Ухвала суду № 138099510, 09.07.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1237/25

1-кп/458/45/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі сторін кримінального провадження

сторона обвинувачення:

прокурор у кримінальному провадженні - начальник Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 ,

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_6 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів адвокатом ОСОБА_7 клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 від 09.07.2026 року про направлення кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2025 року № 62025140110003325 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів, -

В С Т А Н О В И В:

19.11.2025 року прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 передано до Турківського районного суду Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2025 року № 62025140110003325 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Згідно з вимогами ст.ст. 127,129 Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді і судочинство провадиться суддею одноособово.

Згідно з ч.1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Суддя для розгляду кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 35 КПК України визначено суддю для розгляду кримінального провадження, оскільки відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.11.2025 року справу було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду 19.11.2025 року призначено підготовче судове засідання.

09.07.2026 року на адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 про направлення кримінального провадження за підсудністю.

В судовому засіданні 09.07.2026 року начальник Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_5 підтримав порядок, який був визначений прокуратурою про визначення територіальної підсудності саме за Турківським районним судом Львівської області, висловив думку відсутність підстав для направлення матеріалів даного кримінального провадження до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності. Прокурор зазначив, що дане кримінальне провадження надійшло до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, визначених ст. 615 КПК України, оскільки за принципами дії закону України про кримінальну відповідальність в просторі згідно ст. 6 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України. Місце і час вчинення кримінального правопорушення є ознаками об`єктивної сторони, які позначають, де і коли кримінальне правопорушення вчинено, тобто певна територія, де воно було розпочато, продовжено, закінчено або припинено. Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке є триваючим кримінальним правопорушенням, і місцем такого правовопорушення є місце, де воно було або почато, або закінчено, або припинено. Прокурор вказав, що згідно висунутого обвинувачення і формулювання обвинувачення ОСОБА_6 був затриманий під час спроби незаконного перетину кордону на п/н КрП "Ужок" (500 м до державного кордону), територія якого відноситься до Боринської територіальної громади, територія якої відноситься до Турківського районного суду Львівської області, у зв`язку з чим справа підсудна Турківському районному суду Львівської області. Водночас прокурор не спростував долучені до матеріалів справи докази того, що місце, де було затримано, припинено триваюче правопорушення, ОСОБА_6 на пункті пропуску "Ужок" перебуває на балансі Закарпатської області, обслуговується поліцією Закарпатської області. Також підтвердив те, що ОСОБА_6 слідчим було затримано згідно протоколу затримання 06.09.2025 року у м. Львові у віданні Личаківського району.

В судовому засіданні 09.07.2026 року обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти позиції прокурора, підтримав клопотання своїх адвокатів та вважав, що справа повинна слухатися в іншому суді, оскільки правопорушення, яке йому інкримінують, з яким він не погоджується, було припинено на пості «Ужок», на території Закарпатської області, в подальшому відносно нього складено протокол про затримання слідчим ДБР у м.Львові.

В судовому засіданні 09.07.2026 року захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 , ОСОБА_7 заперечили проти позиції прокурора в частині підсудності справи Турківському районному суду Львівської області, підтримали подане клопотання про направлення кримінального провадження за підсудністю, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, а ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні дезертирства, яке вчинене у військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим місце вчинення правопорушення перебуває в межах територіальної юрисдикції Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а припинено правопорушення фактично відбулося на контрольно-пропускному пункті «Ужок», який перебуває у віданні і на балансі державних установ Закарпатської області, а юридичне оформлення затримання відбулося слідчим ДБР у м. Львові на території Личаківського району, у зв`язку з чим згідно ч. 3 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін, тому просила клопотання задовольнити в повному обсязі, з приводу чого постановити ухвалу.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом».

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Відповідно до ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Таким чином, ч.1 ст. 32 КПК України чітко закріплений алгоритм визначення підсудності, з урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується особа.

Першочергово підсудність визначається за місцем вчинення кримінального правопорушення.

У разі якщо було вчинено декілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

І лише у разі, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо через спірну підсудність кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Прокурор вважає, що даний обвинувальний акт підсудний Турківському районному суду Львівської області, оскільки під час досудового розслідування і відповідно до формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, маючи намір ухилитись від проходження військової служби назавжди, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 19.05.2025 року вчинив дезертирство, тобто самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутній на військовій службі та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 по 03.09.2025 року, до моменту затримання працівниками прикордонної служби 7 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спроби незаконного перетину кордону на п/н КрП "Ужок" (500 м до державного кордону), тому судове провадження слід здійснювати судом, у межах територіальної юрисдикції якого було припинено протиправні діяння ОСОБА_6 , що територіально відноситься до Турківського районного суду Львівської області.

Згідно обвинувального акту інкриміноване ОСОБА_6 правопорушення було вчинено на території Самарівського району Дніпропетровської області.

