Рішення № 138099183, 09.07.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3743/25

Провадження № 2-а/309/77/25

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судового засідання Плиска А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ст.126 ч.1 КУпАП серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року. Посилається на те, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно оскаржуваної постанови 29.09.2025 року о 10:29:42 на трасі М06 790 км. Водій, керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 79 км/год в зоні дії знаку 3.29 «обмеження максимальної швидкості руху транспортного засобу 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу на 29 км/год. Швидкість у транспортного засобу вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TruCam TC 008401, при цьому не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4 «а» ПДР керування транспортного засобу особою, не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП і винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій. Посилається на те, що постанова не містить доказів його вини у вчинені правопорушення. Позивач стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував, перевищення швидкості не допускав. Вважає, що таку постанову винесено з порушенням вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення. Оскаржувана постанова винесена з порушенням матеріальних та процесуальних норм права та не може бути визнана законною. Крім того, дорожній знак, який обмежує швидкість до 50 км/год, було встановлено із порушенням відповідних норм та вимог законодавства. Установлення знаку із порушенням передбачених нормативів унеможливлює своєчасне та однозначне сприйняття водієм відповідної інформації, що, у свою чергу, створює підстави для сумніву у наявності складу адміністративного правопорушення. Після зупинки транспортного засобу позивач одразу повідомив поліцейському про невизнання факту вчинення правопорушення, оскільки вважав дії працівників поліції неправомірними, а докази - неналежними. Відповідно до ст.ст.278, 271 КУпАП, він реалізував своє процесуальне право на правову допомогу та заявив клопотання про залучення адвоката до розгляду справи. Однак, інспектор патрульної поліції не надав йому реальної можливості реалізувати право на захист, зокрема, не забезпечив достатній час та умови для виклику адвоката. У зв`язку з цим, з метою забезпечення належної реалізації його конституційного права на правову допомогу, він заявив клопотання про відкладення розгляду справи для укладення договору з адвокатом та залучення його до розгляду справи. Незважаючи на це, зазначене клопотання було проігнороване, не розглянуте по суті та фактично відхилене, що не лише суперечить положенням КУпАП, а й прямо порушує гарантії статті 59 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на правову допомогу, а також статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Ні до моменту складення постанови, ні під час фіксації нібито вчиненого правопорушення, інспектором поліції не було належним чином роз`яснено йому процесуальні права, не надано відповідного роз`яснення про порядок розгляду справи, можливість подачі пояснень, доказів, заявлення клопотань, права оскарження, тощо. Таке неповідомлення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, про її процесуальні права, є істотним процесуальним порушенням, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Як на законну вимогу працівника поліції він пред`явив паспорт громадянина України документ, що посвідчує особу. Водночас, з огляду на те, що йому фактично було відмовлено у реалізації права на правову допомогу, а також у зв`язку з тим, що інші дії поліції викликали у нього обґрунтовані сумніви щодо їх законності, він відмовився пред`являти інші документи до моменту прибуття адвоката. У результаті вищезазначених дій, інспектор поліції Митровка Р.Я. склав та виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

Таким чином, під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення було допущено низку грубих процесуальних порушень, неналежне фіксування обставин правопорушення та використання засобу вимірювання швидкості в спосіб, що не гарантує об`єктивності результатів; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Так, незважаючи на подання двох клопотань: про залучення адвоката, на реалізацію якого інспектор поліції не надав йому можливості; про відкладення розгляду справи для укладення договору з адвокатом та залучення його до справи, позивачу фактично було відмовлено у реалізації права на професійну правничу допомогу. Відсутність доступу до адвоката позбавила його можливості ефективно захищати свої права та законні інтереси під час розгляду справи. Таке ігнорування його процесуальних прав грубо порушує принципи справедливого судового розгляду, змагальності та забезпечення рівності сторін у процесі. Таким чином, оскаржувана постанова була винесена з численними та суттєвими порушеннями норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що у постанові не наведено жодного належного доказу вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, тому просить скасувати постанову серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі.

12.11.2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача, а також такими, що не підлягають до задоволення. 29 вересня 2025 року близько 10 год 29 хв на 790 км автомобільної дороги М-06 «КиївЧоп», в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год), водій транспортного засобу МercedesBenz з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 79 км/год, чим здійснив перевищення дозволеної швидкості руху на 29 км / год та порушував вимогу пункту 12.9.6 ПДР. За порушення пункту 12.9.6 ПДР (перевищення встановленої швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку 3.29 на 29 км/год) наступає відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний транспортний засіб було зупинено. Інспектор належним чином представився, назвав причину та підставу зупинки та перевірки документів попросив пред`явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог пункту 12.9.6 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (БК 470076 о 10 год 44 хв 30 сек) та було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача, а саме - постанови серії ЕНА № 5828950 від 29.09.2025. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав. Інспектор виніс постанову за ч.1 ст.122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 (триста сорок грн. 00 коп.), відповідно до санкції статті. Згідно зі ст.285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію.В змісті позовної заяви сам Позивач стверджує, що пред`явив поліцейському паспорт громадянина України для встановлення особи та відмовився пред`явити інші документи, що фактично є визнанням вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Таким чином, розглянувши справу про адміністративні право порушення, інспектором Митровка Р.Я встановлено в діях Позивача порушення пункту 12.9.6 та пункту 2.4.а ПДР за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП. На підставі ст.36 КУпАП дані правопорушення було об`єднано та винесено постанову за більш тяжке правопорушення у сумі 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень. Також в пункті 8 оскаржуваної Постанови наявний підпис Позивача про ознайомлення ого з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Представник відповідача зазначає, що поліцейський діяв відповідно до чинного законодавства, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. До відзиву представником відповідача надано фото з приладу TruCam TC 008401від 29.09.2025.

