову, яким суд надасть оцінку під час розгляду справи по суті, з`ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи доказам оцінку.

Водночас, суд враховує доводи та докази відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» відсутнє у Реєстрі боржників, не має податкового боргу, не є стороною будь-яких інших судових спорів про стягнення із нього грошових коштів чи звернення стягнення на майно. Статутний капітал товариства є сформованим та становить 23 319 041,43 грн.

З наявного у матеріалах справи витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відповідач є власником багатьох об`єктів нерухомості та буде спроможний фактично виконати рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

На думку суду, з урахуванням характеру позовних вимог, накладення арешту у межах усієї суми заявлених позовних вимог на всі банківські та фінансові рахунки юридичної особи може негативно вплинути на господарську діяльність юридичної особи, заблокувати таку діяльність до прийняття рішення щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення значної суми боргу.

Крім цього, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 р. по справі N320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову.

Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

При цьому, представником заявника не зазначено відомості про наявність у відповідача конкретних рахунків, їх номери та назви відповідних установ, у яких вони відкриті, що позбавляє суд можливості, відповідно до положень ч.3 ст.150 ЦПК України визначити співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а відтак застосувати обраний заявником спосіб забезпечення позову у межах суми заявлених вимог.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст.81 ЦПК України.

Разом з цим, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення його прав та законних інтересів, виходячи із змісту заявлених вимог, суд не знаходить підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд також бере до уваги те, що заходи забезпечення позову вжиті за заявою позивача були надалі скасовані судом у саме зв`язку із невиконанням останнім вимог ухвали Оболонського районного суду м.Києва від 11.06.2026р. якою задоволено клопотання представника відповідача про зустрічне забезпечення та зобов`язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 7 126 105 (сім мільйонів сто двадцять шість тисяч сто п`ять) гривень протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали.

При цьому, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що оскільки представники позивача не були присутні під час проголошення Оболонським районним судом м. Києва ухвали від 11.06.2026, а тому 10 денний строк на виконання ухвали від 11.06.2026 мав відраховуватись із дати отримання повного тексту ухвали 17.06.2026р., оскільки відповідно до статті 24 ЦПК України, перегляд судових рішень місцевих судів є прерогативою апеляційного суду.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі №756/7376/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоїк-Авто» про стягнення боргу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Луценко