Водночас захисники обвинуваченого ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_7 подаючи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів зазначають, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, оскільки суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження, для вирішення питання чи має Турківський районний суд Львівської області процесуальну компетенцію ухвалювати рішення, які обмежують права ОСОБА_6 , так як на думку сторони захисту Турківський районний суд Львівської області не є належним судом для розгляду обвинувального акта, оскільки місцем припинення вчинення ОСОБА_6 правопорушення може бути фактичне місце затримання в рамках адміністративного правопорушення на контрольному посту "Ужок" на околицях с. Ужок Великоберезнянського району Закарпатської області на автодорозі державного значення H13 Львів - Самбір - Чоп, яке відноситься до іншого суду в межах юрисдикції Великоберезнянського районного суду Закарпатської обл., а також юридичне місце затримання в службовому приміщенні слідчого ДБР ОСОБА_10 у м. Львові в Личаківському районі, яке відноситься до іншого суду в межах юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова в рамках кримінального правопорушення.

Разом з тим, 25.08.2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до КПК України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» № 2462-IX від 27.07.2022 року, яким абзац 1 ч. 9 ст. 615 КПК України викладено у наступній редакції: "Під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством".

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке є триваючим кримінальним правопорушенням, і місцем такого правопорушення є місце, де воно було або почато, або продовжено, або закінчено, або припинено.

Зважаючи на те, що дезертирство є триваючим злочином, оскільки охоплює не одноразову дію, а безперервне невиконання обов`язку військової служби, яке розпочинається з моменту самовільного залишення військової частини чи місця служби і триває до припинення протиправної поведінки.

Відповідно місцем його вчинення може бути територія, на якій такий злочин було або почато, або продовжено, або закінчено/припинено.

Згідно встановленого органом досудового розслідування і висунутого обвинувачення, вбачається, що розпочато вчинене ОСОБА_6 дезертирство, як триваючий злочин, вчинено 19.05.2025 року в місці розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас органом досудового розслідування не встановлено і не досліджувалося, а також згідно висунутого обвинувачення не вбачається місце, де в період після 19.05.2025 року до 03.09.2025 року було продовжено вчинене ОСОБА_6 дезертирство, як триваючий злочин.

Водночас органом досудового розслідування встановлено, і з обвинувального акту вбачається дата і місце, де 03.09.2025 року фактично закінчено/припинено вчинене ОСОБА_6 дезертирство, як триваючий злочин назва місця правопорушення «п/н КрП "Ужок", проте органом досудового розслідування не конкретизовано точного місця, точної юридичної адреси закінчення, або припинення правопорушення, оскільки правильна назва місця припинення правопорушення, як встановлено в підготовчому судовому засіданні з пояснень прокурора назва об`єкту - стаціонарний контрольно-пропускний пост «Ужок» Державної прикордонної служби України, юридична адреса якого с. Ужок Великоберезнянський район Закарпатська область на території Закарпатської області на відстані 800 метрів від межі Львівської області на автодорозі державного значення H13 Львів - Самбір - Чоп.

Наказом голови Закарпатської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації від 28.02.2022 року № 3 на в`їздах (виїздах) до Закарпатської області створено стаціонарні пости, де п.1.1 передбачено виставлення з 28.02.2022 року пост ,,Ужок? (автомобільна дорога Н-13, населений пункт Ужок) і згідно п.1.3. наказу залучено до виконання обов`язків по несенню служби наряди поліції (а.с. 89-90 т. 4).

Згідно відповіді ГУ НП в Закарпатській області об`єкт нерухомого майна, тимчасова споруда спеціального призначення, що встановлено судом, є стаціонарний контрольно-пропускний пост «Ужок», знаходиться за адресою Закарпатська область Ужгородський район за межами населених пунктів на території Ужоцької сільської ради і розташований на земельній ділянці площею 0,0205 га згідно Договору № 77 від 20.01.2025 року про встановлення сервітуту земельної ділянки укладеним між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області та Головним управлінням Національної поліції України в Закарпатській області, про що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав від 28.03.2025 року і тимчасова споруда спеціального призначення відображена по реєстрах бухгалтерського обліку ГУНП в Закарпатській області.

Згідно схеми розташування земельної ділянки та об`єкту нерухомого майна, тимчасової споруди спеціального призначення, такі знаходяться на території Закарпатської області на відстані 800 метрів від межі Львівської області на автодорозі державного значення H13 Львів - Самбір - Чоп (а.с. 98-101 т. 4).

Згідно відповіді Львівської обласної військової адміністрації вбачається, що відсутня будь-яка запитувана інформація стосовно контрольного посту «Ужок» (а.с. 104 т. 4).

Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 , контрольний пост « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не перебуває на балансі ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 138 т. 4).

Згідно відповіді відділення поліції № 2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області вбачається, що станом на 03.09.2026 року підрозділи ГУНП у Львівській області не здійснюють на постійній основі несення служби на території, на якій розташований пост «Ужок» (а.с. 189 т. 4).

Допитані в судовому засіданні працівник поліції ВП № 2 Ужгородського РУП ОСОБА_11 , військовослужбовець прикордонної служби ОСОБА_12 , слідчий ДБР ОСОБА_10 підтвердили, що перевірка стосовно ОСОБА_6 проводилася виключно на території контрольного посту «Ужок», проте такі особи не могли переконливо пояснити з посиланням на відповідні докази, до відання якої адміністративно-територіальної одиниці відноситься пост «Ужок».