21.01.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява, згідно якої останній зазначив, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву не був надісланий позивачу, згідно ч.3 ст.162 КАС України, про що також відповідачем не були надані докази. Просив не брати до уваги відзиву, а також залучити в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Хустського районного суду від 21.01.2026 року до участі у справі залучено співвідповідача Департамент патрульної поліції.

23.01.2026 року на адресу суду від представника відповідачів Вовканич А.І. надійшло заперечення на заяву, згідно якої він надав докази надіслання відзиву з додатками позивачу.

26.02.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог, згідно якої просив закрити провадження у справі за позовом по відношенню до відповідача Управління патрульної поліції в Закарпатській області.

26.02.2026 року на адресу суду надійшла заява в якій останній заперечив надіслання та отримання ним відзиву відповідача УПП в Закарпатській області. Просив не брати до уваги відзиві відповідача УПП в Закарпатській області.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року прийнято відмову позивача від частини позову. Провадження у справі щодо частини позовних вимог про скасування постанови серії ЕНА №5828950 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі по відношенню до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, Відповідача 1, вул. Максима Польового, 2, Ужгород, Закарпатська область закрито.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду письмову заяву, згідно якої просив розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився. Заяв, клопотань не подав.

Відповідно до ч.1 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, проводити розгляд справи по суті, на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно оскаржуваної постанови 29.09.2025 року о 10:29:42 на трасі М06 790 км. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 79 км/год в зоні дії знаку 3.29 «обмеження максимальної швидкості руху транспортного засобу 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу на 29 км/год. Швидкість у транспортного засобу вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TruCam TC 008401, при цьому не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.4 «а» ПДР керування транспортного засобу особою, не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Положеннями ч.1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та необґрунтованою, вказана постанова винесена без будь-яких доказів його вини.

При вирішенні адміністративного спору суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до частини 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Крім того, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених у пункті 2.1 ПДР України, кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Згідно із положеннями ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з обставин справи та наявних доказів суд вважає, що відповідачами не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, та обґрунтованості притягнення його до адміністративної відповідальності за таке правопорушення.

Будь-які докази порушення позивачем п.2.4.а Правил дорожнього руху, на що поліцейський посилається в оскаржуваній постанові, у справі відсутні.

Суд, дослідивши долучений відповідачем відеозапис та матеріали даної адміністративної справи зазначає, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про недотримання позивачем п 2.4.«а» ПДР України.

Навпаки в пункті 4 постанови серії ЕНА № 5828950 від 29.09.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, зазначені реквізити посвідчення водія ОСОБА_1 РР8201959, тобто у поліцейського були відомості про наявність у позивача водійського посвідчення.

Суд відзначає, що відповідно до закріпленого в статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі Барбера, Мессеге і Жабар до проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана з застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Суд вважає, що в даному випадку зазначені принципи і положення закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП не були дотримані, оскільки належні докази вчинення позивачем цього адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року по справі № 463/1352/16-а «в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, є недоведеним.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог КУпАП. Так, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення водій виявив бажання скористатись правовою допомогою, однак інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги (ст.268 КУпАП).

В матеріалах справи відсутні докази дотримання працівниками Управління патрульної поліції Закарпатської області зазначених вимог, прав ОСОБА_1 та проведення розгляду справи в установленому порядку суду.

Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалось.

Отже, є неправильними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, посилання відповідача на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення та застосування до позивача заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням відбулось на підставі і в порядку, встановленому законом, з додержанням принципу законності.

На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що постанова серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року, винесена поліцейським, інспектором 2 взводу 4 роти УПП бат. УПП в Закарпатській області Митровка Р.Я., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також відсутність доказів розгляду справи в спосіб і порядку встановленого КУпАП України, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п.3 ч.3 ст.286 КАС України.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатом розгляду адміністративної справи позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, а отже понесені позивачем судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., згідно платіжної інструкції №1701 від 09.10.2025 року АТ «Ощадбанк» відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,72,73,241-246 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5828950 від 29.09.2025 за частиною першою статті 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код за ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп., згідно платіжної інструкції №1701 від 09.10.2025 року АТ «Ощадбанк».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Кемінь В. Д.