Рішення № 138099354, 02.07.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/388/26

Провадження №2/442/636/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобича цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача в її користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 575.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 26 лютого 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дрогобицького району Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 8.

05 березня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/929/19.

Дитина проживає зі своєю матір`ю та вітчимом - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Місцезнаходження ОСОБА_2 на сьогоднішній день невідоме. Зі слів знайомих відповідач поїхав закордон. Останнє відоме для позивача місце проживання відповідача - АДРЕСА_1 .

З моменту фактичного закінчення подружніх стосунків ОСОБА_5 не бачилася зі своїм батьком вже більше п`яти років.

На сьогоднішній день дитина знаходиться на повному утримання матері.

Наведене свідчить, що відповідач протягом років ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дочки. Протягом тривалого часу жодних спроб на відновлення відносин зі своєю дочкою не робить, це свідчить про те, що він не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, але й свідомо не бажає їх виконувати. Такі дії відповідача свідомо направлені на звільнення від утримання, догляду і будь-якого піклування, пов`язаного з вихованням дитини. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Таке ставлення батька об`єктивно не може сприяти нормальному вихованню дитини, якій постійно потрібно відчувати на собі батьківську любов, піклування, увагу та турботу. Відтак, позбавлення відповідача батьківських прав - це насамперед, спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі. Окрім цього, відповідач не виявляє жодного бажання покращити матеріальне утримання дитини, незважаючи навіть на законодавче закріплення такого обов`язку, а тому в неї виникла необхідність звернутися зданим позовом в суд.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, про що повідомити сторони, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про підтримання позову та про розгляд справи у її відсутності.

Представник позивача Швидченко Т.М., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоч повідомлявся належним чином про час та місце судового засідання. Відзиву на позовну заяву чи клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подав, а тому при таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області в дане судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є клопотання про підтримання доводів викладених у «Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету ДМР про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.06.2026».

Вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 26 лютого 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дрогобицького району Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, серія НОМЕР_2 , актовий запис № 8.

21 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області № 442/929/19 від 05.03.2019 розірвано.

19 липня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який зареєстрували у Трускавецькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 214.

На даний час, дитина( ОСОБА_3 ) проживає зі своєю матір`ю та вітчимом - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

З моменту фактичного закінчення подружніх стосунків ОСОБА_5 не бачилася зі своїм батьком, тобто вже вже більше п`яти років. Відповідач майже одразу після розірвання шлюбу повністю усунувся від виховання доньки, перестав виходити на зв`язок. За весь цей час не цікавився справами дитини, її здоров`ям, навчанням, фізичним та моральним станом.

Софія повністю втратила прив`язаність та емоційний зв`язок з рідним батьком, натомість дівчинка дуже тепло та довірливо відноситься до свого вітчима, вважає та називає його своїм татом, що підтверджується висновком практичного психолога за результатами проведення психологічного консультування неповнолітньої від 28 жовтня 2025 року. У цьому висновку зазначено, що «Про біологічного батька ОСОБА_5 не хотіла говорити, розмов не уникала, але розповідала неохоче, бо не має з ним спілкування, він в її житті участі не приймає, пам`ятає тільки як він постійно кричав на неї та маму і різні негативні спогади, яких вона не хотіла торкатися».

Жодної участі у забезпеченні та вихованні доньки відповідач не приймав та не приймає, свідомо й повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Взагалі не цікавиться дитиною, ніяких контактів з нею не підтримує.

На сьогоднішній день дитина знаходиться на повному утримання матері, водночас батько дитини з моменту фактичного закінчення подружніх стосунків та по сьогоднішній день не виявляє будь-якого інтересу до долі дитини та не вважає своїм обов`язком опікуватись про неї.

Ці факти, зокрема, підтверджуються характеристикою № 01-10/247 Дрогобицькою наукового ліцею Львівської області від 20.11.2025, в якій зазначається, що матір та вітчим приймають активну участь у житті ОСОБА_5 та завжди відвідують позакласні заходи та батьківські збори, у той час як рідного батька ні класний керівник, ні будь-хто з викладачів за весь період навчання дитини у закладі не бачили.

Відповідно до висновку лікаря-спеціаліста КНП «Дрогобицька міська поліклініка» від 20 жовтня 2025 року, батько дитини ніколи не звертався і не телефонував лікарю з приводу здоров`я ОСОБА_5 .

Згідно листа - характеристики № 19/2025 Української греко-католицької Церкви від 20 жовтня 2025 року, до храму ОСОБА_5 завжди приходить з матір`ю та вітчимом ОСОБА_6 , які створюють належні умови для виховання, розвитку та духовного зростання дитини. Рідного батька ОСОБА_5 , а також участі в житті дитини жодного разу не спостерігалося.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, за заявою ОСОБА_1 надав Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр.. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо його неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: „Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконував належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов`язки по відношенню до дочки, не цікавиться її долею протягом тривалого періоду часу, участі у її вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач жодних спроб на відновлення відносин з дочкою не робив, тобто, він не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а свідомо не бажає їх виконувати, а тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останньому положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України - «Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину».

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

З врахуванням наведеного суд приходить до переконання, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття, є підставною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені витрати по оплаті судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 81, 141, 263-266, 280 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок понесених нею витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 10.07.2026.

Суддя О.В. Крамар