Кожне з цих місць (місце початку, продовження, закінчення, припинення), є рівноправним у вирішенні питання про можливість розгляду кримінального провадження за правилами територіальної підсудності у певному суді.

Під місцем вчинення кримінального правопорушення розуміється певна територія або простір, у межах якого особа здійснила суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність) або де настали його суспільно небезпечні наслідки.

3 03.09.2025 року припинення правопорушення носило виключно адміністративний характер, моментом припинення/переривання злочинного стану ОСОБА_6 є момент його затримання слідчим ТУ ДБР у місті Львів, що оформлено протоколом затримання в порядку ст. 615 КПК України.

Моментом і місцем припинення події ОСОБА_6 , виходячи з висунутого обвинувачення, є 03.09.2025 року працівниками прикордонної служби є с. Ужок Закарпатської області Великоберезнянський район в рамках справи про адміністративне правопорушення в розумінні ст. 204 КПК України.

З огляду на те, що правопорушення, інкриміноване ОСОБА_6 , було припинено згідно висунутого обвинувачення 03.09.2025 року, на чому наполягає сторона обвинувачення згідно висунутого обвинувачення, при цьому не надаючи і не долучаючи до висунутого обвинувачення матеріали адміністративної справи про припинення правопорушення саме 03.09.2025 року, на пості «Ужок», який знаходиться саме на території Закарпатської області, що згідно адміністративно-територіального устрою, який діє в Україні згідно ст. 133 Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рішення Конституційного Суду № 11-рп/2001 року від 13.07.2001 року - Турківський районний суд Львівської області не може відноситися до Закарпатської області.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 , де розпочато вчинення ОСОБА_6 дезертирства, як триваючого злочину, яка розташована за адресою селище Черкаське Самарівського району Дніпропетровської області, і військовослужбовець ОСОБА_6 , який відповідно до формулювання обвинувачення обвинувачується у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , перебуває в межах територіальної юрисдикції Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а стаціонарний контрольно-пропускний пост «Ужок» Державної прикордонної служби України, де закінчено/припинено вчинене ОСОБА_6 дезертирство, як триваючий злочин, юридична адреса якого с. Ужок Великоберезнянський район Закарпатська область на автодорозі державного значення H13 Львів - Самбір - Чоп, перебуває в межах територіальної юрисдикції Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, і моментом припинення події затримання ОСОБА_6 уповноваженим органом досудового розслідування слідчим ДБР ОСОБА_10 в дотримання вимог ст. 207,208 КПК України є місто Львів Личаківський район, у зв`язку з чим, на думку суду, виникла необхідність вирішити питання направлення кримінального провадження з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Виходячи з положень статей 32, 34 КПК України, суд не визначає (не змінює) підсудність, а лише вирішує питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого суду за наявності підстав, передбачених ст. 34 КПК України.

Таким чином, з метою недопущення порушення правил підсудності, що в майбутньому може стати підставою для скасування судового рішення, даний обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 408 КК України, необхідно направити до Львівського апеляційного суду для вирішення питання про звернення до Верховного Суду з поданням про направлення матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Визначення належної територіальної підсудності є першочерговим, оскільки воно прямо впливає на законність прийняття рішень в розумінні статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і суд, до якого має надійти кримінальне провадження, визначається з урахуванням можливості ефективного виконання завдань кримінального провадження та додержання його засад, в основі його визначення мають лежати міркування територіальної доступності, і суд має перевірити конкретний факт якому суду провадження підсудне за загальним правилом, оскільки ЄСПЛ зазначав, що «суд, котрий, відповідно до чинних положень національного права, не має повноважень судити підсудного, «не встановлений законом» у розумінні статті 6 § 1» (рішення «Річерт проти Польщі» (Richert v. Poland), § 41; «Йоргіч проти Німеччини» (Jorgic v. Germany), § 64) і «недотримання судом положень внутрішнього права, пов`язаних із організацією і повноваженнями судових органів, зазвичай спричиняє порушення статті 6 § 1» («Коеме та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), § 98 наприкінці; «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), § 114).

Окрім цього, положення ч. 1 ст. 412 КПК України визначають, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

До істотних порушень КПК України у ч. 2 ст. 412 відносить порушення правил підсудності.

Зважаючи на вище наведене, колегія суддів Турківського районного суду Львівської області приходить до висновку про задоволення клопотання сторони захисту про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів для вирішення питання невизначеності щодо належного суду забезпечення подальшого руху кримінального провадження з дотриманням вимог КПК України і гарантії суду, встановленого законом.

Керуючись ст. 32, 34, 314, 370, 372, 376 КПК України суд -

ПОСТАНОВИВ

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 від 09.07.2026 року про направлення кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2025 року № 62025140110003325 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України з одного суду до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів задовольнити.

Направити матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2025 року № 62025140110003325 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України до Львівського апеляційного суду для звернення з поданням і направлення матеріалів кримінального провадження до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження за підсудністю з одного суду (Турківського районного суду Львівської області) до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів, саме: Великоберезнянського районного суду Закарпатської області, Личаківського районного суду м. Львова.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 10.07.2026 року.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3